Бакі чесно хотів би залишити Гідру та Зимового солдата в минулому, поринути зі Стівом у нові пригоди в тому майбутньому, про яке він колись так мріяв, але це було не так просто. І це він навіть не про привидів минулого, які переслідували його щоночі або навіть в раптових видіннях посеред дня.
Сержантом Джеймсом Б’юкененом Барнсом він не пробув навіть тридцяти років, а ось зброю під іменем Зимовий солдат з нього виковували більш як сімдесят років. Тому цілком зрозуміло, що Стів зустрівся не з тим другом, якого хотів побачити.
Він чесно намагався посміхатися і бути тим самим Бакі з минулого, але не виходило. Деякі звички постійно брали верх.
Тепер Бакі постійно спостерігав за всім навколо, жодна дрібниця не уникала його гострого погляду. Інші месники не раз говорили, що його моторошний погляд змушує їх постійно бути насторожі. А вранці вони взагалі не впевнені кого бачать, того самого Бакі чи вже Зимового солдата. Стів намагався його якось виправдати і підбадьорити тим, що це скоро мине. Але в це не вірив навіть він сам, що вже говорити про решту.
Друга причина постійних конфліктів – зброя. Бакі головою розумів, що вони знаходяться в надзвичайно безпечному місці, кількість охорони в палаці Т’Чалли була чимала, але він би краще ходив голий зі зброєю, ніж одягненим і без неї.
Інколи він навіть не усвідомлював своїх дій після численних кошмарів і виходив на сніданок в повному екіпіруванні. За що знову отримував насторожені погляди від інших месників та засмучений вираз обличчя Стіва.
Тоді в пам’яті знову і знову з’являлися кадри, що з ним робила Гідра, коли він не виправдовував чужих очікувань. Це змушувало його зі всіх сил стримувати нервове тремтіння. Він знав, що Стів та його друзі не такі, вони не будуть змушувати його отримувати безкінечні удари струмом в покарання за невдалу місію чи будь-який вчинок, який не сподобався куратору або керівнику. Але їхнє розчарування все одно різало серце не гірше гострого кинджала.
Тому, щоб не надто розчаровувати всіх довкола, Бакі почав більше часу проводити на самоті. Природа навколо палацу короля Ваканди була дивовижною, тож він почав ледве не щодня виходити «подихати свіжим повітрям». В суперечки і розмови інших він намагався не влізати. Йому б для початку зі своїми проблемами розібратися.
Цього разу він вже повертався назад до палацу, коли побачив неподалік Стіва в компанії принцеси Шурі. Вони голосно про щось сперечалися і активно жестикулювали. Хоча відстань була досить великою, але він все одно міг розчути окремі слова: «заморозити», «повністю очистити мозок», «перепрограмувати», «видалити». Перед очима раптом потемніло, наступних слів Бакі вже не чув.
На м’яких ногах він тихо відступив назад. Як вдалося дістатися своєї кімнати, Бакі вже зовсім не запам’ятав.
Всередині все кричало та закликало тікати, тікати і ще раз тікати. Потрібно було швидко зібрати необхідний мінімум речей, які знадобляться на перший час. Бакі більше не може дозволити себе спіймати. Тільки не тоді, коли він насилу повернув собі більшість спогадів та зрозумів, ким є насправді.
Але Стів…
Невже його найкращий друг дитинства Стів настільки в ньому розчарувався, що вирішив теж його стерти. Невже думає, що це поверне йому того, старого Бакі з сорокових? А що як це справді так? Тоді… Він втратить себе справжнього, але нарешті зможе виправдати чужі очікування. Ні, так не можна. Більше ніхто ніколи не повинен влізати в його мозок, з нього досить і Гідри. Тепер він хоче жити вільно.
Але що як це справді допоможе?
Бакі згадав кріокамеру, потім крісло для стирання, холодні підземелля таємної бази. Ні, він не готовий знову через це проходити.
Він завмер посеред кімнати з рюкзаком в руках. Мозок зі всією можливою швидкістю прораховував план втечі з цього сурерзахищеного місця, але водночас перед очима стояли спогади дитинства, коли вони зі Стівом, тоді ще малим худорлявим блондином, бігали вузькими і трохи брудними вулицями Брукліна. Вони разом завжди потрапляли в якісь неприємності, і тільки кулаки та швидкі ноги рятували їх сотні разів.
– Бакі? – він здригнувся і перевів погляд на Стіва, який здивовано завмер на порозі. – Щось трапилося?
Він не раз бився зі Стівом, він знав, як швидко його знешкодити, обійти, звільнити собі шлях для втечі. Та водночас хотілося залишитися, довіритися, не міг же найкращий друг його зрадити? Ні, тільки не це. Навіщо тоді було його рятувати, жертвувати майже всім, опинитися в вигнанні, розійтися з друзями? Він важливий для Стіва. Тепер залишилося з’ясувати, хто важливіший, той Бакі з сорокових чи він тут і зараз? Тільки тоді можна діяти.
