Гаррі не був упевнений, як саме це почалося. Хоч й ніби знав, але не розумів, чому все довго або що змусило його однокласників так діяти.
Шостий рік для Гаррі почався повільно, а просувався ще повільніше. Усі були нервові та напружені через війну, яка неминуче наближалася. Волдеморт не показувався ніде після інциденту перед літніми канікулами, навіть уві сні чи через шрам Гаррі. І дещо несподівано, що жоден із полонених смертежерів не втік із Азкабану.
Сам Поттер, зрозуміло, мав примхливий настрій після повернення до Говорцу. Смерть Сіріуса сильно вразила, навіть якщо й знав його лише кілька років. Блек був найближчим батьком, якого будь-коли мав Гаррі. Єдиним іншим чарівником, який можна було б поставити на це місце, був би Дамблдор. І відчуття зради, яке відчув після минулорічних подій, навряд чи допомогло юнаку пережити почуття втрати.
Насправді, це була ідея Герміони: влаштувати спільну вечірку в будинку. Після того, як Ґріфіндор переміг Рейвенкло в квідічі, а Гаррі знову визнали шукачем, вечірку, яку вони встановили на своєму факультеті, зробили всі значно розслабленішими та веселішими. Тому Ґрейнджер подумала, що велика вечірка шостого курсу допоможе всім розслабитися.
Те, що почалося як вечірка для всіх, але насправді лише для Ґріфіндора, Рейвенкло та Хаффлпаффа, незабаром було розбито слизерицями. Ніхто нічого не сказав, хоча б тому, що це мала бути комбінована вечірка в будинку, але несмак був досить очевидним.
Мелфой, який очолював останню свого Дому, відповів на це лише усмішкою.
***
Драко відчув наслідки подій перед літом так само сильно, як і всі інші, якщо не більше. Увесь світ ледь не вирвався з-під ніг. Уперше в його житті ім’я Мелфой відкрито зневажали, і це був найдовший час, коли хлопець був далеко від батька, але ніби й вдома. Почуття до всіх проблем Світла й Темряви не дуже змінилися. Він усе ще зневажав маглонароджених і не збирався вітати їх із розпростертими обіймами, але водночас живів запеклу неприязнь до Лорда з пристрастю, яка конкурує лише з почуттями до Поттера, бо дурень не мав наміру робити будь-що, щоб його батько не був у в“ язниці. Драко очікував спроби втечі десь через два тижні з початку літа, і коли це не відбулося й не з’явилося жодного ознаки, він був вражений, поранений і збентежений.
Його мати не справлялася, хоча із чимось краще, ніж Драко. Хоч і була матір’ю, але її материнський інстинкт не такий, як мав би бути. Не допомогло навіть те, що за останні п’ять років юнак був далеко від дому більше, аніж удома. Їхні стосунки стали відчайдушно м’якими, і Нарциса провела більшу частину літа, починаючи у власній спальні або стрибаючи між офіційними обідами та зборами, щоб спробувати витягнути ім’я Мелфой із бруду, у яке те впало.
Попри розгубленість, дії Драко щодо Поттера та його двох помічників не дуже змінилися. Ситуація продовжувалася майже так само, як і минулі роки, але ставала інтенсивнішою, коли хлопці зрозуміли, яке прибуття може принести кулачний бій. Закривавлене обличчя та наявність реальних доказів того, що вони ще фізично знущалися, лише підлило масла у вогонь.
Тому, коли Драко побачив про об’єднану вечірку в будинку, він не збирався її пропускати.
***
Через деякий час після того, як прибули слизеринці, які скаржилися на те, наскільки нудною була вечірка, усе почало трохи покращуватися.
Пенсі запропонувала гру в пляшечку. Очевидно, вечірка не обійшлася без невеликого дійства.
Саме такий Гаррі опинився в цій ситуації через кілька тижнів.
Все почалося досить невинно. Шеймусу довелося поцілувати Сьюзен Боунс, Парваті поцілувала Блеза Забіні, Герміона поцілювала Террі Бута… Потім десь на цьому шляху Лаванда закрутила так, що пляшка впала на Падму… І всі зупинилися.
— Що станеться зараз? — спитала Лаванда, нервово глянувши на Падму краєм ока.
— Поцілуй хлопця, який стоїть ближче від її праворуч, — запропонувала Мораг МакДугал. Лаванда кивнула й уже повернулась до Діни, коли втрутилася Пенсі.
