Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Це був звичайний ранок. На вулиці сяяло сонце, пташки співали Богемьску Рапсодію… Багато хто спить у такий час, але не наші хлопці. Едд, Метт та Том збиралися на рибалку. Раніше всіх прокинувся Едд - головний жайворонок серед тріо. Вдягнувшись як звичайно, хлопчина пішов на кухню, плануючи сьогодняшній день.
Від Обличчя Едда:
«Ех, який гарний ранок, потрібно встигнути приготувати сніданок, доки Том з Меттом не прокинулись… Вони дуже злі, коли голодні… Хмммм… Щоб таке приготувати? О, зроблю яєчню з беконом! Том вчора купив цю кляту гарпунну пушку, майже витративши всі гроші, потрібно з ним серьозно поговорити…»
Кінець думок Едварда.
У повітрі був приємний аромат свіжого смаженого бекону, який моментально розбудив Рінго — кішку Едда, яка також була важливим членом їх «родини». Мурлика зайшла на кухню, обтираючись об ногу свого господаря, це був явний заклик погодувати її.
- «І тобі доброго ранку, Рінго! Почекай ще трохи, спочатку я досмажу яєчню, а потім дам тобі поїсти.» — весело промовив парубок.
Кішка терпляче чекала на свій сніданок, наче розуміла всі слова, що говорив Едд.
Після Рінго, Том залишив царство Морфея. Ананасів син не дуже гарно виспався, бо майже всю ніч провів граючи на Сьюзан, паралельно трохи попиваючи зі своєї фляги. Саме тому, Томас прокинувся з похміллям.
Від обличчя Тома:
«Ууугх… Не варто було стільки пити вчора… Чекайте, а звідки у мене в кімнаті гарпунна пушка?… Ох, невже я знову наробив проблем, коли напився?! Сподіваюся, будинок цілий… Хммм, Едд вже прокинувся. Потрібно з ним поговорити.»
Кінець думок Томаса.
Привівши себе та кімнату в порядок, хлопчина з дивними очима попрямував до кухні. Між хлопцями виникла доволі серьозна розмова.
- «Д-доброго ранку, Едд, як справи?» — нервово сказав Том.
- «Доброго, Томас, ти знаєш, що ти вчора зробив, чи мені нагадати?…» — серьозно сказав Едвард.
- «Краще нагадай, бо таке відчуття, наче мені пам’ять стерли…» - Налякано промовив Том.
- «Том, ти витратив майже всі гроші, та продав дивани з телевізором, щоб купити гарпунну пушку та самі гарпуни, під приводом того, що вони твої прийомні діти… Ти хоча б розумієш, що ти наробив?!» — Повідав йому головний сімп коли.
- «Хвилинку, ЩО ?!» — белькнув чорноокий.
- «Тому, ти винен мені 10 галонів коли. Якщо купиш — забудемо про це).» - Хитро сказанув Гулд.
- «Ехх… Добре, і вибач мене за це….» — Промовив Ріджвелл.
- «Я вибачаю, але якщо щось подібне станеться вдруге, то я обіцяю, що щось недобре станеться зі Сьюзан… Але, поки що це тільки попередження. Прошу тебе у наступний раз так сильно не напиватися…» — Сказав Едд.
- «Що ж, обіцяти не можу, але запускати до такого не буду…» — Спокійно промовив Том.
- «Ти поки сідай за стіл, а я пішов будити сплячу красуню, бо через нього ми на рибалку запізнемось…» — Проговорив Едд направляючись у кімнату рудого.
- «Чекай, а ми їдемо на рибалку?» — Спитав Томас
-«А, я забув тобі сказати, ми скоро їдемо, тому їж швидше!» — Сказав Едвард.
Меттью спокійно сопів, обіймаючи подушку, коли у його покої влетів шатен.
- «Вставай та співай, руда макака!» — Прокричав Едд
-«Аааааааа, монстр, не чіпай мене!»— зойкнув Метт.
-«А це ти, навіщо так лякати?» — спитав сонний Меттью.
- «Щоб ти спитав.» - весело проспівав Едвард.
