Повернутись до головної сторінки фанфіку: Dose for two

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

У квартирі темно і Чонгук спотикається на кожному кроці через розкидані по підлозі речі. Абияк дійшовши до спальні він бачить Техьона в одних джинсах, якій вже повністю віддався нірвані, повільно покурюючи самокрутку. Він запускає пальці у своє освітлене волосся і сміється, чим викликає гірку посмішку у Чона.

 

- Тє, я їжу купив, вставай, тобі треба поїсти, - залишає хлопця одного і вмикає в усій квартирі світло. Треба нагодувати Кіма і трохи прибрати тут.

 

- У мене гроші закінчуються, - Чонгук крізь землю провалитися хоче, але тільки мружиться і шепоче сидячи до Техьона спиною. - В кишені пальто, бери, скільки треба.

 

- Спасибі, Чонгук, - він ближче підходить і напружену шию цілує, але хлопець ігнорує ці дії.

 

- Тобі треба поїсти, - вкотре повторює молодший.

 

- У мене сьогодні гарний настрій, я все розігрію і посмажу яєчню, а ти поки в душ сходи, - він укуренний, але говорить переконливо, або просто Чонгук більше не чинить опір.

 

Він йде, залишаючи хлопця одного на кухні. Навіть за шумом води чутно, як Мін гримить посудом і сміятися не перестає. Вуха закриває й спирається лобом на кахельну стіну. Техьон дратує, але куди більше робить боляче.

 

У ванні Чонгук відходить пів години й тільки після цього повертається до Техьона. Хлопець сидить і дивиться щось в телефоні, повільно пережовуючи їжу.

 

- Я не став тебе чекати, ти занадто довго стирчав в душі, - він здається адекватним і Чон не витратить цей час даремно.

 

- Тє, ти обіцяв, що зав’яжеш із цим, - руку свою на чужу кладе, стискаючи не сильно, але зустрічається тільки з роздратованим поглядом.

 

- Чон, не починай знову, ми про це вже говорили.

 

- Знаю, але ти вже схожий на скелет, без дози заснути не можеш, - Чонгук починає вечеряти постійно поглядаючи на співрозмовника.

 

- Сік пий, я, що даремно налив його? - Техьон завжди так від кайфу відходить, агресивним стає і лається без будь-якого приводу. Зайвий раз злити його не хочеться, тому Чон швидко випиває напій і розглядає дно склянки.

 

- Дивний смак, сік був не прострочений, я упевнений в цьому, - він спантеличено дивиться на хлопця. - Краще не пий, може він зіпсований.

 

- З соком все нормально, - він одним махом випиває вміст склянки й занадто різко встає зі свого місця, у Чонгука голова від цього паморочитись починає. - Я недобре себе почуваю, піду спати, посуд вранці помию.

 

- Так вийшло, я вирішив, що нам потрібне спільне хобі, - Техьон слідом йде, розпливаючись у підступній посмішці. - Я не зможу зав’язати, а ось ти прив’язатися зможеш.

 

Чонгук завмирає біля ліжка, стукіт серця віддає пульсацією в скронях.

 

- Техьон, не кажи, що наркотик був у соку, - відповідь не потрібна і не важлива вже. Перед очима все пливе і він на ліжко валиться, а Техьон згори на нього залазить і в губи цілує.

 

- Що це було? ЛСД яке-небудь?

 

Розум остаточно пливе від того, як хлопець з нього футболку стягує і засоси залишає.

 

- Екстазі, - він даремно часу не втрачає, на коліна стає і штани з Чона, який опір не чинить, знімає та веде руками уздовж стегон. Той очі закочує і стогне змучено, що Техьону аж дах зносить.

 

Білизна летить слідом за штанами, а Чонгук за волосся ближче до себе тягне і губи наосліп шукає.

 

- Я сам все зроблю, лови свій кайф, - він різко спускається нижче, не роздумуючи, вбирає член у рота. Водить руками по животу, рукам усіяним венами та стегнам. Він швидко рухає головою, наче крізь туман дивлячись на груди, що важко здіймаються від кожного руху. Чонгуку вовком вити хочеться, але він тільки свої губи кусає до крові та ковдру тягне. Техьон відверто знущається роблячи все надто повільно.

 

- Біс, - Чонгук стогне, губиться, починаючи сміятися.

 

Техьон облизує і так вологі губи та з усмішкою дивиться на молодшого.

 

– Тепер розумієш, чому я не хочу від цього відмовитися? – він повільно, наче кішка, зручно розташовується на стегнах хлопця та піддіває пальцем його підборіддя.

 

– Ти руйнуєш моє життя, – Чон дивиться в сірі очі та плакати хоче в першу чергу від своєї безпомічності.

 

– То прожени мене, – старший по його плечах, відводячи погляд. – Але ти не можеш, бо залежиш від мене, як я від таблеток щастя.

 

Він не слухає, що Чонгук каже далі, ігноруючи неприємне відчуття у серці. Кусає за плечі, потім заціловує їх і знову робить боляче. Це пекельне коло вже не зупинити, та ніхто з учасників і не хоче.

 

Чон вже для себе все вирішив, а Техьон насолоджується моментом, запам’ятовує кожну деталь його тіла, щоб жодні наркотики не змогли стерти з пам’яті ці руки на талії. Щоб не забути як Чонгук його зовсім необережно скидає його з себе та через долю секунди втискає Кіма в матрац. Техьон понад усе боїться втрати хоч якісь спогади пов’язані з молодшим. Він губить в відчуттях від дотиків гарячих долоней на своєму оголеному тілі, від болючих поцілунків та укусів на внутрішній стороні його стегон.

 

Чон з кожним разом все більше стискає його зап’ястя, коли старшого вигинає від проникнення. І не дивлячись ні на що Чонгук зціловує його сльозинки до того, як вони потечуть по червоним, від спеки та інтимної атмосфери, щокам.

 

Коліна в нього сильно трусяться, як і він весь, тому він тільки й може, що повторювати ім’я молодшого то пошепки то викрикуючи його. Чон радіє такій редакції на свої ритмічні рухи, тільки більше не показує цього. Він вже знає, що зробить завтра, тому віддає всього себе процесу та коханій людині.

    Ставлення автора до критики: Позитивне