сяо здавалось, що він перебрав. вмістившись на барному стільці, він з подивом дивився на інших студентів, котрі, як йому здавалось, раділи життю і повністю віддавалися в цей танець, в цю пісню та й взагалі в цей сьогоднішній вечір, не задумуючись, що настигне завтра, думаючи тільки про сьогодні і де пробити ще пару пляшок алкоголю за чийсь рахунок. сяо теж колись так жив, з вечірки на іншу вечірку, а з тієї вечірки до універа, а з універа додому - спати, і на вечір знову на вечірку. один раз так спробуєш і вже не можеш вилізти з цього кола постійних п’янок. можливо він зміг би зробити це швидше і легше, якби мав хороших і правильних друзів, які б тягнули його до верху, а не навпаки. але ж ні, не повезло. це були глобальні пияки, котрі постійно з’являлися, коли в тебе є гроші, а коли в тебе їх немає( що було рідко у сяо, але було) то - «пішов ти під три чорти, дивний сяо».
те що його використовують він знав ще давно, але те що його ще й з верху гівном поливають - дізнався трохи пізніше, але дізнався і не самим кращим способом. так як все таки у нього вийшло одним махом позбутися і кола п’янок і паршивих друзів? це була тяжка праця з психологом упродовж року. дуже складного року. згадуючи це, у сяо досі частенько пробігаються мурахи, а потім натягується легка усмішка, бо він зміг це зробити. тепер він і без кола і без друзів, він має лише парочку знайомих і подружку, котра і кличе його на такі вечірки, як ця. і ця вечірка повністю ідентична з усіма іншими.
ось, молода русява дівчина явно «клеїться» до якогось занадто старого чоловіка (певно за гроші), притискаючись своєю груддю до його серцевини, напевно хоче добити його таким способом. а ось, якась брюнетка занадто випила і зараз спускає все з рота на білий шкіряний диван, інша дівчина підтримує її за талію та намагається відтягнути її, відвести до туалету, але в неї щось явно йде шкереберть, бо сама не в дуже тверезому стані.
ось якийсь вгашений хлопець вилазить на сцену для стриптизу, в коротких зелених шортах з яскравим топіком, та ще й на величезних підборах. сяо задивляється на нього, помічаючи про себе, що хлопець дуже гармонічно вдягнутий та також невеликого зросту, з двома косичками та з просто ідеальними пропорціями обличчя. хлопчина ж в той момент весело дригався під музику, під оплески інших студентів, явно дуже хитаючись зі сторони в сторону через алкоголь. махав руками під музику і рухався то вперед, то назад, то вправо, то вліво і на десятий раз такого прийому - в нього йде щось не так, коли права нога з’їжджає з подіума і він летить прямісінько на людей.
а точніше на сяо, який стояв біля самісінької сцени і який навіть не встигає переосмислити все, як на нього валяться з висоти. він ледве не завалюється з хлопцем на підлогу, вспіваючи лиш зробити крок назад. після падіння сяо відчуває як відбивається його серце в грудях і як тремтить наляканий хлопчина в його руках. напевно дуже перелякався, що залишиться без живого місця на собі, в прямому сенсі, бо висота була зовсім немаленька, а коліна та зуби досить слабкі.
і от зараз, схопивши якогось брюнета за рукава і сховавши голову йому в плече, хлопчина відчував страх підняти голову і побачити розгніване обличчя або почути щось гостре від хлопця, на якого він впав(бо таке бувало досить часто), було за що, він був винний в цьому, тому мав би отримати хорошого ляпаса…і забагато думаючи про це венті навіть не встиг зорієнтуватися, як раптом з рота приснула текіла перемішана з недавнім чізкейком.
сяо відразу ж відчув це і відійшов, трохи з огидою і здивуванням дивлячись на свою білу олімпійку, яка стала жовтою.
– вибач! вибач! я не хотів справді, я витру! – затараторив юнак з косичками, риючись по карманах, в надії знайти бодай одну серветку, чуючи позаду насмішки інших відвідувачів клубу. венті охопила паніка і головокружіння. паніка, бо боявся, що брюнет зараз його обматюкає зверху до голови за зіпсований вечір та олімпійку, а головокружіння, бо його досі страшно нудило.
