— Ну, нарешті, ви прийшли, то ми збиралися сідати без вас. До речі, мене звати Яким. Хто приготував цю всю смакоту, їх звати: Кир, Мар й Інеса.
— А мене звати Лукія, я відповідаю за сад й обожнюю будівництво. Якщо ти хочеш щось змінити у своїй кімнаті, я з радістю допоможу.
— Добре, та кімната чудова, у ній все продумано, щоб відчувати себе затишно. Мені подобається, як підібрані кольори меблів і стін, їх розташування, дизайн і кількість.
— Правда, я рада. Коли Гаврил повідомив, що приведе нову людину, я намагалася оформити кімнату, щоб вона була зручною, затишною і не було нічого зайвого. У мене було мало інформації, що тобі подобається. Тому я рада, що тобі сподобалося.
— Звичайно, мало інформації, бо вона весь час мовчала,- прошепотів тихо Гаврило.
Та цього шепоту ніхто не почув. Бо наймолодші влаштували безлад, поки чекали своєї черги, щоб привітатися. Вони встигли побитися і розбити пару тарілок. Почувши звук розбитого посуду, усі старші повернулися на звук і побачили, як діти застигли у позі дерева з переляканими очима.
— Їх навіть на секунду не можна залишити без нагляду, бо вони щось учверять, - сказав гірко Яким і всі інші на знак згоди закивали головами. - Цих бешкетників звати Фірс і Химка. Вони наймолодші серед нас.
— У тебе натуральне волосся?- запитала Химка.
— Так, я точно не пам’ятаю, чи народилася з цим кольором, чи він потім у мене з’явився. Та все своє свідоме життя у мене цей колір волосся. Подобається? - запитала я у Химки.
— Так, дуже. Воно схоже на небо. Таке ж блакитне.
— Скоріше на воду, - пробурмотів Гаврило. - У неї дар води.
— Це, що виходить? Що у нас є тут по дві людини на кожен дар? - спитав Яким. - Круто. Тепер Мар не один, хто має дар води.
— Це суперово, - відповів йому Мар.
— Тепер мені треба представлятися. Мене звати Ганна, маю дар води, як ви вже знаєте. Мені стільки ж років, скільки й Гаврилу. Надіюсь, ми з вами поладимо.
— І ми теж, - відповіли всі хором.
— Так, а тепер усі за стіл, - сказав Гаврило.
На столі було багато різних бутербродів, кусочків м’яса, овочів і закусок на шпажках.
— Ура! Шашлички, - крикнули наймолодші.
Це були шматочки м’яса й овочів на шпажках у соусі. Вони були смачні. За столом була тиша, бо всі їли. Було видно, що голодні. Коли вже наїлися, вирішили піти до зали й пограти в ігри, щоб краще познайомитися. Та перед цим розділилися на групи, щоб прибирати. Хто готував, ті відпочивали, а інші прибирали й мили посуд. Швидко завершили прибирання і перемістилися до зали.
Першу гру вибрали крокодил.