***
Серпнева ніч понеділка, штат Індіана, містечко Гокінз. Спокій і тиша на вулицях міста в ночі, та днем. Це умиротворіння не характерно для Гокінзу. Події які мали місце рік тому повинні були перекреслити на мирному житті мешканців міста, але за останній місяць життя почало відроджуватись. Люди які покинули місто повернулись до домівок. Приводом стало те, що за останні пів року нічого характерного не відбулось, тому це стало поштовхом до повернення до дому. Звучить прекрасно, але не все так чудово. Місто знаходиться під суворим наглядом наступників Бреннера. Це гамує головних героїв, також, тому що уряд Сполучених Штатів Америки може стати справжньою загрозою для Од і інших молодих людей, але менша з тим.
Зараз Джонатан і Аргайл сидять в покинутому будинку десь неподалік від колишнього будинку Баєрсів.
- Чувак, глибокий вдих і видих - відповів розслаблено Аргайл посміхаючись.
Молоді люди не просто так зібрались в цій руїні.
Перша ціль зборів це провина яку відчуває Баєрс, яка не дає парубку заспокоїтися.
Друга ціль зборів це пурпурова пальмова насолода.
Джонатан намагається послухати товариша та приборкати страх і серце яке так і норовить вискочити з грудей.
- Так, ось поглянь, як я. Вдих і видих. Вдих… і… видих - Аргайл заплющив очі - Та й з другої сторони, що може трапитись? Вона лише може тебе покинути.
- Чорт, мужик, ти намагаєшся допомогти чи опустити? Бляха, Аргайл! … - Пошук внутрішнього спокою перервано. Неспокій знову взяв вверх над мисленням.
- Пробач, мій друже - Аргайл зніяковів, поглянув на друга, проковтнув слину і замовк. Переводячи задуманий і обкурений погляд з товариша на якусь купу дощок схожих на матусю Чубакки.
В той час Джонатан прокручував тисячу та один з найгірших сценаріїв в голові. «Як їй це сказати?» Головна думка яка змушувала відчути провину. «Як сказати їй що я хочу вступати в інший коледж ніж ми запланували разом, та й поступити туди разом з другом, а не з нею? Як? І взагалі, а можливо зараз не час? Що якщо ми не переживемо? Я боюсь, що вона мене покине, але я не можу тримати це в собі. Скільки ще можна брехати?».
Парубок пригадав собі як вчора став свідком дивної ситуації в якій опинилась Ненсі та Стів. Молоді люди переодягались в кімнаті Ненсі стоячи до себе спинами. Дівчина була без верхнього вбрання лише в ліфчику, а коли Стів зняв свою сорочку залишаючись з голом торсом, Вілер поглянула на колишнього і це виглядало так наче він не колишній, а коханий. Її очі було наповнені коханням.
«Чому я не спитав у неї що це було, та й що казати? Чому ти поглянула на нього? Ніби вже не можна дивитись на людей, так?
Ніби між нами нічого не змінилось, але я відчуваю що щось не так. Я відчуваю що між Стівом і Ненсі щось трапилось коли я був в Каліфорнії.»
Джонатан просидів в думках ще декілька хвилин і сказав повний ентузіазму - Аргайл, я скажу їй.
Своєю чергою Аргайл поглянув обкуреними очима на друга і сказав - Чувак, так тримати - трішечки поплавлено посміхаючись, він пишається рішучістю друга.
Через пів години коли ефект від пурпурово пальмової насолоди почав відпускати, хлопці вирушили до кімнати Аргайла.
Парубок був настільки захоплений Гокінзом що постановив залишитись в місті. Родина Аргайла підтримала його в цьому рішенні здебільше, тому що їм байдуже. Він не зміг знайти роботу в піцерії, тому що не хотів зраджувати «Surfer Boy pizza», натомість роботу він знайшов в прокаті відеокасет. Від коли він переїхав до Гокінзу зміг затоваришувати з Кітом і Робін, а ще з сусідом з Мексики про якого відомо лише те що його звати Хесус. Аргайл замешкав в кімнаті неподалік своєї роботи.
Парубки ввійшли в кімнату, в якій пахло згорілим напівфабрикатом, тому що вентиляція у квартирі виконана неправильно, тому Хесус який готував собі їжу в ночі не по своїй волі ділився запахом з всією квартирою, з тієї причини Аргайл не зачиняє вікна. Молоді люди швидко заснули. Джонатан на підлозі, а Аргайл біля вікна на килимку з надписом «You’re welcome». Диван ніхто не чіпав.
