Думаю, мало хто встиг забути той передкамбековий хейт, з котрим довелося зіткнутися Чану.
Ніхто не любить каченя
І кожен підло біль вчиня.
Хай повно сил було учора —
Забрала їх дорога в гори.
До кого йти коли втомився?
Хто не зведе на трон за пісню,
Не кине в прірвану безодню,
Як тільки зробиш щось не модне?
Кому повірить в хвиль роках?
В чиїх померти зась руках?
Чудове, любе каченя,
Якби ти тільки уявляв
Як сині води мій причал
Для тебе миють, каченя.
Чекають вірно лиш тебе,
Та хвилі часу трощать все
Для тебе зібране — моє.
Тоді на все, що сил стає —
Приймати хвиль огидні трунки
І малювати візерунки
Десь на зруйнованім причалі,
Щоб зустрічать тебе в печалі.
Хай як там буде, каченя,
Мій берег — дім твій і сім’я,
Бо кожен птах повинен мати
Любов у серці, берег й брата.
Сподіваюся, поезія надихне Стей бути комфортним, безпечним та екологічним місцем для Stray Kids й інших близьких людей.