– нічого, все добре, – спокійно затвердив янтарноокий, дивлячись на заляпане гарне обличчя студента, який був дуже розгублений.
раптом сяо по плечі постукав якийсь чоловік-пятьдесят, простягнувши стопку серветок, подякувавши йому брюнет одразу почав витирати юнака. останній не очікував такий дій, тому просто застиг смирно. сяо швидко витер його губи і підборіддя і хотів вже витерти свою куртку, як брюнет зробив це швидше нього.
– дякую, – сказав парубок і підняв очі на синьоокого, який виглядав ну дуже нездорово, – тобі погано?
– так, дуж, – не договоривши венті прикрив рот долонею, стримуючи нудоту.
– йдемо в туалет, – сяо підтримуючи того під бік швидко провів його до туалету, і відкривши двері хлопець вже сам побіг до ближньої кабіни, а далі.. типові звуки спорожнення шлунка, сяо ж не захотівши заважати пішов мити руки, думаючи як йому сьогодні повезло.
з усіх можливих опонентів відірваний хлопець-косичка вибрав саме його. здавалось, що не може бути нічого смішного за сьогоднішню ситуацію, і якщо ху тао дізнається( а вона точно дізнається), то вона буде знущатися з сяо до кінця цього навчального року, а рік тільки почався.
сяо приречено оперся на раковину лігтями, тримаючись за голову і аж раптом літаючий хлопець закінчив свою процедуру, спустивши воду. янтарноокий вирішив його навідати. підійшов та потягнув двері, ті ж відразу відкрилися і він побачив на підлозі змученого хлопця з краснючими царапинами на колінах та слиною на підборідді.
– встати можеш?
венті підняв на нього мокрі очі та глянув на нього як на бовдура, нічого не відповівши.
– добре, тоді дай руку, – брюнет простягнув руку, тей її одразу взяв і з силою потягнув на себе. венті різко встав, ноги його трусилися, а коліна болісно пекло, ще й голова крутилася і він ледь не впав, якби сяо його знову не підловив.
– обережніше.
і так вони потроху дійшли до раковини, венті помив руки, вмився, відчуваючи себе самою жахливою людиною на світі, бо зіпсував свято настрій і собі і іншим, точніше брюнету, іншим то навпаки підняв настрій, всі сміялися з нього та дивилися з відразою, певно дуже весело сміятися з поганого стану інших. брр, жахлива ситуація, яку тепер він буде постійно згадувати. добрий початок року.
– тобі не добре? дати таблетку? визвати швидку?– спитав стурбований, побачивши що хлопець весь червоний, як лобстер.
– ні, ні, ні. все добре, я просто хочу спати,– затараторив хлопець, підскакуючи на місці.
– а, добре, але всеодно краще випий таблетку, – сяо вложив пластинку активованого вугілля його руку, знову дивлячись на студента, який здавалося зараз згорить. температура? тоді чому не можна викликати швидку? сяо не розумів нічого - ні своєї дивної поведінки щодо цього хлопчини, ні його дивної поведінки щодо нього.
– це все алкоголь і вона мені не допоможе,– запевнив того венті, відчувши чужі холодні долоні на обличчі. це дійсно трохи допомогло охолодитися.
– допоможе, – впевнено сказав.
– ні.
– так.
– ні.
– а я кажу-
– слухай, чуваче. що ти від мене хочеш? якщо ти хочеш щоб я зараз випив це, незрозуміло що, – він скептично підніс пластинку вгору, – одразу знайшов сили і пішов з тобою трахатись до світанку – можеш навіть не розраховувати. я зараз взагалі не в настрої, тому краще вали, – сказав хлопчина як відрізав, бо це почало конкретно харити. він не знав чому про нього так бентежаться, хвилюються і тому подібне, тому зрозумів, що знову щось навзаєм хочуть.
