3
— Га? — біловолоса дівчина, яка сиділа у правому кутку кімнати обернулась.
Вона підняла долоню догори з великим шматком білої крейди у ній. Крейда — алхімічний інструмент.
Її звали Ваня Вайтіна. Ваня не любила своє повне ім’я, тому зазвичай користувалась скороченою формою.
Алхімеса та цілителька також була учасницею «Лойрен».
Бліда шкіра вся була у сірому ластовинні. Біле коротке та кучеряве волосся, із чорними кінцями, обрамляло її обличчя. Ззаду голови звисав невеликий хвостик. Зразу в очі кидався масивний кулон круглої форми. Це була так звана «алхімічна позначка»*.
Низького зросту округле тіло покривала довга прозора сорочка із великими рукавами. На ній чорна, як і штани, накидка. Ноги були вдягнуті у темні чоботи на невеликій підошві.
— Хеей, хто ці двоє? — Ваня поклала свій інструмент на підлогу та кинула погляд на Хей, що стояла поруч із еймівцями.
— Два хлопчики прийшли працювати. – відповіла Фарроу, розвівши руками. – Експерименти будемо на них ставити, що думаєш, Ване?
Алхімеса встала та обтрусила із себе залишки крейди, потім натягнула лойренівські рукавички на долоні.
— У когось є поранення? – суворо запитала Ваня. – Бинти, пластирі, перекис потрібні?
— Ой, Ване, та все чудово в них! Просто стояли і шось розбирались, такє. — втрутилась магеса. – Молоді підліточки не знають реальних проблємок.
— Хей, ну прошу тебе! Зараз не до жартів. — Вайтіна зніяковіло подивилась на неї. — А якщо серйозно, то хто вони?
— Ванечко, — Хей поклала свою руку на плече Вані. – Я ж кажу, підліточки — наші нові об’єкти для дослідів. Перевірятимемо на них нові алхімічні ліки від інфаркту сраки!
— Ти, бляха, очманіла?! – Руто роздратовано крикнув. – Що ти, нахуй, верзеш?
— Що страшно, таааак? – Фарроу ледве стримувала свій сміх. – Нічого страшного, боляче не буде!…
— Сама на собі, блять, перевіряй! - Руто агресивно тикнув на неї пальцем.
— Що, думав все так просто? – Хей продовжувала знущатись. – Ми біолабараторія! Алхімеска ліки від срачки видумує, оно. А ти думав звідки в нас стільки бабла? Нам експерименти фінансують!
Фері знову розпирало від люті.
— Спокійно. – Ваня намагалась зупинити їх конфлікт. – Із якої ви організації? Бежеві рукавички.
Ваня зиркнула на Флеєві долоні.
– Ми з моїм супутником із «Ейму». — відповів Онікс.
— Натякаєш на щось?- – Хей, не подумавши кинула.
— Жіночко, ти очманіла? Збоченка. — Руто палав від злості та тримав напоготові, рукою у кишені, невеликий ніж, готовий кинути його у будь-який момент. — У мене, блять, в кишені грьоб…
— За що мені це все… - Ваня не розуміла, що відбувається.
— У мене револьвер і степінь. Викаблучуєшся, хлопче?
Фері пильно роздивлявся постать Хей, її руки, дихання, поведінку. Руто стискав у долоні зброю, розмірковуючи чи раптом не націлити її на цю дивну жінку. Він помітив рукавички Фарроу, а саме об’ємні виступи на них.
«Кнопки для контролю сили?» зметикував Руто.
Фарроу розслаблено стояла, тільки за звичкою клацала пальцями руки.
Руто зосередився, не звертаючи уваги на метушню навколо. Прицілився. Швидко відпустив ніж, який почав стрімко рухатись у шию Хей.
— Зразу збройний конфлікт? Оце психований! — Фарроу глянула на ніж.
Магеса склала долоню у спеціальний жест, зігнула великий палець і притиснула їм кнопки. Ніж левітував у повітрі. Хей пронизала поглядом супротивника.
— Що ж ви всі ножами кидаєтесь… — зітхнув Флей.
— Будь ласка, не потрібно! — Ваня емоційно замахала руками. – Зупиніться негайно!
— Зараз я розберусь із ним, почекай. — Хей посміхнулась.
— Будь ласка, досить! Ти їбанулась? Припини творити такі речі!— Ваня стиснула руки у кулаки та зажмурила очі — Хто ви і чому тут? Припиніть зараз же, обоє!
Ніж різко впав на кахель, спричинивши голосний звук. Фарроу опустила руки. Вона трохи розчарувалась від втраченої можливості ще трохи познущатись над підлітком.
— Коротше, все хуйня, Ване, давай по новій. — Хей байдуже махнула рукою та поплескала Руто по плечу в знак «примирення».
— Фері я**. – Руто відскочив та гнівно подивився на Вайтіну і Фарроу.
— Ніякої анонімності тут. – перебила магеса. – Повні імена, родовід, як звали вашу бабку по лінії кума троюрідного брата вашого баті, якою мольфаркою чи ворожкою була ваша прабабк…
— Боже, Хей… — Ваня була явно роздратована поведінкою Хей.
— Руто Фері.
— Скільки нашому хлопчику рочків вже стукнуло щоби так без поваги ставитись до старших? – знущалась Фарроу, в’їдливо посміхаючись. — А чому цей чотирирічка говорить до мене?
— Мені п’ятнадцять, гівнючка ти лиса!
— Так ти мале. Ну от бляха! Не вийде на тобі препарати перевіряти! – з ноткою смутку мовила Хей.
— Досить зі мною так говорити, твою наліво ж! – Руто процідив крізь зуби. — Я б не ставився так до людини, в якої напоготові канцелярський…
— Прошу вас, нам потрібно адекватно зрозуміти ситуацію. Без сварок, — Ваня дуже нервувала, але могла це притлумити. — Ви можете представитись?
Вона показала долонею на Флея.
— Я Флей Онікс, — представився він та привітно усміхнувся.
— Скік тобі вже? – магеса подивилась на нього.
— Сімнадцять, якщо ця інформація бодай на щось вплине.
— Ого-го, такі малі, а вже національно свідомі! – знову під’юджувала Фарроу. – Оце то людям помирати не страшно! Жертвують свої дупці науці!…
— Фарроу, перестань знущатися над ними, набридло вже. Нема інших справ окрім жахачок? – алхімеса звучала впевнено. – Мене звати Ваня Вайтіна, я алхімеса та цілителька. Цю дівчину ви маєте знати, Хей Фарроу, магеса пере…
— Ну весело ж буде із вами! Зі мною підліточки ще не співпрацювали! – піднесено крикнула Хей і звернулась до учасників «Ейму». – Ой, коротше що! Як домовлялись — ми вашому шабашу зброю, ви нам допомагаєте шманати хоґовців і хоґовесу, все ясно-зрозуміло? Ну і не забувайте про експер…
— Сука блять, йобаний цейво… — втомлено протягнув Фері та закрив обличчя долонями. — На що ми підписались…
— Так, усе правильно! – підтердив Флей. – До речі, а ви вже знайомі із Ріном та Райфою?
Примітки авторки:
*Таку «прикрасу» були зобов’язані носити всі алхімік_еси. Це зроблено заради того, щоб предствників_ць цієї сили можна було легко впізнати.
**Іноді, для більшої анонімності, деймондівці та деймондівки використовували прізвища (назви родів) замість своїх справжніх імен. Це було дуже поширеною практикою.