Сірість і вогкість. Дощ і вітер. Холод і туга. Ось що супроводжувало Емілі на шляху до центрального кладовища. А ще, чорнота. Адже всі, хто був поруч, сьогодні вбралися в чорне. Гнітюча атмосфера і мати, яка вбивається біля труни. Завжди суворий батько, стискає ручку парасольки і по його обличчю тече скупа сльоза. Ось тільки Емілі не плаче. Вона робить вигляд. Смерть формальна.
Світ змінився. Він позбувся кордонів і рамок. Закон «Про збереження смерті» не писаний тим, у кого є влада і гроші.
Цього було вдосталь у батьків Емілі. І коли її молодша сестра захворіла, а лікарі лише розвели руками, вона знала, мама і тато не дадуть Джессі померти. Померти по-справжньому.
Влада і гроші повернуть її сестру до життя. І батьки навіть не відчують цього. Вони куплять життя Джессі в іншого. І нехай і життя тієї людини скоротиться майже в нуль, але залишок своїх днів вона проживе в достатку. А Джессі буде жива.
От тільки чи буде це Джессі?
Емілі бачила тих, хто повернувся. І це воістину неприємне видовище. На вигляд, звичайна людина, ось тільки вона згасла всередині. І це видно по очах. Очі того, хто повернувся, затягнуті млявою поволокою.
***
Сенсація! Вчені та медики з усього світу знайшли спосіб протистояти смерті. Тепер смерть не крапка в житті.
Після цієї заяви світ став з ніг на голову. Змінився звичний уклад життя. Змінилося поняття про смерть. Тепер, якщо у тебе є гроші, дорога і близька людина, яка тебе покинула, може повернутися до тебе. Для цього всього лише потрібно було знайти донора і купити життя. Якщо грошей немає, тоді донором міг стати ти сам.
Одразу ж ухвалили правило - не повертати більше двох разів.
Але хіба правило буде враховуватися тими, хто може платити?
І світ змінився знову.
Тих, хто повернувся, ставало більше. А тих, хто повернувся кілька разів, ще більше.
У цей же час, з’явилися й ті, хто активно боровся проти «Закону про повернення» і вони просунули рух про мітки. Спеціальний символ, що набивався як татуювання. Зображення сонця і місяця. Символічне значення життя і смерті. Такі мітки, були знаком стоп для повернення зі смерті. Тих, хто носив мітки, з кожним днем ставало більше і більше. Серед них і опинилася Емілі. Вона не хотіла бути повернутою. Не хотіла долі своїх колишніх друзів, чиї батьки через кохання або горе, або неприйняття того, що сталося, повернули своїх дітей.
У світі творився погано контрольований хаос. І тоді влада ухвалила закон «Про збереження смерті». Згідно з ним, не можна було повертати більше ніж сотню людей за рік. І не більше півсотні вдруге.
І після цього, світ знову змінився.
За людьми, живими і померлими, вівся контроль і підрахунок. Сюди ж входили і донори, добровільні та куплені. Але з усіх правил і законів, є лазівка для забезпечених і можновладців.
***
Джессі народилася якраз після ухвалення закону про смерть і була сто першою, коли батьки подали прохання про повернення. Звісно, їм відмовили. Але Майкл і Черрі, не прийняли відмову. Вони обійшли закон. Заплатили багато грошей і вже за два дні після смерті, Джессі, з згаслим поглядом, сиділа на сімейній вечері.
Мати з батьком були у нестямі від щастя і, здавалося, не помічають, що дочка не схожа сама на себе. А від колишньої, реготунки, Джессі, яка вічно посміхалася, не залишилося й сліду. Та, що сидить і повільно жує, нічим, крім родимки над губою, не була схожа на ту Джессі. Емілі мимоволі здригнувшись швидко доїла і пішла до себе.
Через кілька годин, вона, постукавши до кабінету батька і отримавши дозвіл увійти, опустилася на крісло і запитала.
- А на скільки Джессі тут?
- До кінця - відповів Майкл, не відриваючи погляду від паперів.
- Не зрозуміла? Можна точніше?
- До того самого моменту, поки ми не постаріємо…
- Ви повертатимете її ще раз? - Емілі не на жарт злякалася.
- Що за дурні запитання, люба? Вона, як і ти, наша улюблена донька, і ми будемо вас повертати, незважаючи ні на що, - Майкл усміхнувся.
- Тату, а ти бачив, що стає з тими, кого повернули вдруге? Навіть ті, хто тут перший раз після смерті, вже не такі, як за життя. Джессі тому доказ. - Емілі не помітила, як її голос став голоснішим, ніж зазвичай.
- Люба, це все тимчасово. Джессі адаптується. А все, що показують у мережі, це для того, щоб залякати інших. - Майкл поклав долоню на руку доньки.
- Але тату. Так не можна. Згадай закон. - Дівчина вже трохи заспокоїлася і спробувала якось вплинути на батька.
- Емілі, ти подивися на маму. Вона така щаслива з Джессі. Хіба я маю право відібрати щастя?
І він не зміг. Не зміг терпіти сліз Черрі, коли у Джессі закінчився термін не життя. І Майкл знову обійшов систему і закон і Джессі знову повернулася в лоно сім’ї.
Так могло бути і втретє, але ось тільки Джессі випередила події.
- Емі, - звернулася вона до сестри в одну з ночей, - я можу тебе попросити про послугу?
Емілі трохи здригнулася. Ніхто, крім Джес, не звертався до неї так.
- Про послугу? Звісно. Що ти хочеш?
- Такий самий символ як у тебе. Це мітка про заборону повернення?
- Д-д-да - трохи заїкаючись промовила вона.
- Скажи, тільки чесно, скільки разів я повернулася?
- Це вдруге.
- Я не хочу більше. Допоможи мені, Емі.
- Обов’язково, Джес.
Через три дні на грудях Джес красувався такий самий символ, як і на грудях Емі.
А коли термін у Джессі закінчився, батько не зміг обійти мітку доньки. Адже це вважалося останньою волею померлої людини і порушити, означало зрадити бажання.
Джессі померла. Мати, як і в минулі рази, була невтішна. Батько, знову був мовчазний і спокійний. Емілі ж, коли батьки пішли з кладовища, поклала на могилу оберемок білих півоній і тихо промовила
- Я буду сумувати. Але доля мертвих - бути мертвими. А доля живих - зберігати пам’ять про мертвих. Спи, моя Джес. Тепер, ніхто не порушить твій спокій.