Розплющивши очі, Блиск побачив перед собою з десяток незнайомих облич.
- Прокинувся! - крикнув чоловік, що стояв поруч з ним. Він належав до школи Життя і, здається, був медиком.
- Нарешті він очуняв, - підхопив ще хтось.
Одразу після цих слів до Блиска підбігли члени його команди. Всі вони радісно всміхалися, так, ніби хотіли постукати Блиска по плечах або обійняти його, але вони не насмілювалися підійти впритул, тому що хлопця ледь не з усіх боків обступили старші майстри.
Блиск повільно піднявся на ноги, спершись на чоловіка, який стояв найближче, і озирнувся навкруги.
Галявина з п’єдесталом набрала справді урочистого вигляду. На підвищенні стояв незнайомий учень школи Блискавки разом з Аланією. Вони тримали в руках білі прапори. Аланія крадькома зиркнула на Блиска, і коли їхні лінії зору перетнулися, вона швидко відвела погляд.
Весь вільний простір був забитий адептами й наставниками, які розбилися по купках залежно від школи або рангу. Учні шкіл Вітру та Блискавки стояли поруч з п’єдесталом і схвильовано перемовлялися між собою. Представники сторони Землі були очевидно незадоволені тим, що не змогли забрати жодного прапора, тому вони здебільшого губилися в натовпі або відходили вбік.
- Вітаю вас з перемогою, шановний адепте Нейтральної сторони, - заговорив незнайомий голос.
Блиск обернувся назад і побачив високого чоловіка у біло-зеленому вбранні. На грудях у нього розташувалася прямокутна священницька накидка, розшита лазуровими нитками.
Блиск зрозумів, що звернення спрямоване до нього. Він зовсім не пам’ятав моменту своєї перемоги, і спочатку йому здалося, ніби це якась помилка. Але коли він побачив серйозні обличчя експертів і зосереджений погляд старійшини школи Життя, йому не лишилося нічого іншого, крім як плисти за течією.
- Дякую, майстре, - вклонився Блиск. Він покірно дивився в бік співрозмовника і чекав його наступних слів.
- Від імені школи Життя хочу висловити вам найкращі побажання, - спокійно продовжив чоловік. - Нейтральна Сторона здобула гідного представника у вашій особі.
Блиск ще раз вклонився і нічого не відповів.
- Номер 43! - закричав пронизливий голос. - Вас чекають біля п’єдесталу.
Почувши свій номер, Блиск шанобливо попрощався з майстром і поспішив геть. Було очевидно, що старійшина хотів спитати ще щось, і на його обличчі промайнуло легке невдоволення.
Коли Блиск дібрався до п’єдесталу, кілька сотень людей звернули на нього підозрілі погляди. Служник вручив йому прапора і жестом вказав на місце, яке хлопець мав зайняти, аж раптом хтось вигукнув з натовпу:
- Зачекайте! Це несправедливо! Він не може бути переможцем!
Голос належав учневі школи Сяйва, якого Блиск зумів перемогти у битві сам на сам.
- Я бачив, як переможниця зі школи Вітру, - і він вказав на Аланію, - пронесла його до п’єдесталу разом з прапором!
Весь натовп, і до того трохи збурений, вибухнув гучним бурмотінням.
- Що ви на це скажете, номер 12? - спитав один зі старійшин у Аланії.
- Це неправда, - відповіла Аланія, не зморгнувши й оком. - Я не робила нічого подібного.
- Кажіть що завгодно, - розпалився учень Сяйва, - але я на власні очі це бачив! А ти що скажеш, шахраю? Скористався дівчиною, та ще й нагороду забрати схотів!
Він шалено вказував пальцем на Блиска, хоч і сам опинився під гострим поглядом старійшин своєї школи. Один старший учень підійшов до нього і щось шепнув йому на вухо. Після цього учень Сяйва трохи заспокоївся і принишк, хоча він все одно дивився на Блиска злющим поглядом.
- Більш безглуздого наклепу я ще не чув, - засміявся Блиск під тягарем сотні поглядів. - Навіщо їй було це робити? Ми належимо до різних сторін, і наші шляхи не могли перетинатися раніше. Скажіть, пані, хіба ми знайомі?
- Ні, - спокійно відповіла Аланія, хоч її губи трохи сіпнулися. В її голові промайнула неприємна згадка, і вона почала шукати в натовпі представників школи Вогню.
Зі скупчення людей вийшов юнак у червоно-білому вбранні і розтулив губи, збираючись щось сказати. В той самий час Блиск швидко склав руки, по-дивному скрививши пальці. Його долоні утворили собою якусь їжачисту фігуру. Учень Вогню глянув на нього, і раптом його вразило усвідомлення. До нього простягнулося кілька червоних рукавів, які затягли його назад до натовпу.