— Ні! Ні! Де в цій веселощі? — сказала чорноволоса дівчина, скрививши губи в усмішці. — За правилами ви повинні були поцілувати того, на кого впаде пляшка. Ми не домовлялись робити щось інакше, коли випаде хтось одній статі.
Лаванда моргнула, її рот утворив маленьке «о», коли щоки Радами трохи почервонішали.
— Ну, гаразд, — тихо сказала вона й відповзла на відстань, що залишилася до іншої дівчини.
— Мушу визнати, я думала, що буде трохи більше протестів, — сказала Пенсі, коротко засміявшись. Вона підняла одну брову, дивлячись на дівчину.
— Та я ж ґрифіндорка, чи не так? — легковажно сказала Лаванда. — А ми знаємо своєю сміливістю, і все таке. Не можу відмовитися від простого поцілунку.
— Туше! — Пенсі великодушно посміхнулася. Біля її Драко глузливо посміхнувся.
— Пенсі, перестань бути дружньою з ґрифіндорцями, — пробурмотів він, і Пенсінула ліс його по плечу.
— Перестань, Драко, я можу бути дружньою, скільки хочу.
— Ой, ти трохи ошелешений, правда, Мелфой? — іронізував Рон, не відриваючи очей від двох дівчат у колі, які нервово поцокали губами, а потім сіли назад на свої місця. — Я не можу повірити, що ти дозволив дівчині так із собою розмовляти, — сказав він, презирливо сміючись.
— Принаймні я зможу змусити дівчину поговорити зі мною, Візел! — відповів Мелфой, дивлячись на рудоволосого холодними сірими очима.
— Не починайте! — Герміона заговорила, перш ніж Рон встиг відповісти. — Ні, не смій. Я не хочу мати справу з цим сьогодні ввечері, — поруч із нею Гаррі глянув на свого друга зеленими очима, сповненими нудьги, намагаючись приховати веселу посмішку.
— Хех, говориш про те, що мене обламали, — усміхнувся Мелфой. Гаррі різко повернувся й люто глянув на блондину.
— Замовкни, Мелфой!
— Дійсно, Драко, мені неприємно погоджуватися з нею, але Ґрейнджер має рацію. Все тільки починало ставати цікавим! — сказала Пенсі, надувшись. — Краще обоє збережіть своє пристрасне суперництво для уроку зілля, ок? — блондинка недовірливо витріщилася на неї, перш ніж прийняла швидкий поцілунок від Ханні Еббот, потім її обертання впало на нього, а Гаррі знову спробував приховати свою веселу посмішку. Герміона шмигнула носом.
— Дякую, Пенсі, — сказала вона легко. Слизеринка стиснула губи.
— Ой, не переборюй себе, Ґрейнджер. Я не намагалась будувати жодних мостів, — гордовито відповіла вона, відкидаючи своє коротке волосся з обличчям. Герміона злегка спохмурніла.
— Правильно, — рівно відповіла вона. Гаррі відкриває рота, щоб підтримати слова втіхи чи щось подібне, але так і не вимовив їх, після чого його увага знову відвернула гру, яку раніше ігнорував.
— Гаррі! — Шеймус покликав його, і на пів секунди юнак злякався, що взагалі поцілувати ірландського хлопчика.
Шеймус був відкритим та відомим геєм, і Гаррі, звичайно, не мав із цими проблемами, але справді не хотілося його цілувати. Чесно кажучи, не можна було сказати, що може статися. Фініган міг би спробувати продовжити поцілунок відведений час, і тоді люди могли б поширити чутки, і з’явилося б більше неправдивих історій про Поттера, і «Щоденний віщун» міг би це навіть підхопити й…
— ГАРРІ!
Хлопець кліпав очима.
— Так, вибачте, що?
— Пляшка показує тобі, друже, — сказав Шеймус із сильним ірландським акцентом. Гаррі знову кліпнув очима й не глянув на пляшку.
— Так, кого я цілую? — крім двох-трьох нервових кахиків, відповіддю була тиша. Збентежено насупивши брови, хлопець в окулярах звернувся до Герміони, яка також виглядала дещо збентеженою. Не знайшовши допомоги, він звернувся до Рона, який із жахом дивився на коло.