сяо здивовано підняв брови. по-перше він не очікував, що той так грубо йому відповість, по-друге він хотів йому допомогти, бо бачив, що якщо не він, то ніхто.
– я хотів просто допомогти, бо побачив як тобі погано. що я мав зробити? лишити там? – сяо витримав паузу підбираючи слова, – в мене навіть в думках такого не було, фуф, – брюнет з нерівною стрижкою прикрив очі п’ятіркою. він не хотів, щоб його вважали одним з цих типових мужичків в барах, які липнуть до молоденьких хлопців і просять щось непристойне.
– тоді що ти хочеш? – брови його нахмурилися, але погляд не був більше гнівний, а скоріш недовірчивий.
– просто допомогти, я ж вже сказав. я доведу тебе до безпечного місця і одразу ж піду. мені нічого не потрібно. можу навіть зараз піти, якщо так хочеш, – сяо не відривав зорового контакту.
юнаку раптом стало дуже соромно він опустив погляд вниз та почервонів ще густіше, мабуть він помилився і той дійсно просто допомагає ? можна ж просто допомогти без вигоди?
– добре, вибач, – він тяжко ковтнув слину, – можливо я сплутав, але навіть так, я хоча б перевірив.
– ти дійсно симпатичний, але я справді нічого такого не хочу, – тільки промовивши це, брюнет зрозумів настільки прямолінійно це звучало і трохи почервонів.
венті ж почервонів не трохи, було дивно після фрази що він гарний почути, що від нього нічого не хочуть. тепло приємно розлилося в грудях. парубок посміхнувся та сказав наступне:
– дякую, ти теж. я ще на сцені побачив, – він заправив пасмо за вухо, відводячи погляд на взуття.
– тому вирішив на мене впасти і обригати? – сяо підвів брову.
– господи, перестань! забудь про це негайно! – венті голосно розсміявся, прикривши рукою рот.
– я то забуду про це негайно, а ось моя олімпійка вже ніколи..вона пожовтіла, бачиш, – сяо тикнув собі на плече. венті знову залився кумедним реготом, ледь не звалюючись на підлогу, – не смішно! – сказав він і теж розсміявся, це було не можливо не зробити, коли той так реготав.
і так вони стояли сміялися як дурні, поки в туалет не зайшов якийсь мужичок пятьдесят і не засуджуючи глянув. венті перший закінчив сміятися та подивився сяо прямо в очі, останній повторив ті самі дії, коли венті промовив:
– добре, тоді якщо є бажання можеш провести мене до спальні, бо сам я здається не доповзу, – венті усміхнувся, глянувши на свої берци,– до того ж коліна роздер, – тут він вже зробив нещасний вигляд обличчя, дивлячись на царапини.
– гаразд, можу. тільки спочатку дай руку, – сяо спробував видати щось подібне до усмішки, що типу все гаразд, та взявши протягнуту руку під бок, вивів хлопця з туалету, а потім обережно потягнув крізь натовп на другий поверх. а там вже зайшовши в першу кімнату - думав діло з кінцями, але зайшовши в першу кімнату та увімкнувши світло їх зустріла типова парочка на підлозі, яка в той момент була надзвичайно зайнята собою. сяо ошелешений з грохотом закрив двері, в той час коли венті голосно засміявся, ледве не падаючи на коліна від сміху з тієї пози яку він побачив, сяо підловив того, незадоволенно цикнувши. в інших кімнатах було або теж саме, або просто закрито, залишалася остання, яка на щастя була без нікого. венті проникнувши в кімнату одразу ж потягнув сяо до ліжка, завертаючись в простирадло і досі заливаючись кумедним реготом з тієї ситуації. сяо ж сідаючи на ліжко зняв тяжке взуття з венті, який поводив себе, як мала дитина, дригаючись в різні боки, що несамовито дратувало, але сяо впорався з цим надзвичайно складним завданням і впорався ще з одним - діставши з карману таблетки, з холодильника пляшку води і протягнувши тому. хлопець на диво узяв таблетки в руки і без жодного протесту запив. брюнет відчув полегшення за хлопця, тому вирішив одразу покинути це місце, аби не заважати відпочивати парубку, але вставши, його раптом смикнули за руку назад, підстрибнувши з ліжка.
