Наруто чекав на цей момент років із п’яти. Ну, відколи він узагалі почув історію про соулмейтів. Він щоночі до пекучого болю в очах вдивлявся у розмальовані темною фарбою зображення спіралі на своєму правому зап’ясті, уявляючи, що його знак відображатиметься на чиїйсь лівій руці, як знак приналежності.
Це так захоплює! Адже в нього ніколи не було когось свого.
Він був самотньою дитиною, яка жила в притулку стільки, скільки себе пам’ятала. Звичайно, друзі зі звичайної середньостатистичної школи, куди водили його і ще кількох таких самих, як він, сиріт, стали для нього певною мірою рідними, нехай вони й з’явилися у забіякуватого хлопчика далеко не відразу. І все ж. Завжди, з моменту усвідомлення сенсу соулмейтів, Узумакі жив мрією. Мрією, що колись він знайде свою споріднену душу, з якою вони стануть справжньою родиною.
І тут ранок вісімнадцятиліття приніс йому це. Найкращий подарунок, який тільки міг бути. Знак на лівій руці — три чорні крапки з хвостиком, наче закручені коми, що обертаються навколо порожнього центру.
Наруто легко торкався губами до знаку і думав, вперше в житті не бажаючи вставати о сьомій ранку і мчати назустріч новому дню.
Він думав про те, чи виповнилося його соулмейту вісімнадцять. Про те, чи має він уже знак Наруто — спіраль на лівій руці. А ще про те, що він упевнений: порожній центр на мітці спорідненої душі має особливе значення – самотність.
Можливо, його соулмейт теж нікого не має. І йому так само потрібна підтримка, як і Узумакі колись - все ж таки, тепер у блондина є чудові друзі! І він познайомить із ними рідну душу, обов’язково!
Зі сволотою Саске, який теж живе в притулку, постійно ходить похмурий, блідий, з скуйовдженим чорним волоссям і забинтованими руками після безлічі тренувань з боротьби.
З сонячною усміхненою Сакурою-чан, яка грубить йому частіше, ніж говорить нормально, але насправді завжди-завжди його підтримує і, як і Саске, є найвірнішим у світі другом.
Познайомить з Кібою, який, хоч іноді й попахує мокрою собачою шерстю, завжди на позитиві і підгодовує всіх вуличних тварин, яких йому лише вдається побачити.
З гострою на язик і хитрою Іно, яка, як кішка, завжди ходить сама по собі, але часто приходить до Наруто, просто тому, що з ним весь час відбувається щось неадекватне і жахливо кумедне.
З її хлопцем Саєм, який не думає, що каже, і тому постійно наривається на бійку. Серйозно, як ляпне щось про маленький член Узумакі (начебто цей придурок його коли-небудь бачив!) або про наявність перекручених сексуальних нахилів у всіх, хто просто дивиться йому в очі. Так і хочеться врізати!
Але Сай, як і інші, кукував під палатою Наруто, коли його скосив звичайнісінький апендицит. Навіть суп із гарбуза приготував, коли Узумакі не можна було їсти нічого твердого/смаженого/гострого/солоного. І вийшло, до речі, дуже смачно.
— Вони обов’язково тобі сподобаються. І ти більше не будеш сам. Ніколи, — Наруто шепоче майже нечутно, і гладить мітку кінчиками пальців — ледве торкаючись.