Дякую чудовій Лані за редагування <3
Колись згодом Мелфой зрозуміє, коли все почало збиратися із гострих друзок в одне ціле. Коли перемога була ближче, ніж будь-коли до цього. А поки Лонґботом вирощує квіти в оранжереї його матері, Снейп варить зілля в його майстерні, батьки десь в оточенні кінчених смертежерів.
Досі він знаходиться у своєму маєтку, п’є вогневіскі й дивиться, як Ґрейнджер спарингується з Поттером — і до всього виграє у хлопця, який вижив і має вижити ще раз, чорти б його побрали, інакше все, що зараз відбувається, не матиме сенсу. Він посміхається, коли розуміє, що запас заклинань Поттера обмежується експеліармусом та протеґо — але може він боявся поранити не-таку-вже-й-тендітну Ґрейнджер, Драко не знає.
Він спостерігає за злагодженими рухами Герміони крізь вітражне скло. Це його рухи, вбудовані в систему її захисту, її ноги рухаються по колу так, як він колись її навчив, і для нього немає більшого заспокоєння, аніж знати, що вона може за себе постояти, що це золото всередині — діамант.
Колись Мелфой згадуватиме ці часи й не знатиме, що відчувати. Бо зараз вони лише продумують кроки на пару тижнів вперед, і рахують лише переможні вилазки, а за шану загиблих мовчать щодень перед сніданком. Всього п’ять хвилин. Ґрейнджер колись йому сказала, що готова молитися всім богам — відомим і ні — щоб смерть їх пощадила. А Драко знає, що не буде молитися, бо боги немилосердні. Принаймні вони ніколи не були милосердні до нього доти, доки він не знайшов Ґрейнджер.
Але в цьому немає впливу божого, тож і не їм вирішувати, коли хто помре. Драко Мелфой зробить усе сам, аби захистити Ґрейнджер.
— Містере Мелфою, — позаду нього з’являється ельф. — Ювелір виконав замовлення, ось обручки.
— Дуже добре, — каже Мелфой і розкриває оксамитову коробочку. Їхні обручки виблискують, мерехтять від вкладеної магії — коливання видно неозброєним оком, воно відчувається шкірою.
Мелфой допиває вогневіскі, яке віддає торфом та дубом, ховає коробку в кишеню брюк, ставить стакан на приліжкову тумбочку, де лежав стос старих книжок у драконових обкладинках, що Ґрейнджер притягла з його бібліотеки для легкого читання перед сном, і йде показувати золотій дівчинці, що таке справжня магічна дуель.
І потім він думатиме, що цей день нарождення був одним із найкращих, які він коли-небудь мав, бо він мав надію, що їм все вдасться.