Стів Роджерс роздивлявся сторінку підручника, вдаючи, що читає. Насправді літери танцювали перед очима, а слова ніяк не складалися в речення. Все через те, що він відчував його.
Пронизуючий погляд із сусіднього ряду не відривався від нього ні на секунду. Мітка кололася, підтверджуючи здогадки – альфа розглядав його. Котрий раз за цей до чорта довгий рік? Тисячний?
– Добрий ранок, – Стів з полегшенням підняв погляд. Він-то книгу розглядав, бо боявся, що друзі почнуть якісь зайві розмови про його особисте життя. Стіву цього не хотілося. Насправді він вже давно нічого не хотів.
Цього дня Стів сидів поруч із Вандою, бо Пітер так і не з’явився. Він надіслав Наташі повідомлення, що, начебто, все налагодилося, і зник. Другий день не приходив до університету, не відповідав на дзвінки і повідомлення, навіть знаку не подав.
Роджерс разом з друзями вп’явся у Старка вимогливим поглядом. Проте чоловік здивувався не менше – уважно продивився аудиторію і нахмурився. Губи стис так невдоволено, як не дозволяв собі перед авдиторією. Зазвичай він взагалі не видавав емоцій або посміхався, як вміє – наче все життя пізнав і намагається втовкмачити хоча б його частину в голови студентів.
Студенти заметушилися і приготувалися до лекції. Чоловік кивнув і одразу розпочав. До невдоволеного обличчя додалася сувора інтонація. Стів дивувався і обмінювався поглядами з Наташею, за що потрапив Старку під гарячу руку без права на вибачення.
Містер Старк опитував його добрих двадцять хвилин, слухав розлогі пояснення і примушував навіть незначні деталі пригадувати. І Стів так розізлився, що ледь втримався від грубіянства. І найстрашніше не те, що його біля дошки викручували у баранячий ріг, а те, що Бакі безперервно спостерігав за кожним його рухом. Довге волосся ховало темні очі, але Стів не дурень, він все розумів.
Підтверджуючи ці думки, мітка заколола і занила знову, як робила більше року. Але останній тиждень щось змінилося – біль посилився і пік під шкірою кожну секунду. І Стів проклинав Барнса за те, що той мучив його. Стів проклинав той день, коли зустрів цього хлопця з великими очима і скаліченим минулим. Коли дозволив поставити собі мітку. І коли поставив мітку у відповідь.
Якби він тоді знав, що станеться за кілька місяців, якби тільки знав.
– Сідайте, Роджерсе, чотири, – нарешті вдоволено кивнув Старк і усміхнувся. Хлопець кивнув і поплівся до свого місця, пашіючи злістю – занадто дорого обійшлася йому ця оцінка.
А ще чортів погляд Бакі загорівся гордістю. Наче пишався своїм омегою. Ага, звісно. Зараз же.
Стів давно вже не його – він відрікся, вигнав альфу зі свого життя і зараз мучився від втрати. Ловив його погляди у натовпі і подумки кричав. Відчував біль в мітці і розбивав руки об стіни. Відчував його запах і молився, щоб це врешті припинилося.
Від Бакі пахло свіжістю. Такий запах Стів відчував, коли виходив гуляти після довгих гріз і чалапав босоніж по калюжам.
І як же він все це ненавидів!
Єдиним моментом, коли дикий танок почуттів від ненависті до кохання переривався, був той момент, коли Стів розбивав кулаки об обличчя свого альфи. Коли Барнс здавався і дозволяв себе бити, тоді біль в мітці зливався з фізичним болем, і вони знову ставали одним божевільним цілим. Клубком безвиході, вимащеним кров’ю і відчаєм.
І нехай Стів потім ненавидів себе за зриви, зате він трохи заспокоювався, бо будь який дотик до альфи робив життя не таким поганим.
В такі моменти Роджерс ненавидів свою природу усім серцем.
– Отже, ти ігноруєш його цілий рік, – вони знову стояли на курилці. Наташа кинула на Стіва довгий погляд.
– Кого? – перепитав Стів і майже зашипів від своєї тупості. Всі поглядів, направлених на нього – друзі дивилися напружено, а Брюс підкотив очі:
– О, наче не ясно, – хлопець зворушив свої кучері і поліз за другою цигаркою. Наташа кинула на нього гострий погляд, але, поки вони були в сварці, Брюс міг дозволити собі трохи більше нікотину, ніж зазвичай.
– Не хочу про це, – похитав головою Стів і відвернувся. Бо скільки вже можна? Наче він їхнього співчуття не помічає і не відчуває поглядів? Тільки Роджерс сам обрав таку долю і відповідав за свій вибір, нічого робити з нього жертву.
– Стіве, так не можна, – зітхнула руда. Роджерс у відповідь подивився різко. Як і очікувалося, дівчину не пройняло. Зате їхню розмову нарешті перервали, і Стів зітхнув з полегшенням.
Спочатку Старк проходив повз компанію. Друзі не могли наважитися спитати у викладача про Пітера цілий день. Але до кінця пар хлопець нарешті написав їм. І від отриманої інформації легше не стало.
Але Старк раптово змінив свої плани і підійшов до невеликої компанії. Дівчата обмінялися іронічними поглядами – міг підійти одразу, але передумав на півдорозі, а значить думає про їхнього Пітера, із голови його викинути не може.
– Добрий день, – чоловік кивнув їм.
– Вже бачилися, – Ванда вдарила його в бік, але Стів не зміг стриматися від маленьких грубощів у відповідь на великий допит.
І зазвичай Старк стрільнув очима і влаштував би ще більшу опалу нахабному студенту, але чоловік настільки поринув у свої думки, що навіть уваги на грубість Стіва не звернув.
– Ось поясніть мені,– викладач плюнув на манери: дістав свої цигарки, щоб швидше затягнутися, але його пачка була зрадницьки пуста. Брюс помітив і поділився з чоловіком сигаретою. Старк зрадив собі вдруге за дві хвилини і стрільнув у студента сигарету. – Я вже їздив до нього і начебто все владнав, то чому вашого любого друга немає на занятті?
Чоловік нервовий, схвильований цим питанням. Усі тихо посміхалися – зловив викладача Пітер в свої сіті, наче маленький павучок.
– Так склалося… – Старк на хвилину стривожився ще сильніше, бо злякався новини, яка змусила рознервуватися навіть Беннера. – Пітер під домашнім арештом. Його дядько йшов додому і застав вас… разом.
Наташа пошкодувала, що не мала з собою фотоапарату – таке комічне лице зробив Старк. Однак він швидко опанував себе – напружено кивнув і скупо посміхнувся.
– За два дні знайомство з родиною, а за тиждень що буде? Весілля? – чоловік посміхнувся до себе, а потім наче пригадав, де він і з ким. Швидко подякував і пішов до машини.
Студенти дивилися йому вслід зі здивованими посмішками – любов навіть із великих робила справжніх дурнів.
___
Стів знову поспіхом втік. Він зрадів, що на баскетбол ніхто з його друзів більше не ходив, тому неприємної розмови вдалося уникнути.
Перевдягнувшись, Стів знову відчув той самий погляд. Іноді здавалося, що альфа дивився постійно, тільки на нього, наче причарований. Одначе Бакі завжди виглядав однаково байдуже і незацікавлено. Як і Стів, він дуже переконливо брехав.
Роджерс швидко натягнув спортивну футболку. Запахом сигарет просочена вся роздягальня, тому хлопець прагнув втекти якнайшвидше. Останнім часом йому важко дихати – він нікому не казав, але через сигаретний дим, яким віяло з кожного куточка, і через дурну кішку, яку завела така ж дурнувата сусідка, Роджерс знову усвідомлював, що йому важко зробити вдих. Вперше за два роки хлопець вимушено тягав за собою інгалятор.
І зараз він затримався, щоб перекласти ліки у спортивні шорти. Стів одержимо боявся, що, коли знадобиться, інгалятора не буде під рукою.
Роздягальня спорожніла, а хлопець зовсім цього не помітив. Тільки знайоме поколювання в мітці вирвало його із власних думок. Стів нахмурився і пішов на вихід, але зіштовхнувся зі знайомими уважними очами.
