.

Він виріс серед розкоші, колекційного вина, срібних столових приборів та вишуканих страв на вечерю. Батько дипломат, мама художниця, а їхні друзі - імениті митці та політики. Він вчився в найкращій приватній школі країни, а зараз є студентом першого курсу одного з найвпливовіших вищих навчальних закладів. Із самого дитинства заняття музикою, танцями, вивчнення мов та курси акторської майстерності. Ідеальний початок для ідеальної дитини з ідеальної сім’ї - Лі Мінхо. Хто б міг подумати, що його буде вставляти від запаху прокуреної куртки, дешевих слабоалкогольних коктейлів з місцевого генделика та сіроокого Джісона на гучному мотоциклі, що барижить травкою та працює прибиральником у поліцейському відділку, тим самим відпрацьовуючи своє покарання за те, що один раз попався на гарячому, коли продавав. Познайомилися вони комічно: Джісон хотів на ходу зняти дорогу сумочку від Луї Вітон та швидко втекти, щоб потім здати в секонд-хенд та на гроші купити пива, але Мінхо розтрощив ці плани, кинувши в нього перше, що попалося під руку, аби зупинити, - камінь з альпійської гірки навпроти історичного музею, з якого він сам спер старовинну монету та хотів так само комусь штовханути, щоб купити собі пачку синіх мальборо. Авжеж, можна було б і не красти, а скористатися особистими грошами, але йому захотілося драйву. Тому й отримав і драйв, і стрес, і адреналін, і хлопця, від запаху якого в нього підкосилися ноги.

«За дві хвилини буду, крихітко, підготуйся»

Отримавши повідомлення, Мінхо лиш закотив очі та швидко виглянув за двері, що ведуть до його кімнати, щоб батьків не було поруч. Він вже як годину готовий, вилизаний та вимитий всюди, де тільки можна. Але Джісону знати про це необов’язково, бо треба набити собі ціну та змусити трошки почекати. Він поправляє білу футболку від Діор з квітковим орнаментом, то заправляючи її в джинси, до дістаючи назад; розчісує каштанове з червоним відтінком волосся та підфарбовує прозорим блиском пухкі вуста.

- Суні, ну не дивись так, - він плюхкається на ліжко перед рудим котом та легенько цьомає його в мокрий носик. - Якщо будуть питати де я, кажи, що в туалеті.

І чисто технічно, якби Суні вмів говорити, то він був би правий, бо Мінхо може бути в туалеті. Але в туалеті якогось мотелю на кінці міста. Про це уточнювати необов’язково.

Поки Суні приймає на себе удар із неочікуваних ніжностей господаря, під вікна під’їжджає Джісон та одразу глушить мотор, аби не привертати зайвої уваги. Він серветкою протирає обличчя від поту та жбурляє її в створений флористами невеличкий квітник. На ньому розстібнута сорочка в клітину, що спадає з плечей, а під нею обтягуюча чорна майка, яка підкреслює спокусливе спортивне тіло. Він намагається стерти з джинсів пляму від гірчичного соусу, але розуміє, що вона відтепер там назавжди, тож плює на цю ідею, злізає з байка та набирає в долоню камінці.

Коли Мінхо чує перший стукіт у вікно, то не звертає уваги, бо думає, що здалося. Але тоді Джісон починає жбурляти один за одним, що привертає його увагу. Він підбігає до вікна та тягне на себе, щоб відкрити.

- Тс-с-с, - приставляє вказівний палець до губ та тихо сміється, коли Джісон б’є долонею об кулак, демонструючи міжнародний знак «я тебе трахну».

Востаннє поцілувавши кота, Мінхо перелізає через вікно та стрибає точно Джісону до рук, так щоб той міг підхопити.

- Я не хочу тебе засмучувати, кицю, але розумні люди колись двері вигадали, щоб ти через них виходив, а не кожного разу намагався вбитися, стрибаючи з даху, - муркотить Джісон та обіймає Мінхо за пояс, притягуючи до себе та цілуючи змащені блиском вуста.

- А я не хочу, аби батька інфаркт схопив, коли він побачить, із ким я зустрічаюся. Його треба підготувати, трошки почекай, і ти будеш у мене залишатися на цілу ніч, - швидко відповідає та проводить долонями по накаченим плечам. - Боже, поїхали скоріше, бо я зараз зжеру тебе тут.

Джісон сміється, хапаючи його за сідниці та стискаючи.

- Можна в кущах, вони тут високі, нас ніхто не побачить. Приватність гарантована. Й до дому близько.

