Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
***
— …Коротше, до біса, — обриває своє оповідання на половині Ленс, відкинувшись на спинку дивану.
Алкоголь приємно б‘є в голову, щось розповідати комусь немає сил. Та і незадоволених вскриків поряд він не чує: його і до цього ніхто не слухав. Серед цих людей поряд немає ні Підж, ні Ганка, які б його дійсно з зацікавленністю слухали, бо Підж десь в іншій частині хати так само веселиться, а Ганк на такі заходи рідко ходить. Кілька хвилин назад ще сиділа Алура, якій ще можна було щось розповісти, але вона злиняла, як тільки її хтось покликав. Шкода.
Все навколо темне через освітлення, а на відстані кількох метрів він вже не розгледить жодного обличчя. Поряд сидять випадкові люди, двох з яких він взагалі бачить вперше, знаючи при цьому половину університету.
Ленс по-справжньому розслабився, він не бачив ніде Кіта (трохи засмутило, але тепер він хоча б може відпочити) і тепер може весело провести час без чужого погляду. Він вливає в себе залишки чиєгось коктейлю (дуже натягнуто сказано, – то просто намішана з різних пляшок жижа) з стаканчику і сується в центр, де прямо зараз відбувається щось здалеку нагадуюче танці. І хлопець майже вміло починає рухатись у такт пісні, задіюючи максимальну кількість частин тіла, які тільки може. Плавно змінює рухи, коли змінюється мелодія, трохи пересувається по цьому приміщенню.
Через декілька хвилин він відчуває, що хтось треться прямо позаду нього і тепер вже начхати, хто це. Макклейн повертається, і не відкриваючи очі, складає руки в замок на шиї незнайомця. В довгому волоссі і дивному парфумі (це що, запах могильної землі? могильних квітів? карамельок з морозилки?) він впізнає Лотора, якого не те щоб недолюблював, просто уникав, все ж не маючи ніякого поганого відношення. Вони якось і не взаємодіяли сильно ніколи, декілька разів бачились в домі Ґріфіна і, наче, мають спільних знайомих. Ту ж Алуру з іншої групи, точно.
Все було майже добре: Ленсу подобалось танцювати, він ловив кайф з того, як рухалось його тіло під музику.
В якийсь момент Лотор злегка поклав свої лодоні йому на талію і Ленсу навіть було приємно. Вони ж просто танцюють, чи не так? З закритими очима він декілька секунд уявляв свого одногрупника, того, чиє ім‘я не хотів би називати, щоб не позоритись хоч в своїй голові, але потім щось пішло не так. Лотор змістив руки нижче. Яким би п‘яним не був Макклейн, але це вже було занадто. Занадто багато взаємодій з своєю статтю на сьогодні…
— Прибери руки, — майже виразно протестує Ленс, але відчувши, що Лотор тільки сильніше стиснув його в руках, каже голосніше: — Прибери, чорт забирай, руки.
Чи то Лотор такий обдовбаний і нічого не чує, чи то чує, але спеціально не робить, як кажуть. Хто йому наказ? Хоча гомофобний Ґріфін би точно здивувався, якщо б дізнався що в його оточені не всі гетеро. Він притискає хлопця сильніше до себе, майже цілуючи того в шию, поки Макклейн вже остаточно тверезіє, зібравши всю силу, щоб штовхнути мерзотника від себе і втекти кудись в коридори. Десь тут повинен бути туалет. Десь тут. Майже знайшов.
***
Вечірка почалась трохи менше, ніж дві години тому, вже встигла стати у самому розпалі. Кіту, на диво, пощастило, що ванна кімната була вільною, і там не було усамітнюючихся парочок. Скоріш за все, ті зайняли інші кімнати, оскільки дім не був маленьким, кому ж тоді потрібна вбиральня.
Допиваючи вже третій пластиковий стаканчик пуншу, Коґане відкидує його і сідає у ванну, дістає пакет з порошком, вже збираючись висипати його доріжкою на телефон.
