Той не почув жодного слова, бо швидким кроком безхатько пішов від цієї людини, озирнувшись наостанок назад і побачивши, що на місці офіційно-вбраного тепер здіймалася над бруківкою пилюка.
Вирішивши, що він просто занадто втомився, хлопець зайшов до свого темного провулку, а потім уже й до себе додому. Знову погладив Робі і приліг на диван. Але відпочинок перервав стукіт у двері. Він відкрив їх і різко в очах потемніло. Невідомі схопили його і почали бити. Хлопець просто не мав шансів проти навіть одного зі зловмисників. Терплячи сильний біль, він почув як хтось зайшов в його дім і почав дзенькати копійками. В цьому захолуп’ї єдині гроші могли бути лише відкладнні на побачення. Башибузук шбурнув його в стіну і в цей момент Робі схопився за ногу, зубами вп’явшись у м’язи. Той роздер штани але зловмисник з усією силою вдарив пса ногою і бідна тварина відлетіла до стіни. Вийшовши з халупки хлопця, обидва грабіжники пішли, з грішми розчинившись у темряві. Все сталося надто швидко щоб хлопець зміг щось зробити.
Від безвиході він просто сів на брудну підлогу і, узявши на руки собаку, закрив мокрі від сліз очі. Голова гуділа від сильних побоїв, у груди ніби встромили ножа. Відключився.
Прокинувшись з першими променями сонця, які пробивалися крізь вікно, хлопець не поспішаючи встав і, оглянувши свій будинок, зрозумів, що це кінець. Йому не вдасться запросити своє кохання на побачення і налагодити своє життя. У розпачі погладив свого собаку, який прийшов до тями і, переконавшись, що його життю нічого не загрожує, хлопець сів на підлогу, сперся об стіну і втупився в одну точку на стелі. Година, друга, третя, четверта і ось уже вечір. Не зрушившись з місця. Але тепер він просто спокійно встав, вийшов з дому і попрямував куди очі дивляться.
Тихий вітерець та приглушені звуки міста надавали темним вуличкам своєї атмосфери. Тільки він один крокував темінню, розбавляючи міські звуки кроками і важким диханням. Пройшовши досить багато, він різко зупинився і направив свій погляд прямо. Темна постать стояла в метрах шести, не зводячи з нього погляд. Той завмер, чекаючи вже чого завгодно. Незнайомець ніби чекав на нього, тому відразу ж почав приближатися. Не вспівши навіть моргнути, біля його він опинився навпроти обличчя.
— Приємно вас знову побачити. — Постать, що стояла перед ним, заговорила. Знайомий, грубий і низький голос змусив головну біль помножитись на два. — Все-ж-таки ви вирішили передумати – це добре. Чекатиму вас за цією адресою. — Промовивши останні слова, темний силует людини простягнув візитівку.
Безробітний, прийшовши до тями, узяв візитівку і глянув на неї: великий напис «ЦИРК» на всю карточку ніби засліпив його яскравим,кислотним кольором. Дивний чоловік у білій масці, що мав непомалу гидку, не приємну посмішку, широко розкрив очі та дивився ніби в душу обездоленого. Лиш коли він побачив адресу цього дивного цирку на іншій стороні візитівки, темної постаті зпереду вже не було. Ця вся дивакуватість не викликала довіру.
Простоявши в здивуванні пару хвилин, хлопець вирішив перевірити, що хоче від нього дивна людина і рушив за адресою, що написана на візитівці. Він пішов до тієї напівкруглої споруди. Всередні його огорнула зловісна темрява з тишею. Через пару кроків щось схопило хлопця за руку і почало тягнути до центру цирку. Освітлені двері входу почали поступово розчинятися в темряві, віддаляючись все більше і більше.
Незабаром рука затягла хлопця в кімнату, після чого сильним ривком кинула до маленького приміщення Торкнувшись спиною до стіни, він відразу ж зрозумів, що це холодна пастка. Переляканий від неволі закричав, забився в істериці об ґрати, намагаючись вибратися, але в нього нічого не виходило. Сили швидко вичерпалися, сівши у темряві, почав чекати що буде далі. Таким чином минула година, може дві, а може й цілий день. Здалеку почулися лунайлі в кімнаті кроки і голоси, ніби коридор до нього був глибокою печерою. Вони кричали, вили, благали врятувати мовби з пекла, але ніхто їх не чув.
Різке світло засліпило очі і перед його поглядом застрягла постать неабияк великої людини в усьому чорному. Він говорив невідомою мовою, часом видуваючи дивні звуки замість слів.
— Ωσēόзó ικіα σіς ακшοñθή?
Подивившись хлопцеві прямо у вічі, постать з допомогою ключів які висіли в в неї на поясі відкрила клітку. Вона мала повністю білі як сяйво очі. Наляканий і обездолений хлопець просто дивився в них і не розумів, що від нього хочуть. В цей момент вона схопила його за обличчя і, висмикнувши з клітки, потягла за собою довгим коридором, не звертаючи уваги на спроби хлопця звільнитися. Він до ладу не встиг навіть оглянути кімнату в якій знаходилися - лиш ґрати, пара полиць з якимось баночками, на підлозі дві скрині під ними і ці червоні шпалери. Лавілас різко кинув хлопця через пару хвилин принизливої подорожі коридором. Полонений знову опинився в тісному, порожньому приміщенні, але цього разу на нього було спрямоване яскраве світло від прожектора.
— І так, пані та панове, прямо зараз на цій сцені ми покажемо шоу битву із силюєтами! Де ж, де ваші овації? Жвавіше! — Різко на все приміщення почав голосно і несміливо говорити ведучий. Стало зрозуміло, що це якась велика зала, наповнена публікою. Відразу після його слів оглушливо сотні людей почали кричати, плескати в долоні. Під ці крики і овації в живіт хлопця щось вдарило. Щось заважке і тверде. Той одразу ж скрючився від болю і в цей момент нога вдарила його прямо по хребту в спині.
Полонений хлопець, закричавши від болю, впав з намаганнями роздвитись зось через темну, товсту тканину. Знову удар в ноги. Хлопець вирішив не вести бій і просто тікати, чим ще більше розвеселив публіку.
— Ви тільки подивіться як ця нікчема відчайдушно чіпляється за своє життя! ХА-ХА, як це весело! Випускайте гончаків!