Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Понеділок 28.05.2018р.
Місто Луцьк.
Волинська область.
Україна.
- Ти вже заєбала. Той робиш що сидиш в планшеті, нічого не можеш даже прибрати в квартирі, і ти ще хочеш мати свою кімнату. Я в твому віці прибирала, готувала їсти, ще й я була відміницею, а ти, а ти… В твому табелі 3 з англійської… ПОЗОР…- Мати із-за алкоголю накричала на свою доньку, зібралась і пішла з квартири.
Матір часто кричала і била свою дочку. Це все почалось після того як колишній побив і покинув її після того вона почала зриватись на старшого сина і меншу доньку. Дочці було 4 коли все почалось на даний момент їй 9… Зараз син живе у Львові в свого батька. В них різні батьки. В матері був не один чоловік, деякі захищали дітей, возили кудись, ну був тільки один Андрій на жаль він мертвий… Ну зараз в фанфіку він ще живий просто мати його вигнала за те що він захищав дітей, возив їх в Кам’янець Подільськ. Ще був Сергій колишній мєнт. Мати його дуже любила але він… вкрав все золото і с’єбався… мда. Валєра це якраз і є батьком доньки, але мати записана на батька свого сина Василя.
Дівчинка вела себе тихо, щоб ніхто на неї не звертав увагу. І вона дуже раділа коли оставалась одна дома. Вона стала слухняной бо боялися коли мати кричить або наказує її чи брата.
《 Бодя я так сумую за тобою, коли ти вже приїдеш 》
* * *
Вівторок 11.11.2014
- Бодя! Бодя! Дивись що я намалювала для тебе.
- Хм… Що тут намальовано? - Задумався хлопець.
- Ну це ти… - показала малюнок показуючи пальцем на хлопця на малюнку.
- Я вроді не маю крила і роги. Чого ти мене так намалювала?
- Я так тебе бачу… Сильного, сміливого, розумного демона який йде проти сатани, захищаючи собой людей від бід. А ці люди це Ангели які не розуміють тебе і принижують за це, що ти и хочеш показати що темрява не завжди зло. - На гнувши голову розказала історію. - Чому якщо темрява це зразу зло? Чого не добро?
- Того що багато людей бачать в темноті всяких монстрів. Ти теж бачиш їх. Хоть це є міраж вони не хочуть визнавати що там нікого нема, або просто не можуть. Їм лекше бігати від виключателя до ліжка ніж сказати собі «Там нікого нема». Більшість людей які бояться темряви просто бояться смерті. Так що вот чому всі думають що темрява це зло.
- А коли прийде мама? І що ти робиш? - Нахиливши голову спитала вона.
- Я надіюсь ніколи. Збираю свої речі, що забула про те що я їду в Львів до батька.
- Я не хочу щоб ти їхав. Вона мене вб’є якщо ти поїдеш.
- Не переживай я скоро приїду і заберу тебе куда подальше від неї. Тільки дочикайся мене будь ласка.
* * *
Pow Міра
*схлип*
- Чого ти плачеш? Немаєш що робити?! - Прокричала мати
- Так, не маю що робити. Ти хоть думаєш, що мені може бути больно, чи ти взагалі не вмієш думати? Я що навіть не можу поплакати якщо мені больно бачити, що ти сама мати б’єш свою дитину. Я заєбалась бачити твоїх хахолів, що разу інший. Ведеш себе як повія. Начебто доросла людина. - Хотіла я так сказати, але боялась взагалі щось говорити з мамою.
- *видих* Кароч я пішла в бар. На плиті є каструля з супом поїсиш. - Зібравши сказала мати
Я ще десь около двадцяти хвилин сиділа на підлозі. Я могла ще довше, але живіт не позволяв, їсти хотілось. Тоді я встала з підлоги і по шкандибала на кухню. На плиті був макоронний суп. Заглянувши під кришку, апетит зразуже пропав, хотілось тільки блювати від нього. Я підійшла до холодильника і відкрила його. Діставши сало, цибулю, огірок, помідор, сметану і два яйця. Я почала готувити собі нормальну їжу. Поставивши сковорідку на плиту на лила туда трохи олії, взяла доску і почала різати сало і відразу кинула в сковорідку щоб пожарилось. Поки воно все жарилось я почистила цибулю і взяла тарілки для салату і для жарених яєць з салом. Помивши цибулю, огірок і помідор я по обрізала хвостики і почала нарізати насалат. Пізнаше я вийняла сало з пательні і поклала в тарілку, а туда розбила яйця і додала я всяких приправ. І продовжила різати все на салат, через хвилин п’ять я виключила газ, виклала яйця на тарілку і заправила салат спеціями. Я сіла їсти, і думала що дальше буде.