- Мовчи, - Мінхо штовхає його в плече та проводить носом по шиї, вдихаючи його аромат. Аромат дезодоранту, цигарок та ще чогось, від чого у нього закочуються очі від задоволення. Напевно, це й є природній запах Джісона, який засліплює, заводить та робить так, що у Мінхо починають свербіти руки від бажання роздягнути Джісона прямо тут та затягнути до кущів, як той і сказав.

Вони сідають на мотоцикл. Мінхо обвиває Джісона руками та притуляється до широкої спини, а Джісон заводить мотор та з оглушливим ревом зривається з місця.

Вітер грається з їхнім волоссям, то грайливо підкидаючи пасма, то опускаючи їх на очі. Мінхо на середині шляху набирається сміливості та відсувається від Джісона, розставляючи руки та кричачи в темний ліс, що по обидві боки від дороги. Він обожнює свободу, яку дарує швидкість. Він в захваті від Джісона, з яким може бути справжнім, а не вилизаним маминим хлопчиком та батьковим нащадком престолу. Бо Джісон нічого від нього не вимагає та нічого не очікує. Він просто любить. Безумовно, щиро та пристрасно. Він не дарує квітів, але дарує троянду з розбитої пляшки та розповідає, як такою відбивався від інших бариг, що хотіли віджати товар. Він не знає, що таке глінтвейн, але знає, що після віскі не треба пити ігристе. Да Вінчі для нього не великий митець, а поганяло дядькового дружбана, який сидить за бійку з поліцейським. Його світ зовсім інший, не такий стерильний, як у Мінхо, але він все одно залишається чарівним, уважним та дуже ніжним хлопцем, з яким той готовий хоч на саме дно океану.

- Закрий очі. Тут цей… Сюрприз.

Мінхо слухається його та заплющує очі, коли вони зупиняються біля мотелю, від номеру якого у Джісона вже є ключі.

- Тільки не ржи. Якщо не подобається, то відразу кажи, добре?

- Добре, веди вже!

Мінхо розриває від цікавості, він би дуже хотів підглянути, але стримується та обережно переступає через поріг, тримаючи Джісона за руку.

- Відкривай, - на видиху каже той.

Повільно розплющуючи очі, Мінхо топчеться на місці від цікавості. Він, звикнувши до світла, з відкритим ротом роздивляється полички, на яких в рядочок виставлені запалені свічки з ароматом кориці, на двоспальному ліжку розсипані пелюстки гвоздики, а під ліжком акуратно складені стебла з листами та залишками землі, які Джісон відсуває ногою, аби не так було очевидно, звідки він їх узяв. На мікрохвильовці лежить коробка з замороженою гавайською піцою, а поряд дві банки темного пива та упаковка презервативів і змазка.

- Ну, як тобі? Такий… Романтік, типу… - Джісон чухає потилицю та, наче дитина, очікує на реакцію Мінхо.

- Це так… Так чудово, - мало не співає той та підходить до нього впритул. - Мені дуже подобається, чесно.

Джісон сором’язливо усміхається та відводить очі.

- Авжеж, я тобі не принц, що на бал покличе, але захотілося зробити приємне.

- Ти - чудо, - шепоче Мінхо та проводить великим пальцем по його губах. - Дякую.

Не приховуючи радості, Джісон хапає Мінхо в свої обійми та завалює його на ліжко, розсипаючи по його гарному обличчю поцілунки. Він вважає Мінхо найкрасивішою людиною у всесвіті та найчарівнішою. Він любить, коли той починає грузити його, розповідаючи про різноманітних композиторів, коли він його смішить, намагаючить станцювати фрагмент з якогось балету та заспівати оперу Кармен. Коли хоче кинути камінь у воду так, щоб він торкався поверхні та відстрибував, а виходить тільки так, що камінь, як сокира, йде на дно. Він сміється до коликів у животі, коли той корчиться від огиди, залпом випивши текілу та закусивши лаймом разом із гіркою кіркою. І він розчиняється в його обіймах та тане від поцілунків, яких завжди мало.

- Ти такий… - Мінхо не може завершити речення, тому що долоні Джісона прослизають під його футболку та гладять торс, поки той цілує його шию та опалює оксамитову шкіру гарячим диханням, від чого Мінхо здригається в солодкому очікуванні чогось більшого.

