Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Коли Едді вперше побачив це слово, він негайно вийшов із веб-сайту та заблокував телефон. Навіть поклав річ екраном униз на нічний столик, чисто задля надійності.
Річ у тому, що Едмундо знає про існування купи сексуальних орієнтацій, гендерних ідентичностей тощо. Знає про займенники вони/їх! Гаразд — Кріс розповів про це, коли в його школі почав працювати новий небінарний хлопець, і тоді Діазу довелося попросити Бака пояснити цей момент. Зате тепер малий знає й вважає, що це важливо.
Не знав до цього, тому що виріс у мексиканській католицькій родині в Ель-Пасо, Техас. Гаразд. Скажімо, Едді не мав змоги взаємодіяти з великою різноманітністю.
І річ не в тому, що його сім’я колись була відкрито гомофобною чи щось таке, насправді він ніколи не чув, щоб хтось із рідних говорив щось навіть віддалено сумнівне — навіть його Тіо. Просто всі ці ідентичності не існували у світі Едмундо, допоки йому не виповнилося принаймні двадцять. Він навіть не зустрічав відкритих ґеїв до останнього курсу середньої школи.
Так що визначення того слова — це багато. Навіть забагато. І Діаз справді волів би взагалі не думати про це, враховуючи, що від цього прискорюється серцебиття, скручується шлунок, а голова мутніє, наче з’являється білий телевізійний шум.
Ще тиждень він не ґуґлить.
Тоді досліджував прайд, тому що Баклі згадав паради, на яких був, у всіх штатах і країнах, якими подорожував.
Бак, який, імовірно, бі.
Про що, чесно кажучи, Едді й гадки не мав. І було трохи незручно, коли зрозумів, що навіть Раві дізнався раніше. Він найкращий друг Евана, заради бога.
Але всі сміялися, кажучи, що були свідками Buck 1.0 (Діаз навіть не казатиме про те, як сильно ненавидить концепцію Buck 1.0 чи 2.0, або щось, що натякає на те, ніби Бак має різні моделі, як чортова Toyota або якийсь андроїд) і його численні завоювання різної статі. А Раві — ґей, отже, солідарний чи що там. (їхні слова, а не Едді).
— Я чесно думав, що ти знаєш, — каже Еван наступного дня, після того, як Едмундо, можливо, поставився до нього надто холодно. — Це не було секретом, але дійсно шкода, що це завдало тобі болю.
Та річ у тім, що він вивчав LA Pride. А це призвело до того, що він дослідив усі прапори гідності. Що спрямовує — так, так, звучить, ніби слова Баклі, він прекрасно знає — до моменту, як Едді досліджує всі різні сексуальності за стягами (прим. ред.: “стяг” – “прапор”, щоб не гуглили, раптом не знаєте :з).
І це слово знову там, великими жирними літерами, прямо на екрані його ноутбука.
Насправді, воно не таке вже й велике чи жирне, але на ньому можуть бути мерехтливі вогники чи стрілки, які Діаз може проігнорувати. Тобто, ні в якому разі не проігнорує.
Хлопець не доходить до першого рядка у визначенні, як закриває ноутбук настільки сильно, що дивом не розбивається екран. І якщо в нього тремтять руки, коли запихає ґаджет у нижню шухляду комода, то добре. Якщо дерево впаде десь у лісі, і нікого не буде поруч, щоб почути це, то чи видавало воно коли-небудь звук? Ні, Едмундо так не думає.
— Едді, чому твій ноутбук аж тут? — запитує Баклі через кілька днів, коли шукає в що переодягнутися після імпровізованої ночівлі.
Чесно кажучи, Діаз вважає, що може просто ігнорувати все це. Він дорослий чоловік з іпотекою, кар’єрою та дитиною, тож справді, чи має це значення? Він прожив усе життя не знаючи, що існує щось подібне, тож навряд чи зараз це щось змінить. На нього навіть не вплине.
Гаразд. Можливо, це маленька одненька брехня. Тому може трохи вплинути на нього.
Наприклад, коли Бак заходить на його кухню без футболки, а по грудях усе ще стікає вода — справді, дуже вражаюче — бо той щойно прийняв душ, і Едді відчуває… щось. Або коли заходить у тренажерний зал на станції, де Еван підтягується, і його футболка трохи піднімається, і Едмундо бачить клаптик шкіри між подолом і поясом, тоді має вийти негайно. Або… Гаразд. Ви зрозуміли.
