Ранок виявився спекотний і навіть душний, прокидатися так не хотілось, але сила пити взяла своє. Чюя згадував відрізки вечора та ночі, як Дадзай хотів проводити його додому, куплену пляшку вина в цілодобовому магазині, яку випили разом на дитячому майданчику. “Де цигарки?” - єдина ідея, яка не давала мислити здорово на пів тверезу голову. Телефон був на підлозі з деякими речами, на що довелося зробити міні прибирання. Закинувши речі до пралки, з чашкою кави він сів читати телефон. Все як звичайно: багато повідомлень від чату по факультету, та декілька від Дадзая. “А звідкіля мій номер відомий йому?”, добре чорт з ним потім почитаю, вимикаючи телефон прийшло кілька нових сповіщень.
Дадзай:
Добрий ранок, рудий.
Ти ще пам’ятаєш, що хтось мені заборгував модель на мій курсач?
Чюя:
Можу знайти тобі кого завгодно крім мене.
Дадзай:
Ну так не піде, я тобі позував, а ти мені не хочеш.
Ну тобі від мене подарунок, відкрий двері.
Питальним поглядом подивившись на телефон, Накахара все ж таки пішов до дверей. Відкривши, перше в очах - Дадзай.
- Ну я розумію, ти хочеш мені сподобатися, але так швидко напівоголеного, я не очікував тебе побачити - промовив Осаму посміхаючись кутком губ. Двері одразу прилетіли до його лоба, через декілька хвилин, вони відкрилися знову, але Чюя стояв вже в сірих спортивках та футболці.
- Ти ж від мене не відчепишся тепер?
- Правильно все розумієш, тому переодягайся і пішли фотографувати тебе - мовив радісний Дадзай.
Прийшовши до студії Чюя не думаю побачити таке велике та світле приміщення. Та питання з відки у того гроші на таке, відповіли перше ніж Чюя встиг спитати.
- Студії я ділю з Гоголем та Достоєвським, тому часу не так і багато у нас - казав Дадзай дістаючи костюм - Ось речі,я тебе чекаю тоді тут.
У руках опинився легкий костюм в темно синьому відтінку. Вже стоячи в цьому костюмі на білому фоні, Чюя очікував поки Осаму налагодить світло та поставить камеру. Роботи було багато,як і указівок Дадзая щодо поз, ракурсів та ємоцій. «Слава усьому, що я не пішов до факультету фотографій, вбився б одразу», - думав Чюя попутно міняючи позу: «Ще й костюм натирає, боже який жах». Але дивлячись на Дадзая , зосередженого та поглинутого до роботи, щось він замислився ледве не впавши зі стільця. Сонце почало пекти на повну, кондиціонер не так сильно допомогав, вони вирішили закінчити на цьому. Поки Чюя пішов переодягатися, Дадзай на комп’ютері почав редагувати деякі фото, то видаляючи деякі з них, а інші закинувши до папки. Чюя вже стиг знайти балкон та знову запалити, до поки його цигарку не забрали, допаливши.
- Підемо до мене сьогодні, як раз відмітимо твої вдалі фотографії, я пригощаю звісно - гасивши залишок цигарки мовив Дадзай.
Зітхнувши Чюя забрав свою сумку та стоячи біля дверей крикнув: «Ну що ти там стоїш, пішли, дізнаюсь хоч в якому саркофазі ти мешкаєш, мумія.»