Не зважаючи на спосіб життя Джісона, він дуже ніжний у ліжку. Завжди запитує, чого той хоче та намагається викластися на всі сто, аби задовільнити його. Те саме робить і Мінхо, як чортеня усміхаючись, коли цілує його зап’ясток - дуже чутливе місце, від дотику до якого у Джісона перед очима зірочки.

- Здуріти можна, як я хочу тебе, - пошепки каже Джісон та впивається в його привідкриті вуста, сплітаючи їхні язики та насолоджуючись палким поцілунком, від якого голова йде обертом.

Джісон тискає його соски між пальців, від чого Мінхо приглушено стогне в поцілунок, а його тіло подається наверх, ближче до тіла Джісона.

- Зніми вже, нарешті, все, - каже, розриваючи поцілунок, і Джісон, не вагаючись, виконує його прохання, знімаючи спочатку з себе сорочку та майку та відкидаючи їх на підлогу, а потім мало не зриваючи футболку з Мінхо, після чого той незадоволено бурмотить:

- Обережно, це ж Діор.

- Я тобі стільки цих діорів на ринку куплю, що хоч кожного дня псуй, - зі сміхом відповідає він.

Мінхо лиш цокає, сідає йому на коліна та знову притуляється до його тіла, падаючи в обійми та вдихаючи його запах. Він треться об його шкіру, цілує плечі та здригається, коли Джісон стискає його апетитні, обтягнуті джинсами стегна. Вони цілуються, знову й знову досліджуючи свої тіла, проводячи кінчиками пальців по грудях та животу. Мінхо закидає назад голову, відкриваючи Джісону доступ до чутливої шиї, і той припадає до неї губами, залишаючи вологі сліди та червоні плямки. Зараз Мінхо не хоче думати про те, як він буде їх пояснювати або ховати від батьків. Зараз він насолоджується моментом та своїм хлопцем, від якого зводить кінцівки. Він обвиває його руками й ногами, ніби бажаючи залізти йому під шкіру та завжди бути поруч.

Джісон, не зупиняючись, всюди цілує його, прикривши очі. Його солодка, палаюча м’яка шкіра п’янить, він, ніби залежний, припадає до неї вустами, не знаходячи в собі сил припинити це та перейти до інших, не менш чутливих частин тіла. Він обережно кладе Мінхо на подушки та нависає зверху, з усмішкою роздивляючись його обличчя та зустрічаючись із помутнілим поглядом. Він лагідно проводить пальцями по його вилицях та слідом цілує, а потім розстібає джинси, від чого Мінхо затамовує подих.

- Ти ж не проти? - про всяк випадок запитує, на що Мінхо просто киває. Він ніколи не проти, якщо його коханець - Джісон.

Вони знову розв’язно цілуються, обсмоктуючи язики та кусаючи губи, в той час Джісон дістає його збуджений член та починає повільно рухати долонею, від чого Мінхо тоненько стогне, поглиблюючи поцілунок та шумно видихаючи носом. Його штормить від Джісона. Уносить на іншу планету, і там він вирує в нескінченних потоках кохання в густому повітрі.

Джісон хапає кожен його подих, стогін, дотик та віддзеркалює на нього, даруючи ще більше насолоди. Він повністю знімає з нього джинси разом із спідньою білизною та оголяється сам, тягнеться за презервативами та змазкою, скоса дивлячись на Мінхо, який закусив фалангу пальця в очікуванні.

Джісон вичавлює невелику кількість змазки на долоню та гріє її, від чого Мінхо чомусь червоніє. Для нього така турбота виглядає дуже зворушливо та одночасно з тим сексуально. Він розставляє ноги, і Джісон, повільно просовуючи в дірочку по одному пальцю, починає його розтягувати. Не поспішаючи, лагідно, цілуючи то його вуста, то шию, то спускаючись нижче та обсмоктуючи рожеві соски. Він веде язиком нижче до живота, від чого Мінхо вигинається в попереку та закриває собі долонею рота, аби не стогнати занадто голосно. Але Джісон забирає його руку та цокає язиком.

- Ні-ні, я хочу тебе чути, крихітко, не позбавляй мене цього, - муркотить він, проводячи вологим язиком по косим м’язам.

- Ще… - просить Мінхо, глянувши на нього.

- Ще раз тебе там поцілувати? - перепитує Джісон, із зацікавленістю дивлячись на нього.