- Мені це надоїло. Де там мій планшет? - Я дуже часто говорила сама з собою. Притягнувши планшет на кухню. Я включила ютуб, щоб щось грало на задньом фоні, а сама думала про життя і тд.
《Чому дівчачий колір це рожевий, а хлопчачий це голобий, або жовтий і зелений це нентральний? Таке відчуття що всім не всерівно в чому ти ходиш. Мда бо зустрічають за одягом, а провожають за розумом. Якщо хлопець вдягне щось рожеве його зразу будуть обіжати його однолітки, а якщо дівчинка вдягне штани то всім одноліткам буде все рівно, але якщо бабки в дворі це побачать вони зразу почнуть обговорювати і ще будуть казати те що дівчинка має ходити тільки в спідницях і в сукнях. Чого якщо хлопець обіжає дівчинку то його хвалять, а якщо дівчинка щось зробить не так як він сказав то її зразу сварять і кажуть «ти ж дівчинка». Або ти не хочеш прибирати, готувити, говорять » ти ж майбутня хазяйка «. Це так бісить, ще кажуть » в тебе будуть діти і що ти будеш робити «. Хто сказав що вони в мене будуть? А якщо я не хочу рожати бо больно то кажуть » ну зато ти представляєш яка то радість мати в себе на руках маленьку дитинку» це бридко воно ж мокре і в крові ( я знаю що то не кров, а спеціальна смазка, але звідки я мала це знати в 9 років?). Фуууу. 》
- Хм хто це пише? А то Іра.
Іра:
- Ти завтра вийдеш гуляти?
Міра:
- Так, в скільки і де ми зустрінемось?
Іра:
- Давай десь в 10 годин ок? І на школьному
Міра:
- Окей
《 Треба помити посуду і піти спати. 》
Кінець Pow Міри
* * *
… Мирослава - є одна з головних героїв, коротко Міра, але її матері не подобається коли її так називають, але Мірі всерівно як називають. Дівчинка має довге густе русе волося ну до сраки і ще в неї карі очі, є синяки під очима і шрам який вона заробила в садіку вдаривши лобом в куток коли збиралась в маленьку школу. 9 років. Дата народження 30.01.2009р.
… Богдан - старший брат. Є один з головних героїв, коротко Бодя. Він має так само русе волося і карі очі як і його сестра. Піклувався про свою сестру поки не поїхав до батька. І всим серцем хоче щоб в неї все було добре. 15 років. Дата народження 03.09.2002р.
… Ірина - старша двоюродна сестра. Є одна з головних героїв??? Коротко Іра. Вона має світло русе (майже блонд)довге рідке волося, ще в неї дуже гарні очі. Вони можна сказати міняли колір залежнусті від кута з якого ти дивишся, вони є ізумрудні або сірі. Дуже багато часу проводить з Мірой.
10 років. Дата народження 19.05.2008р.
* * *
Вівторок 29.05.2018р.
6:00
Іра:
- Бодя ти вскільки приїдеш?
Бодя:
- Я тобі позвонню коли буду на в’їзді в Луцьк
Іра:
- Окей. Ну давай я ради Міри все зроблю те що вона захоче :3
Бодя:
- Я радий що в мене є така сестра як ти і Міра)
* * *
Pow Міра
9:14
- Мати все таки не прийшла, як добре! Так треба вже збиратись. Хмм, як на щот цеї футболки і ці лосіни? Думаю буде класно! - я дістала молочну футболку, чорні лосіни з перевертающим сердечком і голобу можна сказати ковту.
9:58
《Ну де ти шляєшся так довго… а вот вже йде.》
- Привіт Мір.
- І тобі. Ну так куда ми підем?
- Пішли на нашу базу?
- Так давай.
<Наша база була на школьному. База в нас зроблена нормально. Ми спеціально по затяровали кришки з парт, які були під деревом. Чесно кажучи їх було дуже важко затягнути на дерево. Особливо самого початку було вашко поставити доску на забор, а там ми якось на самий вершечок всі доски поклали. Мало хто міг туди залізти, я самого початку тупо не знала як, а потім все пішло як по маслу. Ніхто нічого не знав що буде дальше. Ми сиділи спокійно розмовляли, лежали на досках, їли печево і сосиски в тісті. Як тут донас підійшов новий охоронець школи сказав, щоб злізали. Сказати те що ми охреніли то нічого не сказати. Ми седіли на дереві і чекали поки від піде. Як він тількі пішов ми зразуже злізли і побігли за школу, це було зря, бо він там сидів зі своїм другом. Ми пересрали від побаченого. За школою була дорога де їздили машини. Ми її перебігли і пішли в той двір, що там був. Мені тоді показалось що за нами біг той охоронець. Ми вже були біля 21 гімназії.>
- Міра почекай, мені хтось звонить - задихаючи сказала Ірина.