— Емм… — Гаррі прослідкував за його поглядом, і його очі зупинилися на блондинові. Губи білявого хлопця скривилися від огіди. Ще раз кліпнув очима, розмірковуючи, кого на Землі він мав ще цілувати, якщо це так вплинуло навіть на Мелфоя…
Зачекайте.
Розплющивши очі, юнак різко перевів погляд на Мелфоя і, на власний жах, виявив, що огида слизеринца була спрямована на нього.
— О ні… Ні в якому разі… Ні в якому разі я не буду його цілувати, — сказав Гаррі, впавши на дупу та вільно відповзаючи. — Ви не можете мене змусити! — навколо панувала тиша, поки Мелфой не всміхнувся й недбало почав розглядати свої нігті.
— Ну-ну-ну, Поттере. То ця горезвісна ґрифіндорська хоробрість виявилася ні про що, — він підняв погляд, щоб зустрітися очима з Гаррі, і його посмішка стала ще ширшою. — Наляканий маленьким поцілунком. Також Браун не боявся поцілувати іншу дівчину.
— У мене немає проблем із тим, щоб поцілувати іншого хлопця, Мелфой. Проблема в тому, що треба поцілувати тебе, — виплюнув Гаррі. Брови Драко піднялися.
— О-хо-хо! Немає проблем із тим, щоб поцілувати хлопця? Ти ж не кажеш…
— Я мав на увазі не це!
— А я думаю, що саме це воно й було.
— Це не так!
— Агов! Мені байдуже, у кого з чим проблеми, я хочу побачити поцілунки! — втрутилася Пенсі. У її очах був дивовижний блиск.
І саме тоді Гаррі зрозумів, що з однокласниками щось не так. Нервово озірнувшись, він помітив такий самий голодний погляд в очах багатьох інших дівчат і Шеймуса, але не звернув на цю увагу. Більшість інших хлопців виглядали просто зацікавленими, окрім Рона, який виражав відверту огіду.
— Ой, погано. Я згоден з Гаррі: він не повинен цілувати Мелфоя! — вигукнув він, зморщивши носа. Юнак енергійно кивнув і повернувся до Герміони, очікуючи такої ж підтримки, але побачивши її із задумливим.
— Ні, Роне, я думаю, що він повинен це зробити, — тихо сказала вона. Пенсі глянула на неї та всміхнулася. — Зрештою, Лаванда й Падма повинні були цілуватися. Тому це справедливо.
— Герміоно! — вигукнув Гаррі, виглядаючи абсолютно обуреним. Драко посміхнувся. — Замовкни, Мелфою!
— Мені просто смішно, що ти такий наляканий, Поттере. Можливо, так повинен був вчинити Темний Господь: спокусити тебе чи зробити щось подібне? Це б змусило тебе накивати п’ятами, — він виглядав дуже самовдоволеним.
— І чому ти такий нетерплячий, Мелфой? Ти нам щось не кажеш? — кинув Гаррі, нарешті повертаючись обличчям до свого ворога. Драко відкривається рота, щоб відповісти, зробив паузу, видавши якийсь обурений звук і нарешті спромігся сказати щось, що мало сенс.
— Ой, як хочеш, Поттере! — гаразд, це була не найкраща його відповідь.
— Якщо я не побачу, як ви двоє цілуєтеся протягом наступних кількох секунд… — погрозливо почала Пенсі, витягуючи чарівну паличку.
— Добре, добре! — нарешті Гаррі здався, сердито прозвучав очі. — Іди сюди, Мелфою, — Драко недовірливо витріщився на нього.
— Гм-м, думаю, що ні. Як щодо того, щоб ти прийшов до сюди?
— Ти так хотів мене поцілувати, що можеш рухати свою лінивою дупцею! — у середині Гаррі здригнувся, коли повідомлення швидко переросло в шкільну нісенітницю.
— Не думаю, Поттере, я не горів бажанням…
— Гаразд, усе! — Герміона встала й витягла свою чарівну паличку. Вона раптом здалася дуже страшною, нависла над його головою з невдоволеним виразом обличчя. Гаррі насупився на неї й неохоче потягнувся через коло до блондини, гадаючи, що він блукав в альтернативному всесвіті, де слизеринці та ґрифіндорці досягли вечірки, а Герміона хотіла, щоб він поцілував Драко Мелфоя.