- «І я тобі не руда макака!» — крикнув Метт, жбурляючи подушку в друга.
- «Та боже, йди вже їсти, а то яєчна з беконом вже давно охолола.» — Сказав Едд, легко ухилившись від подушки.
- «Вже йду!» — промовив йому рудий у слід.
Під час сніданку, Метт розповів хлопцям причину свого довгого сну. Так як Том продав меблі та телевізор з вітальні, рудий вчора купив новий тєлік вcього за 5 пенсів.
-«Чекай, а чому він був таким дешевим?» - Спитали одночасно Едд з Томом.
-«Я чув від продавця, що його минулі господарі — батьки продавця зникли безвісти у своєму будинку, а коли він повернувся до них, телевізор працював, але не був підключений до розетки… Але, це нічого цей телевізор навіть крутіший нашого минулого!» — Сказав Метт.
-«Едд, тут щось точно не так…»— Насторожився Томас.
-«Та ні, це дуже крутий телевізор! Що може піти не так?»-Спитав парубок.
-«Метт, а ти питав, хто виробник?»— Спитав Том
-«Я коли купляв телевізор, спитав це, його зробили у Норвегії, а саме якись Ч.Л…. Цікаво, хто це може бути?»— Сказав Метт, допиваючи склянку молока.
-«А фе там буф якимсь симфол, яким скофий на ліфтеру Еф.» — Згадав Метт, доїдаючи печиво.
-«Що? Прожуй спочатку, а потім говори, дурень…» — Нагрубив Ріджвелл.
-«Е, це було грубо… Я говорю, що там ще був якись символ, який схожий на літеру М, цікавий вибір логотипу…» — Сказав Меттью, миючи посуд.
В дорозі
Під час поїдки, ніяких пригод не сталося, на щастя, інколи серед лісу та рідких будиночків можна було побачити овець та корів, які мирно жували соковиту зелену траву.
- «Хлопці, а ви колись задумувались над тим, як це бути рибою, не важливо - повністю, чи наполовину?» — Спитав Гаргрівз, розглядуючи силіконові наживки.
-«А звідки таке питання? Ти б ще спитав, що відчуває п’яний морський коник, якого змиває хвиля…» — Перекривляв його Едд.
-«Я з тобою не згоден Едд, доволі цікаве питання. Взагалі, є декілька шляхів розвитку подій. Якщо взяти перший варіант, то ти — хижак або травоїдний. Тобто, якщо не ти, то тебе з’їдять, або тебе спімають рибалки типу нас. Тут ще є 3 шляхи розвитку подій. Перший — тебе відправлять на рибзавод, де з тебе зроблять якісь продукти, або сировину. Другий — тебе з’їдять ці рибалки. Третій — тебе відпустять, і цикл почнеться знову. Якщо ти декоративна риба — доля плавати все життя по колу та їсти одне й те саме… Як на мене — це дуже сумна доля… А якщо брати другий варіант, то тут є 2 шляхи розвитку. Перший — ти живеш звичайним життям, або не існуєш, у чому я не впевнений, бо Антлантида існує, як і підводний народ, тому тут складно. Другий — тебе ловлять вчені, і ти стаєш лабораторним пацюком… А ось це навіть гірше ніж доля звичайної акваріумної рибки…» — Розповів Том.
- «Ого Том, не знав, що ти так файно розбираєшся у цій темі…» — здивувався Едд.
- » А ви що думали, якщо я постійно п’ю, то я такий овоч, як Метт?» — Саркастично сказав Томас.
-«Да скільки разів вам ще сказати, що я не тупий, а просто довго думаю?!» — Образився Меттью.
-«Хех, ти тільки що сам себе тупим назвав!» — Посміявся Гулд.
-«Едварде, клянусь, ще 1 одне подібне слово, і я тобі засуну спінінг у дупу…» — Серьозно сказав Метт.
-«Едд, він тільки що вимовив твоє повне ім’я, причому правильно… Метт точно не жартує…» — Злякався Том.