Барнс був тут. Дідько.
Стояв навпроти і дивився прямо в здивовані очі. І погляд не пустий і відсторонений – переповнений до країв. Всім і одразу. Лють змішувалася з болем у таку густу суміш, що хотілося вити.
Але Стів нічого не робив. Тільки дивився спідлоба.
– Мовчиш? – гірко спитав Барнс і наблизився. Стів думав, що час зірватися з місця, відштовхнути хлопця плечем, щоб той не зміг помучити його ще раз. Бакі мав такий вигляд, наче був ладен задушити його голими руками, але Роджерсу не страшно – Бакі скоріше горлянку собі переріже, але не наважиться образити Стіва. Яскравий доказ цього прямо зараз випалював ділянку шкіри над ключицею.
– Ти вже рік мовчиш. Зовсім, – гірко сказав Барнс. Роджерс тільки зажмурився, бо докір був правдивий – за цей час вони говорили лише однією мовою – кулаками. – Навіщо ти так, Стівене?
Ім’я подіяло на Роджерса як стартер. Хлопець спробував обійти Барнса. Але міцні руки занадто легко втримали його на місці. Він зашипів і вирвався – уникав доторків, наче вони обпалювали.
Насправді вони були схожі на опіки – тільки жалили набагато глибше, ніж розпечене залізо.
– Що, хочем мене вдарити? – безглуздо повторив Барнс. Стів нічого не хотів – тільки втекти звідси якомога швидше і напитися якомога сильніше. А ще позбутися пекучого болю над ключицею. Він не витримав і потер мітку, бо близькість альфи лише посилила біль. Бакі одразу вчепився за цей жест:
– Так, я теж відчуваю, – від його злої посмішки у Стіва перехопило дихання. – Тому що ти сам слідкуєш за мною. Кидаєш свої відчайдушні погляди, коли засмучений, щасливий чи коли шукаєш мого схвалення. Постійно. І так буде завжди, Роджерс, бо ми пов’язані цим пекельним зв’язком, – миттєво Бакі стає занадто багато. Він, наче гроза, проноситься над Стівом – від нього навіть пахне відповідно. Тільки на цей раз це не дитяча забавка природи, а справжній ураган, що вибиває із Стіва дух.
Останньою краплею став Бакі, який легко відтягнув футболку і показав свою мітку – вона на тому самому місці, що і у Стіва. Невелика ділянка шкіри, знак, який вони обидва ненавиділи, весь у шрамах і опіках.
Стів дивився, не відриваючись.
Стів справді задихався.
Він затремтів і схопився за груди, намагаючись зробити вдих, але дурнувата кішка дурної сусідки, літри сигаретного диму і величезне потрясіння штовхнули його за межу, і Роджерс знову не міг вдихнути від нападу астми.
– Гей, – Барнс одразу втратив всю лють і пиху – він підхопив Стіва і легко посадив омегу на лавку. Той обм’як і навіть не відштовхував – всі його зусилля зосередилися на тому, щоб дістати інгалятор із кишені. Він гарячково шарпав кишені і запанікував, бо не міг впоратися з такою простою задачею. Стів подумав, що так і помре серед цієї роздягальні в руках свого колишнього альфи.
Його руки грубо відштовхнули подалі від кишень, Роджерс навіть не встиг злякатися. А в наступну мить він нарешті вдихнув повні груди повітря і розплющив очі. Бакі виглядав наляканим. Стискав його плечі і ледь стримував тремтіння. В його очах застиг переляк, наче це він задихався, а не Стів.
Проте Роджерсу не до нього. Він сперся на стіну і глибоко дихав, прикривши очі. Дідько. Давно такого не було.
Він сподівався, що Барнс сам здогадається піти. Той достатньо спаскудив в його житті. Але Бакі не пішов, сів поруч і уважно розглядав Стіва так занепокоєно, що у омеги всередині щось запекло.
За кілька митей Барнса ніби перемкнуло і він протягнув до Стіва руки. Більше Роджерс не міг витримати – з відразою відштовхнув і вийшов геть.
Якомога швидше.
Щоб не бачити, як на обличчі Бакі гасне надія.
___
Кілька днів Стів витратив на те, щоб прийти до тями. Раз на кілька місяців Барнс робив щось подібне: провокував сварку чи бійку, і Стіву знову потрібні були години, щоб переварити все і стати собою.
Друзі ввічливо не звертали уваги, але Роджерс не дурень – він бачив, як зростає їхнє занепокоєння. Зазвичай він би вже заспокоївся, вилаяв Барнса як тільки міг і став спокійнішим і веселішим. Але того п’ятничного вечора хлопець не відчував полегшення і навіть не розраховував, що воно з’явиться.
– А Пітер прийде? – друзі перезирнулися. Мабуть, вони тільки-но про це говорили, поки Стів задумливо тупився на свої коліна. Він побачив на обличчі Наташі готовність до допиту, якого Роджерс хотів би уникнути. На щастя, двері в кімнату розчинилися, перериваючи майбутню розмову.
Цього дня вони зависли в кімнаті у Брюса – хлопець не зжився з сусідами, тому в цій кімнаті друзям ніхто не заважав. Однак до чоловічої частини гуртожитку було тяжче пробратися непоміченим, тому бували вони в гостях рідко.
– Привіт усім, – Пітер помахав рукою і широко посміхнувся з порога.
– О нарешті, Пітере, ти повинен пояснити мені цю чортівню. Старк задав стільки, наче у нас інших пар немає.
– Цінне зауваження, – Ванда відірвалася від своїх записів і зіткнулася поглядом із самим Старком, що виглядав з-за спини Пітера. В погляді викладача скакали бісенята.
– Боже, – забідкалася Ванда, – тепер ще й на фізиці доведеться завтра відповідати, – дівчина драматично впала на постіль Брюса. Сам Беннер весь вечір був мовчазним – пустив їх в свою кімнату і кудись зник. З Наташею він так і не помирився, через що друзі трохи хвилювалися.
– Отже, каторжнику, тебе випустили на волю? Ти ще й поповнення привів? – одразу спитала Наташа після трохи незручних привітань. Паркер заминок не помічав – крутився навколо чоловіка і світився, наче новенький прожектор. Старк помічав його збуджений стан, посміхався і намагався Пітера трохи заспокоїти, щоб не крутився навколо, наче щасливе щеня.
– Я лише на хвилинку, тільки прослідкував за безпекою каторжника, – посміхнувся чоловік. Пітер подивився замучено, але не сперечався.
– Бен сказав, що я маю бути вдома о дванадцятій, – ображено протягнув він і зітхнув, відриваючись від чоловіка.
– Я думала, він взагалі не дозволить. Все ж таки ситуація… досить неординарна, – Наташа підбирала слова і слідкувала за Пітером. Хлопець сяяв, наче новий мідяк, поруч з чоловіком. Дивився на нього, наче на божество, постійно торкався, а потім присоромлено прибирав руки. Старк ще ширше посміхнувся і впіймав Пітерову руку. Вони виглядали трохи ніяково, але хто не відчував себе ніяково на початку стосунків?
– Мені вже час, – перервав Старк, кинувши погляд на годинник. Пітер намагався приховати розчарування, але вийшло поганенько.
– Добре, – кивнув він і завмер, наче не наважувався обійняти чоловіка. Старк виправив це – коротко притиснув до себе хлопця і обережно поцілував у скроню. Пітер миттєво почервонів.
– Вибач, Вандо, але я не заводжу зі студентами ніяких стосунків, окрім робочих, – раптом процитувала Ванда, пародіюючи викладача.
Пітер здивовано обернувся і подивився на дівчину винувато. Він знав, що колись і Ванда відчувала до викладача симпатію, але їй не судилося отримати взаємність. Старк теж виглядав винувато.
– О, я… – він затнувся і гарячково підбирав слова. На щастя, не довелося.
– Та я просто на обличчя ваше хотіла подивитися, – раптом розсміялася Ванда. Напруга розсипалася і всі полегшено розсміялися.