— Я знаю, що ти цього хочеш, Поттере, — усміхнувся йому Драко. Гаррі вирішив не вказувати на ніжно-рожевий колір його щік.
— Мелфою, замовкни, — втомлено сказав він.
— Змусь мене, Поттере, — відповів Мелфой, доки те, що він сказав, не наздогнало його, і він не перестав усміхатись, очевидно, що через Гаррі.
— Я ж казав тобі, що ти цього хочеш, — відповів, виблискуючи очима, а потім простягнув руку й схопив Драко за підборідя, потягнув вперед і рішуче притулився до рота іншого хлопця.
Раніше Гаррі цілував лише одну людину. І хоча катастрофа з Чо була, безумовно, не найкращим досвідом у його житті, він був радій, що все ще міг сказати, що принаймні той поцілунок приніс отримав більше задоволення, ніж той, у якому він зараз брав участь.
Це менше двох секунд, але навіть це було занадто довго для Гаррі. Він майже миттєво відступив і витер губи рукавом, хоча це було зовсім не потрібно, тому що ніколи не було такого поцілунку, який був менш близьким, ніж той, яким вони з Драко щойно поділилися.
Слизеринець приводився так само: щоки червоніли, але він бажав, щоб Гаррі відчув такий же сором.
— Ну, це була найогідніша річ, яку я коли-небудь відчував, — зрештою сказав Драко, порушуючи оглушливу тишу, яка настала після поцілунку. Він посміхнувся Гаррі, а зеленоокий хлопець скривився у відповідь.
— Не я винен, що ти погано цілуєшся.
— О, ну, Поттере.
***
І це було початком всього. У який момент у нічні роки після того, як вважалося «Поцілунком», Пенсі та Герміона повідомили, що об’єднані факультетські вечірки мають провести щотижня, щоб зняти стрес і дати учням щось, чого б вони очікували з нетерпінням. Ніхто не був успішно визначений, як двом дівчатам вдалося вкласти своє непросте перемир’я, але вони обидві погодилися, що вечірки продовжуються.
Так вони й зробили.
Щосуботи вечері.
І це те, що Гаррі не міг зрозуміти. Гра в «пляшечку» припинилася. Її замінили популярною грою «Правда чи виклик»*, і все покотилося від поганого до гіршого. Його однокласники, здавалося, сповнені рішучості спостерігати, як вони з Драко цілюються, і це нервувало Гаррі більше, аніж він хотів визнавати.
— Це все через суперництво, — сказала йому Герміона через тиждень після особливої прикрої ситуації з Гаррі, де він мав цілувати Драко десять секунд поспіль. Звичайно, це просто означало, що вони сиділи, нерухомо стиснувши роти протягом відведеного часу, але все ж. У будь-якому випадку ґрифіндорцю це нічого не пояснило. Що було такого захопливого в примусовому зближенні двох суперників?
— Нічого, — відповів Рон, коли він його запитав. — Абсолютно нічого. Це огидно.
— Це гаряче, — заперечив Шеймус, втрутившись у розмову й сказав те, у чому Герміона не хотіла зізнаватися Гаррі: — Ваші обійми з Мелфоєм — це найцікавіше, що Говортс бачив за останні роки.
Гаррі пояснений був не погоджений.
Драко, зі свого боку, був готовий розірвати угоду про вечірки після того, як Сьюзен Боунс, гафелпаффка, що голосно плакала, висловила десятисекундний виклик. Це ставало надто огідним навіть для нього. Однак у Пенсі мало не почався напад, коли в четверту суботу їхніх маленьких вечірок він сказав їй, що не збирається йти. Вражений і трохи заляканий, він погодився з’явитися на ще одну ніч.
Він повинен був знати, що це погана ідея.
***
Гаррі вирішив, що сьогодні ввечері Пенсі виглядала збудженою, після того, як шестикурсники сіли в коло, і було розпочато гру. Вона інтригувала всіх. Після того, як обрала «виклик», її випало показати натовп своїх, правда, досить вражаючих грудей. Тепер Поттер зрозумів її відновлення, вона була готова до всього.
Поправляючи верх і відкидаючи волосся з очей, Пенсі пильно оглянула групу.
