Луїс мчав коридорами торгового центра, панічно обертаючись назад час від часу, дивлячись на своїх переслідувачів: троє підлітків, хулігани з його школи. Вони завжди обожнювали над ним знущатися, як і над рештою дітей слабших за них. Ця погоня почалася з того, що Луїс гуляючи помітив як ці троє пристають до маленької дівчинки. Хоч Луїс і розумів що не варто, та він просто не міг не втручатися. Тож він з розгону влетів кулаком в морду їхнього лідера, після чого почав тікати, а вони кинулися за ним, кричачи погрози. Зате дівчинку вони залишили в спокої.
Тепер хлопець біг оминаючи людей, якими були заповнені коридори. І хоч він і був швидким та він розумів що йому потрібно десь сховатися, інакше рано чи пізно вони його наздоженуть. Звернувши за черговий поворот і побачивши відкриті двері Луїс вирішив що це його шанс, поки переслідувачі його не бачать, сховатися. Забігши в двері він опинився в якомусь салоні де не було людей. Недовго думаючи він чкурнув за наступні двері і зачинивши їх сів на землю переводячи дихання і озираючись навколо. Просто перед ним височіли великі, металеві двері, схожі на двері ліфта. Підвівшись він підійшов до них і вони зі скрипом відчинилися. Це було вкрай дивно, тож рухаємий цікавістю і розумінням того, що вертатися назад зараз не найкращий варіант , Луїс ступив у темноту. Як тільки він увійшов металеві двері з лязгом зачинилися і включилося світло, освітивши металеве приміщення в якому він опинився.
Раптом зі стелі опустився величезний екран закривши собою двері через які він увійшов. Він включився і на ньому почав відображатися текст.
„Вітаю вас. Якщо ви тут, це означає, що ви виграли наш конкурс краси і як і було обіцяно в нагороду ви отримаєте можливість протестувати найновішу розробку нашого салону. Auto-closet або автоматичну шафу. Розслабтеся і насолоджуйтеся своїм повним перетворенням.‘‘
Луїс був заінтригований. Це ж автоматична шафа! Він і не здогадувався що наука уже здатна на таке.
Тим часом екран погас, а з усіх сторін почали доноситися скрипучі металічні звуки, від яких в хлопця мурашки забігали шкірою. Тоді в стінах відкрилося кілька темних отворів і звідти висунулися металеві кінцівки, що являли собою металеві шланги на кінцях яких було по три пальці. Луїс дивився на все це заворожено, дивуючись до чого дійшла наука. Руки тим часом схопили його футболку, почавши її стягувати.
⁃ Ей що ти робиш?!,- обурився хлопець намагаючись не дати себе роздіти. Та його худеньким ручкам було не зрівнятися в силі з металевими кінцівками, які з легкістю вирвали у нього футболку. Після чого схопили його за руки і підняли догори. Луїс брикався поки вони стягували з нього взуття, шкарпетки, штани і зрештою труси.
Голого і почервонівшого хлопця опустили назад на металеву підлогу. Коли його босі маленькі ніжки торкнулися прохолодного металу він злегка затремтів.
Поки Луїс прикривав своє інтимне місце, хоча й розумів що його ніхто не бачить, зі стелі почало опускатися велике металеве кільце паралельне підлозі. На екрані відобразилися слова:
„СКАНУВАННЯ‘‘
Кільце продовжувало опускатися поки Луїс не опинився всередині нього. Опустившись до самої підлоги воно швидко піднялося догори сховавшись в уже закриваючійся дірі.
А на екрані з’явився напис:
„ ПІДБІР НАЙКРАЩОЇ КОНФІГУРАЦІЇ‘‘
Луїс, все ще прикриваючи своє міжніжжя, рушив до дверей. Та марно, екран надійно їх закривав. І навіть якщо б ні, хлопець сумнівався що зміг би їх відкрити.
„ОЧИЩЕННЯ‘‘
І від чого мене очіщатимуть?
Зі стін з’явилися металеві руки і схопивши Луїса, який намагався вирватися, поставили його в центр кімнати прямо на металеву решітку, яка нагадувала стік в душі. Хлопець відійшов в сторону і руки знову вернули його назад, тож він просто лишився на місці, чекаючи на те, що з ним зроблять далі.