«Добре, що вони зрозуміли мій натяк, - подумав Блиск. - Інакше нам усім було б непереливки. Адже вони добре знають, що якщо викажуть мене, то я розповім усім про те, як вони викрали зелений артефакт Аланії. До того ж, ця річ була пошкоджена. Їхній школі прийшлося б заплатити чимале відшкодування.»
Аланія непомітно зітхнула з полегшенням, а потім її погляд знову закам’янів.
- Насправді все дуже просто, - повів далі Блиск. - Знаєте, чому шановний учень Сяйва вигадав оцю брехню? Все тому, що він програв у чесному двобої зі мною і тепер не може з цим змиритися. Нагадайте, де я вас залишив? Пригадується мені, ніби я вас посадовив у землю і хотів ґрунтом присипати, але з милосердя дозволив вистромити голову назовні. Ви теж, певно, пам’ятаєте про це, чи не так?
З натовпу почулося приглушене реготання. Учень Сяйва затремтів від гніву і просичав:
- А чому тоді тебе знайшли непритомним, га?
- Тому що я витратив весь свій етер на використання артефакту. Не дивно, що сили покинули мене.
- Якого артефакту?
- Ось цього, - мовив Блиск і витяг з кишені мерехтливі уламки болотно-чорного каміння. Один зі старійшин оглянув їх, а потім повернув назад.
- Артефакт зламався одразу після використання, - докинув Блиск, аби уникнути подальших запитань.
Аланія весь час дивилася на Блиска, з усіх сил намагаючись приховати власне здивування.
- Чи є ще свідки, які можуть підтвердити звинувачення, висловлене учнем школи Сяйва? - спитав старійшина Вогню.
Уся галявина мовчала.
Хтось звернувся до третього переможця з тим самим питанням. Учень Блискавки розслабленим тоном відповів, що на той час його команда уже була телепортована за межі ігрової зони.
Роздратований учень Сяйва розвернувся і покрокував геть, але його знову хтось приструнив.
- Ми хочемо додати ще декілька слів, - озвалася одна з учениць школи Ґрунту. Вона вийшла вперед разом з трьома юнаками і мовила:
- Під час однієї з битв, у якій ми брали участь, сталася неочікувана подія. В самому розпалі бою на нас напала величезна істота, і в нас не залишилося вибору, крім як натиснути на кнопки. Ми вважаємо, що це був дракон, і готові поклястися в цьому.
Здивований гомін знову прокотився галявиною.
Розпитування відновилися, і на цей раз Аланія мусила визнати, що вона таки бачила дракона. Серед наставників почалася метушня.
- Це неможливо! Наша формація ніколи б не пропустила дракона всередину! Звінки він взагалі взявся? - перешіптувалися старші експерти.
- Шановні майстри, - озвався Блиск, який нарешті вирішив здійснити останній хід. - Цього дракона викликав я.
Всі замовкли.
- Вже підходячи до п’єдесталу, я виявив, що мій прапор зник. Я почав повертатися назад тією ж дорогою, якою йшов, і нарешті згадав, де саме міг його впустити. На місці мене зустріла неприємна несподіванка. Там було забагато людей, і для того, щоб вони не встигли помітити прапора, я викликав ілюзію дракона з допомогою артефакту. Саме ця дія вичерпала значну частину моїх сил.
Особистість Блиска викликала у багатьох людей цікавість. Яку магію він практикує? Як розвинув свої здібності? Звідки у нього артефакт? Звідусюди посипалися різні нетактовні запитання, але Блиск спокійно увірвав їх.
- Прошу вибачення, але це мої особисті відомості, і я не планую їх розголошувати.
Один зі старійшин школи Блискавки, який уже потроху втрачав терпіння, вирішив припинити балаган завчасно.
- Шановні майстри, - звернувся він до всіх, - ми маємо трьох переможців, і у нас немає достатньо підстав для того, аби сумніватися у жодному з них. Правила змагання обмежували втручання інших адептів шкіл задля подолання упередженості і нечесної вигоди, тому ми стояли осторонь, захищаючи ліс від можливого нападу темних сил. Я вважаю, що заборона нагляду для наставників є цілком виправданою. Ми зуміли створити саморегульоване змагання, і з цієї причини нам слід довіритися переможцям.
Більшість експертів погодилася з цими словами. Одразу після промови старійшини почалася церемонія нагородження, яку доручили провести голові школи Вогню.