— Мені було цікаво, коли ми наберемося усміхненості, щоб розпочати рішучі дії, — лукаво сказала вона, усміхаючись своїй уважній аудиторії. Зрушення, що відбулося тоді, було майже відчутним. Ніби щось змінилося, і тепер дороги назад немає. Гаррі практично відчув, як це сталося, і проти власної волі кинув нервовий погляд на Драко. Він трохи здивувався, побачивши, що блондинка стискає кулаки й виглядає так, ніби йому ніяково.
— Поттер! — пролунав голос Пенсі, і Гаррі знову перевів очі на коротко підстрижену дівчину.
— Е… так? — відповів він, злегка нервово покрутившись на місці. Пенсі посміхнулася ширше.
— Правда чи виклик?
Юнак вдався. Звичайно, був простий спосіб вибратися з усієї цієї нісенітниці з Драко, але з такою інформацією, який мав Гаррі про Орден, пророцтво та Волдеморта загалом, він не міг дозволити, щоб йому поставили небезпечні запитання. Не те, щоб хтось цим скористався, але все одно це нервувало. Він поняття не мав, яке виправдання мав блондин, але просто довелося змиритися з цим.
— Виклик!
Знову інший поцілувати його.
І через таку можливість посмішка Пенсі зробилася ще більшою, розтягуючись у майже дикий вишкір. Він кліпнув очима, перевівши погляд на Герміону, і з жахом побачив, що вона намагається стримати збуджену посмішку.
— Тоді твій виклик це.. — почала Пенсі, кидаючи погляд на Мелфоя, — поцілувати Драко, — Гаррі застогнав, зморщивши носа від великого роздратування, більшого ніж від будь-чого іншого, а слизеринець обернувся й люто глянув на нього. Але Пенсі підняла руку. — Дозвольте мені закінчити, — сказала вона й продовжила: — Поцілунок має бути французьким… Доки я не скажу зупинитись.
Гаррі присягнув, що буквально відчув, як його почало нудити, та й очі розширилися. У Драко, який стояв навпроти нього, відвисла щелепа, і він кинув дикий погляд на свою так звану подругу.
— Пенсі! — недовірливо сказав він, насупивши брови. — Якого біса ти намагаєшся зробити?! — дівчина мило всміхнулася йому й поплескала по руці.
— Нічого, Драко, любий, я просто насолоджуюсь цим вечором, — юнак продовжував дивитися так, наче в неї щойно виросла додаткова рука чи щось подібне.
— Що… Але я… Ех, дідько, я ж повинен? — Гаррі заскиглив, нарешті віднайшовши власний голос. Герміона кинула на нього страхітливий погляд.
— Так, так, Гаррі.
— Це, зрештою, неважко, — весело промовив Шеймус.
— О, геть, Фініґане, — різко сказав Драко. Тоді він суворо глянув на Гаррі. — Ну, тоді вперед, Поттере, покінчи з цим, — Гаррі нервово ковтнув і ківнув. Він намагався не думати про те, що ніколи не заходив так далеко з Чо.
Переповз через коло й сів перед Мелфоєм, дивлячись на рот іншого хлопця. Його губи були міцно стиснуті, і Гаррі тришки боявся, що, коли намагається виконати цей виклик, відкусити йому язика. Очистивши голову, він глибоко вдихнув і кинувся вперед.
Почалося не інакше, ніж будь-який із їхніх попередніх трьох поцілунків. Справді, Гаррі почав замислюватися, чи міг би він просто вдавати, що поцілунок французький…
— Нумо, Поттере. Пам’ятай: я кажу тобі, коли зупинитися, — прорвався в його думках голос Пенсі, і він стримав стогін. Він смутно усвідомив, що дивився на ніс Драко, і підняв очі, щоб подивитися, чи очі хлопця досі розплющені.
Вони були, і це здивувало Гаррі більше, аніж хотів визнати. Двічі моргнув і помітив, що блідо-рожевий рум’янець розтікається по носі, на який він раніше дивився. Потім раптово поцілунок змінився. Це були не просто зімкнуті в поцілунку губи. Мелфой трохи розслабився, ніжно притиснувшись до Гаррі, і Ґріфіндорець вирішив, що може продовжувати, і невпевнено відкриває роту.
У кімнаті панувала мертва тиша. Усі пильно розділилися на обох. Драко злегка скривився, відчуваючи дискомфорт від цього, перш ніж відчув, як язик Поттера пройшов по його нижній губі. Задихаючись, ненавмисно відкриваються хлопці, а тоді язик Гаррі опинився в його роті, біжучи, ніби шукає щось, і Мелфой ледве міг думати. Відчув, як власні щоки потепліли, голова злегка запаморочилася. Драко здалося, ніби падає назад.