Але так не повинно бути. Ні в якому разі, це має значення. Тому що Діаз зараз не зустрічається. Насправді він, імовірно, більше ніколи не зустрічатиметься, враховуючи той факт, коли в нього були напади паніки через думку провести життя з останньою жінкою, з якою зустрічався.
Жінка, яка була хорошою й милою, і красивою, і просто доброю — справді неймовірною. У той час, навіть коли хлопцю цього не хотілося. Що, як подумати, було здебільшого. Просто не було ні іскри, ні вогню. Не було навіть прихильності, він може щиро зізнатися тепер, що вона поза його картиною вподобань.
Отже, якщо він не зустрічається — а він не зустрічається — то це не має навіть значення.
Доки якийсь хлопець не фліртує з Баком, коли вони розмовляють, і Діаз ненадовго обмірковує, наскільки ймовірно, що його виправдають за вбивство. (прим. ред.: така поведінка не є здоровою, тому, любі читачі, не переносьте подібне у власне життя ༼ つ ◕_◕ ༽つ )
І це справді дуже нове відчуття. Тому що Едмундо Діаз ніколи не відчував ревнощів. Не тоді, коли друг Шеннон Лукас відверто фліртував із нею прямо на очах в Едмундо. Ні тоді, коли офіціант намагався підкинути Ані свій номер, коли вони були на побаченні. Просто… ніколи.
Але, якщо добре подумати, це має сенс. Лишень послухайте: Еван живе з Едді та Крісом, відколи розлучився з Тейлор. Уся ця ситуація… з диваном справді збентежила його. І, звичайно, минули місяці, але ніхто не може квапити хлопця, коли справа доходить до вибору правильних меблів. Тож вони вибудували власний ритм, власний алгоритм виконання як удома, так і на роботі.
Бак готує, Едді миє посуд. Едмундо пере білизну, Еван прасує та складає її. Вони по черзі допомагають Крісу робити домашнє завдання, разом пишуть список покупок і ходять на закупи. Баклі займається заднім подвір’ям, а Діаз — переднім, тому що минулого разу, коли Бак займався переднім, пані Фішер з іншого боку дороги почала фотографувати його через своє вікно, коли він зняв футболку.
Отже, у них є розпорядок дня, ось що намагається сказати Едді.
Усе добре та стабільно. Це працює для всіх трьох. І якщо Еван знову почне зустрічатися, це зіпсує весь баланс речей. Цілком нормально для Едмундо відчувати тривогу щодо цього, враховуючи всі потрясіння, які вони пережили за останні декілька років (принаймні так каже Френк, і Діаз схильний погодитися з його експертною думкою).
Тож Едді абсолютно, однозначно, стовідсотково впевнений, що справа не в тих самих ревнощах. Він не має ніяких ревнощів.
Окрім.
Одного вечора Еван з’являється біля його додому — набагато пізніше після того, як Крістофер пішов спати — у своїх найкращих джинсах і новій сорочці. Тоді ніяково сміється, чухаючи потилицю, наче нервуючи, коли Едді запитує, де він був так шикарно одягнений.
Не те, щоб його це хвилювало. Він не хвилюється. Це просто…
— Невже в тебе було гаряче побачення? — запитує з відчайдушною різкістю в голосі.
І це ніби й жарт. Звичайно, Бак не пішов на побачення, навіть не сказавши про це Едмундо. Він би цього не зробив. Вони найкращі друзі. У них є розпорядок дня.
Але дурні́ приголомшливі блакитні очі Евана винувато дивляться на нього, і, трясця, Діаз хоче блювати.
— У тебе було побачення? — повторює.
— Так, — підтверджує Баклі, — було (прим. ред.: у такому випадку потрібно впевнено говорити: “так, було”). Ну, я маю на увазі… це нормально?
Едді знімає ноги з журнального столика й міцно впирається ними в підлогу. Нахиляється вперед, спирається ліктями на коліна й говорить глузливим тоном:
— Це твоє життя, — промовляє він, і це мало б прозвучати холодно, але парубок промахнувся приблизно на десять тисяч нот.
Еван супиться, сідаючи біля Едмундо. На більшій відстані, ніж вони сидять зазвичай, що взагалі кумедно помічати, але Діаз бачить лише відстань між ними. Єдине, що може уявити — це чиїсь руки на руках Бака, на грудях, плечах, у волоссі. Чиїсь губи на його губах, чужі руки на пряжці його паска торкаються чогось, що їм не належить.