Коли ця гитода через секунду потрапляє в організм Кіта, темноволосий відкидує голову назад, прикриваючи очі і томно видихаючи. В кінчиках пальців відчуття пульсації, і знову це чортове відчуття ейфорії. Коли все навколо замовкає, і ти нічого окрім себе не чуєш. Добити результат Коґане вирішує цигаркою: якщо і знайдуть з передозом, хоча б цигаркою подавиться і помре швидше.
Поки Кіт докурював, в зачинені двері вже хтось почав ломитися.
— Там вбивають когось, блять? — тихо пробурмотів Коґане під ніс. Потушивши цигарку і викинувши ту в смітник, хлопець відкрив двері.
Незванний гість не забіг, а влетів як чортів «Сонік» і впав прямо на Кіта, лежачи зверху.
— Ленсе? — тихо сказав він.
Ленс же приреченно зітхає, думаючи: «Ну чому, сука, саме зараз?!» і, не придумавши нічого кращого, як сховати своє обличчя досить дивним способом, заривається ним прямо в плечо Кіта. «Це все сон, це все нереальне, зараз я прокинусь в себе вдома». Він майже кричить йому в футболку.
Припіднімаючись на ліктях, Кіт дивиться на хлопця. Той вчепився в його плече, як за останню пляшку лимонного «гаража» по акції.
Не втрачаючи марно часу, одною рукою він починає шаритись по чужим кишеням в пошуках чогось повеселіще за звичайну цигарку. В Макклейна точно таке повинно бути. Нумо, він же тусується з Ґріфіном.
— Ти що, лапаєш мене? — нерозбірливо каже він, відчувши чужі руки в себе в кишенях. Кіт цього навіть не чує, бо хлопець говорить йому це в плече, ще й тихо. Хоча, не те щоб він проти. (Давайте не згадувати, як три хвилини назад він втік від іншого хлопця, який робив буквально те саме? Це інше)
Знаходячи косячок, який Ленсу, вірогідно, силою вручили, Кіт дістає його з задньої кишені, ігноруючи невиразні звуки.
— Довго на мені лежати будеш? Чи ти мене трахнути зібрався? — спитав почервонівший Кіт.
Тепер черга Ленса червоніти від таких слів, але світло в приміщенні таке тускле, що Кіт, здається, не помітить. Найгірше, що він дійсно перші секунди сприймає це всерйоз за рахунок п‘яного мозку і думає, що було б непогано, якби це була справжня пропозиція. Макклейн ледве-як встає з нього, через коліна, допомагаючи собі руками.
— Пробач, не розрахував, — витрушується він, ніби нічого і не було, — А ти що тут робиш? — складає руки на грудях він. Треба робити вигляд, що нічого не було, а з першою частиною цієї фрази він справляється добре – робить вигляд.
— Я відпочивав тут, поки один бовдур не вірвався до мене, наче його намагались вбити.. — відповів Кіт. Коли він встав на ноги, його можна було роздивитись у всій красі: розширені зіниці, червоні щоки, розпатлане волосся і зверху чорної футболки, краєчок якої виднівся на шиї, якась худі, що була точно більше самого Кіта.
Зітхаючи, той сів назад у ванну.
— «Відпочивав»? Це ти про залишки порошка на твоєму телефоні? — недовірливо і насмішливо водночас відповідає Макклейн, проводячи пальцем по «пильному» екрану чужого пристрою. Залишається слід, — І давно ти так «відпочиваєш»?
— То не твоя справа.
Відклавши косяк, Коґане все ж віддав перевагу звичайній цигарці. Одної доріжки йому цілком вистачило. Хлопець затягнувся, відводячи погляд у сторону.
— Зрозумі-іло, — вже не знаючи чому усміхється Ленс і не придумує нічого краще, ніж стрибнути в ванну до Кіта, мало не підслизнувшись, сівши майже впритул. Він простягує руку, але коли бачить, що Кіт не реагує, каже: — Ділись. Ти мені повинен, моя єдина вранці була вщент розтоптана тобою.
Ленс ссувається ще ближче, відчуває на собі тепло чужого тіла. Поки є можливість скинути все на свій стан.