Зі стін з’явилося кілька шлангів, які почали випускати рожеву піну, що вкрила все його тіло крім голови. Хлопець гадки не мав що це таке, тому з цікавістю розглядав її консистенцію аж поки не почав відчувати наростаюче тепло і поколювання по усьому тілу, від чого він знатно запанікував. Та на щастя зі шлангів вирвалися потоки прохолодної води змиваючи усю піну. Правда разом з нею в калінізацію стікало все волосся, що раніше вкривало його тіло.
Хлопець ніби заворожено торкнувся ноги, його пальці сковзнули по ідеально гладенькій і здається навіть м’якшій ніж раніше, шкірі. Поки він розглядав своє безволосе тіло знову з’явилися руки на цей раз несучи рушники. Ніжно витерши його махровими рушниками і обмотавши один навколо грудей, руки підхопили його і посадили на крісло, що щойно з’явилося. Його голову закинули назад після чого з’явилися нові руки і душ, які почали мити його довге світле волосся.
Раптом Луїсу сяйнула думка знову спробувати вирватися. Але навіть якщо він встане з крісла то що далі. Двері все одно закриті та й машина наврядчи його просто так відпустить. Та й з іншої сторони, відчуття як його волосся перебирають, масажуючи голову, вкрай приємне. Тому замість боротьби Луїс розслабився, насолоджуючись процесом і вдихаючи квітковий аромат від засобів, що наносили на його волосся.
Закінчивши з миттям руки акуратно промокнули його волосся рушником, після чого пов’язали його на голову неначе який тюрбан.
„КОРЕКЦІЯ ФІГУРИ‘‘
Корекція фігури? Це як?
Вернулися металеві руки і підняли хлопця з крісла знявши з нього рушник. Зі стін до нього вже наближалися чотири руки, які тримали якісь штуки тілесного кольору, який підозріло нагадував колір його шкіри. Опинившись біля хлопця вони всі одночасно прижались. Дві в області грудей а інші в районі бедер і сідниць. Хлопець відчув якусь прохолодну липку речовину, якою були змащені ці штуки. Коли металеві руки від’їхали, хлопець заворожено дивився на штучні, але вкрай реалістичні, величезні груди, які вони залишили на ньому, а його бедра з сідницями стали ширшими і більшими.
Затамувавши дихання, хлопець повільно підніс руки до штучних грудей, а тоді швидко зжав їх і на свій подив скрикнув від збуджуючого відчуття, що пронизало його тіло. Якимось чином ці груди відчувалися наче його власні. Невже технології дійшли до такого рівня?!
„ ПОЧАТКОВЕ ОДЯГАННЯ‘‘
Поки він продовжував мацати жіночі груди, чого він не робив ніколи до цього, руки почали вдягати його в комплект білої нижньої білизни. Коли шовковиста тканина трусиків скользнула його гладенькими ніжками, усім тілом пробігли мурашки, після чого бюстгальтер пуш-ап застегнули на його нових грудях, зжавши їх докупи, від чого його декольте стало ще більшим.
Наступний предмет, що з’явився зі стіни, заставив хлопця скукожитися. До нього невпинно наближався корсет. Та Луїс навіть не встиг вирішити чи варто тікати як його уже обернули навкруг його талії, а тоді різким рухом руки стягнули зав’язки корсета на максимум, видавивши усе повітря разом зі слабким схлипом з хлопця і зжавши його талію в ідеальну форму пісочного годинника.
Далі на хлопця наділи білий пояс для панчох і самі панчохи білі й трохи прозорі. Та він не звертав на це жодної уваги, так як всі його зусилля були направлені на те, щоб не знепритомніти і намагатися дихати маленькими короткими вдихами.
„ЗАЧІСКА, МАКІЯЖ, МАНІКЮР‘‘
Луїса знову посадили на крісло. На його голову опустився металевий купол, зажавши все волосся всередині, а на пальці рук наділи металеві, перчаткоподібні пристрої. Його обличчя тим часом оточила дюжина дрібних кінцівок, тримаючи найрізноманітніші пристрої і засоби косметики.