У грудях Едді гримить, коли він нарешті згадує про дихання, ніби повітря мусить прокласти собі дорогу крізь залишки розбитого серця, щоб вирватися на волю.
— Так, мабуть, так, — погоджується Баклі й не дивиться на Діаза, кажучи це.
— Тож, ти збираєшся побачити його знову? — запитує Едмундо, бо, мабуть, він мазохіст.
Потім очі Евана швидко переходять на нього, і вони такі чесні та яскраві, особливо на тлі сталево-сірої сорочки. Нової. Ту, що купив на побачення з кимось; вона була ідеальна. Едді прочищає горло.
— Я маю на увазі, е-е. Так, можливо, — підстраховується Баклі. — Якщо…
— Якщо? — запитує Едмундо, перш ніж Бак навіть не встигає вимовити ще хоч слово.
Баклі знову відводить погляд, ніби не може дивитися в обличчя Едді, коли каже:
— Якщо ти не даси причини цього не робити.
Діаз клянеться, що серце все ще калатає десь у грудях.
Таке відчуття, що все місто, штат, та що там, увесь світ затихає. Ніби життя починається й у ту ж мить закінчується, а тоді починається знову, у повній тиші, що нависла поміж них.
Рука Бака несвідомо перебирає нитку, де розійшлася по шву тканина його джинсів, але очі знову прикуті до співрозмовника. А Едді не може дихати, думати, навіть не впевнений, що поворухнеться під вагою цього погляду.
Він хоче сміятися, хоче повторювати ті самі слова: «це твоє життя». Баклі може робити все, що забажає. Дійсно може.
Але продовжує дивитися на Едмундо з такою довбаною надією.
І те слово не має тут значення, не зараз. Слова, ярлики, ідентичності: ніщо не має значення, коли йдеться про Евана, Едді та їх обох разом. Вони перевершують усе це. Тому що це Бак, а Діаз просто… хоче.
Він робить вдих, потім ще один.
— Не йди з ним знову, — це не прохання.
Едді не помічає, як погляд Баклі на мить падає на його губи. А той не пропускає, як репліка змушує партнера зіщулитися на дивані… Те, як розпалюється вогонь у самій ямці живота, що так незнайомо, але так до біса правильно.
— Чому ні? — запитує Бак.
— Тому що?..
Едді так звик, що не знає, чого хоче, або ж навпаки: знає, але ніколи не може повірити, що має на це дозвіл.
Але цього разу Діаз просто діє.
Він скорочує відстань між ними, обома руками обіймаючи обличчя парубка й цілуючи, наче його вуста належать лише Баклі. Дозволяє своїм пальцям розчісувати чуже волосся, чушкати голову, смикаючи, щоб почути реакцію. Едді насолоджується скиглинням, яке виривається з вуст Евана, і тим, як пальці занурюються під його худі LAFD, яку він носить зараз, але яка колись належала Баку.
Вони важко дихають, коли зрештою відриваються, задихаючись скоріш від смаку один одного, а не від інтенсивності поцілунку.
Хоча, якщо говорити про поцілунки, це все одно був найсильніший, який коли-небудь відчував Діаз (прим. ред.: наша богиня-перекладачка впевнена, що цілунки потрібно саме ✨відчувати✨). Він ніколи раніше не переживав подібного. Ні разу не було бажання вилизати шкіру біля основи хребта. Хіть згортається в животі, жадібність стукає з кожним ударом серця.
Таке відчуття, ніби відчайдушна дика істота намагається вирватися з нього.
— Не йди з ним на інше побачення, — повторює Едмундо.
Баклі сміється, промовляючи:
— Добре.
—————
Отже, гаразд. Можливо, Діаз збрехав, коли сказав, що більше ніколи не зустрічатиметься. Тому що те, що в них зараз з Еваном, точно є побаченнями.
Це романтичні вечері, сімейні поїздки на пляж, зоопарк і космічний центр із Крісом, пікніки, скелелазіння, уроки серфінгу, побачення з метеликами в животі.
Це брутально, мабуть. Принаймні, так сказала вся 118, коли дізналися.
Оскільки вони ніколи не збиралися тримати це в таємниці, Едді жодного разу не думав, що зустрічатися з Баком означає, що він має торкатися, цілувати й обіймати його, коли захоче. Адже хочеться цього 24/7. Не на роботі, очевидно, він, усе-таки, професіонал. Але буквально в будь-який інший час доби Едмундо хоче мати можливість торкатися Баклі, коли заманеться. І це важко приховати, коли у вас є такі цікаві колеги та друзі.