— Я випадково почув твою розмову з принцесою Шурі, — обличчя Стіва здивовано витягнулося, але в цілому він залишився спокійним. І це насторожувало. — Ви знову хочете мене стерти?
— Що?! Ні, Бакі, ні, ти певне почув лише частину розмови! — Стів активно розмахував руками і подався вперед, але Бакі лише насторожено відступив. Помітивши цей жест, Стів зупинився і підняв руки вгору: — Я не скривджу тебе. Ніколи, Бакі. Ми з принцесою говорили лише про те, щоб стерти ті тригерні слова з твоєї голови. Щоб ти нарешті був вільним і ніхто більше не міг тебе використовувати! Хіба ти не хочеш цього?!
Бакі розгублено завмер:
— Це можливо?
— Принцеса каже що так, але вона лише в процесі розробки потрібної програми, тож запропонувала спочатку знову помістити тебе в кріокамеру для подальших спостережень за твоїм мозком. Але я відмовився! Ми знайдемо інший варіант, я обіцяю!
— Ні, — неочікувано навіть для себе похитав головою Бакі. Перед очима одне за одним з’являлися обличчя всіх його жертв, яких він вбив будучи Зимовим солдатом. Так, частина з них була тими ще покидьками, але решта… Перед очима раптом з’явилися обличчя Говарда і Марії Старків, а потім їх розлюченого сина в залізній броні. Він здригнувся і знову похитав головою. — Ні, якщо це потрібно, щоб позбавити мене кодів, я готовий. Більше не хочу нікому шкодити. Не хочу бути лише зброєю у чужих руках.
Бакі кинув рюкзак на ліжко і з готовністю повернувся до Стіва, готовий хоч зараз вирушати до лабораторії принцеси. Краще зробити це зараз, поки він не занурився у спогади про вічний холод кріокамери і обпікаючий біль струму, коли його одразу після розморозки кидали в крісло.
Не здогадуючись про його думки, Стів похитав головою.
— Не потрібно поспішати, впевнений, з часом ми зможемо позбавитися від твоїх кодів інакше. Менш травматичним способом для тебе.
Бакі гірко усміхнувся. Менш травматичним. Ось тільки він не заслуговує цього. Не після численних вбивств будучи ідеальною зброєю Гідри. Ні, кожна хвилина проведена з кодами, це загроза для когось іншого. Він більше не хоче змивати чужу кров зі своїх рук. Ні, тільки не це. Краще вже вічний холод. Він був впевнений, що принцеса Ваканди буде більш милосерднішою ніж Гідра.
— Я маю зробити це прямо зараз, — видавив Бакі та направився до виходу, оминаючи Стіва на своєму шляху.
Всю дорогу до лабораторії принцеси цей малий намагався його відмовити, вмовляв почекати хоч кілька днів, та Бакі лише хитав головою у відповідь. Нехай всередині він тремтів від страху та намагався стримати бажання втекти якомога далі, головою він розумів, що цей варіант кращий для всіх.
Він позбавиться кодів, але водночас дасть волю Стіву та іншим Месникам. Більше не буде стояти у них на заваді. Можливо, вони навіть зможуть знову налагодити стосунки з рештою членів команди під началом Старка. Правильно. Він більше не буде зайвим баластом.
Перед скляними дверима лабораторії він на мить завмер, намагаюсь впоратися з клубком емоцій, які застрягли в грудях та заважали дихати. Силою волі він змусив себе рухатися вперед.
Принцеса Шурі спочатку здивувалася їхньому візиту, але почувши причину, щиро зраділа. Їй не терпілося дослідити мозок Бакі. Його пересмикнуло від ентузіазму дівчини, але він визнав, що відступати надто пізно.
— Ти впевнений? — тихо запитав Стів, коли помічники принцеси вивезли кріокамеру, яка більше нагадувала скляну труну.
Бакі настільки сильно стиснув кулак, що нігтями поранив шкіру долоні, але водночас видавив з себе криву усмішку:
— Як ніколи. Більше я нікому не нашкоджу.
— Так, ми готові, коли починаємо? — підбігла до них Шурі, активно щось натискаючи на браслеті.
Бакі кинув ще один погляд на Стіва, ніби назавжди прощаючись з ним (а можливо так і було, бо він не знав, чи наважиться хтось розбудити його в майбутньому), після чого на м’яких ногах рушив до камери. Він намагався вести себе абсолютно спокійно, але ледве стримувався від бажання все тут розтрощити і втікти якомога далі. Ні, він не може. Це його вибір. Він справді не хоче більше нікому шкодити. Не хоче втратити контроль над своїм життям. Знову перетворитися з людина на зброю.
Нарешті він влаштувався в кріокамері та підняв погляд на принцесу. На Стіва він більше не дивився. Зробивши глибокий вдих, Бакі лише кивнув. Знайомий звук оглушив, та не встигла його охопити панічна атака, як свідомість повністю поглинули холод і темрява.