– Готуйтесь до заняття, міс Максимова, скоро понеділок, – зловісно посміхнувся Старк і пішов, востаннє потиснувши Пітеру руку. Паркер, червоний, наче помідор, впав поряд з ліжком і дістав із рюкзака зошити, готуючись кілька годин переписувати конспекти.
Звісно, зайнятися цим не вийшло. Дівчата накинулися на нього і почали розпитувати, і з кожним запитанням Пітер червонів ще більше. Стів слухав їхню розмову краєм вуха і посміхався. Він радів за Пітера. Добре, що таке гівно, як з ним чи з Вандою, не ставалося з усіма.
Роджерс так сильно стримував себе від думок про Бакі, що, відчувши знайоме поколювання в мітці, голосно зашипів. Він потер ключицю і тільки після цього помітив три зацікавлені погляди.
– Все окей? – акуратно спитала Наташа. На щастя, їх перервали крики. З вулиці через прочинене вікно почулися звуки бійки. Мітка загорілася від болю, Стів схопився на ноги, тільки почувши голос Брюса.
– Сидіть тут, – поки його ніхто не зупинив, він кинув і вибіг із кімнати. Його провели спантеличеними поглядами. Секунду висіла тиша. Раптом Пітер підвівся, рішуче підібгавши губи.
– Куди? Тобі минулого разу не вистачило? – Наташа роздратовано схопила хлопця за руку, але він вирвався.
– Чекайте всередині, – повторив він і миттєво вибіг. Дівчата перезирнулися і піднялися. Ванда щось прошипіла про тупоголових хлопців. Але вийти з кімнати вони не змогли – хитрий Пітер зачинив їх на ключ. Наташа розізлилася і ляснула по стіні, грізно вилаявшись.
– Відірву все, що випирає, – пообіцяла вона собі під носа і швидко підійшла до вікна. На вулиці було темно, але крики не стихали.
___
– Ну що, Барнсе, ще раз обдумаєш своє рішення? – Брок спритним ударом розбив йому обличчя. Бакі сплюнув кров і спробував вирватися, але альфи тримали міцно. – Де ти сміливості набрався?
Ще один удар прилетів прямо в щелепу. Бакі затих і чекав, коли хтось пройде повз і зверне увагу а побоїще. На жаль, поруч нікого не було. Рамлоу так злився, що міг і добити його. Барнс не дурень, він і не сподівався перемогти трьох альф одночасно. Тому чекав нагоди втекти.
Ще два важких удари, і Брок трохи заспокоївся. Подивився презирливо і махнув рукою. Бакі відпустили, він ледь втримався на ногах.
– Ти маєш бути мені вдячним, Бакі.
– За що це? – хлопець намагався випрямитися і опанувати біль.
– Я міг провести цю розмову не з тобою, а з твоїм омегою. Стів сильний хлопець, але я сильніший, – бридко посміхнувся Брок.
– Мені плювати, – Барнс стримав емоції. Він сперся на стіну і намагався віддихатися.
– Не бреши, я не сліпий. Пам’ятаєш, я обіцяв повеселитися з твоїм омегою, якщо ти відкриєш рот?. Обіцянка досі актуальна. Може, відвідати його завтра? – ядуче посміхнувся він. Бакі миттєво осатанів. І лють, яка наповнила його, дала сили випростатися і стиснути кулаки. Барнс вклав усю злість в свій удар, збиваючи самодоволену посмішку з лиця Брока. На секунду йому стало так добре. Але веселощі тут же зникли, бо його знову почали бити. Він вже майже відключився, коли почув крики. Раптом нападників відштовхнули від нього.
– Беннере, що ти тут забув? – прошипів Бакі, побачивши перед собою широку спину.
– Закінчуйте, – коротко кинув Брюс, і Бакі одразу прийшов до тями. Беннер не мав за нього заступатися, буде горе, якщо Брюс втратить контроль. Він один може всіх тут повбивати.
– І що ти зробиш? – з викликом спитав Брок. Барнс підкотив очі. Яке прикре самогубство.
– Тебе виключать, якщо зловлять на бійці, Беннере, – піддакнув альфа, який тримав Барнса.
– Впевнений, що зможеш це побачити? – прогримів Брюс і підступив ще на крок. Брок відвів погляд – не витримую Брюсової люті. Барнс схопив друга за плече, сперся на нього, нагадуючи про себе. Хлопець видихнув і повернувся до нього. Він мовчки пройшов повз альф, тягнучи Бакі на своєму плечі. Вони тільки вийшли із провулка, але Брок опам’ятався і подався слідки, штурхонув їх в спину. Беннер заточився і ледь не впав, утримуючи себе і Барнса. Вони опинилися якраз навпроти гуртожитку. Хтось біля входу засвистів – на них миттєво звернули увагу інші студенти, готові спостерігати за шоу.
– Я ще не договорив, – забійкувато видав Рамлоу. Найдопитливіші студенти підійшли ближче, створюючи імпровізоване півколо.
– Ти пошкодуєш, – виплюнув Брюс. Він акуратно відпустив Бакі. Той намагався триматися на ногах. Всі розуміли, що бійки не уникнути, але Барнс був мало на що здатний.
– Ти сильний, Беннере, але не витримаєш на самоті. Треба було йти своєю дорогою і не заважати, – Рамлоу бридко вишкірився. – Але якщо ти вибачишся, я, може, тебе і відпущу.
– О, – Брюс миттєво знавіснів. Від його люті Рамлоу втратив частину своєї впевненості. – Тобі краще подумати про це ще раз, інакше можуть бути наслідки.
– Знову розізлишся і поб’єш когось до лікарняного ліжка? Тебе відрахують! – знову подав голос прибічник Брока.
– Знаєш, в чому секрет? Я злий увесь час. Бо такі покручі, як ви, існують, – він виплюнув це прямо альфі в обличчя. Бакі за його спиною намагався зібратися, щоб протриматися хоча б кілька хвилин. Одначе, коли за спинами зівак розчинилися двері, і їм на підмогу прибіг Стів, у Барнса перед очами прояснішало. Тепер він мав на меті протриматися достатньо, щоб захистити свого омегу.
Стів став поруч з Брюсом. Бакі тихо прогарчав щось собі під носа.
– Ми сьогодні з Барнсом згадували про тебе, Стіве, – вишкірився Брок. Роджерс зиркнув на свого альфу і стиснув зуби. Але він не встиг відповісти. Його перервала поява Пітера. Хтось у натовпі презирливо свиснув, коли маленький омега приєднався до майбутньої бійки.
– Ще один омежка, – Брок підійшов до Пітера з наміром познущатися. – Яка чарівна маленька штучка. Хочеш, сходимо на побачення? – протягнув він з мерзенною посмішкою і спробував торкнутися Пітерового обличчя. Але його перервав Брюс. Він добряче втомився від цього театру, тому кинувся на Рамлоу так люто, що Пітер на мить перелякався. Він заточився і ледь не впав, відступаючи від злих альф. Перед ним раптом виріс ще один альфа і схопив за комір, штовхаючи Пітера на асфальт. Омега боляче збив руки, намагаючи пом’якшити падіння. Але звівся він так само швидко. Альфа не очікував такої проворності, тому навіть не встиг відреагувати, коли тендітний омега розбив йому носа. Пітер спробував вдарити ще раз, але злий альфа перехопив його руки і вдарив його в живіт. Пітер зігнувся і зашипів крізь зуби. Перед ним майнув клубок із тіл – це Беннер і Рамлоу зчепилися і гамселили один одного як дикі. По інший бік Стів бився з другим поплічником Рамлоу, а Бакі лежав на асфальті і не рухався.
Пітера шарпонули за руку, але він не підвівся – спробував перекотитися і скочити на ноги, але альфа спритно копнув його ногою у живіт.
– Ви, в дідька, зовсім ґлузд втратили? – раптом прогорлав знайомий голос. Альфу відштовхнули від Пітера, і хлопець впав на асфальт, переводячи подих. Їхній викладач з вищої математики тим часом спробував відтягнути Брюса від Брока. Йому допомогли кілька студентів, що до цього насолоджувалися бійкою.
– Доброго вечора, містере Бартон, – Беннер теж сів на асфальт за кілька кроків. Брок з поплічниками подався бігти, поки Пітерові друзі сиділи на долівці і важко дихали.