Від обличчя Метта:
«Боже, як вони вже дістали жартувати про мій інтелект… Одного разу, я доведу їм, що насправді, я розумніший за них… Та взагалі, начхати, що вони там думають, я всеодно найкрасивіша і найкрутіша людина світу, і ніщо мене не зможе переконати.) Але всеодно, цікаво, як це бути, еееемммм… Як це слово називається, якось на р… А, точно! Русалкою, хоча, ні. Русалом. Як це- — бути русалом? Цікаво було б дізнатися… Але, на жаль це все вигадки…»
Кінець думок Меттью
Після рибалки
-«Том, якимось чином ти напився, я всього на секунду відвернувся….» — Промовив роздратовано Едд, який тепер вів машину замість чорнооокого.
-«Ні, Едд, я тверезий *Ік*, як скло… Дай мені сісти за *Ік* кермо!» — Ледве белькнув п’яний в зюзю Томас.
-«Яке бляха кермо?! Ти ледве сидиш… Нас оштрафують, нікуди ти не сядеш.» — Сварив того Гулд.
Тим часом, Метт на задньому сидінні, по-дитячому спостерігав за двома рибками у акваріумі, який тримав у руках. Раптом, помаранчева рибка з’їдає синю рибку, але несподівано помаранчева вибухає, бо синя надулася. Метт від цього видовища сильно здивувався, і ще ближче почав розглядати, те що залишилося від помаранчевої рибки. Синя настільки злякалася гігантського синьо-зеленого ока, що дивилося прямо в її душу, що врізалась прямо у стінку акваріума.
-«Хлопці! Пан Свімсалот вибухнув! Чи можемо ми порибалити?» — Спитав Метт?
-«Ми тільки що *Ік* рибалили…» — Відповів Том, дивлячись на рудого.
-«Таак та ми більше не можемо туди повертатися…»— Додав Едд.
-«Чому?»— Наївно спитав Гаргрівз.
Флеееееешбеееек
Метт та Едд спокійно рибалили. Едд витяг старий чобіт, Метт виловив тіло утопленика, що пролежало на дні річки доволі довго. Тим часом, п’яний Том вирішив похизуватися і вистрілив гарпуном, спіймавши кита. Цей кит зараз волочився по землі за прицепом з пушкою… За це, хлопцям довелося сплатити величезний штраф і поїхати з ганьбою додому…
Кінець флешбеку.
Доїхавши додому, хлопці почали відносити всі речі додому. П’яний Томас ніс гарпуни, мугикаючи тільки що вигадану ним же пісеньку, як тут він помітив, що хтось намагається вломитися у його кімнату.
-«Гарпуни, гарпуни.*Ік* Вони краще за ложки… Гарпуни, гарп- *Ік* Хто тут?!»— Сказав Том, вставши у оборонну позицію.
-«Привіт, старий друже!»— Сказав Торд, що матеріалізувався з темряви.
-«Едд, *Ік* а якого біса у нас вдома забула рогата срака?» — Спитав трохи протерезвівший Том.
-«Я теж дуже радий тебе бачити, Свідок Єгови…» — Роздратовано проскрипів Торд.
-«Тоооорд, ласкаво просимо!» — Радісно заволав Едд, обіймаючи комуніста.
-«Ласкаво *Ік* просимо?» — Дивувався Томас.
-«Я сподіваюся, що ти не заперечуєш що я увійшов?» — Спитав Ларссон.
-«Ні, зовсім ні!.. А хто ти?» — Збенетжився Метт, що прийшов з кухні подивитися на причину галасу.
-«Це я! Торд…?» — Трохи здивувався рогатий.
-«Ееем…» — Намагався згадати кровосіся.
-«Він тут жив..»— Роздратовано промовив Едд.
-«Ееемм…»— Напружував свої мізки Гаргрівз.
-«*Ік* Так, ЖИВ тут!»— З ненавистю сказав Свідок Єгови.
-«Ееемм…»— Напружив Метт свій мозок до максимума.
-«Ти справді не пам’ятаєш?»— Засмутився Ларссон.
Флеееееееешбееееек:
-«Добре, мені вже час їхати.»— Сумно промовив комуніст, пакуючи речі у свою машину.