(— Ви двоє огидні, — сказав Хен, коли одного вечора вони разом випивали напої в барі. — Це чарівно.)
Він не очікував від себе цієї безперервної, непереборної потреби бути якомога ближче до Бака, наскільки це можливо. Зрештою, він ніколи не був любителем публічних проявів симпатії. Трясця, він також ніколи не був любителем і приватних проявів прихильності. Але дещо в Евані — усе в ньому — інше.
Це слово все ще переслідує його — відлуння в глибині свідомості, як коли́ відкрито забагато вкладок і ти не можеш знайти, у якій із них звучить музика. Але, насправді, це не має значення, тому що зараз у нього є Бак. Він його хлопець, чи партнер, чи що завгодно.
І вони все роблять повільно, тому що це для них важливо. Тому що для Евана секс раніше був формою самоушкодження, і він хоче ставитися до їхніх стосунків (і до себе) більш доброзичливо, ніж робив це раніше. А оскільки, ну, Едді насправді ніколи не цікавив секс, тож він із задоволенням наслідує приклад Баклі.
Тож, чесно кажучи, це не має значення.
Тієї ночі вони відправляють Крістофера в його другий літній табір — і, Боже, звідки в Едмундо є дитина, яка достатньо доросла, щоб двічі ходити в табір із ночівлею? — вони замовляють неймовірну кількість мексиканської їжі та вирішують влаштувати марафон Marvel.
— Ми спостерігатимемо за ними в хронологічному порядку, а не в порядку випуску, — наполягає Бак.
Вони пройшли через «Капітан Америка: Перший месник», потім «Капітан Марвел» минули без інцидентів, за винятком того, що Едді скинув піко для галло на свою футболку. Але проблема виникає приблизно на четвертині фільму «Залізної людини».
А під проблемою Діаз має на увазі свій член.
Він не винен у тому, що його хлопець — чи партнер, називайте як бажаєте — найгарніша людина на планеті Земля. Едді притулився до його грудей, а рука Баклі лягла на серце, і він увесь такий великий і теплий, тому Едмундо просто бажає.
Це таке глибоке відчуття, що Діазу доводиться стиснути щелепи, а потім і руки в кулаки. І, чорт забирай, це так нове — таке страшне — для нього, але завдяки Евану все завжди відчувається таким безпечним. Тому, усе це «побачення з хлопцем» є новим для Едді, але він жодного разу не почувався ніяково, коли Бак був поруч. До цього моменту його напівтвердий член і хіть настільки зміцніли, що хлопець відчув, як розпуста пульсує венами.
— Як ти, крихітко? — запитує його Еван, нахиливши голову так близько, що той відчуває подих на своїй шиї.
Це смачний вид тортур.
— М-м-м, — наспівує Едді у відповідь, бо не впевнений, що може довіряти власному голосу.
Тоді рука Бака ковзає по грудям Діаза та по животу, розтираючи краплі поту. Його мізинець торкається оголеної ділянки на торсі, і Едді майже тремтить від цього дотику.
— Ти впевнений? — його голос та подих заводить більше, ніж будь-що інше, прямо біля вуха, і, чорт забирай, він точно знає, що робить.
Едмундо нічого іншого не може зробити, окрім як пробурмотіти:
— Будь ласка, — піднімає стегна, щоб спробувати зустріти руку Евана.
Гарячі, вологі поцілунки на шиї Діаза посилають хвилі бажання по спині, і парубок не може вирішити, чи це настільки занадто, що він хоче відсторонитися, чи зовсім мало.
— “Будь ласка” що?— Еван тисне на нього. — Що ти хочеш?
Це просте запитання — Едді знав відповідь протягом усіх років.
— Тебе.
Рука тримає його за підборіддя, нахиляючи голову набік, щоб Бак міг зустрітися з його вустами в глибокому, відкритому поцілунку, який Діаз відчуває всим тілом. Повільно та брудно, й Едмундо мало не кричить, коли рука Баклі спочатку натискає на його член, а потім трохи зменшує тиск.
Едді завжди відчуває іскри, коли цілує Евана, але це схоже на лісову пожежу, що вирує в грудях.
— Більше, — наполягає Діаз, і Бак сміється в його привідкритий рот.
Він дозволяє Баклі підняти його з дивана — охоче йде, проводячи через будинок до (їхньої) спальні Едмундо. Коли двері зачиняються, Еван притискає партнера до них, усе тіло наче під напругою.
