Плейліст:
1. Danceracha - Taste;
2. The Weeknd - Lost in the fire;
3. The Weeknd - Faith.
________________________________
Повільно опускається трап, що веде до салону глянцевого приватного літака чорного кольору, над крилом якого каліграфічно виведена його назва - “Іграшка”. Пронизуюче грудневе повітря в сукупності з їдким цигарковим димом проникають у легені водія припаркованого Роллс-Ройсу, розслаблюючи напружені нерви, які завжди розривають навпіл свідомість перед такою зустріччю. В руці кейс, набитий грошима, ефективність якого була б дуже сумнівна, якби його не привіз саме він. Дивлячись спідлоба на охоронця, що кличе до себе, тримаючи в руках автомат, Хьонджін спльовує гіркий присмак та криво посміхається, бо знає - він дивиться. В салоні задушливий аромат парфумів, який він відчуває ще тоді, коли його зупиняють на останній сходинці та починають обшукувати, просуваючи долоні в кожен карман пальта, а потім - піджака. Дійшовши до штанів, охоронець занурює руку до правого карману, торкається чогось, що змушує його повернути Хьонджіна до себе та, ткнувши зброєю в груди, наказати дістати всі зайві речі.
- Зайві? - питає той, сміючись. - Це, бляха, мій член.
І на підтвердження цих слів, він хапається за свій пах, натягуючи тканину так, щоб тому було видно. Отримавши короткий кивок в бік салону, Хьонджін нахиляється, дістає з внутрішньої сторони берців ніж та кидає його охоронцю під ноги.
- Наступного разу пильнуй краще, - знущальним тоном каже він та під суворим поглядом проходить в глибину літака.
Холодне підсвічування, що розташоване між ілюмінаторами, робить його порцелянову шкіру сяючою; графітова обшивка, яка створює атмосферу знаходження в космічному літальному апараті, по два сидіння з обох боків, а позаду диван, що в процесі нічного перельоту можна трансформувати в зручне ліжко. Стриманість, смак, любов до розкоші, але не до такої, що робить з людини розряжане опудало з золотими левами перед будинком та тиграми в особистому зоопарку.
Хьонджін зупиняється біля першого сидіння, знімає верхній одяг та проводить поглядом по фігурі, що розташувалася, сидячи на тумбі, яка одночасно служить і міні-баром. Він роздивляється свого колишнього кримінального компаньйона Лі Фелікса та нинішнього коханця, статус стосунків із яким звучить приблизно як: “Заб’ю тебе до втрати свідомості, але перед тим відтрахаю”, жадібно хапаючи кожну деталь його одягу та аксесуарів. Класичний костюм, чорна футболка, а на шиї кулон зі срібла у вигляді відомого жесту середнім пальцем - подяка за підігнану каблучку з вигравованим написом “Вдавися” після того, як Фелікс віддав 50% від прибутку на аукціоні за продаж смарагду, що пролежав на дні океану чотириста років, бо говорити про почуття нормальною мовою - нудно.
- Щось ти довго, - каже Фелікс, скоса глянувши на нього.
- Мене затримав твій охоронець, який був впевнений, що мій член - знаряддя для вбивства.
- Щось в цьому є… - загадково протягує той, запрошуючи Хьонджіна присісти навпроти себе. - Я тебе уважно слухаю.
Сідаючи та одразу опиняючись на рівень нижче за Фелікса, він простягає кейс із готівкою, яку той обережно бере та відкриває, оцінюючим поглядом роздивляючись акуратно складені купюри.
- Вся сума. Як ти й хотів. То я можу передзвонити боссу та повідомити, що ти згоден відійти від того тендеру на купівлю закинутої будівлі під казино? - нетерпляче запитує Хьонджін, коли пауза затягнулася на непристойно довгий час.
- Цього недостатньо, - зневажливо вимовляє Фелікс, жбурляючи кейс так, що деякі купюри розлетілися по підлозі. Його бісить це. Відмова від тендеру - ляпас самому собі. Він вже розробив новий план будівлі, з якої хотів зробити елітний бордель для клієнтів із особливими примхами. Грошей, які привіз Хьонджін, достатньо для того, щоб купити одразу готовий та ще й з робітниками, але важко відмовитися саме від того, що з самого першого огляду впало у вічі.
- Чого тобі хочеться ще? - закочує очі Хьонджін, наперед знаючи відповідь. Бо він так само тут через це. Бо Фелікса хочеться постійно та неодноразово, але зустрічами керує лише він. Будь-які благання каратимуться ще більшим очікуванням, а це рівнозначно смерті.
- Тебе.
- Це ясно, - зухвало промовляє він. - Що по справі?
- Треба ще раз все зважити, - Фелікс схрещує руки та уважно дивиться на Хьонджіна, примружившись.
