Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Початок чату.
16 липня. 9:00
Тсунаєші:
Доброго ранку!
Скуало:
Ранок добрим не буває.
Ти де?
Я розумію, що ти ще той жайворонок, але у відпустці можна о дев’ятій ранку ще поніжитися у ліжечку.
Тут.
Де саме - тут?
Тут-тут
???
Тут-тут?
???
Під твоїм ліжком.
Справжнісінький жах!!
Як ти тут опинився?
Більше я не буду пити з тобою.
Так, це дещо пояснює…
З чортовим босом теж.
Ну… добре…
І ти не питимеш!
Але ж…
Хвилиночку.
А чому весь цей час переписуємось, а не розмовляємо усно?
…
Перестань писати і дістань мене звідси.
Я не маю сил.
Я маленька-слабенька жіночка…
Шкода. А я щойно знайшов твою улюблену шоколадку.
Зараз, зачекай хвильку.
Я вигадала, як тебе звідси дістати!
…
— Ти мене обманув!
— І ти повелася на це як маленька. Ну звідки взятись шоколадці під ліжком?
— Тобі зовсім-зовсім не соромно?
— Ні.
….
16 липня. 10:30
Скуало:
Ти де?
Не відкидуй це повідомлення, ніби воно тобі не потрібне.
Ти що, образилася?
Гаразд, я визнаю, був неправий.
Тобі цього мало?
Вибач
ВИБАЧ МЕНЕ
Я сказав: вибач
Я купив тобі шоколадку.
Ту саму, молочну, з мигдалем.
Ти серйозно?
Досить мене ігнорувати.
Твій телефон уже набрид мені бдзинькати на вухо!
Я дурень.
…
16 липня. 12:14
Тсунаєші:
Це було…
Мило?
Це питання?
Звісно це не було мило.
Нічого милого в тому, як я видаю з себе бовдура.
Помилилася знаком.
І це справді було мило.
…
Іди сюди.
Не можу.
Я на тренуванні.
Тут Реборн.
І…?
Він мене не пустить.
Він уже давно твій підлеглий.
Ти не повинна його слухати.
Він страшний.
А ще він помітив, що я відволіклась.
Він йде до мене.
Буду ввечері.
Якщо виживу.
Я спілкуюся з боягузом.
І це бос мафіозної родини.
Комічність ситуації настільки велика
Що мій замірювач комічності зламався.