Коротка бурхлива хвиля паніки, яка майже виривається з грудей Едді, коли Бак падає перед ним на коліна. Тому що для Діаза це таке ж щось нове в багатьох аспектах: він раніше не відчував цього, як один дотик може повністю наелектризувати тіло, і він ніколи не робив цього з чоловіком.
Але. Гаразд. Усе нормально. Едмундо великий хлопчик, він справиться. І це Баклі, дідько. З Еваном завжди все добре й безпечно. І…
— Ісус Христос, — шипить Едді, коли Бак проводить язиком по члену.
Він міцно тримається за дверну ручку, але рефлекс, коли вільна рука тягнеться прямо до волосся Баклі, заплутує пасма та смикає, щоб побачити, що Еван зробить.
Тоді всміхається, бо, звичайно, він робить саме це. Але потім повторює рух знову, дозволяючи язику обертатися навколо головки. І споглядає непристойне видовище, коли Бак дивиться прямо в очі, злизуючи намистинку предеякуляту.
Едмундо розривається між тим, щоб заплющити очі від задоволення та ніколи більше не відводити погляду від Баклі.
Але чоловік вирішує за Едді, коли його очі заплющуються, і рот засмоктує член одним довгим, страшенно повільним рухом. Діаз тремтить, не в силах стримати дихання, що вислизає крізь зціплені зуби. Але звуку, який видає Еван, виразу чистого блаженства на обличчі — цього достатньо, щоб Едмундо вже був на межі.
І не через те, що це перший раз, коли хтось відсмоктує йому; це, до біса, уперше може бути з такою людиною, в Едді скручуються пальці на ногах і прискорюється серцебиття. Він знову відчуває себе підлітком, ніби робить усе вперше, але це набагато краще, ніж будь-який досвід до цього.
Його голова відкидається на двері, коли член впирається в горло, Бак стогне, викликаючи вібрації.
Здається, Діаз помре.
Ось воно. Після всіх передсмертних переживань Едмундо знайшов спосіб вижити, і ось як він учинить. Його спітнілі щиколотки обтягнули боксерські штани, а член уперся в задню стінку горла.
“Що ж, це хороший шлях”, — вважає він.
Але раціональна частина Едді, яка все ще здатна функціонувати — гаразд, та частина, яка дуже хоче знати, як це: відчувати Баклі всередині — відриває Евана, обережно потягнувши за волосся.
Бак легко йде, зупиняючись, щоб поглянути на Діаза тими дурними блакитними очима, які так сльозяться, але до біса грішні. Та усмішка на обличчі, коли він облизує куточок рота — вона має бути брудною, але насправді м’яка, така, що Едмундо палає від цього більше, ніж від того, що вони робили сьогодні ввечері.
— Ти в порядку? — питає Баклі грубим голосом, наче «все гаразд». Ніби аме він смоктав член.
Едді сміється: затамований, недовірливий звук, який виривається без дозволу. Еван ще ширше всміхається, його руки ковзають по стегнах Діаза й ніжно стискають.
— Так, я — так, — Едмундо робить павзу на секунду, смикає один із локонів Бака й глибоко вдихає. — Я хочу відчути тебе всередині.
Зіниці Баклі розширюються настільки, що навколо них залишається лише найтонше синє кільце. Це приголомшливо, знати, що Еван так хоче його, знати, що Едді не сам у цьому монументальному відчутті.
Тому що Бак — 1:0, мав досвід — перш ніж справді знайти дім із 118, набрався багацько досвіду. Йому це подобається. А Діаз не має абсолютно нічого проти, коли справа доходить до цього. Тож це не те, за що він хвилювався. Але переймавця, що це буде карколомним моментом для нього самого й просто… добре для Баклі.
І річ не в тому, що Едмундо ревнує всіх людей, які мав до нього Еван, а в тому, що він не хоче підвести Бака. Не хоче нарешті зайнятися сексом з ним, а потім не відповідати попередньому його досвіду.
Але Баклі нахиляється й цілує внутрішню частину стегна Едді, а потім піднімається й просуває язика в рот свого партнера.
І раптом Діаз не думає ні про що інше, окрім як відчути Евана всередині.
Бак до болю повільно рухається, знімаючи з Едмундо одяг. Едді намагається змусити рухатися парубка швидше, стискаючи разом їхні стегна, щоб Бак міг відчути, наскільки він твердий, але ніщо не змушує Баклі прискорюватися. Він цілує кожен дюйм шкіри, що відкривається перед ним, повільно й ніжно, аж поки розум Діаза стає нечітким і легким, ніби він може заридати, якщо Еван і досі панькатиметься з цим.