***
Джонатан прокинувся дуже рано накритий простенькою, котра в ночі було на дивані. Прокинувся десь о сьомій, а Аргайла ніде не було. Кімнату знов заполонив запах. На цей раз приємно пахло томатом і яєшнею з беконом. Хлопець незграбно піднявся з підлоги, відчуваючи важкість голови яка боліла скоріш за все через сон на підлозі. Він вирушив за запахом. На кухні стояв Аргайл, котрий вже доїдав свою яєшню. Друга яєшня стояла на столі.
Аргайл поглянув на товариша такими очима ніби його ще не відпустило і промовив - Доброго ранку.
Не варто засуджувати Аргайла, Джонатан мав такий же сам погляд - Добрий.
Після сніданку Джонатан вже мав йти до дому оскільки треба прийняти душ і переодягнутись і взагалі привести себе до ладу.
- Пам’ятай, не спізнись - Джонатан показав на товариша трохи похитуючись.
Аргайл лише кивнув Баєрсу показуючи що він все почув - Удачі мій друже - це призначалось сьогоднішній розмові Джонатана і Ненсі.
Баєрс теж лише кивнув, усвідомлюючи що це буде морально складно.
Дома не було, ні Джойс, ні Гоппера, ні Од, ні Вілла, а це і не дивно. Все, тому що зараз усі знаходяться в трейлерному парку де мешкає Макс. Місяць тому Макс, виписали з лікарні, вона змогла вийти з коми, що стало шоком для лікарів які прогнозувати що Макс більше ніколи не прокинеться. Макс зараз їздить на візку, це є деякою проблемою, тому що під’їзду коляскою до оселі Мейфілд немає. Гоппер обіцяв що допоможе з цим та зробить зручний під’їзд для Макс, А Джойс має добрі новини для місис Мейфілд, тому що вона має для неї вакансію в магазині в якому колись сама працювала. Хороша зарплатня і зручний графік.
Од, Вілл, Майк, Дастін та Лукас готують щось на кшталт свята для Макс.
Те що нікого немає вдома скоріш на користь. Тому що вигляд Джонатана говорить сам за себе. Зараз він піде в душ і буде обдумувати як сказати Ненсі про своє рішення.
***
Пів години перед першою дня, Джонатан Баєрс поспішає до Ненсі перед визначеним часом зустрічі.
* О першій дня молоді люди, Ненсі, Стів, Джонатан, Робін та Аргайл повинні зібратись в підвалі Майка, щоб потім Ненсі, Стів і Джонатан разом вирушити в бібліотеку по вцілілі архівні дані про Віктора Кріла, Генрі, а саме головне про аномалію на Волл-стріт. На Волл-стріт мешканці почали скаржитися на головні болі та нудоту, а ще на галюцинації. Ненсі впевнена що десь в бібліотеці знаходиться ще якась згадка про Векну яка могла прояснити ситуацію як його знищити.
Хоча це буде не легко, оскільки майже весь Гокінз під суворим наглядом наступників Бреннера. Вони намагаються відвести увагу мешканців і продавати байку що винуватцем всього є Едді Мансон та нечасті випадки.
Джонатан стоїть перед дверима сім’ї Віллерів. Сорочка темно зелена, темні штани та волосся свіжо помите, а саме головне, брак впевненості.
«Що ж, була не була».
* Стук у двері *
Ніхто не відчинив.
* Стук у двері*
Двері відчинила молодша сестричка Ненсі.
- Привіт Холлі, а ти не могла б закликати Ненсі - хлопець м’яким голосом звернувся до дівчинки, посміхаючись їй, щоб мала вередуля не послала його під три чорти.
Дівчинка лише кивнула, в її руці була вафля «Егго» з якої капнув клиновий сироп прямісінько на підлогу.
Хлопець увійшов у будинок. Батьків Віллерів не було вдома інакше б Холлі не їла вафлі «Егго».
Холлі залишила слід за собою з крапель кленового сиропу який щедро був розмазаний по смаколику. Через короткий час спустилася Ненсі.
- Джонатан, ще ж не час, чому ти так перед вчасно прийшов? - здивована дівчина наблизилась до коханого.
- Ненсі - Джонатан відвів погляд від очей коханої та глибоко вдихнув - Нам потрібно поговорити - впевнено і чітко парубок сказав бажане.
- Звісно, це щось термінове? ходімо на кухню - дівчина пішла перша в сторону кухні будинку, а за нею парубок.
«Вдих, видих» Джонатан оперся об тумбочку на кухні Віллерів.
- Ненсі
- Так? - Дівчина посміхнулась коханому. Це було не щиро, немов її змусили. Джонатан це одразу зауважив.