Спершу його обличчя протерли зволожуючими і очіщаючими засобами, від чого шкіра стала світлішою і м’якшою. Поки вони впитувалися машина атакувала його брови пінцетами, болісно вищіпуючи волоски і придаючи їм акуратні й тонкі форми дуг. Наступними його обличчя атакували два спонжики, що почали розтирати приємний прохолодний тональний крем, приховуючи будь які недоліки.
Луїс також відчував тепло в середині купола і те як його волосся смикають в усі сторони. Також його нігті по відчуттям здається підрізали і полірували вичіщаючи увесь бруд.
На обличчя тим часом нанесли трохи консилера і коректора, щоб придати його і без того милому личку більш округлі і м’які форми, приховавши будь-які сліди мужності.
До його очей стрімко наближалися дві кісточки і хлопець ледь устиг заплющити очі, перш ніж вони почали працювати над його повіками, наносячи ніжні, блакитні тіні.
На нігті тим часом почали наносити лак і Луїс зловив себе на тому що йому було цікаво якого він кольору.
До цього часу він уже дещо привик до корсету і зміг стабілізувати своє дихання, роблячи маленькі короткі вдихи через груди.
Після тіней прийшла чорна підводка, якою намалювали дві тоненькі чорні стрілочки з кошачими кінчиками. Для очей настала перерва, поки його щоки вкривали легким румянцем, тож Луїс їх розплющив. Йому було цікаво як він виглядає, але екран здається немав взагалі ніякого віддзеркалювання. Тож хлопець просто продовжив насолоджуватися процесом. До його очей тим часом наблизилися щіточки вкриті тушшю. Він знову хотів заплющити очі, але машина не дала йому це зробити почавши розчісувати його вії. Щіточки проходили крізь його світлі довгі вії завиваючи їх і фарбуючи в чорний.
Тим часом Луїс почав відчувати, що в куполі на голові і металевих пристроях на руках починає наростати тепло, що його трохи схвилювало, але до цього машина не завдала йому шкоди, тож йому напевне не було про що хвилюватися.
Закінчивши з віями залишивши їх чорними, густими, об’ємними і візуально довшими, машина почала наносити на його губи ніжний, рожевий блиск. Закінчивши з губами його обличчя обрискали з якогось балончика. Тепло в пристроях почало спадати і врешті вони знялися. Йому на обличчя впали пасма його волосся, яке тепер було завите в тугі локони. Подивившись на свої руки Луїс побачив що його нігті не просто пофарбували в блакитний, їх також наростили від чого його тонкі пальці здавалися довшими.
„ ФІНАЛЬНЕ ОДЯГАННЯ‘‘
До хлопця, який мацав свою нову зачіску почало приближатися блакитне, міні плаття, з пишними рукавами і таким же подолом. Коли його натягували на хлопця, то він його уважно розглядав. Закінчивши з платтям, машина підняла його для того, щоб взути на ноги блакитні туфлі з ремінцями на товстому, високому каблуці. Коли його опустили назад на підлогу, то він ледь не впав. Утримувати рівновагу на незвичних каблуках було не надто просто та й незнайома вага грудей також не допомагала.
На шию йому тим часом оділи красиву підвіску з сердечком, а тоді він відчув легеньку біль на мочках вух після чого в його нові дирочки вставили сережки з блакитними сердечками.
Останнє що зробила машина це обрискала його з голови до п’ят духами з запахом лаванди. І фінальним штрихом руки наділи йому на плече елегантну білу сумочку.
„ ПРОЦЕС ЗАВЕРШЕНО. БУДЬ ЛАСКА ЗАЛИШІТЬ СВІЙ ВІДГУК„
Як тільки Луїс прочитав цей напис екран спочатку погас почорнівши, а потім його поверхня стала дзеркальною, від чого хлопець побачив своє відображення в повний зріст. І те що він побачив, м’яко кажучи, вражало. Зник невисокий, худорлявий хлопчина, з розпатланим волоссям з посіченими кінчиками і обличчям вкритим прищами, а на його місці з’явилася сексуальна, юна дівчинка з пишними формами, розкішними локонами, що спадали трохи нижче плечей, обрамляючи гладеньке личко без жодного прищика, з тонкими бровами високо над великими, сіро-блакитними очима з чорними довгими віями, що тріпотіли при кожному морганні, акуратним носиком і пухкими губками, які так і хотілося чмокнути.