Гаррі майже відразу зрозумів, що цілувати когось із язиком — дивовижна річ. Майже встиг забути, кого насправді цілував. Обережно, першу сором’язливо досліджував рот блондини, нахилившись вперед. Мелфой не чинив опору, насправді, лише запрошував. Ґрифіндорець продовжував нахилятися вперед, невиразно дивуючись, як це можливо, коли раптом Драко втратив рівного й упав на спину. Стало зрозуміло, що він штовхнув слизеринца назад. Швидко простягнувши руку, схопив юнака за таліювальною рукою, а друга сперлася на землю, щоб зберегти рівновагу, і Драко схопився за біцепс партнера.
Поцілунки починаються знову. Не замислюючись, Гаррі впивався в губи Драко в якомусь дикому темпі. Їхні язики шалено перепліталися, звиваючись, і Поттер ще ніколи в житті не відчував нічого більш чудового. Помітив, як одна рука Мелфоя залишила його руку, натомість обвилася навколо шиї, притягуючи ще ближче. Його колина почала боліти від того, що стояв навколишки над блондином, але не зважав на це та ще більше занурився в поцілунок, і слизеринець вигнався для нього, і приглушив стогін залишків відгомін у нього в роті.
Це було надто добре, щоб бути правдою, і Гаррі відмовлявся кого згадувати, що тим, він цілував, був Мелфой. Але це все ще було новинкою для самого ґрифіндорця, тому ще зовсім не опанував мистецтво дихання носом. Тож зрештою він відступив, задихаючись і недовірливо дивлячись, а його суперник, з косим волоссям і розпухлими від їхнього поцілунку губами, глянув у відповідь із деякою сумішшю шоку й огіди.
— Ну, настав час, — пролунав дещо задиханий голос, і двоє хлопців перевели вражені погляди на Пенсі, яка злегка кусала губу й хихотіла. — Я казала тобі зупинитися останні п’ять хвилин, — це була неправда. Вона фактично забула, що повинна була сказати їм зупинитися, і була результатом задоволена, спостерігаючи за тим, як вони поринають у насолоду. Але ніхто не наполягав на тому, щоб виправити її, після чого всі продовжували трепетно дивитися на збуджену не зовсім пару.
І без того червоні обличчя юнаків почервоніли ще більше, коли почули це, і стало лише гірше, коли зрозуміли, що й досі стискають одне одного. Вони одночасно розбіглися. Гаррі сховав обличчя руками, коли сів на своє початкове місце в колі. Рон співчутливо поплескав його по руці.
— Огидно, — пробурмотів Драко, витираючи рот рукавом, що стало звичаєм після однієї з таких смішливостей. — Тобі це сподобалось, Поттере? — сплюнув він, сердито дивлячись на своєму візаві.
— Ой, хто б говорив! — гаркнув у відповідь Гаррі, повертаючись до них. — Так шопив мене — тобі точно це сподобалося.
— Сподобалось?! Що… Як ти дійшов такого висновку!? — приснув Драко, а потім повернувся до тями й, приховавши емоції, зробив знуджений вираз обличчя. — Якщо тебе так турбують мої поцілунки, Поттере, то чому ти все ще приходиш на ці зібрання? — запитав він зневажливо.
Гаррі кліпав очима.
— А чому ти приходиш?
— Чому б і ні? — посміхнувся Драко. — Не те щоб я… Щоб я був такий наляканий і відступив. Або взагалі злякався! Ні! — Драко проігнорував пирхання Пенсі та той факт, що того дня збирався відмовитися від вечірки. Але його відповідь влучила в суть проблеми між обома хлопцями.
—… Не злякався…? — пробурмотів Гаррі, примруживши очі. — Ну, здогадайся, Мелфой? — Гаррі схрестив руки, трохи підняв підборідя й рішуче подівся на слизеринца: — Я. Також. Не. Боюся.
Це подіало. Ситуація знову змінилася, і всі карти лежали на столі. Як і майже все інше між цими двома, проблема зводилася до одного.
Їхня гордість.
Хто буде першим? Хто здасться, коли стане надто важко?