Повертаючись з чергової гулянки із Січєнем та Дзян Чєном, Вей Вусянь тягнув Ханьґвань-Дзюня під плече й підтримував, аби той не впав після такої славетної п’янки. Чоловіки йшли, досить сильно пошатуючись через те, що Вей Їн не міг нормально витримати вагу Лань Джаня разом зі всім його одягом. Вони вирішили присісти перепочити на галявині перед тим, як продовжити шлях додому далі. Треба було йти дуже тихо, щоб ніхто не помітив їх п’яними в ордені Ґусу.
— Ґеґе, у тебе сповзла налобна стрічка, вххахвха, ти з роками не змінюєшся: яким був у наші п’ятнадцять, таким і залишився, вхзазвх…
— Якщо сповзла, то підправ стрічку, чи боїшся мене, Вей Їн? — з лисячою посмішкою сказав молодший господар Лань.
— Гей, Лань Джаню, ти такий жорстокий.
Попри те, що останнє речення було сказане з підколом, юнак справді розв’язав стрічку, став перев’язувати її знову і при цьому був дуже близько до обличчя чоловіка. Поки вирівнював ту стрічку, у хмельній голові Лань Джаня почали з’являтися брудні думки.
Юний господар Лань вхопив хлопця за комір та притягнув до себе, після чого їхні губи зійшлися в пристрасному поцілунку. Сказати, що Вей Їн був у шоці? Ці слова навіть не опишуть четвертину його шоку. Але попри всі свої почуття, його все ж поглинула ця хвиля пристрасті, і він почав ніжно просовувати одну руку крізь волосся Лань Джаня, а другу поклав на його шию та ще більше потягнув на себе. Вей Їн почав повільно опускатися на коліна свого коханого та трохи припідійматися від цієї велетенської хвилі збудження. Лань Джань тим часом переніс свої руки з коміру на талію і, дивлячись на ці підстрибки Вей Вусяня, тільки сильніше збуджувався та починав ще більш пристрасно цілувати того.
— Лань… Джа… нь… зажди… Ми ж… У людному місці.
Молодий господар Лань перервав поцілунок та почав уважно розглядати лице хлопця.
— Мій любий чоловік, ми зараз в далекому полі в Небесних Глибинах. Ми йшли саме через це поле, щоб нас не впіймали, бо сюди дуже рідко приходять люди та варта, тож хто нас може спіймати? До того ж ти обіцяв кожного дня ділити зі мною ложе, тож чи не вважаєш ти, що варто почати виконувати свою обіцянку? — хитро сказав Лань Джань під час того, як підсадив Вей Вусяня ближче собі на бедра, та все так само продовжував дивитися на його чудове обличчя.
— Але, Лань Джаню… Це якось соромно, я не знаю, — розчервонівшись, сказав юнак.
— Вей Їне, подивися, відчуй, — Лань Джань взяв руку коханого в свою та почав вести її до найбільш чуттєвої зони тіла, якої міг торкатися тільки його наречений.
— Ґеґе… Що на це скаже твій дядько? Ми ж не пройшли третій поклін, Лань Джа…
Не встиг юнак договорити, як вже лежав на полі саме він, а не молодик надзвичайної краси, що споглядав його обличчя, перебуваючи над ним та дивлячись збудливим поглядом.
— Я вже не можу себе стримувати, Вей Їне, ти настільки прекрасний…
Після цього вони поринули в довгий пристрасний поцілунок, і тим часом Лань Джань вже дібрався до улюбленого місця на тілі Вей Вусяня та почав розтягувати його, поступово додаючи пальці.
— Ах… Ґеґе… Ха… Лань Джань… Легше… Прошу… Ахххх… — Обличчя було сповнене задоволення та збудження. — Лань Джаню, досить… Ах… Мені достатньо, я хочу чогось більшого, ніж твої пальці…. Будь ласка, зроби зі мною сьогодні все, що хочеш… Я весь твій, хехе, — тихо сказав на вухо чоловікові Вей Їн.
Після цього він відчув, як став заповненим, ніби його всього проштрикнули.
— Ґеґе, ґеґе… Тихіше… Ах-ха… Ах…
Подейкують, що після цієї ночі Дзян Чєн довго сміявся та говорив, наче після такого його брат точно завагітнів.