- Життя моє, - альфа проходить на балкон будинку, стрепенувшись від холоду, на вулиці жовтень місяць, але його чоловікові ніби байдуже, раз той стоїть тут в одній футболці ось уже як хвилин десять, - знову куриш?
- Як бачиш, - світловолосий омега виглядає втомленим, у нього мішки під очима, ніби він ніколи не спав, його обличчя давно вже не відчувало, ні радости, ні смутку, нічого, - ти щось хотів?
- Юнгі, пройди, будь ласка, у вітальню, - сказав чоловік, заходячи назад у будинок.
Омега із зітханням докурює, здається, вже третю за сьогоднішній ранок сигарету, і все ж таки проходить у вітальню.
- Чонгук, що ти хотів? - хлопець сідає на диван, закидуючи голову назад, - він явно не налаштований на розмову. Здається, у нього страшенно болить голова. В тім, для нього це вже звично, останні місяці біль не покидає його.
- Життя моє, - альфа сідає навпочіпки перед омегою, беручи його за холодні руки, змушуючи нарешті вже звернути увагу на себе, - останнім часом ти виглядаєш дуже втомленим, майже нічого не їси…
- Я в порядку, - перебиває його Юнгі.
- Як же з тобою часом складно, - м’яко каже альфа.
- Не потрібно було одружуватися зі мною, сам винен, - уже обурено відповідає омега, намагаючись забрати свої руки з сильної хватки, але марно, ці руки завжди міцно тримають його.
- Юнн-і, - вже дивлячись в очі, каже хлопець, змушуючи одним своїм поглядом заспокоїтися, - зрозумій, я просто переживаю за тебе. Я не хочу, щоб у тебе були проблеми зі здоров’ям, ще більші, ніж вони є зараз.
- Ближче до справи, Чонгук.
- Тобі б не завадило відпочити, якийсь час, аби знову «стати в стрій»…
- Позбутися мене вирішив? - знову перебиває омега.
- Юнгі, я не позбутися тебе вирішив, як ти сказав. Я лише хочу, щоб ти відпочив від усього. Я знаю, що в тебе останній місяць на роботі був дуже напруженим, повний завал. Я знаю, що ти втомився і навіть не смій заперечувати. Я благаю тебе, ти теж людина і це нормально брати перерву, зрозумій.
- І куди? - світловолосий сидів тихо, опустивши голову. Він і сам розумів, що йому потрібно розвіятися, але ніколи б не зізнався в цьому.
- Я знаю, що ти не поїдеш в жарку країну. Тож, я купив тобі квитки до Франції, у Бордо, на місяць, - Юнгі піднімає голову, округливши очі, - так на місяць, і тільки спробуй повернутися раніше, - суворо сказав альфа.
- Ти точно позбутися мене вирішив, - підтверджує свою здогадку омега, але все ж здається.
- Взагалі я купив квитки і твоєму братові, аби тобі не було самотньо, та він сказав, цитую «Хочеш, щоб він мене там прибив і в Гаронну викинув на корм рибам?», - Юнгі слабо посміхається, його брат, як завжди у своєму репертуарі, - та й я приїду через пару тижнів, як тільки закінчу тут з роботою, і ти знову будеш бачити мене цілими днями, а поки можеш відпочивати від мого гарного обличчя.
- Не спілкуйся більше з моїм братом, - суворо говорить Юнгі, чим викликає сміх у обох.
- Люблю тебе, - Чонгук робить заборонений прийом і викликає свою кролячу усмішку, яку так любить його чоловік.
Юнгі нічого не відповідає, лише обіймає альфу. Йому страшно, що він вже давно не відповідає своєму чоловіку взаємністю. Він боїться, що за чотири роки їхнього шлюбу його почуття охололи. Він вже не відчуває того, що раніше. Омега боїться зізнатися в цьому не тільки Чонгуку, але й самому собі. Він списує все це на сильну втому і вирішує, що відпочинок має піти йому на користь і все буде, як завжди.
***
- Ти ж нічого не забув? - нервово запитував альфа.
- Чонгук, ти запитав мене вже про це разів двадцять. Таке відчуття, ніби це не я лечу відпочивати, а ти, - намагаючись заспокоїти свого чоловіка, Юнгі охопив його обличчя своїми руками, - усе буде добре, не переживай.
- Ти ж знаєш, я не можу. Я завжди переживатиму за тебе, - притягуючи ближче за талію, говорив альфа, - вибач, що не зміг полетіти з тобою.
- Досить вибачатися, я прекрасно все розумію. І знаю, що ти не можеш залишити свою роботу. Та і ти сам казав, що мені треба відпочити від вас усіх. Тож, не обіцяю, що буду сумувати, - жартівливо сказав Юнгі.
- Люблю тебе.
- Так, я знаю, - із серйозним обличчям сказав омега, тим самим викликавши посмішку свого альфи, - мій рейс оголосили, потрібно йти на посадку, - хлопець хотів уже піти, як хватка на талії тільки посилилася, не даючи можливості поворухнутися, - Чонгук.
- Перестань, ти справді думав, що я відпущу тебе без поцілунку?
- Гук, - не встиг Юнгі й слова сказати, як його перебили поцілунком таким ніжним і люблячим, - Гук, я так запізнюся.
- Ну не бурчи, ще трошки. Щоб подзвонив, як доберешся і взагалі щоб щодня дзвонив, зрозумів?
- Ти мій чоловік чи моя мама?
- Юнгі.
- Так я зрозумів, Гук, обов’язково відзвітую тобі.
- Гаразд так тому й бути, - альфа відпускає свого чоловіка, - обіцяй, що добре відпочинеш.
- Обіцяю, - не минає й хвилини, як омега зникає з поля зору.