Проблеми шиї

У коридорі почувся поворот ключа.

— Ти прийшов? — у відповідь тиша.

Женя піднявся з ліжка, бо знає, що якщо він не відповідає, значить сильно п’яний. Навіть світло не ввімкнув.

Що ж, він явно не при собі. Каштанове волосся прим’яте, стильна сорочка розстібнута, що не характерно цьому помішаному на елегантності студентові. Незграбно знімає туфлі.

— Їсти будеш, чи вже спати?

Повільно підіймає погляд. Треба визнати, Женя ніколи не розумів його емоцій, тому все ще стояв у тісному коридорі, чекаючи відповіді.

Він розпрямляється. Очі ковзають по обличчю, ніби очікуючи чогось.

Я вже зібрався залишити його, але мене зупинили доторком до плеча.

— Що? — це починає діяти на нерви.

Мовчить. Рука підіймає моє щетинисте підборіддя. Двоякий жест, враховуючи, що з нас двох тільки я любитель чоловічих підборідь. Мить — і я завмер у шоці. Бодя… Цілує мене? Причому далеко не ніжно, не питаючи, не вивчаючи. Трясця, він точно під чимось. Але його очі закриті, й у напівтемряві відчувається тільки смак вина та Джек Денієлса. Знаєте, що відчуває людина, яку цілує її друг, з яким вона дружить ще з молодшої школи? Точно не огиду, ні. Оціпіння, мабуть приємність, але найбільше це нетерпіння й вимогу до пояснень, що в біса відбувається.

Не встиг я отямитися від перших поцілунків, як він відірвався від губ, опускаючись до шиї. Мене притисло до стіни від такого напору.

Чорт, або він знає що робить, або я збоченний паршивець, якщо зараз дозволяю собі кайфувати. Збираючи усе самовладання я намагаюся відштовхнути його.

— Припини, що з тобою? Що ти ро-

Боляче. Він поставив засос. Це спрацювало, як перемикач. Він злиться на мене? Звідки мені знати, другий раз за рік пішов на вечірку без мене, а тут завалюється з приставаннями, ніби це нормально. Бодя точно знає, що я категорично не дозволяю всім моїм коханцям ставити засоси, бо потім кожен наступний захоче перекрити їх своїми, і синці ніколи не сходимуть, бо я обожнюю кохатися. Коли це сталося, мені довелося місяць залишитися без сексу, поки вони не зійдуть. 

Він потягнув мене у свою кімнату. Був би я не настільки втомлений від пар та роботи, зміг би відірватися, але ось він вже впав на ліжко, притягуючи мене до себе.

Неможливо. Це просто неможливо. У Боді ерекція? На мене? Не може бути, він же закоханий у Мілану з математичного! Вони навіть на побачення ходили. Скільки було розмов про його недостосунки. Вона кинула його? Так а я тут до чого!? Я не збираюся бути заміною комусь! А на черзі вже шостий, або сьомий засос. Всупереч напористим поцілункам його руки ніжно поглажували мою спину. Я дійсно не можу противитися, чи вже просто не хочу?

— Цікавий спосіб вираження свого гніву чи образи, ти так не думаєш? — Іронічне знущання так і вилетіло з горла.

— Ти… Сьогодні зі мною. — хрипло виказав у відповідь. 

Пречудово. Просто прекрасно. Власницький інстинкт включився, чи що? Хоча, це було б притомним поясненням його поведінки.

До біса все. Я надто зморений, щоб відштовхнути, надто розгніваний, щоб запитати чи йому нормально, бо я лежу на ньому, й надто розплавлений від доторків, щоб далі розпитувати. І я відповів на поцілунок. Що ж, непогано, як для гетеро хлопця з принципами. Ясно, ця ситуація буде мати по собі купу цікавих наслідків, розгрібати які доведеться не один день. Ну то й що, це вже буде не моя проблема. Зараз мене турбує, як далеко він захоче зайти, бо схоже він нічого не збирається робити із застібкою своїх штанів. 

Так пройшло пів години точно. Він заривався у мої кучері, обіймав й цілував ключиці. Так і заснув, притискаючи мене до себе, розмірно дихаючи у шию. Це перший раз, коли я кінчив просто від поцілунків. Навіть шкода, що цим досвідом не зможу ні з ким поділитися. Через силу намагаюся не думати про завтра, й взагалі про майбутню розмову. 

 

 

Ранок спаплюжився з самого початку. По-перше, я прокинувся раніше за нього, тому довелося виповзати з міцної хватки. Дивлячись на мирне сопіння так і хотілося розбудити його смачним ляпасом, але годинник сповіщав, що ще трохи й запізнення не оминути. По-друге, мені зараз збиратися на пари, а вся шия вкрита червоними та синіми мітками одного дуже нахабного хлопця, який може проспати хоч весь день, бо у нього вихідний. 

Нашвидкуруч запихую в себе макарони, ґуґлячи чим можна перекрити засоси. Тоналка. Ну звісно, зараз би о восьмій ранку зайти у Єву з синцями, не залишивши жодних сумнівів щодо цілі покупки. Ні, дякую, не маю бажання, краще візьму у першої ж ліпшої дівчини, думаю, ніхто не відмовить такій харизматичній дупці, як я.

Тролейбус зранку буднього дня це справжній атракціон. Благо натовпу все одно як ти провів ніч, якщо від тебе не несе перегаром, а навушники рятують нещасні вуха від метушні. Depeche Mode — Enjoy the silence як момент перепочинку перед тривожним днем.

 

На лавці біля входу в університет помічаю ну дуже знайоме руде волосся. Звичайно, за усіма канонами сраної долі першою дівчиною попалася Кіра.

— Привіт.

— Ого, ти ще не здох, як шкода. — закочує очі. Бісить? Звичайно, особливо після усіх її виходок. Стара колишня подруга, яка з роками пішла по кривій лінії донизу, то й розішлися. Але виходу немає, або вона, або про мою непогану репутацію серед викладачів можна забути, й отримати клеймо ярлику «бабій». 

— Вау, яка картина! Невже недоторканність Женічки було порушено якоюсь одноразкою? У тебе явні проблеми.

На «одноразці» довелося добряче стиснути зуби, щоб не видати свого гніву. Хай йому грець якщо б це була правда, але чути таке про Богдана огидно.

— Я тобі 200, ти мені тоналку. Згода?

— Яка щедрість. Більше нікому допомогти бідосі? Така прикрість.

Незважаючи на колючі слова, вона все ж таки потягнулася до сумки. Якою б ображеною Кіра не була, але теплі спогади та любов до домінування над людьми досі при ній.

— Передавай привіт Богдану. Вчора йому гарненько налили, Мілана мабуть ще довго пригадувати буде, як він пішов посеред вечірки.

От прутня. Йопер метр. Срака-мотика. Погано, це дуже погано.

 

По дорозі в туалет молюся, щоб не зустріти нікого з викладачів. Влітаю й одразу до дзеркала. Вигляд кепський. Видавлюю тоналку, попутно думаючи, що такого могло статися, щоб він пішов, та й без Мілани. Його вивели? І як йому буде потім, коли пригадає, що утнув вночі? Що скаже їй? Він же не міг так імпульсивно піти? Чи міг? Чому Кіра причепилася до Боді? Брак інформації просто виводить з себе. Востаннє дивлюся на себе в дзеркало.

— Що ж, з новим днем, стицько!