- Бісиш, заможний покидьок. Все тобі мало, - єхидно каже той, голосно цокнувши язиком. - І чого ти так вчепився за той напіврозвалений сарай?
- Взаємно, заноза в дупі. І не роби вигляд, що ти не радієш цій можливості побути зі мною трішки довше. Будь гарним хлопчиком, - парує Фелікс, згадуючи, як сам колись вчепився за Хьонджіна, який лякався будь-якої поліцейської сирени, коли вони тільки починали свій шлях із торгівлі забороненими речовинами. У нього нюх на вдалі партії, які спочатку здаються повним провалом.
- Замовкни, - шикає той, хмурячись через невдоволення тим, що він, чорт забирай, правий.
Вони роздивляються одне одного не приховуючи своїх бажань. Кров закипає, випалюючи все зсередини, давить у скронях, а пальці сильніше стискають поверхню дивану та край тумби від напруги, що висить у повітрі, не даючи можливості нормально вдихнути. Коли рік тому Хьонджін вирішив перейти до іншого босса, тому що той першим під заставу витяг його з тюрми за фінансові махінації і він був йому винен за це; Фелікс думав, що вб’є зрадника при першій можливості, але згодом подумав, що непогано буде мати “свої вуха” у конкурентів та вирішив провести його крізь геть інші тортури: рідкі зустрічі, після яких, наче наркозалежним, хочеться одне одного ще і ще, більше і більше, щоб Хьонджін повзав та скиглив перед ним від безпорадності. І так, він і повзає і скигле. Але лише тоді, коли йому це дозволено.
- То я можу йти? - дражнячи запитує Хьонджін та намагається встати, але Фелікс простягає ногу та впирається чоботом йому в пах, після чого той знову сідає, червоніючи в передчутті чогось цікавого.
- Тільки спробуй, - грізно басить Фелікс, посилюючи натиск. Він, не спускаючи з нього очей, прибирає ногу, відкриває шухляду та очима показує, щоб той зазирнув. І Хьонджін нарешті підводиться, підходить до нього небезпечно близько, нахиляється над ним і, дихаючи чітко в напіввідкриті вуста, але не торкаючись їх, незважаючи на бажання, що розпирає все його тіло, зазирає. Від побаченого, він голосно ковтає та переводить погляд на Фелікса, який задоволено посміхається краєм рота, дивлячись на нього, наче лисиця, що загнала свою жертву в пастку.
В шухляді лежить нашийник: шкіряний обідок для шиї та сріблястий ланцюг, за який треба тримати, щоб направляти, тягнучи. Хьонджін бере його до рук та облизується, брязнувши ним.
- І для кого це? - питає він, сподіваючись, що хоча б сьогодні Фелікс дозволить йому керувати.
- Для тебе, - обриває всі надії той. - Одягни, - знову наказує.
Хьонджін розслабляє краватку, а потім викидає її вбік, повільно опускається перед Феліксом на коліна, весь цей час дивлячись йому в очі; розстібає свою сорочку, оголюючи ідеальне тіло, прикрашене татуюваннями, та, нарешті, одягає нашийник.
- Наскільки сильно затягнути? - запитує майже пошепки.
Підійшовши та провівши великим пальцем по його губах, Фелікс нахиляється до нього і каже:
- Наскільки вистачить сміливості.
Прикусивши нижню губу, Хьонджін починає тремтіти від очікування. Він готовий прямо зараз почати лизати йому взуття, якщо той захоче. Повзати перед ним, як нужденна тварина, що не може жити без ласки, благати та принижуватися, щоб скоріше отримати бажане. Те, від чого вже зводить щелепу та стягує в паху. Він глибоко вдихає, заплющує очі та затягує так, щоб кисню було достатньо для того, аби дожити до оргазму, але недостатньо, аби вдихнути на повні груди.
Фелікс, наче підступне чортеня, ніжно пестить його по щоці, кінчиками пальців відчуваючи напругу, збираючи її по крихтах та просовуючи пальці до його рота. І Хьонджін із задоволенням їх смокче, слухняно дивлячись на нього, стримуючи рефлекс, через який з очей починають текти сльози. Напівоголений, охоплений полум’ям пристрасті Хьонджін перехоплює його за зап’ястя та підповзає, впираючись носом тому в пах. А Фелікс не зупиняє, навпаки, бере за голову та втискає його сильніше, збуджуючись від одного лише гарячого повітря, що просковзає крізь тканину брюк. Він імітує фрикції, майже повністю заблокувавши Хьонджіну доступ до кисню, але той приймає правила гри та, схопивши його за сідниці, не дає відсторонитися.