- Пройшовши це випробування, ви довели, що гідні отримати нове звання. Віднині кожен з переможців отримає артефакт, який дозволить вам перейти на наступний енергетичний рівень. Інші члени ваших команд одержать талісмани й камені етеру.
Закінчивши розповідь, Майстер Вогню вручив трьом учням невеликі мішечки, наповнені сріблястим магічним піском. Потім старійшини виголосили кілька додаткових промов, зміст яких обмежувався обнадійливими словами й напучуваннями. Коли церемонія закінчилася, Блиск зістрибнув з п’єдесталу і підбіг до платформи, на якій стояли старійшини.
«В мене більше не буде такої можливості, як тепер, - думав він. - Я попрошу, щоб мене прийняли до однієї зі шкіл. Гадаю, майстер Блискавки не відмовиться від такої пропозиції. Для нього це буде подвійна честь, бо у нього під опікою опиниться аж два переможці. Вступати в школу Вітру було б занадто підозріло, в школу Життя - небезпечно, а з іншими мене пов’язують не надто приємні події або просто байдужість.»
Наблизившись до старійшин, Блиск поважно привітався з ними, а потім підійшов до одного з них.
- Майстер Блискавки? - спитав хлопець, але потім затнувся.
Перед ним стояв юнак, той самий, що став третім переможцем.
- Я за нього, - зверхньо і водночас тихо промовив він. - Слухаю вас.
Блиск трохи насторожився, але потім зібрався з духом і сказав:
- Я вже давно плекаю мрію про приєднання до однієї з великих шкіл альянсу Світла. Мені здається, що роль поодинокого представника Нейтральної сторони обмежує мій потенціал. Прошу вас прийняти мене як учня. Я з радістю присвячу себе служінню Світлим силам і матиму за честь робити це під вашим керівництвом.
- Нам дуже приємно, що ви звернулись з цим проханням саме до нас, але зараз ми, на жаль, не маємо змоги вас прийняти. Минулого місяця ми зібрали більше півтисячі нових послідовників, і жоден з них ще досі не пройшов ініціацію. До того моменту, коли відбудеться церемонія посвячення, ми не плануємо запрошувати новобранців.
«Бреше, - думав Блиск. - Клятий лицемір. Старий майстер мене б точно взяв.»
- Шановний адепте Нейтральної сторони, - озвався раптом Майстер Життя, - мені здається, що наші стилі боротьби можуть мати дуже схожу природу. Якщо ви станете одним з учнів школи Життя, то вам не доведеться руйнувати наявну елементальну фундацію. Ви зможете й надалі розвивати свою основу, доповнюючи її новими техніками.
Блиск трохи зблід і поштиво всміхнувся.
«Будь ласка, ще хтось… Будь ласка», - подумки повторяв він.
- Я від імені моєї школи також хотів би запропонувати вам приєднатися до нас, - впевнено і чітко мовив Майстер Вогню. - Ми завжди раді прийняти до своїх лав молоду кров. Не хочеться, аби ваші таланти пропадали даремно.
Блиск низько вклонився обом старійшинам і мовив:
- Щиро вдячний вам, Майстре Життя, і вам, Майстре Вогню. Я б дуже хотів спробувати новий тип магії, і мною вже віддавна оволоділо прагнення до змін. З вашого дозволу, Майстре Вогню, я б хотів приєднатися до вашої школи.
Старійшина попросив Блиска підійти ближче і поставив два пальці йому на чоло. Тієї ж миті він відчув, як на внутрішній стороні ліктя щось ворушиться - це були вогняні символи, що вимальовувалися на тілі.
«Ну що ж, мені попався непоганий варіант, - міркував тим часом Блиск. - Могло бути й гірше. Єдина проблема - це ті негідники, які вкрали артефакт Аланії. Вони теж належать до школи Вогню. Але нічого, я з ними вже якось розберуся.»
- Вітаю вас на новому шляху, - сказав Майстер Вогню.
- Дякую вам.
Разом з послідовниками школи Вогню Блиск попрямував до виходу. Наставники йшли попереду, за ними прямували старші учні й решта шкільної братії. Блиск плентався позаду, не бажаючи ні з ким говорити, і посилався на погане самопочуття.
Коли група вже виходила з лісу, він розгорнув маленьку записку, яка дивним чином опинилася у нього в кишені.
«Через два місяці почнуться спільні тренування учнів сторони Неба. Зроби так, щоб тебе туди взяли. Зустрінемося там.»
Блиск швидко розірвав записку, понівечивши її трав’яними лезами, а потім побіг доганяти свою групу.