Луїса наповнили нерозбірливі почуття. Суміш здивування, шоку, захоплення, радості і недовіри, що ця дівчинка це й справді він. Хлопець був готовий любуватися своїм відображенням хоч цілий день, але дзеркало піднялося, світло погасло, а двері відкрилися. Тож йому не залишалося нічого, як важко зітхнути і попрямувати до виходу, цокаючи своїми каблуками.
Як тільки він вийшов з автоклоузету, металеві двері одразу ж закрилися і тепер він стояв перед звичайними дверима, вагаючись чи варто їх відкривати. Здається тільки зараз вся ситуація почала до нього доходити. Він стоїть тут, посеред торгового центру, вдягнутий як якась хорошенька дівчинка. Там за дверима безліч людей, які зможуть витріщатися на нього. І що вже говорити про те що він зайшов туди куди не варто було. Що як зараз в салоні будуть працівники? Як він їм це пояснить? І чим заплатить, адже грошей у нього з собою немає. А ще машина забрала його одяг. Тож переодітися у нього навіть при бажанні не вийде. А ще Луїсу було ніяково за те, що весь цей процес йому сподобався і він навіть не противився. Хоча міг би, але він навіть не спробував. Та він не міг залишатися тут вічно. Тому зібравши всю свою мужність і глибоко вдихнувши він відчинив двері і вийшов до салонного приміщення. На диво, там досі нікого не було.
Тут взагалі хтось працює?
Подивившись на коридор торгового центру, по якому снували поодинокі люди, так як це була його дальня частина і основна маса людей сюди просто не доходила, він рушив до виходу з салону. Вийшовши він зібрався рушити в лівому напрямку, як раптом він остовбенів. Просто до нього йшли троє хуліганів: один високий і худорлявий, з лохматим хвилястим волоссям до вух, другий трохи нижчий і злегка повненький з стрижкою йожиком і третій, найнижчий, навіть нижчий від Луїса, їх лідер, з чорним немитим волоссям, що звисало до самого підборіддя майже закриваючи очі.
Луїс просто стояв і дивився на них не в силах рушити з місця. На каблуках і з цими новими пропорціями тіла, він всерівно від них не втече. Підійшовши до нього вони зупинились і високий присвиснув роздивляючись кралю перед собою. Чорнявий подивився в очі дівчини своїм холодним поглядом, а тоді почав говорити.
Луїс уже приготувався до насмішок. Та те що він почув, було зовсім не тим, чого він очікував.
⁃ Ти часом не бачила нашого друга? ,- проговорив лідер хриплим голосом.
⁃ Ага. Такий милий блондинчик з довгим волоссям,- додав високий, своїм звичним, придуркувато-веселкуватим голосом,- а ще низький такий, прям як наш лід… - не встиг він договорити, як в живіт йому прилетіло ліктем від чорнявого, від чого високий легенько пискнув і схопився за болюче місце.
⁃ То?,- запитав чорний злегка схиливши голову і знову подивившись в очі дівчині.
Луїс глотнув, боячись відкривати рота, щоб вони не впізнали його по голосу. Та раптом у нього зародилася неймовірно геніальна й підла ідея, яка миттю витіснила з нього всю ніяковість і невпевненість. Тож він, зобразивши свій найкращий фальцет, сказав:
⁃ Вашого друга блондина? Здається я бачила когось схожого, - Луїс сам здивувався дівчачому голосу, що вирвався з його нафарбованих вуст.
⁃ Справді?,- запитав чорнявий, схоже неочікуючи, що вона й справді бачила Луїса.
⁃ Так. Він зайшов туди,- сказав Луїс вказавши своїм наманекюреним пальцем на салон.
⁃ Дуже дякую,- хмикнув високий починаючи легко присвистувати, радіючи що вони таки знайшли свого „друга‘‘. Він рушив до салону.
Чорнявий рушив слідом, як і їжак, злегка кивнувши.
Дивлячись їм услід, на обличчі Луїса почала з’являтися зловісна посмішка.