Будильник. Відкриті штори, які пропускають ранкове проміння та не дають спати й на далі. Заспані очі Акі майже відкриваються, але в останній момент хлопець вагається та серйозно думає віддати перевагу ще декільком хвилинкам в теплому ліжку. П‘ять, або і десять хвилин Акі нерухомо лежить, майже засинаючи та подумки повторюючи «ще трошки. Ще п‘ять хвилин». З горем навпіл хлопець все ж не повторює свою постійну помилку та, дуже неохоче підіймається з ліжка. Встаючи на ватні ноги, його очі трохи примружуються через відчутний біль у спині та сильну кріпатуру, до якої він все ніяк не звикне. Кожна ранкова вправа супроводжується бажанням лягти на спортивний килимок та заснути, але, на жаль, такої розкоші, як ще п‘ять хвилин з закритими очима він не має. Очі з поспіхом дивляться на годинник, який вже пробив шосту тридцять ранку. Тишком спускаючись на кухню, Акі проглядає свій список справ та намагається підбадьорювати себе, дивлячись на світ веселіше. «Що ж, в принципі, не так все й погано. Треба ранком встигти на нараду самоврядування, потім я обіцяв класному керівнику допомогти з заповненням відвідувань. Хм, ще треба зробити сьогодні домашку з історії, підготуватися до контрольної та зробити дз з курсів підготовки до екзаменів… Срака мотика, я вже нічого не встигаю. Сраний понеділок». Понеділок — перший та найжахливіший день для кожного учня, робітника та студента. Цей день ніколи не буває щасливим, еге ж?
Пришвидшені кроки стали голоснішими, але, на щастя, мати й так встала та прямувала уздовж стіни прямо на кухню. Старий стакан з малюнком «Наруто» наповнився кавою та зробив ранок Акі трохи кращим. А присутність мами біля плити, яка точно не залишить сина без сніданку дала ще більше надій на досить непоганий початок дня. Повідомлення. Звичний звук телеграму зазвичай не заставляє Акі відірватися від ранкової рутини, але, з повідомленнями, що приходять в цей час все інакше. Навіть не відкриваючи додаток, Акі точно знає, хто йому написав. Він швидкими рухами пальців розблокує телефон та читає повідомлення від нього. Повідомлення, що вже стало традицією кожного робочого дня. Повідомлення, яке заставляє серце тремтіти, зіниці розширитись, а бліде лице горіти. Тонкі губи Акі мимоволі викривляються в дурнуватій посмішці, а темні очі не можуть відірватися від букв. Гаряча кава обпалює горло та язик, але Акі це майже не хвилює. Перекидуючись декількома стандартними ранковими фразами з мамою, підліток обіцяє з‘їсти сніданок вже у школі та, спотикаючись, біжить у свою кімнату, щоб натягнути шкільну форму, зібрати рюкзак та зав‘язавши довжелезний шарф вийти на морозну вулицю.
У під‘їзді його знову чекає він. Його ранкове щастя, його рукавички в холодну зиму та морозиво в жарке літо. Рожеве волосся трохи виглядає з під смішної шапки з вушками ведмедика (що, звісно, є новорічним подарунком від Акі), довгий кремовий шарфик майже закриває губи, а холодні очі трохи теплішають, помічаючи знайому фігуру на старих вуличних сходах. Не проронивши ані слова, хлопець розставляє руки в різні сторони. І як Акі може не прийняти це запрошення?
Незрозуміле бурмотіння Янгола віддає теплим диханням в шию Акі, через що тіло б‘є тривогу. На короткий чорний хвостик падає сніг, але що таке холод, коли душа та тіло кричать про пожежу?
— Я писав тобі, що вже стою під дверима. Чому ти знову не відповів? — теплий голос Янгола розрізав тишу та наповнивши мозок Акі ще більшим щастям. Хоча, здавалось, куди ще більше? Як виявилось, навіть ліміт щастя може давати збій та збільшуватися з кожним словом, кожним подихом та поглядом лиш однієї людини.
— Вибач, мабуть, не побачив. — чиста брехня, але яка різниця? Акі відвернув голову в напрямку дороги, тим самим даючи змогу здогадливому Янголу підловити хлопця на очевидній омані.
— Ти мене знову дуриш, але вже неважливо. — Янгол обхопив лице Акі своїми холодними руками, на яких знову не було рукавичок. Подивившись в темні очі, Янгол нарешті сказав фразу, з якої починаються найкращі дні Акі:
— Доброго ранку, Акі. Хочеш піти через парк або зайти в магазин?