– гей, стривай, ти куди?
– я вниз.
– навіщо? я тобі вже набрид ?– венті подивився зачарованими очима, надіючись що це не так.
– ні..що? ти ж хотів відпочинути, – сяо не розумів.
– я хотів відпочинути і з тобою, – венті переплів їх пальці разом, дивлячись на це.
– з незнайомцем ? в одному ліжку? – брюнет здивувався, відсовуючись.
– але ти мені сподобався і до того ж допоміг, – венті знову підняв свої неймовірно блакитні очі на сяо, який одразу ж на хвилинку забув що хотів сказати.
– і що з того? я все ще незнайомець, як ти можеш бути настільки впевненим в мені? – парубок тяжко зітхнув, не зловивши в цьому ніякої логіки. як можна бути настільки… ?
– ти можеш просто лягти біля мене? я розумію, що це безглуздо, але, – венті витримав паузу і знову граючи, зробив очами цуценячий погляд, – будь ласочка, мені так холодно, – а тут він надув губу.
сяо помацав себе за дурну голову, знаючи на що заздалегідь погоджується, зняв взуття і ліг. венті одразу ж підскочив під бок, вдобно вмощуючись на лівому плечі брюнета, і не почувши протесту, вкрив їх махровою ковдрою. тепер стало тепло.
– скажи, ти завжди коли напиваєшся липнеш до незнайомців у ліжку?
– не завжди.
– так чому саме я? – сяо поправив подушку під головою.
– ти виглядаєш надійною людиною, – венті повільно видихнув і почухав очі, які боліли від недостатку сну.
– чому?
– ну тому.
– так чому?
– замовкни вже врешті-решт!– венті несильно підвищив тон, але було зрозуміло, що ще трохи і він крикне голосніше, – я просто відчув що ти хороша людина і я можу спокійно провести з тобою час, до того ж ти сам сказав що нічого від мене не хочеш в зрівняні з тими бовдурами в барі, які на там як на їжу там дивляться. надіюсь я не помилився.
– ні, ти не помилився, – сяо прикрив очі, повільно кажучи це. – і я якщо чесно так втомився за сьогодні, тому давай просто перепочинемо разом?
– залюбки, я теж вбитий як бачиш, – венті тихенько хіхікнув собі під носа, – а розповісиш чому втомився? – він переплів їх пальці, але сяо забрав руку.
– чому забрав?
– це для мене дуже інтимно.
– інтимно? просто за ручку потриматися ? – сяо промовчав і тоді той підняв голову на нього, – всього лиш руки, ну давай-й-й.
– добре, роби що хочеш, – сяо віддав йому нещасну руку і той знову переплів їх, задоволенно усміхнувшись.
– тепер продовжуй.
– я сьогодні від самого ранку до вечора був в коледжі, а потім допомагав подрузі речі перевозити з одного міста до другого. ну і потім ми вирішили посидіти в цьому барі після тяжкого дня, але недовго ми посиділи, бо вона знайшла нову подружку і лишила мене,– сяо акуратно прибравши голову венті перемістився зі спини на бік.
– ну-у, звучить дуже образливо. рідного друга полишити в малознайомому місті. виходить ти вранці будеш повертатися додому,– венті підпер голову рукою та зі смішинкою заглянув в очі парубка, стиснувши його руку.
– так, прийдеться. та й нічого ж не сталося.
– як це не сталося? ти взагалі-то лежиш з напівоголеним сексі-хлопцем в одному ліжку у темряві, – хлопчина невдало підморгнув, усміхаючись у всі тридцять два.
– ти вдягнутий, не виставляй цю історію в такому контексті і ти взагалі-то мене обригав, – сказав як відрізав.
– перестань це згадувати вже! – прокричав, засміявшись венті.
– в мене тепер травма, – приречено зітхнув хлопець.
– нічого страшного, пройде, – усміхнувся юнак.
– добре, окей. а тепер лягай-мо спати, – сяо підпер голову вдобніше до подушки і закрив очі.