- Мгм, - мичить той у відповідь та вдихає на повні груди, коли Джісон знову повільно проводить там язиком, а зверху розціловує, від чого у Мінхо чергова хвиля мурашок по всьому тілу. Джісон, висовуючи з нього пальці, спускається з ліжка та опускається на коліна. Мінхо сідає та розводить ноги ширше, і Джісон з обожнюванням починає цілувати внутрішню сторону його стегон, стискаючи їх пальцями до червоних слідів. Він голосно чмокає та дивиться на Мінхо знизу, правою рукою пестячи його щоку.

Мінхо перехоплює його руку, підносить до рота та цілує кожен палець по черзі, на що Джісон реагує усмішкою. Але коли Мінхо починає їх смоктати, дивлячись йому прямо в очі, той не витримує. Він підіймається на його рівень, сплітає їхні пальці та пристрасно цілує, знову завалюючи його на ліжко.

- Я більше не в змозі терпіти, - шепоче Мінхо кріз поцілунок. - Встав мені, будь ласка.

- Як скажеш, - відповідає він та тягнеться за презервативом.

Мінхо спостерігає за ним та хоче верещати від бажання. Він не знає, що це: тваринні інстинкти чи якісь феромони, але він від цього дуріє. Від цих сильних рук, засмаглої шкіри та міцної широкої спини, на якій зовсім скоро залишаться сліди цієї ночі. Джісон - його залежність, його нескінченний запас наркотичного кайфу та безмежного бажання. Він кайфує, коли вони летять разом на мотоциклі та голосно кричать в повітря, коли вони кохаються та насолоджуються одне одним. Він бачить в Джісоні приховану частинку себе та радіє, що вона настільки вільна та особлива.

- Іди до мене, - каже Джісон, обіймаючи його однією рукою, а іншою направляючи до проходу член. Він робить все дуже повільно, дає Мінхо звикнути, чекає, поки той розслабиться, цілуючи його та шепітом кажучи на вушко про те, як сильно кохає, і починає рухатися тільки тоді, коли Мінхо більше не чинить опору та приймає його повністю.

Їм добре. Занадто. Настільки, що забракло слів щось одне одному казати, тому вони просто дивляться в очі, а потім цілуються, знову й знову. Вони стали одним цілим, єдиним. Мінхо обвиває Джісона ногами та голосно стогне, коли той штовхається в нього, він хоче бути ще ближче, хоча ближче вже фізично неможливо. До його спини прилипли пелюстки, але він на це не зважає. Він отримує задоволення від близькості зі своїм коханим, від його дотиків та солодких, приглушених стогонів, які додають ще більше відчуттів. Тепер Мінхо розуміє, чому йому подобається це чути. Бо звуки того, як тобою насолоджується твій партнер - помножують усі відчуття на сто.

Джісон прибирає з його чола вологе від поту волосся та зазирає в його блискучі карі очі. Він цілує повіки, скроні, кінчик носа та підборіддя. Він знає, що не найкращий хлопець, але для Мінхо йому хочеться бути іншим. Хочеться змінитися. Хочеться завжди бачити його щасливим, як зараз.

Він прискорюється, стає різкішим, і Мінхо це подобається, він тягнеться до свого члена, але Джісон перехоплює його руки та закинувши їх йому за голову, притискає їх до ліжка. Він сам торкається його та починає мастрбувати, одночасно цілуючи пухкі вуста та ковтаючи його стогони та уривчасте дихання. Він хоче кінчити разом із ним, тому рухається синхронно, стискаючи зуби та опускаючись головою на його плече.

- Сонні… - видихає Мінхо, вигинаючись та кінчаючи йому в долоню. Він глибоко дихає, намагаючись заспокоїти серцебиття, і обімає Джісона, коли той так само безсило падає на нього. Вони кутаються в ковдру та довго лежать, нічого не кажучи. Обіймають одне одного, граються з волоссям та легенько цілують, так, ніби той самий вітер, що лоскотав їх на шляху.

- Залишишся до ранку? - з надією запитує Джісон, підіймаючи на нього погляд.

- Авжеж. Але до шостої привезеш до дому, добре? Кота нагодувати треба.

Джісон сміється, стискаючи його долоню в своїх та цілуючи її.

- Як скажеш. То що, спочатку душ, а потім піцца з мікрохвильовки та пиво під якийсь фільм?

- Ідеально, - відповідає Мінхо. - До речі, а звідки ті квіти?

- Завтра побачиш в новинах, - зі сміхом каже Джісон.

І поки вони закінчують цей вечір в обіймах, на редагування до міцевої газети прийшла стаття про невідомого вандала, який повиривав гвоздики з нового квітника в центрі міста, ймовірно сплутавши їх із трояндами…