Вперше я зустрів її десять років тому. Як зараз пам’ятаю то був літній ранок, вже в той час сонце пекло неймовірно, ні хмаринки, яка б могла його заховати, та в лісі, що знаходився поряд було доволі прохолодно, густо насаджені дерева давали вдосталь тіні. Я любив приходити сюди щоб просто відпочити і побути наодинці з думками, та чомусь саме в той день мені захотілося прогулятися вглиб, до галявини, на яку я натрапляв відсили тричі.
Туди дійшов швидко, а посерд галявини побачив дівчину. Я здивувався, сюди мало хто ходить, та і її саму я бачив вперше.
А вона просто стояла розкирувши руки ніби для обіймів і нахиливши голову вверх дивилася в небо, її білу сукню розвивав вітер підхоплюючи і пасма волосся. Сонце сховалося за хмарами, її вії опустилися і вже за секунду я відчув, як на мою голову впали краплі дощу, спочатку мілкі, а згодим так рясно, що я ледве бачив постать попереду. Такою і була наша перша зустріч…