-«Ми ніколи не забудемо тебе, Торд! Тебе чи твій пістолет, що стирає пам’ять. Ах, стільки спогадів!» — Попрощався Меттью.
-«Я не вірю у те, що Торд покидає нас.»— Зажурився Едд.
*ФУУУІІІУ* Метт випадково активував пушку, тим самим стерши собі всю пам’ять.
-«Так, Едд . Я маю слідкувати моїм мріям та здійснити їх у великому місті!»— З надією сказав норвежець.
-«Дуже добре для мене!»— Промовив Том, вихвативши пушку у Метта з рук.
-«Хто… Я?»— Сказав Меттью у напівовочевому стані.
-«Прощавайте, старі друзі…»— Попрощався рогатий.
-«Я не твій друг»— Незадоволено вимовив Томас.
Кінець Флешбеку.
Від обличчя Тома:
«Блядь, що цей комуніст забув у нашому домі?! І якого хуя він намагався залізти до мене у кімнату?… Цей засранець точно щось задумав… Клянуся всім Смірноффом, що я випив за своє життя, якщо він щось задумав, то я коли протерезвію, проламаю його кляту макітру…»
Кінець думок Ріджвелла.
-«Що сталося з кріслами?»— Збентежено спитав Ларссон.
-«Том продав їх піратам.»— Спокійно відповів Гулд, тримаючи Рінго.
*На задньому фоні їдуть пірати на дивані.*
-«Ха! Типовий дурний Том!»— Насміхався Торд.
-«Не хвилюйся!»— Сказав Едду комуніст, кидаючи свій винахід, який розклався у крутий технологічний диван.
-«Ура, диван!»— Одночасно прокричали Едд з Меттом.
-«*Ік* Що це?»— Сказав Томас, зацікавлено роздивляючись інший складений диван Торда.
-«Ох, це просто те, що я винайшов.» — Весело промовив Торд.
-«*Ік* Так коли ти знову покидаєш нас?…» — Роздратовано сказав Ріджвелл.
-«Покидаю? Я повернувся до вас!»- Весело проспівав комуняка.
Від обличчя Торда:
«Нікуди я не повертаюсь, я прийшов щоб забрати робота, клянуся, якщо ця синя залупа буде мені заважати, то я виб’ю йому мізки прямо на місці, і навіть не посоромлюся, що Едд з Меттом все побачать… Ще трохи, і світове панування у моїх руках! Я зроблю цей світ набагато кращим. І НІХТО мене не зупинить…»
Кінець думок Ларссона.
Від обличчя Тома:
«Чекайте, ЩО?! Яке нахуй повертаюсь?! Тобто, цей червоний обмудок приперся до нас без запрошення та намагався пробратися до мене у кімнату?… Ну все, це передостання крапля… Може я зараз і у гівно, але прекрасно розумію, що він нас дурить. Я не дозволю йому перейти межу дозволеного…»
Кінець думок Томаса.
-«*Ік*Що?! Едд»— Спантеличився носій синього худі.
-«Том! Припини бути таким грубим! Я казав тобі минулого тижня…» — Розлютився Едвард.
Минулого тижня:
Під час сніданку, Едд згадав, що хотів сказати Тому.
-«Ох, Том, я маю тобі дещо сказати…»— Загадково вимовив шатен.
*Звуки чавкання*
-«Емммм… Добре?»— Не зрозумів його Том.
Кінець спогаду Томаса.
-«До речі, Чи можу я зібрати свою стару кімнату, Едд?»— Спитав Торд.
-«*Ік* Ні!»— Заперечив теперішній власник кімнати.
-«Так, звичайно можеш!»— Погодився Гулд.
-«Чому би тобі не поспати на дивані?»— Хитро спитав Ларссон, кидаючи свій активований винахід у Тома.
-«*Ік* Не у цей раз, обмудок! Так як ти наш «дорогий» гість, тому на дивані спатимеш ти!»— Крикнув Ріджвелл, легко відбивши штукецію назад у відправника. На щастя, рогатий не встиг відреагувати.
-«Ай блять!»— Зойкнув від болю комуніст.