— Ти очікуєш нормального відношення до тебе після всієї гомофобної хуйні в мою адресу? — Затягуючись, він глянув на Ленса, і видихнув дим прямо в його обличчя, — Йди до чорта…
Це трохи збентежило і попустило Ленса. Половина його настрою теж кудись зникла, бо тепер Макклейну справді соромно. Звісно він не очікував, що спочатку назве когось «геєм» в якості образи, а потім буде дрочити в туалеті на хлопця і, як зараз, роздивлятись його риси обличчя, намагаючись запам‘ятати кожну.
— Я так розумію, якщо я просто щиро вибачусь, цього буде недостатньо? — з надією в голосі каже хлопець, піджимаючи губи. Так, йому соромно і, так, він хоче бути вибаченим перед Кітом.
— Саме так, — Кіт знову робить затяжку і дивиться на Ленса, — Не було ні дня, щоб ти не намагався підстібнути мене щодо орієнтації.
Наблизившись впритул до збентеженого Ленса, він сказав тихіше:
— І якщо вже тобі настільки гидко від цього…
Затягнувшись, Кіт цілує одногрупника. Так, він змарнував свій перший поцілунок саме на чмо, яке дістає його кожен день. Бажаючи доставити йому максимальне відчуття дискомфорту, він мало не лягає на нього, притискаючись всім тілом, невміло поглиблюючи поцілунок. Треба було зробити це ще раніше, так би він точно відчепився.
Ленс нічого не встигає відповісти, усвідомити і тимпаче зробити, окрім як вскинути долоні догори від неочікуваності, тож йому залишається лише тихо заскиглити прямо в губи Кіту.
Він губиться і не знає що робити, а знаходить себе вже лежачим у ванні, з Коґане на собі, відповідаючим на цей поцілунок. Ні за що в світі не повірив, якщо б йому ще вранці цього дня сказали, що він отак зараз буде лежати під хлопцем, якого вважав чи не ворогом, цілуватись з ним і ще й отримувати від цього задоволення. Найгетеросексуальніший гетеро у групі? Чорта з два.
Він не знає, чи так само приємно зараз одногрупнику, як йому самому, але дуже сподівається що так, тому що повторити це ще раз він не проти. Коли Кіт усувається, розірвавши цей «момент», п‘яний Ленс не знаходить нічого влучніше, ніж:
— Не вгадав, мені сподобалось, — усміхається він. Макклейн зчіплює руки на потилиці хлопця і ще раз коротко його цілує. «Твоя черга збентежуватись і червоніти, Коґане».
В очах все плило, Кіт був червоним не стільки через порошок, який так підняв тиск, скільки через Ленса, який як завжди сказав якусь нісенітницю. Але Кіту теж сподобалось.
— Я так і знав, що ти не гетеро, — тяжко дихаючи, відповідає малет, знімаючи худі і залишаючись в такій же великій чорній футболці з потертим принтом якогось гурту. Йому просто спекотно, нічого не подумайте. Правда.
— Тепер ти мене збираєшся трахнути, чи що? — коротко хіхікає Ленс, дивлячись на це і ігноруючи його слова, бо це несправедливо: він все життя не міг це прийняти і навіть подумки про себе такого казати не хотів, а тут з‘явився чортовий Коґане і каже таке вголос. Зате вже не переживає, що Кіту не сподобалось і він це зробив назло йому. В покалічений алкоголем мозок зазвичай не лізуть гарні ідеї, але почати кінчиками пальців обводити літери і малюнки кітової футболки було дійсно добре. Ленс не думав, що це може зайти так далеко, але його член знову злегка реагує на Кіта. Тут хоча б є причини: хлопець сидить прямо у нього на стегнах, а не так як вранці. Правда, Макклейн не знає: чи хоче він щоб Кіт цього не відчув, чи хоче щоб відчув і, сука, допоміг з проблемкою. Щось забагато всього за один день сьогодні.
— А я і не знав, що всі мої жарти з приводу тебе, були і не жартами.
Зовсім не реагуючи на дотики щойно камінґ-аутновшогося Ленса, Кіт прикрив очі. У наркотиків, як би він не хотів, були неприємні наслідки, як і в алкоголя. Кіт кладе голову на чуже плече і… вирубається.