Але й Едмундо раніше не мав такого. Ніколи не сприймав усе повільно лише тому, що знає: вони могли б знайти час, щоб насолодитися кожним міліметром один одного.
Едді ніколи не поклонялися, але це саме те, що зараз відчувається. Бак дивиться на нього, торкається, куштує, наче він — щось святе. Це відчувається, як віра. Як відданість, благоговіння й таїнство.
— Ліжко.
Лише одне слово, але воно змусило Діаза діяти. Він лягає на спину, відкинувши голову на подушки, щоб спостерігати, як Баклі знімає свій одяг і залишає вбрання в купі з його. (Це, напевно, не те, що він мав би помічати зараз, але він не може не усвідомлювати, як правильно виглядає їхній одяг разом, у купі, на підлозі спальні).
Еван нишпорить у шухляді біля ліжка Едмундо, а потім кидає пляшку мастила на ліжко. Від самого вигляду цього Едді ковтає слину в очікуванні.
Тоді Бак оглядає партнера з ніг до голови, так повільно, що тому доводиться стискати в кулаках простирадла, щоб утриматися від спроб прикритися.
— Баку, Еване, будь ласка.
Це все, що потрібно Баклі, щоб залізти на нього. Діаз розставив ноги, щоб Еван міг лягти між ними. І тоді вони торкаються; милі й милі оголеної шкіри, притиснутої одна до одної. Він відчуває себе як удома — ніби саме тут Едмундо завжди мав бути — і здригається від дотику Бака.
Його руки ніжно потирають живіт і груди Едді, уздовж плечей, доки Баклі не торкається шиї, а великі пальці спираються на вилиці. Він нахиляється до обличчя Діаза, їхні вуста звисають лише на сантиметрі, але Еван не цілує. Едмундо намагається нахилити голову вперед, але йому не дозволяють.
Він відчуває задуху від бажання, хоче поцілувати Бака, знову відчути його смак на язиці. Тоді скиглить, нужденний; нескладна річ — те, що ніколи не зійшло б із його вуст до цього моменту, тут, коли Баклі зводить його з розуму від бажання.
Еван посміхається.
— Використовуй слова, — промовляє, і Едді ледь не розгубився.
— Поцілуй мене, — просить Діаз, і Бак виконує забаганку.
На ліжку — це повільна, брудна справа. Баклі цілує так, ніби вони мають увесь час світу, ніби на Землі немає жодної справи, яку він хотів би робити, окрім цього. Едмундо подобається, як Еван змушує відчувати, ніби час зупинився; що все чекатиме на них, поки Бак буде його цілувати.
Усе його тіло тремтить від простого ковзання їхніх ротів. Він не думає, що член коли-небудь був таким твердим, як тільки Баклі штовхається довгими, лінивими рухами. І Едді стогне, коли вуста Евана відриваються від його в ту саму мить, коли з’єднуються їхні стегна.
Губи Бака торкаються його вилиці та спускаються вниз по горлу. Він смокче, кусає й цілує груди Діаза, доки чоловік не стає тремтячим, благаючим безладом суцільного бажання.
— Боже мій, — стогне, коли Баклі смокче червоні мітки на внутрішній стороні стегна.
Він не знає, що робити зі своїми руками — хоче смикати й волосся Евана, і своє, і триматися за каркас ліжка, щоб переконатися, що ще не поплив.
Едмундо очікує, що Бак знову засмокче шкіру, тож його не можна звинувачувати в крику, який виривається з рота, коли язик Баклі мерехтить над його входом.
— Трясця, — стогне. — Будь ласка, прошу, Баку.
— Я тримаю тебе, — обіцяє Еван, його дихання холодком проходить по анусу Едді. — Просто розслабся, я тримаю тебе.
Бак спочатку розтягує Діаза язиком; дражнить, випробовує, поки Едмундо не заблагає про щось, будь-що, просто більше.
Едді чує клацання ковпачка, що відкривається, і тремтить, коли слизькі пальці притискаються до входу. Вони обводять, натискаючи, але не входять усередину. Баклі язиком проходить вздовж члена. Він смокче, поки в Діаза не відбере мову, та й сам Едмундо надто розслабився, щоб відчути, як входить перший палець.