-«Хмм… А хоча, я згоден з Томом, ти ж такі шикарні дивани приніс, чому б тобі не переночувати декілька днів на дивані, поки ми не зробимо ремонт його старої кімнати?»— Передумав Едд.
-«Тодд, ти як, допомога не потрібна?»— Спитав Метт.
-«Більш-менш. Ні, мені не потрібна допомога, і я Торд…»— Розлютився власник 90 гігабайтів відбірного хентаю.
Після того, як Торд виліз з-під дивану, він встиг набити Томасу здоровенну гулю на лобі, що стало причиною для серьозної бійки, яку Метт з Еддом насилу припинили. Після цього кіпішу, Едд запропонував подивтися як у старі добрі часи їх гаряче улюблену тетралогію «Повернення божевільних зомбі-піратів з пекла». Едд, Том та Метт сиділи на дивані, чухаючи Рінго, яка спокійно собі дрімала на ногах Едварда.
-«Хлопці, почекайте мене трохи, я за беконом піду на кухню. Ви поки можете вибрати, яку частину ми будемо дивитися»— Збрехав Торд. Насправді, він повернувся до спроб відкрити кімнату так сильно йому ненависного Ріджвелла.
Тим часом, Метт з Еддом сперечалися переключаючи канали, бо Гаргрівз хотів дивитися все спочатку, а Гулд хотів починати з другої частини.
-«Ну Едд, я взагалі не пам’ятаю, як там все починалося, давай дивитися як в перший раз! Май повагу до мене!»— Образився Меттью.
-«Ніхто не винний у тому, що у тебе прогресує склероз!»— Ще більше сердився Едвард.
-«Припиніть нарешті кричати! *Ік* У мене і так голова від алкоголю болить, а тут ще ви вирішили закосплеїти кажанів…»— Заткнув їх Том.
Едд смикнувся від неочікуванного крику безокого, і випадково пролив колу на пульт. У цей момент по телевізору показували якись старий серіал для дівчаток-підлітків, а саме його інтро. Пульт почав глючити та покриватися електричним струмом. На телевізорі почалися сильні глюки, пісня заїдала, картинка то прискорювалась, то сповільнювалась, потім перекручувалась, то назад, то вперед…
-«*Ік*Едд, що ти наробив?!»— Заволав все ще п’яний Том.
-«О-ой…»— Нервово сковтнув Едвард.
Тим часом, телвізор зовсім згас, поки не з’явився типовий білий шум.
-«Хлопці, щось мені це не подобається…»— Злякався Метт.
-«Серіал «Н2О: просто додай води» вибрано. Через 10 секунд ви вже будете на місці.»— Сказав приємний жіночий механічний голос.
-«ЧЕКАЙТЕ. Що- ААААААААААААААААА«— Одночасно прокричали хлопці, їх висвітив яскравий спалах.
Рінго впала з ніг Едда та зойкнула.
Від Обличчя Торда:
«Ммм.. Майже зламав замок.. Ще трохи… Як такий гандон додумався повісити такий складний замок на двері? На диво, дуже розумно з його сторони… Боже, не можу дочекатися моменту мого тріу- А? Це що за крики?.. Ну бляяяя… Ну чому кожен раз, як я відходжу на секунду, ці імбецили потрапляють у халепу?… Ну блін… Так, зберися,Торде… Що у них там сталося? *Ларссон попрямував до вітальні* Що?.. Це якись прикол? А де всі?… Де Рінго? Чекайте.. Телевізор… ЦЕ Ж БЛЯХА МІЙ ВИНАХІД, ЯКИЙ Я ВІДДАВ СВОЇМ СОЛДАТАМ 6 РОКІВ ТОМУ-
О ні… Невже вони якимось чином випадково ввімкнули функцію телепорту у всесвіт того, що показують на екрані?… Блять, я всього на 5 хвилин відійшов… Доведеться мені рятувати їх дупи… У який раз…»
Кінець думок Торда.
Після того, як рогатий геній зрозумів, що накоїв, він відправився слідом за горе-мандрівниками, але щось сталося не так, і його відправило у повністю білий простір.
Далі буде…