“Якщо померти, то лише так”, - думає він та здригається від несподіванки, коли Фелікс знову починає давити на його член, відкинувши голову та насолоджуючись хрипами, що доносяться знизу. Цікаво, хто здасться першим. І це точно не Хьонджін, бо він покриває поцілунками та лиже те, від чого його відділяє міліметр тканини, просовуючи одну долоню під футболку Фелікса та погладжуючи шкіру, яка миттєво покривається мурашками.
Фелікс різко його відсторонює і бере за край ланцюжка, потягнувши за нього вверх. Хьонджін не чинить опору та встає з колін, спираючись обома руками на тумбу так, що опиняється над Феліксом, уривчасто дихає, пригорнувшись до його чола своїм та кінчиком носа лоскотно проводить по тонкій шкірі, хапаючи вустами повітря, що видихає Фелікс. Фелікс обвиває його талію та притягує до себе, шумно дихаючи, коли своїм збудженим членом відчуває його. Він не кваплячись накручує ланцюг, проводить язиком по сухих губах Хьонджіна смакуючи, ледве стримуючись, щоб не вгризтися в них та не роздерти поцілунками до крові. Тягне за волосся на потилиці, і, коли той закидає голову, починає цілувати шию, розсипаючи мокрі поцілунки один за одним, кусаючи та облизуючи шкіряний обідок, разом із тим стискаючи долонею його член, думаючи про те, що він зовсім скоро опиниться в ньому, шаленіючи лише від однієї думки про це. Він зупиняється та штовхає Хьонджіна на диван, знову оцінюючи його зовнішній вигляд, від якого зносить дах. Хьонджін без зайвих слів починає його роздягати, знімаючи туфлі, коли той ставить по черзі ноги на його коліно, цілуючи їх, відкинувши шкарпетки, а потім тягнеться до ременя та ривком тягне Фелікса до себе, швидко пораючись із замком та, нарешті, стягуючи з нього брюки разом зі спідньою білизною.
- Що я маю зробити? - шепоче він, цілуючи його живіт та дивлячись знизу, як покірний раб, готовий з власного бажання виконати будь-яку примху свого господаря.
Сівши на нього, Фелікс обхоплює долонями його обличчя та жадібно цілує, впивається в пухкі, ніжні, наче ванільний крем, вуста, кусає та зализує, бажаючи роздерти їх та водночас не травмувати. Їхні гарячі, вологі язики сплітаються, ніби змії під флейту, тягуча слина стікає з куточка рота, і Фелікс злизує її та ще раз цілує, то відстороняючись, то нападаючи знову, стикаючи волосся та насаджуючись на довгі пальці, що проштовхуються в нього. Він готувався, але хочеться відчути в собі всього Хьонджіна, тому починає тихо стогнати, коли той потихеньку розтягує прохід, усміхаючись в поцілунок та відтягуючи зубами нижню губу.
- Коли тягну сильніше - будь різким та безжальним, коли послаблю - будь ніжним та люблячим, - ричить на вушко Фелікс. - І не смій кінчати раніше за мене, зрозумів? - злісно шипить, і Хьонджін покірно киває та знімає його з себе, а потім підводиться, спостерігаючи, як той знімає з себе піджак, а згодом і футболку, та повертається до нього спиною, прогинаючись в попереку та виставляючи свій шикарний зад, по якому дуже сильно хочеться ляснути, але нині парадом керують не побажання Хьонджіна. Він спускає з себе все, що знизу, сам віддає Феліксу ланцюг, який тихо брязкає, та наближається до нього, направляючи член до блискучого від змазки анусу. Повільно ввійшовши та зловивши перший стогін, що солодко прокотився по салону, він раптово навалюється на Фелікса, який миттєво з неймовірною силою потягнув ланцюг на себе. Команда була ясна, і Хьонджін, схопившись за його сідницю та стискаючи її до почервоніння, починає безжально, грубо, власно трахати, вибиваючи з нього максимальну гучність, кусати за плечі та гарчати, наче дикий звір. Фелікс закидає голову назад та блаженно усміхається, навіть не думаючи про те, щоб послабити хватку. Великий член Хьонджіна приносить шалені відчуття, розтягує його стінки, голівкою проходиться по простаті, і божевільне задоволення від усього цього виштовхує з гортані Фелікса нерозбірливі слова, хрипи, стогони, робить із нього чутливу та податливу тваринку. Він тягне сильніше та прогинається ще краще, аби відчувати кожен поштовх, а Хьонджін не шкодує його, майже задихається від заданого ритму та нашийника, який болісно стягує, залишаючи на шиї потертості, котрі ще довго будуть із ним. Він виймає член та різко заганяє знову, до іскор з очей; шльопання їх тіл заводить настільки, що голова йде обертом. Хьонджін трахає його так, наче використовує якусь придорожню шльондру, але лише тому що він цього забажав. Всередині Фелікса тепло та приємно, тому він змінює темп та різко вганяє в нього член, зупиняється на кілька секунд, інтенсивно штовхається вже всередині та так само різко виймає, від чого Фелікс скиглить та ковтає, аби трохи змочити горло, але не відпускає. Хьонджін нахиляється до нього, маже вустами по щоці, і, як тільки Фелікс повертається до нього, сціловує його стогони, що линуть нескінченною піснею. Цілує по звірячому, ненаситно, своєю рукою накриваючи його, що аж побіліла від того, з якою силою Фелікс спирається в стіну, сплітає їх пальці та міцно утримує, ніби той може втекти. А іншою він обхоплює його член та, спершись чолом в плече, намагаючись не задихнутися, починає йому мастурбувати, синхронізуючи їх ритми.