Спочатку Макклейн думав, що це частина прелюдії, але коли зрозумів, що Кіт тупо лежить, в голову почали приходити адекватні думки, що щось тут не так.
— Ей-ей, що з тобою? — занепокоєно тараторить Ленс, підніміючи за плечі з себе хлопця, — Бляха, ти живий взагалі?
Не почувши нічого у відповідь, він декілька разів хлопає Коґане по щоці, але той все так само не реагує. Ленс, на диво, швидко встає з ванної, хапає хлопця під пахвами і ледве тягне до умивальника. Ленс і так досить худий, а тут ще піднімати і волочити його. Він ледве орієнтується, але додумується включити холодну воду і почати вмивати Кіта зі словамм: «Та прийди до тями вже, дурень!». Він ще раз б‘є його по щоці, бо не знає що ще робити.
Доволі швидко отямившись, Кіт стояв майже на ватних ногах, відкашлявшись, відсторонився від раковини і глянув на Ленса.
— Якого біса…? Я просто вирубився через пиво, а ти подумав, що я помер, і вмивати мене почав?
Кіт витер вологі щоки руками, видихаючи, знову сів у ванну, дістаючи ще одну пачку порошка.
— Через пиво?! — крикнув хлопець, ще раз впевнившись, що його одногрупник довбанутий на голову, коли побачив в його руках пакет. Ленс знову не придумав нічого краще, ніж слідувати першій ідеї в голові: відібрати пачку порошка в Кіта, — Ні, ну ти хоча б, ну… Не за один раз, — з долею суму в голосі каже він, — Я знаю, ти мене не послухаєш, бо я тобі по суті ніхто, і все інше, ля-ля-ля, але серйозно, — Макклейн нахиляється до нього, поставивши руки, в одній з яких пакет, по обидві сторони від голови Кіта на бортик ванної, — Я не хочу, щоб в універі ще місяць висіла твоя фотографія з чорною стрічкою. Якщо чесно, я заради тебе в це місце ходжу, — зізнається одночасно і собі, усвідомивши все за раз, в першу чергу, і йому, а згодом виправляється: — Не зважай. Я п‘яний.
— Якщо ти думаєш, що я розтану від цих слів, як дівчата, до яких ти підкатував, то ти помиляєшся, — Сказав Кіт, дістаючи телефон, на якому вже давно виднілась велика тріщина. На щастя, це було захисне скло, — Якщо я тобі настільки подобаюсь, — Він відкрив пакетик, — То в чому була чортова проблема не поводитись, як уйобок?
— В тому, що я і сам не знав, що… цього, — не в силах повторити ще раз те, що сказав одногрупник, відповідає Ленс, — Та досить вже, ти і так сьогодні нанюхався, — знову забирає пакет Ленс, ніби кістку від риби на вулиці у неслухняного пса. Він плотно закриває його і відкидує кудись на підлогу, щоб сидячий у ванні Коґане не дістав, — Давай краще, скажемо, — робить паузу, щоб «вразити» Кіта своєю усмішкою, — Поцілуємось. Що завгодно, тільки не це.
Схрестивши в звичному жесті руки на грудях, Кіт невдоволено насупився.
— Я краще вип‘ю кислоти, ніж ще раз поцілую тебе, — «Теж мені… заміна», — Віддай, ці срані пакети коштували по тридцять баксів кожен.
— Я кряще віпю кисльоті ніж сє раз поцілюю тебе, — пародує і перекривляє його Ленс, знову ігноруючи половину слів, — Бла-бла-бла, — закочує очі він і притягує за грудки Коґане, цілуючи того. Макклейн якимось чином, не розриваючи поцілунку, перебирається в ванну і тепер вже він сидить на стегнах хлопця, а не навпаки. Ну, гуляти так гуляти, певно. Ленс хоче забрати з цього вечора все, щоб потім не згадати на ранок і знати, що Коґане не згадає теж.
Кіт лише невдоволено щось промичав в чужі губи, тримаючись руками за бортики ванної, але не за Ленса. Через пару секунд, він відсторонився, тяжко дихаючи.
