Крізь розбите вікно пробивався блідий промінь місячного сяйва, що тремтів на старих кам’яних стінах. В його холодному тьмяному світлі, прямо на підлозі, сидів худорлявий хлопчик в дурнуватих круглих окулярах. Навколо нього були розкидані уламки кабінок. З розбитих умивальників струмками текла вода, утворюючи каламутну калюжу. Він був мокрий, як хлющ, його обличчя було в брудних розводах, а руки вкриті кров’ю.
Головою на його колінах лежала дівчинка, вона ледве дихала. Застиглий погляд її карих очей був спрямований в чорний морок стелі. Хлопчик же дивився скляними очима туди, де ще кілька хвилин тому стояв троль. Тепер кремезна туша створіння була більше схожа на безформну груду сміття, звалену посеред коридору.
— Гаррі, я покличу професорів, — налякано пролепетав Рон з-поза одного з вцілілих умивальників.
Гаррі навіть не глянув в його сторону, він обережно гладив окроплене кров’ю каштанове волосся і пошепки промовляв: «Будь ласка, не вмирай, Герміоно».
***
— Містер Поттер, магічне виснаження — це не жарти, — прошепотіла цілителька, намагаючись не розбудити інших пацієнтів.
— Герміона, я маю її побачити, — хрипло промовив Гаррі, вкотре намагаючись підвестись з ліжка.
— Міс Ґрейнджер переправлена до лікарні Святого Мунґо, лікарі роблять все можливе. Ви все одно не зможете там нічим допомогти, — перервала його цілителька. — Не змушуйте мене вас приспати. Я б дуже не хотіла цього робити, — додала вона, намагаючись надати своєму тону хоч якоїсь долі суворості.
— Це все через мене, це я винен!
За мить, простирадло на сусідньому ліжку спалахнуло, мов смолоскип.
***
— Це жахливо, Поппі. Бідолашна дівчинка і бідолашний містер Поттер. Не можу повірити, що ми таке допустили. Якби ми прийшли на допомогу хоч на пару хвилин раніше, — тихий голос професора Макґонеґел був повен розпачу. — Як його стан?
— Фізично — погано, проте стабільно, та це не головна з проблем. Але викиди, вони відбуваються постійно. Довелось вжити заходів, — стомлено відповіла мадам Помфрі.
Раптом з палати пролунав несамовитий крик. Крик супроводжувався тріском скла та переляканими зойками кількох голосів.
— Я покличу Северуса.
Мадам Помфрі кивнула у відповідь і гарячково потягнулась за новою склянкою зілля.
***
У палаті панувала напружена тиша. Снейп стояв непорушно, схилившись над ліжком. На його чолі бриніли крапельки поту, а його обличчя час від часу охоплювала гримаса болю.
— Поппі, заспокійливий настій, — сказав Снейп, припиняючи дію заклинання.
— Я давала йому зілля сну. Ви впевнені, що це не зашкодить містеру Поттеру?
— Та не йому, — процідив він крізь зуби, схопившись за голову.
***
— Довелось трохи попрацювати з його пам’яттю, — мовив Снейп, спустошивши флакон. — Магічні викиди напряму пов’язані з реакцією його свідомості на сьогоднішній інцидент. Через кілька днів спогади повернуться, бажано до того моменту стабілізувати ядро, бо інакше, рано чи пізно, він перетворить замок на руїни.
— Дякую, Северусе.
— І заради Мерліна, не підпускайте до нього Візлі. Це може закінчитись летально.