– Що тут відбувається? – нахмурився викладач, розглядаючи побитих друзів.
– Гей, Бакі, – Стів торкнувся хлопця, який виглядав просто жахливо.
– Дідько, – Брюс миттєво скочив на ноги і подався до Барнса.
– Нормально, – хрипло відповів Бакі, не розтуляючи очі. – Треба було майже померти, щоб ти заговорив зі мною, Стіве, – втомлено пробурчав і посміхнувся розбитими губами.
___
Ранок суботи не був веселим – навіть навпаки. Пітер прокинувся на підлозі від болю в спині. Поруч голосно хропів Брюс. Бакі, як найбільш постраждалий, отримав місце на ліжку.
Він обережно піднявся, побите тіло боліло. Він зазирнув у дзеркало, щоб оцінити свій зовнішній вигляд.
– Краще, ніж минулого разу, – прошепотів він, роздивляючись синець на вилиці після зустрічі з асфальтом. Під кофтою все було гірше – зап’ястки в синцях і ще один величезний на животі від кросівка альфи. Пітер відступив, щоб краще роздивитися живіт, і випадково наступив на Брюса.
Альфа миттєво підскочив, замахуючись на Пітера. Хлопець злякано відскочив, заглядаючи Брюсу в очі.
– Дідько, – альфа видихнув і підняв руки, ніби здавався, – вибач, рефлекси.
– Нічого, – Пітер опустив кофту, щоб приховати свої синці. Брюс однак помітив і нахмурився, але нічого не сказав. Пішов перевірити Барнса.
Вчора через нього точилися гарячі суперечки. Містер Бартон наполягав на лікарні, але Бакі категорично відмовився. Йому допомогли дійти до кімнати, а викладача обіцяли прогнати і все заперечувати, якщо він когось викличе. Пітер міг лише дивуватися – на місці Бакі його б поклали в реанімацію.
– Не вперше, – відмахнувся Барнс і зашипів від болю, намагаючись вкластися зручніше. – Якщо стане гірше, я попереджу, – Бартон лише стиснув зуби, але не міг сперечатися. Його б однаково ніхто не послухав.
До першої години ночі дівчата обробляли їхні рани і несхвально бурчали. Особливо дісталося Пітеру, бо:
– Чим ти думав, Пітере, коли туди ліз? – Наташа сильніше, ніж треба було б, натисла йому на лице, роздивляючись новий синець.
– Він розбив тому придурку ніс, Наташо, не лайся так сильно. Пітер той ще боксер, – Брюс схвально штурхнув Паркера в плече. Пітер відповів йому вдячним поглядом. Містер Бартон відмовився покидати їх і спостерігав, щоб усі надали допомогу. Він кілька разів спробував щось вивідати, але всі мовчали. Ніхто навіть не звернув уваги на його спроби.
– Ти взагалі помовч, – відрізала Наташа. – Хоча б один раз у житті, Беннере, ти зміг уникнути бійки. Так ні, нам хоч кілка на лобі теши, – вона махнула руками. Хлопець обірвав її обіймами і м’яко поцілував. Бійка посприяла їхньому примиренню.
– Вони самі хотіли битися, – стенув плечима Брюс.
– Так, їм кортіло помахати кулаками, – прошепотів Бакі з ліжка. Він іноді заговорював, але основним його заняттям було мати жахливий вигляд.
– Це буде складно, – Ванда направилася до його ліжка, щоб надати першу допомогу.
– А де Стів? – тихо спитала Наташа, бо друга в кімнаті вже певний час не було.
– Курить на балконі, – відповів Бартон, втомлено розглядаючи студентів. До цього він авторитетно оглянув Барнса, змусив його рухати пальцями і різними частинами тіла і констатував, що перелами відсутні.
– Курить? – Бакі сіпнувся, змусивши Ванду невдоволено зашипіти. – У нього був напад кілька днів тому. Астма.
В кімнаті замовкли. Бартон перебільшено зітхнув, прошипів щось про тупих студентів і вийшов на балкон. У кімнаті стало тихо. Брюс задрімав, загорнувши себе і Наташу в квітчастий коцик. Ванда возилася з Барнсом, стираючи з його обличчя кров.
– Що вони хотіли від тебе? – спитала Наташа, коли викладач не міг їх підслуховувати.
– Дівчину не поділили, – легко збрехав Бакі, задерши голову, наче качка. З його носа знову побігла кров. Ванда підкотила очі і запхала йому в носа вати.
– Серйозно? – роздратовано спитала Наташа. Бакі не хотів нічого відповідати. Не тоді, коли Ванда, перед якою він був винен, так ним опікувалася. І він, незважаючи на те, що намагався виправити свої помилки, не міг нічого змінити.
– А я сьогодні говорив з Тоні, – Пітер ніби зменшився під невдоволеними поглядами – усі поважали його закоханість, але зараз це було не на часі. – Він був у поліції через свою дружину і бачив там, як Бакі говорив зі своїм адвокатом.
Всі в кімнаті замовкли. Друзі здивовано перезирнулися. Бакі мовчав, наче води набрав.
___
Зранку Стів прийшов у кімнату Брюса разом з дівчатами. Він, взагалі-то, планував спати до обіду, але його плани зірвалися через Пітера. Наляканий хлопець схопив свій рюкзак, щось пробурмотів про розлючених родичів і втік, навіть не попрощавшись.
Стів перезирнувся із заспаними подругами. Пітер лишив по собі хаос, сусідка Ванди і так дивилася осудливо, коли вони приперлися посеред ночі і притягли побитого Стіва.
Вони зібралися, швидко втекли від незадоволеного погляду і пішли до Брюса. Мабуть, Пітер і там підняв усіх на ноги.
– Доброго ранку, – Брюс був напрочуд бадьорий, щоб приховати свої переживання. Дівчата ж навпаки не розділяли його ентузіазму. Як і Бакі.
– Не дуже добрий, – Ванда повторила вчорашню процедуру – обробила всі розідрані руки та розбиті лиця і в покарання намастила всіх смердючою маззю. Брюс погодився на екзекуцію першим, а потім зник на кухні, прихопивши із собою Наташу.
– Нуж-бо, Стіве, – вона сіла перед хлопцем, і він слухняно відкинув голову, дозволивши обробити свої рани.
– Сподіваюсь, наш героїзм не дійде до вух адміністрації, інакше Брюсу дістанеться, – зітхнув він під несхвальним поглядом Ванди.
– Я візьму всю провину на себе, – Бакі обережно сів і подивився на Стіва. Той знову промовчав. І Барнс миттєво спохмурнів. – То ми знову не розмовляємо?
Він не чекав відповіді. Обережно підвівся з ліжка, знайшов у своїй покоцаній джинсовці цигарки і вийшов на балкон, гучно ляснувши дверима.
– Дарма ти так, – тихо сказала дівчина, закінчуючи з лікуванням. Стів витріщив очі здивовано.
– Це ти мені кажеш, Вандо? Ти пам’ятаєш, що він зробив? – він одразу пожалкував через грубощі. Бо Ванда подивилася йому прямо в очі, міцно стиснувши губи.
– Допоміг вбивці мого хлопця уникнути покарання, – відрізала вона, і Стів одразу захотів вибачитися. – Стіве, я остання, хто буде його виправдовувати. Я теж сердилася на нього якийсь час, – вона обдумала свої наступні слова і втратила звичний безтурботний вираз. – Але якби я мала хоча б один шанс бути з Віженом, – вона важко зітхнула, – хоча б один малесенький шанс…. Я б пішла проти друзів і ворогів, але була б з ним. Бо це називається коханням, – вона прочистила горло і відвернулася, скидаючи з себе залишки несподіваної відвертості.
– Я не люблю його, – брехня аж текла з його слів. Ванда подивилася іронічно і підкотила очі.
– Якщо ти боїшся, що ми засудимо, то знай, Стіве, ми підтримаємо тебе. Я не хочу, щоб ти страждав так само, як я.
Роджерс хотів закричати, що він зовсім не страждав і його життя протікало чудово без Бакі, але навіть не намагався. Звичайно, вона одразу побачить брехню. Стів увесь рік наче не жив і не дихав. І весь час розривався між друзями і Бакі.