Едді нічого не залишається, окрім як лежати, поки Еван розробляє його пальцями та язиком. Таке відчуття, ніби руки Бака створюють його на новий лад — як тільки це закінчиться, Діаз більше ніколи не буде таким, як колись.
Подушечки пальців натискають на це солодке місце всередині, і Баклі змушений стиснути основу члена, щоб зупинити фінал Едмундо.
— Ти не можеш кінчити, поки я не опинюся в тобі, — попереджає Еван, але ці слова викликають діаметрально протилежний ефект, і Едді скиглить, коли стегна по волі підіймаються вгору.
— Тоді годі ляси точити й лізь усередину, — шипить Діаз крізь зуби.
Бак посміхається та кусає червону пляму, яку щойно залишив на стегні.
— Нетерплячий, — пробурмотів Баклі в шкіру.
Але не змушує Едмундо довго чекати.
Це найсильніше вибухове відчуття, яке відчував Едді, коли Еван ковзає всередині нього. Він відчуває розпач, ніби руки Бака та тиск його стегон розплутують найприємнішим, захоплюючим способом.
Діаз притягує партнера до себе, зціловує свій смак із вуст Баклі, коли той опускається.
— До біса, Едді, — голос тремтить, і це перша справжня ознака того, що чоловік почувається таким же розбитим.
— Трахни мене, Еване, будь ласка.
Бак так і робить.
Едмундо відчуває розпач і розгубленість — бажає відчути більше Баклі, усередині, усюди-усюди. І це бажання настільки сильне, що сльози скочуються з куточків очей від повного благоговіння та недовіри до того, що секс може відчуватися таким: як вогонь, що збирається в животі, полум’я облизує хребет, тепло роздувається в грудях. Мозок здається хитким і нечітким, а тіло живе таким чином, про яке Едді ніколи раніше не знав.
І коли Еван глибоко штовхається в нього, але так ніжно обхоплює щоки й цілує сльози, Діаз вибухає.
Бак цілує його крізь оргазм, важко дихаючи в розкритий рот, поки слідує за ним прямо через край у забуття.
Едмундо не може поворухнутися, ледь-ледь переводить подих, але Баклі такий ніжний, коли витягується й лягає поруч. Його пальці ковзають угору-вниз по вологих від поту грудях Едді, викликаючи благоговіння, ніби збираючи емоції.
З того місця, де Еван підперся ліктем, він нахилився, щоб поцілувати Діаза в оголене плече.
— Дякую, — шепоче Едмундо так тихо, що не певен, чи чув це Бак.
Але…
— Дякую, — відповідає Баклі, наче Едді був подарунком.
Діаз хвилину мовчить, поки розум і тіло повертаються до тями. Та потім раптово повертає обличчя до Евана та сміється. І це є свідченням терпіння Бака, те, як він нічого не робить, окрім як обіймає Едмунда за потилицю та цілує у волосся знову й знову, сміючись разом із ним, доки Едді не заспокоїться.
Діаз місяцями тікає від цього слова, удаючи, що його не існує, або що воно не стосується самого Едмундо, або що все ще визначається. Тому що йти так довго, не усвідомлюючи чогось такого вагомого про себе — не має сенсу, чи не так?
Але він тут, лежить у ліжку зі своїм партнером, у тілі все ще відлунюється бажання, що пульсує з кожним ударом серця, навіть після того, як він став сильнішим, ніж будь-коли. Едді ніколи раніше не думав про таке, ніколи не займався сексом, під час якого відчував щось подібне.
І, можливо, Діаз не вірить у споріднені душі, але він вірить у Баклі.
— Так, — зітхає зрештою, — я однозначно демісексуал (прим. ред.: “демісексуали” – люди, які можуть відчути сексуальний потяг до іншої людини лише після встановлення з нею близьких емоційних зв’язків ).
Це перший раз, коли він вимовляє це слово вголос — перший раз, коли він свідомо прив’язує його до себе. І не тому, що Едмундо думав, ніби з цим щось не так, а тому, що визнати це означало б переписати власну історію. Це означатиме, що він втрачав щось важливе протягом багатьох років.
— О, ти… так? — запитує Еван, не відводячи очей від Едді.
Той киває, простягаючи руку, щоб провести пальцем лінію по ключиці Бака.
— Я дізнався трохи раніше й подумав, що це можливо, але після цього… — Діаз знизує плечима. — Так. Безумовно.
Бак мовчить, і між його бровами з’явилася зморшка, яка могла б непокоїти Едмундо, якби він не знав його так добре.
— Я маю на увазі, це ж добре, так?