– який нудний, – хлопець з косичками переліг на спину, – агов, але ж ти не запитав мене чому я втомився.
– чому ти втомився?– стомлено зітхнув той.
– мене вигнали з дому родичі, тому я весь день шатався по барах.
– вигнали ? чому? – сяо припіднявся на ліктях та оперся об спинку ліжка.
– ну, – блакитноокий повторив дії сяо, сівши,– я ніби нічого такого не начудив, але вони все одно придралися до дурниці, почали кричати, багато наговорили, тож і я почав кричати. ну і вони послали мене, – венті криво усміхнувся, потираючи шию.
– і тому ти вирішив піти набухатись ? – якщо чесно, брюнет був вражений відвертістю хлопця.
– ну а що я можу зробити ?– він повів бровою, глянувши на нього. сяо почухав шию.
– а до друзів ти не можеш переїхати? чи до батьків? – брюнет з явним співчуттям споглядав на хлопчину, який після цих слів одразу ж змінився в обличчі, тяжко видихнувши. тяжко?
юнак набрав в легені повітря, розімкнув губи, хотів сказати щось, але одразу ж закрив їх назад, трохи помовчавши, відповів :
– нема в мене їх. шось я втомився. добраніч, – венті знову слабо усміхнувшись, потягнувся до нічника, і згасивши його відвернувся, закутуючись в простирадло. знову стало зимно.
– мені дуже шкода, – промовив сяо трохи згодом, почувши, що венті поправляє подушку, той одразу ж застиг і пошепки промовив наступне:
– не варто.
– чому? – одразу ж вирвалося з нього.
– вони цього заслуговували.
– чи може хтось такого заслуговувати, – це скоріше звучало не як запитання, але юнак йому відповів, навіть крикнув:
– може, сяо!
сяо приголомшено застиг, намагаючись зв’язати слова, він не був сильний в підтримці, особливо в підтримці чужака, який до того ж знав його ім’я, це теж дуже збило з пантелику.
– звідки ти знаєш моє ім’я?
– почув від знайомого.
помовчавши сяо спитав:
– а тебе як?
– венті, – він повернувся до нього обличчям.
– гарне ім’я, – відразу відповів той.
– дякую, – венті позіхнув, розглядаючи парубка навпроти. він був красивий, гарні янтарно-карі очі, невеликий ніс і припухлі губи, які чомусь манили венті цілий вечір, але той розумів, що це досі алкоголь так грається, тому ретельно стримувався. і так вони лежали дивилися один одному у вічі, нічого не роблячи, поки венті перший не закрив очі, побажавши солодких снів.
сяо ж досі не міг відійти від того що сказав до цього хлопець, він не знав як потрібно реагувати в таких ситуаціях, як заспокоїти та чи потрібно ще? тому він сказав що йому шкода, і що в підсумку? отримав тільки агресію. він його не знав, але за цю нещасну годину хлопець заставив його відчути так багато різних емоцій таких як: здивування, сміх, нерозуміння, співчуття.
і відчай.
дивлячись йому в очі брюнету здавалось, що там було світло. так, очі ті світилися, коли він розповідав якусь смішну ситуацію чи коли вони зайшли тоді до кімнати тієї парочки, вони світилися, але точно не від радості, а від веселого смутку? веселого смутку. тоді виходить вони мерехтіли, а не світили? це як мерехтить останній ліхтар на вулиці, блимає, блимає, а потім назовсім потухає.
це було складно.
хлопець тяжко видихнув, подумавши що міг багато чого додумати зайвого, до того ж він вже забагато сьогодні думав. може він типовий безпринциповий пияка, може через це і посварився з родичами і пішов далі пити, тому і очі ніби з скла - стільки випити. в будь-якому випадку він знав його від сили годину, тому йому має бути все одно на нього, це його життя.
так, все, йому всеодно.
подумав сяо і відвернувся до стінки, очі неприємно пекло від недостатку сну. завтра буде новий день, нові приколи і все невідоме стане відомим.
повіки зімкнулися, стало темно в очах.