Барнс повернувся в кімнату у ту мить, коли Стів вибіг геть. Він провів його сумним поглядом і стис розбиті кулаки. Хотілося кинутися слідки, схопити його в обійми і ніколи не відпускати. Але Бакі знав, що так не отримає нічого, крім чергового удару і тяжкого погляду.
– Дай йому трохи часу, – Ванда потягнула його за руку і почала обробляти рани. Від хлопця приємно пахло тютюном і відчаєм.
– Знущаєшся? – трохи грубо спитав він. Дівчина грубість проігнорувала.
– Так, Стів впертий, але він скоро зламається, – стенула плечима Максимова.
– Слухай, Вандо, – Бакі раптом аж прибило розумінням, перед ким він сидів. Він зіщулився. Ця дівчина люто ненавиділа його, чому ж зараз вона сиділа поруч і посміхалась? Бакі сидів поруч і тамував почуття провини, щоб не дивитися на неї із жалістю. Ванда сильна, їй не потрібно його співчуття.
– О, тільки не вибачайся більше, я почула тебе з першого разу, – вона зупинила його порухом руки і почав мастити обличчя смердючою маззю.
– Послухай, якщо я б мав вибір, я б ніколи не… – він замовк і люто видихнув, стискаючи кулаки. – Тим паче я не думаю, що ти пробачила мені після того разу, – Барнс згадав, як дівчина втратила ґлузд і ледь не видряпала йому очі
– Я була не при собі, – вона сховала очі. – Зараз я здогадуюся, що ти мав свої причини, але якби ти розповів нам, ми б впоралися з цим разом, – Бакі труснув головою, бо не міг повірити, що чує такі слова від неї. Йому було тяжко дивитися Ванді в очі. Вона не заслужила його жалюгідних виправдань.
– Запізно, – гірко зітхнув хлопець. – Цей рік заплутав все сильніше… – повернення друзів обірвав його відповідь. Вони ввалилися в кімнату з голосним сміхом. Бакі вихопив розбите Стівове обличчя, який сміявся з Брюса – той виглядав смішно через те, що під кожним оком мав по синцю. Наташа тягнула перед собою каструльку із чимось смачненьким.
– Отже, лапша, – урочисто оголосила вона і поставила каструлю на стіл. Студенти швидко скупчилися навколо з ложками і почали їсти, поки їжа ще лишилася. У гуртожитку не можна було ловити ґав, особливо якщо справа стосувалась їжі.
Бакі за старою звичкою тримався осторонь. Він слідкував за веселими друзями і розумів, як віддалився від них за останній рік. Ця думка шкреблася в голові і боліла гірше побитого тіла.
Стів раптом зиркнув прямо на Барнса і схопився за мітку. Просвердлив поглядом секунд десять. І відвернувся. Бакі здалося, він готовий завити вголос.
– Мені час, – видихнув він і занадто впевнено скочив на ноги. Ванда нахмурилася, а Брюс спробував щось заперечити, але Бакі не слухав.
Бо Стів демонстративно відвернувся, а Наташа навіть не відірвалася від їжі. Тому Бакі втік – щоб не бачити, як колишнім друзям добре без нього.
__
Старк проводив останню лекцію, але його думки були десь далеко. Він дивився на авдиторію, але бачив лише три обличчя. Пітерове з синцем на вилиці, Беннера в сонцезахисних окулярах і Стівове з розбитими губами.
Ще він бачив порожнє місце там, де сидів Барнс. Господи, ці сварки його доведуть. Тепер ще і його безпосередній хлопець (як же це чудернацько звучало) був втягнений у ці інтриги.
Минув рівно тиждень з моменту, коли їхні стосунки розпочалися. І щоночі Старк поривався покинути Пітера, бо хто він такий, щоб паплюжити хлопцю життя.
Але зранку він прокидався і бачив пропущений виклик, чи миле повідомлення, чи самого хлопця в університеті, і не міг наважитися це припинити. Щовечора він обіцяв, що припинить руйнувати Пітерове життя. Але кожного ранку переносив розрив. Можливо, на найближче ніколи.
Пітер розфарбовував його життя яскравими барвами. Раніше воно було трагедією з розлученням, погрозами і позовом від колишньої. Пітер трансформував все це в любовну комедію із вкрапленнями поганого детективу.
– Уявляєш, Тоні, я випадково заснув у Брюса, а коли біг додому, то впав на сходах, – почув Старк плутану розповідь під час звичного відеодзвінка суботнього вечора. Тоні, звісно, не повірив ще тоді. І зараз, розглядаючи компанію, він розумів, що падали на сходах вони всі разом, ще й Барнса прихопили, щоб веселіше було.
Добре, якщо вони хотіли пограти в шпигунів, Старк міг підіграти. Доля підвернулася так, що навіть в детектива грати не довелося – інформація сама його знайшла.
В університеті він здибав Бартона – чоловіка він поважав за стійкий характер і любов до фізики – і той розповів, як цікаво провів ночі з п’ятниці на суботу. Старк навіть не питав прізвища – одразу зрозумів, яких студентів Клінт розтягував біля гуртожитків.
– Лишіться, – прошипів Старк після того, як попрощався з аудиторією.
Студенти швидко покинули аудиторію, зиркаючи на звичну п’ятірку зі співчуттям.
– Отже? – Старк присів на край свого столу і склав руки, приготувавшись слухати. На його вимогливий погляд студенти відповіли найневиннішими очима на світі. Старк голосно фиркнув. – Що з обличчями?
– Я впав, – першим вигукнув Пітер, – я ж тобі розповідав.
– Я його ловив, – одразу додав Стів. Наташа сховала сміх, прикривши лице рукою. – Але не втримав.
– А я якусь болячку підчепив у гуртожитку. Світлобоязнь, – невинно підхопив Беннер і виразно поправив окуляри. Він гідно витримав прискіпливий погляд, наче це не він видав найбільшу нісенітницю, яку тільки можна вигадати.
– То може до лікаря, Беннере? – холодно спитав Старк. Студентів стривожив його тон, але так просто вони не відступилися.
– Чудова ідея, – перебільшено бадьорим голосом погодився хлопець. Старк зітхнув і підкотив очі. Він мав би звалити це на Сема, їхнього куратора. Але Старк чомусь вплутався в цю історію по вуха, тепер ще і його хлопець стояв із синцем і невинно дивився в очі. І тепер чоловіку важко було стриматися від того, щоб знайти студента, що це зробив, і перетворити його на попіл.
– Цікаво, – задумливо сказав чоловік. – Шкода, що з Бартоном ви своєю версією поділитися забули, бо він, на жаль, розповів правду, – Старк драматично стенув плечима. Він очікував реакцію цих недоакторів, бажано, з відром сліз і покаяннями. Наташа тільки очі підкотила і засміялася, скосивши погляд на свого хлопця.
– Чому вам не живеться спокійно? – видихнув Старк і подивився з осудом. – Вас повбивають до кінця року. Ви ще й Пітера мені на дно потягнете, – його хлопець тепло посміхнувся, почувши турботливі нотки в голосі Старка. Але Тоні не відповів на його посмішку. Якщо хлопцю так приємно, що його захищають, може, тоді він мусить постаратися і не лізти проблеми, щоб перейматися не доводилося.
– Взагалі-то, ми захищалися, – роздратувався Брюс, і Тоні вхопився за нього, як за соломинку.
– Від кого, Брюсе? Від безпечного життя? – натис він. Наташа звузила очі, бо розкусила тактику Старка – варто тільки почати сумніватися в моральних ідеалах Брюса, то він одразу починав захищатися, забуваючи про те, що варто казати, а що ні.
– Брок напав на Барнса, – жорстко видав Брюс і подивився на чоловіка з викликом. – я мав пройти повз?
– Будь-якої бійки можна уникнути, містере Беннер, час вже вам це запам’ятати, – Старк сказав гострим тоном і подивився з осудом. Захищати друга (чи колишнього друга, чи ворога, чи хто там в біса їм той Барнс), звісно, важливо, але конкретно цей хлопець і його запал не раз приводили його на межу відрахування, і сьогодні Тоні пів ранку витратив, щоб ненав’язливо переконати Бартона не розповідати про бійку керівництву університету. І ось вдячність: Брюс послухав його, Брюса не вразило.