- …? Я тоді відійду окей?
- Угу. Алло…
Хм скім вона може говорити? Цікаво… А ще цікаво що зараз робить Бодя.
- Міра…! ОБЕРЕЖНО!!!
- …? …! - В мене влучив хтось пацанів прям в голову.
- Мась стобою все ок? - Це сказала Настя яка тут часто катається на роликах.
- Міра все добре? - Перелякано спитала Іра.
- Блять хто це зробив. А ну сізнались бистро, поки ви тут самі не полягали. - Злісно сказала Анастасія
- Мда Мирось тобі як завжди не везе… А як тебе звати?
- Її звати Настя. Вона моя однокласниця. А зімною все добре. Просто руку поранила і голова ще болить, але скоро перестане. - промовила я.
- Оу, ясно… - Сказала Іра.
- Я ще раз не буду повторяти. Якщо ви не скажете то я заберу м’яч. - Питала Настя малих дітей.
- Це був я… Вибач будь ласка. - вийшов з компанії маленький хлопчик.
- Тримай.
- Дякую!
- А як тебе звати?
- Я Ірина або просто Іра. Рада познакомитись. О і Мір нам потрібно піти на вокзал срочно.
- А нашо? Ну ок. Настя ти підеш з нами?
- Окей.
* * *
… Анастасія - подруга (потім стане найкращой подругой), є одна з головних героїв??? Коротко Настя. Має довге хвилясте, світло русе волося і як не бо очі і віснушки. Мирославу називає Мася. Любить кататись на роликах. 9 років. Дата народження 04.01.2009р.
* * *
- Вот ми і прийшли. Я зараз буду.
- Ну й куда вона побігла. - глянула я на Настю.
- Що ти на мене дивешся вона твоя сестра, а не моя. - Промовила Настя.
- Тобі не болять ноги, цілий день на роликах.
- Я кожен день катаюсь, так і треную свої ноги. - Пояснила вона мені.
- А мені дуже вашко на них кататись, ноги бистро починають боліти.
- Бу!
- Йомайо.
- Кха!
- Привіт ти Настя?
- Ага.
- Я Богдан, або Бодя. Старший брат Міри.
- Мені Мася щось розказувала про…
- Про тебе. Зі мною можеш на «ти «.
- Вот Мір вот, що я хотіла тобі показати… Мір агов ти мене чуєш.
- Земля визиває Масю.
- Вам не час йти додому?
- Вже поченає темнішати.
Подорзі додому Богдан спитав » Як на щот того, щоб ви завтра прийшли до нас на ночівлю?» Дівчата замешкались і тут же я промовила » Мама не дозволить, а ще на кричить на мене…»
- Мама значить. Знай вона для мене вмерла тоді коли почала кричати на тебе. Її не треба боятись вона всьголиш помилка природи. І поки я живий я нікому не дам обідити дітей. Бо вони будуть так само робити зі своїми дітьми, а ті зі своїми і так поки не появиться людина яка покаже справжню дорогу до тьми… - Невстиг старший доказати як його зразу же перебивають.
- Темрява це ж зло, чи я щось не так зрозуміла? - Сказала Настя з непорозумінням.
- Чого ти рішила що темрява це зло? Те що в казках, фільмах, романах, мультфільмах завжди кажуть тещо темне зло пробралось в купол. І люди почали молитись світлу, щоб перемогти темряву. Або що колись давно був «головний совет» який розпався із-за великої хвороби, і всі почали битися за «печать света», але її викрали два брата дракона щоб припинити це. А пізніше до влади прийшов якийсь чорний з фіолетовими крилами чел який забирав силу у житилях. - Розказав Богдан думаючи, що буде дома.
- Так вот чому ти завжди розказуєш, про темряву в позитивному ключі.
- Ні ну я ж права, що темрява може бути домром а не злом.
- Тоді що ти кажеш замість темряви… - запитала Іра
- Сірість. Не знаю чого но, я привикла казати на сірість те що вона зло. - Перебивши сказала я.
- Ну давайте пака. - сказали дівчата і пішли порізні боки.