На дівчині була синя футболка яка була на Ненсі під час останнього побачення перед від’їздом до Каліфорнії та чорні джинси, і кучері які жили своїм життям, передні прядки волосся закріпленні чорними шпильками. Волосся дівчини колисалось в різні сторони від протягу від вікна на кухні. Цей вид пробудив спогади останнього побачення, коли наче все було нормально. Коли вони кохали один одного, коли Ненсі ще не охолола до коханого.
- Ненсі, я хотів би поговорити з тобою про коледж - хлопець подивився знов на Ненсі - Знаю, це безглуздо та недоречно казати зараз, проте я повинен це зробити - чим далі, тим говорити все важче, але вороття назад немає.
- Я тебе уважно слухаю - тон голосу дівчини змінився і вираз обличчя став серйознішим, наче вона знає про що хоче їй сказати коханий.
- Ненсі, я не відповів на листа з коледжу, я хочу піти в коледж разом з Аргайлом - серце жалось, тепер момент істини. Хоча незалежно що скаже Ненсі, Джонатан так чи сяк буде відчувати провину.
Ненсі поглянула на Баєрса холодним поглядом.
- Ненсі? - Баєрс дивиться розгублено на кохану, розуміючи, що найгірші вже трапилось.
Коротку тишу перервав приїзд Стіва і Робін. Ненсі виглядає в вікно, її очі загоряються, вона несвідомо усміхається Стіву.
Тепер вона знає що відповісти.
- Якщо ти не можеш казати коханій людині правду одразу, а брешеш, я не розумію навіщо тобі стосунки. Мені здається буде слушним якщо ми… - знову пауза, не хватає сміливості сказати «ми повинні припинити стосунки, єдине що нас поєднує це Гокінз. Після того як ми вб’ємо Векну забирайся з мого життя». Можливо не хватає не сміливості, а впевненості що це рішення було б вірне. Ненсі чудова сестра, друг і учениця, але вона погана партнерка. Перше кохання до Стіва затьмарило їй очі, але стосунки з Джонатаном це комфортні відносини, в яких вона змогла відкритись Джонатану, а потім і решті. Вона відчула підтримку від шкільного фріка, який їй довів що якщо вона буде поводитися як їй заманеться та буде собою її все одно будуть щиро кохати. Ненсі не може зрозуміти свої почуття до Стіва і Джонатана. Але тоді на човні, а потім на другій стороні щось знову перемкнуло до Стіва, наче почуття повернулись.
- Нам потрібно взяти паузу у стосунках - Ненсі знає що погана, тому що вона це говорить не тому, що ображена на рішення Джонатана про коледж, це лише привід за який їй вдалось зачепитись, щоб відштовхнути Баєрса.
Ці слова почув третій кут трикутника - Стів. Парубок в джинсах і бежевій футболці та шикарним чубчиком.
Ці слова були мрією для Стіва. Його також з’їдали почуття до Ненсі які він не може проявити до дівчини. Відверто кажучи Стів кохав і кохає Ненсі весь час, а її стосунки з Баєрсом, стримували Стіва, тепер хлопець відчув, що має шанс. Йому як і в школі плювати на почуття Баєрса оскільки й досі він вважає що Баєрс дивак, так само дивак як і його обкурений друг - Аргайл.
Це упереджене ставлення до Джонатана почалось ще в молодших класах. Джонатан дивак який з ніким не розмовляє. Він не заможній, його б’є батько.
Саме головне в ньому дивний вигляд.
Стіва також злить що Робін товаришує з Аргайлом. Звичайно це звичайні ревнощі та заздрість, тому що Аргайл справді хороший друг, але це не сприймається Стівом, тому що упередження не дають йому зрозуміти що він не правий.
***
Решту дня Стів і Ненсі провели в бібліотеці в архівах, а можливо не тільки в бібліотеці. Хоча це вже немає значення, Джонатан вже знає, що Ненсі його не кохає. Поки Ненсі та Стів були в бібліотеці, Джонатан, Робін і Аргайл, сиділи з «дітьми» і Холлі. Скоріш просто старші дивились, щоб Одинадцять, Майк, Вілл, Джастін, Макс і Лукас нічого не накоїли. Хоча сьогодні це немало сенсу. Підлітки розважаються в підвалі як в старі часи в дитинстві, ностальгуючи за минулим. Це був день спогадів і піци з ананасами.
* Хоч Робін спочатку також мала упередження що до Джонатана і Аргайла нав’язані Стівом, або з солідарності зі Стівом, але одна зміна відпрацьована з Аргайлом змінила її ставлення до нього та піци з ананасами.
Можливо тепер Джонатан трішки заспокоївся. Всередині наче пусто, але водночас він відчуває полегшення. Сумно поїдаючи піцу з ананасами та споглядаючи на Вілла який вже майже дорослий він задає собі питання «що буде далі?».