Баклі червоніє, ніжний рожевий колір розтікається по щоках, шиї та грудях. Едді хоче прослідкувати за фарбою власним ротом, але знає, що ще не час. Тому що Еван нервує — зашпортується на кожному слові й раптом намагається втримати зоровий контакт.
Дивно спостерігати за тим, як він із такою легкістю взяв контроль над розумом і тілом Діаза. Але дивитися на це неприємно, тому що хоча справа й нова для Едмундо, вона нова й для Бака. Не секс чи бажання, а пов’язані з цим почуття. Він ніколи не хотів когось так, як Едді, і його ніколи не бажали так, як його хоче Діаз.
Це ніколи не мало вагомого значення.
Едмундо нахиляється й захоплює вуста Баклі в поцілунок, який складається лише з зубів, язиків і бажання.
— Еване, я ніколи раніше нікого так не хотів. Не до тебе.
Це зізнання, що трясе і повітря, яким вони дихають, і землю під ними.
Сльози наповнюють очі Бака, коли він заїкається:
— Ти маєш на увазі… ти… я… Едді, — погляд постійно блимає між очима Діаза та його вустами.
І Едмундо не може стримати усмішки, тому що Баклі завжди змушує божеволіти, і для Едді приємно хоч раз повернути борг.
— Сексом я завжди займався просто тому, що повинен був, розумієш? Мовляв, було добре, але не більше. Я ніколи не отримував феєрію, поки мене не торкнувся ти, — пояснює. — І тепер усі пісні раптом набувають сенсу.
Еван цілує його. Відчайдушно й важко, а потім повільно й болісно, і Діаз знову оживає від його дотику.
Коли відступає, то всміхається так широко, що обличчя виглядає, наче сонце. Бак бере його за руку, і Едмундо відчуває тремтіння в подиху Баклі, коли той цілує один за одним кісточки пальців.
— Я кохаю тебе, — каже Еван.
Едді тричі стискає його руку.
— І я тебе кохаю.
—————
Минуло кілька тижнів, і ось вони в пожежній частині між викликами.
У Хен попереду ще один іспит, тож Чім опитує її по матеріалах, як найкращий друг. Раві дуже терпляче намагається навчити Боббі грати в Mario Kart на PlayStation 4, яку він подарував, хоча, схоже, усе йде так само добре, як тоді, коли Боббі намагався навчити Раві готувати. Що, можна сказати, є не чим іншим, як абсолютною катастрофою.
Діаз лежить, голова — на колінах Бака, а ноги — на поручні дивана. Очі й досі заплющені, а пальці Баклі перебирають волосся, погладжуючи голову так, що Едмундо стає гі́ркою желе.
І саме тоді йому приходить у голову ця думка.
— Я ґей, — уперше вимовляє ці слова вголос.
Станція просто завмирає. Звук Mario Kart припиняється, Хен робить павзу на півдорозі відповіді про гемоглобін, а тіло Евана немов закам’яніло під ним.
— Гм, Едді, — каже Бак, — мені неприємно розповідати тобі про це, але ми зустрічаємося вже декілька місяців.
Едді сміється, простягаючи руку, щоб ніжно вдарити Баклі по грудях. І хоча Еван дражниться, його дотик лагідний, коли бере Діаза за руку й з’єднує їхні пальці.
— Я просто маю на увазі — до тебе були лише жінки, – починає Едмундо, — і я любив Шеннон, любив, але це було не так, як я кохаю тебе.
Це просто ще одне слово, як-от демісексуал, яке стосується Едді, але повністю не визначає його. Це не має великого значення: вони з Еваном усе одно перевершують будь-які маяки.
Але він хотів сказати це вголос, і зробив це, і вийшло напрочуд добре.
Бак цілує руку Діаза.
— Я пишаюся тобою.
— Дякую, що розповів нам, хлопче, — каже йому Боббі.
І Чімні каже:
— Люблю тебе, Діазе.
— Ласкаво просимо до клубу, — кажуть Хен і Раві одночасно. А потім: — Прокляття!
І розмова змінюється, коли Хен кидає Раві в голову зігнуту паперову кульку, і той відкидає її назад, але натомість б’є Чіма.
Це переходить у знайоме відчуття хаосу, але це не торкається Едмундо тут, де він лежить, поклавши голову на коліна свого партнера, і вони тримаються за руки. Баклі всміхається йому, ніжно проводячи пальцем по верхній частині вилиці Едді та тричі стискаючи руку.