– Подивився б я, як ви уникнули бійки, побачивши, як Пітера б’ють ногами в живіт, – мстиво кинув він. І потрапив у вразливе місце, розбудивши в Тоні давній потужний інстинкт захистити.
Мабуть, чоловік змінився в обличчі, бо студенти стривожено вилупились на нього. Тоні тільки стис щелепи і роздратовано оглянув п’ятірку.
– Вільні, – холодно видав він, бо відчув, що не може контролювати свої емоції. – Ми ще поговоримо про це, панове. Я попіклуюся, щоб ваш куратор про все дізнався. Моліться, щоб директор не знав про бійку, бо тоді вас усіх виженуть.
Студенти швидко кивнули, підхопили свої речі і втекли. Наташа встигла копнути Брюса і пошепки пообіцяла йому язик відрізати – не можна так Старка бісити, він і помститися може.
Чоловік вичавив невеселий усміх і глибоко вдихнув. Спробував забути слова Брюса і заспокоїтися, бо палюча ненависть може змусити коїти дурниці. Наприклад, серйозно поговорити з Броком в одному з коридорів. І тоді Старка точно звільнять. А без улюбленої роботи він з ґлузду з’їде.
Тоні обернувся на звук причинених дверей. На свій подив, він побачив Пітера, який боязко стояв у дверях і дивився на чоловіка в усі очі. Паркер бачив викладача злим, але ніколи не відчував такого гніву на собі. Тому він застиг у дверях і обережно примірявся, чи можна підійти ближче.
– Я не кусаюся, – Старк через силу змусив себе заспокоїтися. Він давно вже не хлопчик, щоб стрибати в емоції з головою.
Пітер радісно посміхнувся і швидко обійняв. Старк тільки встиг розкрити руки і дочекався, поки омега довірливо притиснеться до нього і звично почервоніє.
– Привіт, містере Старк, – хлопець похапцем поцілував його у підборіддя.
– Отже, поліз у бійку? – нахмурився альфа і обережно торкнувся до налитого синця. Від омеги звично пахло тютюном та м’ятою, і це нарешті заспокоїло чоловіка.
– Так, – обережно кивнув Пітер і змінився в обличчі. У Тоні всередині щось стислося – його омега не був створений для бійок.
– Він чекав на вас під гуртожитком? – Пітер зіщулився ще більше, але заспокійливий запах альфи втамував його хвилювання не гірше цигарок.
– Ні, – заперечив він і опустив очі. – Він зловив Брюса і Бакі під гуртожитком, – і замовк. Боявся казати далі, бо Старк точно почне лаятися, якщо дізнається правду. Чоловік зрозумів і вперше з моменту, коли вони осталися наодинці, скривився.
– А ви зі Стівом полізли в бійку? – здивувався чоловік. Хвилювання відобразилося на його обличчі. Йому кортіло гаркнути на омегу, але не можливо ігнорувати, що він вчинив справді хоробро.
– Так, – приречено кивнув Пітер.
– Бартон сказав, що тебе мутузили ногами, коли він прийшов, – Тоні чомусь гордо засміявся і погладив омегу. Вони обіймалися серед авдиторії. Ці обійми дарували їм тепло і спокій. Старк досі не розумів, як втрапив у стосунки зі своїм студентом і чому почувався закоханим хлопчиськом. І він втягнувся так сильно, що вже не міг відмовитися від Пітера. Навіть якщо такі яскраві почуття його лякали.
– Якщо ти не заспокоїшся, то ризикуєш зупинити моє старе серце, – пожартував він. Омега зрадів, що вони полишили небезпечну тему.
– Тоді я знайду собі когось витривалішого, – засміявся Пітер і обережно поцілував свого альфу, ховаючи лукавий погляд за довгими віями.
___
– Отже, на честь чого ми п’ємо? – Стів справді не розумів, чому у звичайний четвер його друзі спокійно відкрили пляшку мартіні. Роджерс півгодини сидів над задачею з оптики і тихо матюкався собі під ніс, вигадуючи неймовірні прокляття, бо його розрахунки ніяк не сходилися.
Він сидів у квартирі, яку знімав за кругленьку суму. Із хорошого – своє житло давало Стіву можливість контролювати харчування і не дихати сигаретним димом. Із недоліків усі інше: ремонт, умеблювання і жахливі сусіди.
Він би кликав друзів постійно, але хазяйка квартири була його сусідкою, тому суворо контролювала його. Стів втім швидко з’ясував, що жіночка любила виїжджати за місто на відпочинок, і кликав друзів у ці дні.
Шерон, онучку жінки, він підкупав цукерками і алкоголем, тому вона мовчала про вечірки і закохано дивилася на Стіва. Спілкування з сусідкою завжди було недолугим: вона фліртувала, Стів прикидався сліпим і глухим. Але кілька днів тому все взагалі стало абсурдним – вони зустрілися на балконі, а через дві години вже напивалися, розповідаючи один одному про труднощі свого життя.
На наступний день Стів мучився від похмілля і нервово ховав фіолетові сліди на шиї, щоб не давати друзям приводів для жартів.
Раптом постукали в двері. Але дівчата особливо не церемонилися і відчинили двері, завалюючись у квартиру.
– Завтра ми не йдемо на заняття, – весело сповістила Наташа і пішла на кухню готувати закуски. Роджерс здивовано подивився на них і вирішив, що може покинути дурнувату оптику на вечір. Один день навчання не вирішить його долю.
Бійка відбулася два тижні тому – вони загоїли обличчя, а ось неприємний осад залишився. Стів начебто відпустив минуле і навіть пошкодував, що заговорив з Бакі. Та й взагалі він шкодував, що показав своє занепокоєння. Але за тиждень все начебто стихло.
А потім Бакі з’явився в університеті – його обличчя досі було побите, а сам хлопець виглядав ще гірше. Але тільки фізично – морально Стів відчував жахливих холод.
Роджерс сам не знав, як стримався і жодного разу не підійшов до Барнса, який вдавав, що йому все одно. Звісно, роздивлявся його, але лише тоді, коли думав, що Стів не бачить. Але все одно та бійка надтріснула щось між ними – альфа наче остаточно перестав в ньому вірити. Іноді Стів прокидався від відчуття, що мітка заспокоювалася і перестала боліти – і ось тоді він по-справжньому панікував. Він чув, що зв’язок між соулмейтами може зникнути, він сотні разів стверджував, що хоче цього. Але тепер Барнс дійсно почав обрізати ниточки, і від цього Стіва брали дрижаки.
Роджерс не знав, як втримався, і не підійшов до Бакі жодного разу за цей довгий тиждень. Іноді це було приводом для гордощів. Але частіше його розривало від ненависті до себе – омега всередині так давно просила полишити впертість і повернутися до альфи. Одначе за цей рік було вибудовано стільки стін, що Стів навіть не знав, як підступитися і з чого почати.
Роджерс відкинув зошит, коли двері знову грюкнули. Через привідкрите вікно з вулиці повіяло недавньою грозою. Хлопець нахмурився, бо занадто багато асоціацій будив у ньому цей запах – Стів полишив навчання і схопився за пляшку мартіні.
– Сьогодні лише четвер, – Стів ледь не впустив пляшку, коли почув голос викладача. На порозі в кімнату зібралася цікава компанія – Брюс ніяково терся за спиною містера Старка, збоку до чоловіка притискався Пітер. З-за Брюсового плеча виглядав Бакі з таким виразом обличчя, наче дуже хоче зникнути звідси. Роджерс відставив пляшку і ковтнув зі свого стакана – веселенький буде вечір.
– Добрий вечір, – Стів закашлявся і завагався, роздивляючись чоловіка. Старк мав задоволений вигляд, бо зміг налякати студентів.
– Мене змусили сюди приїхати, – Пітер тихо посміявся, коли чоловік почав жалітися, – бо хтось не зміг розібратися з оптикою. Тому я вирішив, що настав час вирішити ще одну проблема. Під моїм наглядом, поки ви не добили мого Пітера.