- Я все правильно роблю? - єхидно запитує, і Фелікс у відповідь робить ще один оберт ланцюга навколо кисті, після чого Хьонджін більше не може відсторонитися, та йому це й не потрібно, бо він не в силах відвести очей від Фелікса, котрий виглядає наче розбещене, розпусне янголя, що розсмакувало життя з усіх його сторін. Привідкриті вуста, піт, що стікає по скронях, крапельки сліз на віях та усмішка. Йому добре, йому приємно, йому мало. Він ніби хоче поглинути Хьонджіна повністю, залишити його без енергії, висмоктати з нього життя та навіки бездиханного прив’язати до себе. Внизу живота стає тепліше, близький оргазм приємно спазмами стягує там, і відчуття від члена Хьонджіна стають помножені на мільярд. Хьонджін засмоктує тонку та чутливу шкіру на шиї, облизує, відчуваючи, що стримуватися з кожним поштовхом стає все важче.
- Не смій, - хрипить Фелікс, дивлячись на нього та слідом цілуючи, і від дотику до його язика кінчає Хьонджіну в долоню, здригаючись та підкошуючи ноги.
Хьонджін зупиняється, наближає до рота пальці, по яким стікає липка гаряча сперма, та з обожнюванням злизує все до останньої краплі під невідривним поглядом Фелікса, який одразу притягує до себе та цілує, збираючи залишки від самого себе по його губах, язику, яснах, причмотуючи слиною, змішаною зі смаками сперми та випаленої цигарки. Штовхається язиком глибше та відпускає ланцюг, дозволяючи Хьонджіну спокійно вдихнути.
- Тепер… - уривчасто каже він. - Ніжний та люблячий… Так, як любиш ти. Запевни, що все ще дихаєш мною…
Поцілувавши його під вушком, Хьонджін вказує на нашийник та промовляє:
- Навіть зараз. Лише тобою.
Він виходить з нього, лагідно перевертає на спину та укладає на диван, нависнувши над ним. Окреслює пальцями підборіддя, усміхаючись лине до його вуст, але цілує так, ніби Фелікс створений з кришталю та може будь-коли розсипатися на маленькі шматочки. І знову фрикції, але повільні, чуттєві, нерозривні з поцілунками, що сипляться на Фелікса, наче пісочні крихти під час пустельної бурі. Він штовхається глибоко, але повільно та обережно, притискаючись до його тіла та приймаючи абсолютно все його тепло, що той може віддати. Йому добре, йому приємно, йому мало. Хьонджін розціловує його обличчя, підводиться та, дивлячись в розслаблені та втомлені очі, кінчає в Фелікса, даруючи йому останній поцілунок перед сном в обіймах один одного.
***
- То що мені йому казати? - робить затяжку Хьонджін, спираючись на дверцята автомобіля та спостерігаючи, як вітер грає з волоссям Фелікса, які той безупинно здуває з очей.
- Згода, - з огидою каже він, скривившись.
- Добре. То, коли побачимося наступного разу?
- Коли побачимося, тоді й побачимося, Хван. Не нахабній.
Пауза. Здалеку чутні поліцейські сирени, і Фелікс не надає їм значення, доки не розуміє, що вони стають все ближче, а згодом взагалі повз ангар проїжджають чотири машини та оточують їх разом із Хьонджіном.
- Якого біса відбувається? - запитує він, дивлячись на вираз обличчя Хьонджіна, що геть не змінився.
- Лі Фелікс, Вас заарештовано за фінансові махінації, - брязкання наручників, зачитування прав.
Зухвала посмішка Хвана.
- Коли побачимося, тоді й побачимося, - каже наостанок та жбурляє Феліксу під ноги опалок.
Про те, що з боссом він домовився сам та виплатив йому весь борг, відійшовши від усіх його справ, він вирішив не говорити. Підставить. Внесе заставу. І керування нашийником буде в його руках. Гра продовжується.