- Ага… Пака
Кінець Pow Міри
Після того як дівчата пішли. Брат з сестрою вже підходили до бодинка де вони жили. Мирослава не сильно хотіла йти додому. Знаючи, що тебе можуть в любий момент взяти і в бити.
- Я не хочу додому… - Пробурчала собі під ніс. - Мама напевно прийшла з новим мужиком. Вона той робить що їх водить. Ніби вона ще ненагулялась. Вона забуває що в неї є діти. Інколи я вірю що я якось знайду документи де пише що я прийомна. - з сумом сказала Міра.
- Ти реально не хочеш йти? Нам всерівно треба туда піти. Хочим ми цього чи ні. Так що йдем. - махнув рукой закликаючи вперед.
Зайшовши в пад’єзд, піднались сходами до ліфта. Коли він приїхав. Богдан нажав на 9-ий поверх. Через хвилину вони стояли на порозі квартири.
- Мір відкривай в тебе ж ключі не в мене. - З слабкой усмішкой на обличі сказав юнак.
Мирослава з раділа усмішці брата і послушно відчинила двері.
- Мам я дома.
- Ну нарешті ти прийшла. - Почулось з кухні сердитий жіночий голос. Після якого Богдан зразу напрягся. - Ну розказуй де ти шлялась… Хто ви?
- І тобі привіт мам… - З напряженим голосим відповів він.
- Богдан!? Не вже це ти. Пішли я тебе накормлю. - З ласкою промовила вона. - А ти пішла в свою комнату!
Мирослава без зайвої думки пішла в кімнату. Зайшовши в неї вона побачила мужика з її малюнками. Міра зразуже тихо вийшла з комнати, щоб її не замітили. Війшовши на кухню матір яка як нівчом не бувало розмовляє з хлопцем. Дівчинка тихо підійшла до Боді і нахилилась йому над вухом.
- Ей демоне в мене в комнаті мужик з сірості… - Прошепотіла вона йому на вухо.
Богдан припіднявся і пішов до неї в комнату, Міра пішла за ним. Вони тихо зайшли в комнату. Мужик якраз хотів вже виходити коли вони прийшли але не встиг.
- Хто ви? - Богдан спокійно запитав.
- Я Андрій. А ви хто? - Приємним голосом сказав Андрій.
- Я Богдан. Старший син Алли, а то Мирослава моя менша сестра.
Поки вони говорили Мася підійшла до ліжка, на ньом лежали її малюнки а поруч з ними була її фотка, і набросок з олівцем та стирачкою ще була стругачка. Мирослава дивилась на малюнок. На ньому була дівчина в руках в неї щось яскраве фіолетове воно світилось дуже гарно. Міра взяла малюнок в руки і підійшла до Боді.
- Бодь дивись! Як гарно намальовано. - Протягнула братові малюнок з усмішкою.
- І справді чудово на мальовано.
- Дякую що оцінили мою роботу.
Через пару хвилин Богдан пішов розкладати свої речі, а Андрій пішов на кухню до матері. Міра прибрала на лішку і взяла до рук планшет і як завжди дивилась ютуб.
* * *
Середа 30.05.2018р.
Було на дворі друга година ночі. Мирослава встала від криків що лунали з кухні. Вона не зразу зрозуміла хто на кого кричить, но було зрозуміло, що ця сварка буде довго. Мірі всерівно як воно закінчеться саме головне, щоб її не чіпали. Вона намагалась заснути, але крики усилювались що разу. На кухні різко стало тихо, потім вхідні двері гримнули, від чого Мірі стало погано і вона вирубилась.
-… Я знаю. - Пучувся грубий чоловічий голос.
- Хто ти? Де я? Що ти знаєш..? - Спокійним голосом відповіла якась дівчинка старша чи менша хто зна, але те що вона сказала… То були думку Мирослави. Міра була переконана в цьому бо тільки вона проте подумала голос сказав.
-… Ти в свому розумі. - Знову почувся голос і появились великі фіолетові очі які дивились в нікуда. - Я знаю те що тобі на бридло жити з жінкою яка називає себе твоєю мамою, що насправді вона з нею ніяк не зв’язана.
- Ну так і що…- Знову почувся голос дівчинки і перед очима, в точь-точь стояла та сама Міра тільки без очей.
- Ти здивована побачивши себе передімной… Хех. - Мирослава зразу же опинилась там де стояла її тіло? - Чого ти така… я даже не знаю як тебе описати. - Продовжив чоловік. - Але не суть. Вона не твоя мати. Ти створена магією.
- А хто тоді?
-… Яка різниця, якщо вона мертва…
- Як мертва… - Тремтячим голосом міра буркнула собі під ніс.
- Тобі вс…