Дівчата принесли тарілки з закусками і келихами. Наташа спантеличено обдивилася компанію, але промовчала. Ванда ж взагалі відчувала себе прекрасно, і Стів допустив, що вона знала, хто сьогодні до них завітає.
– Будете пити, містере Старк? – запропонувала Наташа, коли Старк дуже незадоволено подивився на алкоголь.
– Звісно, – легко погодився чоловік з хитрою усмішкою. Всі здивувалися. Він, звісно, зустрічався з Пітером певний час, але зі студентами він поводився за принципом «Я вам не подружка», – мені ж завтра на пари не потрібно.
– А я відчуваю, що сьогодні захворію, – Брюс з посмішкою зобразив кашель, – тому, мабуть, дозволю собі.
Чоловік тільки очі підкотив і промовчав. Він сам, здається, вчора був таким самим студентом, як і ці, що йому бурчати. Головне, щоб до п’яної бійки не дійшло.
Всі розсілись по кімнаті. Стів радів, що зайняв крісло, бо друзі точно використали будь-яку можливість, щоб посадити його поруч з Бакі. Барнс виглядав байдужо, був відверто мовчазний, але не йшов. Стів міг забитися, що, вмовляючи його приїхати, Старк використав шантаж, пов’язаний із власним предметом.
– Ось скажіть, містере Старк, – після кількох келихів спитала Наташа, – чому в університеті всі такі відбиті?
– Гей-гей-гей, – Брюс очікував, що чоловік відповість щось сердите, а потім ще й помститься на своїх заняттях, – не всі, міс Романова. Багато, але не всі. Це проблема будь-якого колективу, не варто звинувачувати нас університет. Декан наш, наприклад, просто чудовий, – чоловік був би радий притримати язика, але місцеві пліткарки доводили його до шалу вже не перший місяць.
– Роудс крутий, але викладає якусь маячню, – пожалілася Ванда. – Мені його лінзи вже в кошмарах приходять.
– Легше застрелитися, ніж розібратися з цією темою, – гаряче погодився Пітер. Брюс тільки підкотив очі – він з усім розбирався добре і других підтягував, ще й жалітися не звик.
– О, Стіве, а що це в тебе тут? – замість ниття, Брюс раптом знайшов нову забавку і смикнув Роджерса за комір сорочки. – Ти зустрів вампіра в темному провулку?
Стів смикнувся, лише тепер пригадавши, скільки укусів залишила на його шиї Шерон. І тепер, завдяки веселому Брюсу, всі навколо побачили результати її старань.
– І хто ж це, Стіве? Ти гаряча сусідка? – дражнилася Ванда.
– Звісно, вона, ти бачила, якими очима вона дивиться на нашого Стіві? – засміявся Брюс. Стів підстрибнув на місці, чим розвеселив друзів ще сильніше, але вони не зовсім правильно зрозуміли цей жест. Роджерс підскочив не від сорому чи злості, а через різкий біль, яким обпалило ненависну мітку. Він миттєво подивився на Бакі. Той дивився розчарованим пустим поглядом і міцно стискав губи. Його темні очі засуджували. Роджерс миттєво збісився і почав проклинати Барнса подумки.
– Знаєте, що? – перервала веселощі Наташа. Вона добряче сп’яніла і полізла на подвиги. – Давайте поговоримо про нашого незваного гостя. Я втомилася ігнорувати слона в кімнаті.
– Хочеш мене обговорити? – єхидно посміхнувся Старк, який вже кілька хвилин був зосереджений лише на Пітері. Той червонів під закоханим поглядом і притискався до чоловіка.
– Ні, містере Старк, ви знаєте, що я не про вас, – в кімнаті раптом стало дуже тихо. Усі погляди звернулися до похмурого Барнса. Невимушеність вивітрилася, залишаючи після себе тривожний післясмак.
– Давай поговоримо, Наташо, – Бакі завмер, бо ім’я колишньої подруги звучало незвично. – Я тебе слухаю.
– Ні, – дівчина підскочила. Брюс спробував посадити її на місце, але вона вирвалась і кинула на нього колючий погляд, – я хочу, щоб ти говорив.
– Що ти хочеш почути? – хлопець напружився, він відчував себе неймовірно самотнім, бо за рік став зовсім чужий в цій компанії.
– Коли все це сталося, – дівчина заговорила твердо і швидко, виливаючи свою образу, – коли ти став на бік Брока після аварії, я ходила за тобою, як остання дурепа, і намагалась з’ясувати, що сталося. Я не сліпа, Бакі Барнсе, я бачила, що ти сам гидуєш своїми чинками, але не можеш нічого змінити. І після цього я намагалась тебе вислухати, а ти ні слова не сказав, – її голос затремтів, а по щокам майнули сльози. – То скажи хоча б зараз. Чому ти так вчинив?
Барнс подивився на неї здивовано. Наташа дійсно єдина намагалась до нього достукатися, але Бакі навіть уявити не міг, що вона настільки болюче сприйняла його мовчанку. Хлопець скривився. Тоді його зв’язували обставини, він боявся зробити щось не те, щоб не нашкодити друзям. Але тепер він більше не боявся Брока – міг вивалити всі таємниці в ту ж мить. Але він не хотів виправдовуватись і жалюгідно виглядати в їхніх очах.
– Ти ж знаєш, – зітхнув Бакі і змусив себе подивитися подрузі в очі. – Я би ніколи так не вчинив, якби мав вибір.
– Це туманні фрази, – нахмурився Брюс. Дівчина тільки кивнула і продовжила свердлити Барнса поглядом. Він відвернувся і замовк. Наташа підкотила очі – наче стверджуючи «я ж казала».
На хвилину всі замовкли. Стів уважно розглядав Барнса – вперше за довгий час він не ховався за байдужою маскою, а дивився збентеженим поглядом. Ніхто не наважувався заговорити кілька хвилин.
– Ми могли б все повернути, Бакі, якби могли тебе зрозуміти, – тихо сказала Ванда. Її м’який погляд змусив Бакі сховати очі. Він почувався ніяково. За рік він перетворився в пасивного споглядача, а все його життя було циклом із жалю, терзань та спостережень за Стівом. Як же він від цього втомився.
– Ти думаєш, Вандо? – різко спитала Наташа. Тепер її настрій змінився, а голос сочився отрутою. – Ти зможеш знову йому довіритися? Я в цьому не впевнена.
– То я і не просив про вашу довіру, – зло видихнув хлопець, зриваючись на ноги. – Можете гнобити мене, бити і зовсім ігнорувати, я не напрошувався сюди. Якщо ти думаєш, що мені потрібна твоя думка, то ти помиляєшся, маленька суко, – він підвищив голос і підійшов до Наташі впритул. Дівчина задихнулася від такого нахабства і вліпила йому ляпаса. Брюс скочив на ноги і став за її спиною, але Бакі навіть не думав бити у відповідь.
– Стули пельку, Барнсе, – крикнула вона і безстрашно зустріла його злий погляд, – ти тільки те й робив, що жалів себе весь рік. «Подивіться, мої друзі мене покинули, мій омега послав мене», – перекривила вона і підступила ще на крок, штрикнувши Барнса в груди. – Ти сам покинув нас, придурку, це був твій вибір!
– Я боявся, що всіх вас повбивають, дурепо! – прокричав Бакі їй в обличчя. Всі в кімнаті шоковано завмерли і вилупились на нього. В наступний момент Наташа заговорила спокійно, відступаючи на крок:
– Так би одразу і сказав, Барнсе, щоб мені не доводилося рвати горлянку, – вона впала на своє місце і зробила щедрий ковток мартіні. Бакі ще кілька секунд шоковано стовбичив, а потім закрив рот і теж сів на місце, нахмурившись.
– Щоб тебе чорти взяли з твоїми шпіонськими штучками, Наташо, – засопів він і теж випив. Дівчина виглядала задоволеною.
– То вона спеціально це зробила? – прошипів Пітер, нахилившись до Старка. Той лише здивовано стенув плечима:
– Не заважай, це цікавіше, ніж серіал моєї колишньої, – прошипів він у відповідь.
