|
Billie Eilish - no time to die
Monster - Besomorph
У кімнату пробився перший сонячний промінь, який міг би розбудити мешканця цієї обителі, але Пак Чімін готувався до нового замовлення і підірвався занадто рано - трохи нервує. Хоча, мабуть, це вже звичка - не спати перед завданням: перевіряти план дій, всі можливі шляхи відступу, розігрувати ситуації, де він викручується з можливої стрілянини.
Він просто найманець, -
«нічого не вартий», - каже решта. Він на низу ієрархії, бо навіть простих солдатів рахували частиною Сім‘ї. Хлопець же був сам по собі і якби не його навики професійного вбивці - і тижня б не прожив у Венеції. І хоч самому противно від власної непотрібності - він нічого не міг вдіяти сам, як би не старався - його одного замало.
Йому однозначно потрібна була якась команда, своя Cosa nostra. Діяти одному означає зразу вмерти. Навіть поховати по-людськи не буде кому, як щось станеться.
І Пак вже знає до кого він піде. Зразу ж після ще одного успішно виконаного завдання.
Італійська мафія діяла брутально, просто і різко. Із взятою жертвою та без свідків. Чімін вже звик до цього і намагався підлаштовуватися під них, щоб сильно не виділятися. Він старався перейняти їх традиції, та від цього виглядав ще дивніше.
Але як би він не примазувався - він все одно біла ворона. Хоч під скальпель лягай зі своєю азіатською зовнішністю. Через це до нього ставилися зі ще більшою неприязню та недовірою, не приймали у Сім’ю, проте час йшов, робота виконувалася навідмінно і Пак зміг зарекомендувати себе в очах декількох Капо. Але цього не було достатньо, бо хлопець прагнув більшого. Він вже не той шмаркач, який приїхав сюди 10 років тому. Йому 26 і Чімін точно знає чого хоче від життя.
Срібноволосий розбирає свою стрілецьку гвинтівку, обережно кладе її у футляр для скрипки. На ньому дорогий бордовий костюм, який шкода заляпати кров’ю, але сьогодні він мусив його одягнути - вихід у світ все ж таки. Підкладка у його вбрання з кевлару і під ним же легкий бронежилет. Безпека понад усе. Чім перевіряє своє спорядження: два метальних ножі на щиколотках і в рукавах, балончики зі сльозогінним газом в кишенях, одна світло-шумова граната і вже запакована гвинтівка з набоями. У нього залишається година. Пак хоче випити кави, щоб розштовхати свій досі сонний мозок. Але варити її він не вмів, тому зазвичай перебивався розчинною і кидав туди купу цукру, щоб хоч щось солодке було у його житті.
Так було і цього разу. Він дозволив собі розслабитися на п’ять хвилин і трошки покиснути, думаючи про далеке майбутнє, яке він для себе будує з таким старанням. Тренування, місії від різних Капо, Сім’я яких заправляє у Венеції, муштрування італійської й англійської і просто його життя, яке деколи підкидало йому відвертий піздєц.
Зразу ж після кави Чімін зібрався з думками і попрямував до оперного театру, в якому він міг би пристрелити свою жертву. Вона, до речі, як виявилося, дуже важливий свідок і саме тому, за її бездиханне тіло відводилася ніхуйова така купка грошей, що несказанно тішило хлопця.
Якщо вірити тому, що він почув від підручного, то ця пані бачила, як Дон задушив якогось язикатого і через це відомого журналіста. На щастя, жіночка попалася не з мозковитих, чим значно полегшила роботу Чіміну. Він буквально за п’ять хвилин дізнався де і коли вона буде.
Сьогодні в опері виступав симфонічний оркестр і Пак би залишився послухати, але Маньєро цього точно не одобрить. Прийшлося відкласти культурну рекреацію до більш мирних часів.
Хлопець піднімався сходами будинку прямо до місця, з якого найкраще буде видно виступ, та найгірше буде видно його. Тиждень тому він викупив всі місця на одному з балконів. Думаєте сам платив? Пфф, звісно, ні. Є стільки дурних багатіїв, яких можна легко розвести на гроші. Як можна було не скористатися їх тупістю?)
Театр був величезним і хлопець би міг спокійно в ньому заблудиться, якби ще вчора не передивлявся всі шляхи, якими можна втекти. Нарешті дійшовши до заповітних балконів, Чімін сів на своє місце, спокійно дістав гвинтівку і склав її, поки оркестр розігрівався, не забувши прикрутити глушник. Поклав зброю на коліна й став чекати на свій вихід.
Люди одні за одними покидали сцену і нарешті на неї вийшла головна гостя програми - Моніка Цірілло. Італійка, правда перефарбована у блондинку, але коріння перед своїм останнім виступом все ж варто було підфарбувати.
Чімін дослухав до кінця її виступ, перебивати неввічливо, ще й посередині оперети, прицілився і коли співачка давала поклон - вистрілив. Тіло колихнулося, куля влучила точнісінько у серце, а далі Пак не бачив, бо швидко запакував гвинтівку і кинувся навтьоки.
Вийти виявилося простіше простого, італійцям так піхуй, що в них на запасних виходах навіть охоронця немає, не те що камер. Хлопець в пришвидшеному темпі рухався по вулиці, дійшов до розвилки. За будиночком з червоної цегли виявився його припаркований байк. BMW заревів, срібноволосий начепив шолом на голову й на всіх парах чкурнув додомцю. Вітер приємно овіював тільце, а їзда по вузеньких вуличках на швидкому і повороткому байку - суцільний кайф.
Чімін посміхнувся собі - все було сплановано ідеально, тобто як завжди. Він посміхнувся ще більше і на цей раз посмішка більше змахувала на оскал:
- Цеглинка за цеглинкою, людина за людиною і я переб’ю їх всіх.