– Гей, осляча лаво, я вас розсаджу, – Ванда напрочуд вміло перекривила Старка, чим викликала у всіх усмішки. Атмосфера стала не такою напруженою. Налили ще по склянці.
– Отже, Брок тобі погрожував? – спитала Ванда, бо Наташа не забажала продовжити допит.
– Так, – Бакі виглядав невдоволеним, але продовжив. Сенс мовчати – Наташа вже й так вибила з нього головне. – Спочатку я не сприймав серйозно, а потім він заплатив якимось виродкам, щоб вони сталкерили Стіва, – Барнс обережно глипнув в бік омеги, але не наважився подивитись Стіву в очі. – І він надсилав мені купи фоток з часом, місцем і погрозами. Тоді я вирішив мовчати, – Барнс стенув плечима і ковтнув мартіні.
– Я так і думала, – Ванда і Наташа злагоджено кивнули, і Барнс здивовано на них подивився.
– В сенсі? – нахмурився він. Хотів додати щось типу «І ви мовчали?», але стримався. Він взагалі дивно почувався – стільки часу зберігав таємницю, а зараз не знав, як реагувати: відчував ефемерне полегшення і якусь пустоту. Так, правду він розповів. Але кому потрібна ця правда через стільки часу?
– Ми здогадувалися, – стенула плечима Наташа.
– Якби ти сам прийшов і розповів нам, – зітхнула Ванда. – Думаєш, ми б стали наражати Стіва на небезпеку?
– Я тоді не думав, – набурмосився Бакі і потупився. – Після цієї аварії стільки всього трапилося, мені здавалось, що ви будете ненавидіти мене завжди.
– Я зізнавалася тобі в щирій ненависті ще з того моменту, як ти впустив мене в калюжу на другий день нашого знайомства, – фиркнула Наташа. Брюс розсміявся, мабуть, пригадуючи той день. Бакі теж широко посміхнувся, підозріло швидко заморгав і потер очі. Він виглядав незграбно і не знав, як поводитися. Хлопець був радий, бо розмова принесла йому полегшення, але він все одно почувався чужим.
– Отже, ти згоден повернутися в наше невелике товариство? – впевнено спитав Брюс, наче після невеликої сварки, а не річного ігнорування і бійок. – Якщо ти, звісно, більше не будеш приховувати ніяких вбивств і нарешті зістрижеш ці патли зі своєї голови, це просто жахливо, – добродушно посміявся хлопець, але одразу став серйозним. – Якщо у когось є заперечення, то нехай скаже зараз чи замовкне назавжди.
Бакі обережно скосив погляд на Стіва, але той зробив те саме, що робив весь рік – промовчав.
– Що я чую? Ця сага закінчилася? –Старк клепнув у долоні і зобразив здивування, – я дожив до цього моменту.
– І ми всі здивовані, що ти зміг, – підколов Пітер, і студенти тихо засміялися. – Здається, мені треба вийти покурити, – швидко пробелькотів хлопець, коли Старк одним поглядом пообіцяв йому розплату.
– Підтримую, – піднявся Барнс. Йому треба була хвилинка, щоб зібратися з духом і вкласти все в голові.
– Ідіть на балкон, – нарешті заговорив Роджерс. Бакі пішов на балкон, а ось Пітера втримав Старк, нагадавши, що вони прийшли робити оптику. Стів хотів підсісти до них і розібрати ненависну задачу, але зіткнувся з важким поглядом Наташі.
– Що? – спитав, знаючи, що вона скаже.
– Зараз же вийди до нього, інакше втратиш Бакі назавжди, – прошепотіла вона і кивнула в бік балкону. Роджерс нахмурився і не поворухнувся.
– Стіве, я зараз тебе вдарю, – підключилась Ванда, і хлопець здався. Він підкотив очі і пішов за Бакі.
___
Стів одразу побачив знайому згорблену спину – Бакі сперся на перила і перебирав в пальцях недопалок. Дивився на небо і думав. Він так чекав прощення, що тепер, коли отримав його, не знав, що з цим робити. Тому він ледь почув, як грюкнули балконні двері.
– Ти докурив, – він підскочив, почувши голос Стіва. Хлопець крутився біля дверей і не дивився на нього. Бакі був радий і цьому короткому простому питанню. Бо вже став забувати, як прекрасно звучить голос Стіва Роджерса.
– Докурив останню, – він стенув плечима і знову зосередився на нічному місті. – Тебе дівчата сюди відправили, так?
– Так, – посміхнувся Стів. Вони знали своїх друзів занадто добре. Бакі зрадів, що Роджерс не побачив розчарування, яке проскочило на його обличчі. Але Стів помітив, як альфа згорбився, і затих.
Вони мовчки стояли, так близько, що протягни руку – і доторкнешся. Але між ними було щось сильніше – цілий рік кожен зводив стіни, а коли настав момент їх розбити, вони не знали, як підступитися.
– Я скажу їм, що ти намагався бути милим, не переймайся, – видихнув Барнс. Він хотів, щоб Стів нарешті пішов і, бажано, забрав із собою всі почуття, що розривали Барнса на частини. Неможливо стільки переживати, це зводить з ґлузду.
– Бакі, – Стів нахмурився. Барнс миттєво зреагував на звуки власного імені – повернувся і впритул подивився на Стіва.
– Що, Стіве? – видихнув він і стиснув кулаки. Легенький весняний вітерець дмухнув прямо в обличчя, але Барнс дихав загнано, бо йому здавалося, що все повітря викачали. – Я бачу, що ти чудово почуваєшся, – він виразно глянув на шию Стіва. – Не переймайся, просто залиш мене у спокої, добре?
Хлопець відвернувся і опустив голову, намагаючись заспокоїтись. Але не витримав і кілька разів вдарив кулаком по перилам. У нього всередині вирувало від емоцій, хотілося вистрибнути з балкону, тільки б нічого більше не відчувати.
Стів схопив його за руку, і Барнс здригнувся. Подивився на долоню Стіва, наче на чергове диво. А потім відчув, як все всередині розплавилося від одного доторку, в грудях зародилася божевільна надія. Стів теж глибоко дихав, його трусило. Він дивився на Барнса так, наче ніколи не бачив.
І в цей момент; коли Стів дивився їй в очі і виглядав вразливим; цього короткого доторку стало мало, одразу захотілося більшого, притиснутися так сильно, як тільки можна.
Роджерс здивовано завмер, коли Бакі стиснув його руку у відповідь, а потім імпульсивно обійняв, і від цих обіймів несло таким неймовірним полегшення, що їх обох трясло.
– Трясця, Роджерсе, – прохрипів Бакі йому на вухо. – Як можна було позбавити мене цього? Що за виродок, я тебе ненавиджу, – прошипів він і швидко вкусив – в те саме місце над ключицею.
– Сам виродок, – видихнув Стів. – Як ти міг мовчати стільки часу?
Вони не продовжили сварку і більше нічого не говорили. Може, хтось і хотів продовжити розмову, але їхні губи несподівано зіштовхнулися, і всі слова зникли. Вони цілувалися до збитого дихання і покусаних губ, відчуваючи, як мітки, що вони обидва проклинали, нарешті перестали боліти. І це стало одкровенням. Вони вже й забули, як це – жити, не відчуваючи болю своєї пари.
– Божевілля, – Стів відступив і здивовано торкнувся шкіри – мітка була теплою.
– Так. – Бакі посміхнувся, і Стів не міг відвести погляд – він забув, як це – бачити на обличчі Бакі справжню посмішку.
А потім Стів опустив очі і побачив мітку Бакі – покриту шрамами, порізами і опіками від сигарет.
– Придурок, – Стів вкусив, а потім легко торкнувся губами мітки.
– Роджерсе, – тихо видихнув Бакі. У нього ледь вийшло стримати стогін. Стів занепокоєно подивився на альфу і знову поцілував. Коли вони з силою врізалися в скло, почули сміх друзів, які помітили, чим вони займаються, Бакі розсміявся. Брюс постукав у вікно і щось радісно прокричав. Роджерс навіть не звернув уваги – знову втягнув його в довгий поцілунок. Бакі нарешті відчув себе по-справжньому щасливим.