— Якого біса ти робиш? — доволі агресивно спитав Кіт, — Ти буквально мішав мене з лайном кожен день, і після цього по п’яні лізеш цілуватися через внутрішню гомофобію? Та пішов ти…
Після цих слів малет правда хотів його вдарити. Серйозно, він заслужив! Але-е… різко хапає того за комірець і знову жадібно цілує.
Ленс не намагається пручатися, а навпаки нахиляється ще нижче, притискається ще сильніше. Він не до кінця впевнений, чи може так зробити, але все ж кладе руки на талію Коґане, не притискаючи сильно, щоб якщо він буде проти, одразу прибрати.
Коли вже Ленс усувається після поцілунку знову, то каже:
— Мільйон разів вибач. Я не повинен був так робити. Я тоді і не думав, що можу отримати твою увагу іншим способом, — видихає він, вкотре зізнаючись, — Скажи, що я можу для тебе зробити, щоб ти мене пробачив.
Кіт вже не витримав і так само різко відсів, тяжко дихаючи. Чи варто було взагалі казати, що він вперше спробував таку річ, як поцілунок? Зазвичай, коли він набухувався і обдолбувався, весь час проводив наодинці, але тепер його мало не жре якийсь бісексуальний дурень.
— Скільки дівчат в тебе було? — Раптово питає Кіт, проігнорувавши слова Ленса. Ага, так йому і повірив, зараз. Так прям Макклейн і хотів уваги емо з задніх рядів, який ніколи і ні з ким майже не розмовляв, йому б фантастичні книжки писати.
— Еее… три? З іншими ми не заходили далі флірту, напевно, — збентежений цим питанням, каже Ленс, — Я не рахував, якщо чесно. Навіщо ти це питаєш? Хочеш бути в їх числі? — підмигує Макклейн і нахиляється знову прямо до обличчя, — Чи хочеш знати, хто твої конкуренти на мене? — в губи каже Кіту він, після цього швидко чмокнувши.
— Боже, гидота, припини вже, — з роздратованим виглядос каже Коґане, витираючи вже заціловані губи. Його обличчя все ще червоне, але це вже явно не мефедрон, — Просто так вирішив спитати. Хоч раз подумав нормально поговорити з тобою.
— О-о, ми щойно мало не потрахались прямо в цій ванній, а ти хочеш поговорити, малет? — подвоює літеру «л» в останньому слові так, ніби їх там чотири і знову посміхається. Він і не проти поговорити нормально з Кітом, тільки не в таких обставинах, а коли вони будуть тверезими і десь, де за дверима не грає гидотна музика, яку поставив такий же гидотний Джеймс. «Зібрав всіх таких самих покидьків на вечірці, як і сам,» – згадавши Лотора, подумав він.
Ленс востаннє проводить рукою по його пресу під футболкою і сідає в ванну вже поряд, а не на ноги Кіта.
— Ну, то давай поговоримо, Коґане. Як ти дійшов до того що у вільний час занюхуєш порошки?
Кіт нещадно ігнорує слова хлопця, не вважаючи за потрібне вивалювати історію свого життя. Розмріявся.
— Мене вже нудить від цього місця, — поклавши лежачий на підлозі порошок в кишеню, туди ж, де і лежав телефон, темноволосий відкрив вікно. Це був перший поверх, тому він з легкістю виліз, — Ти зі мною?
Він зиркнув на Ленса. Най буде. Гірше вечір цей дурень вже не зробить, а залишатися тут Коґане не збирається – він вже отримав все, що хотів у вигляді випивки та трави.
Макклейн, не відповідаючи, встав за ним, усміхнувшись, але зависнувши на підвіконні.
— А ручку подати? Я сам не злізу, — награно засмученно крикнув хлопець. Він в надії простягнув долонь до Кіта.
Засунувши руки в кишені і дивлячись на Макклейна як на останнього бовдура, Кіт почав мовчки йти.
Ленс захникав і прокричав йому в слід:
— Зачекай!!
Ледве як він зліз з цього вікна, дивом всесвітнім не зламавши ногу, але все ж таки приземлився в траву без травм і почав наздоганяти Кіта. Цей вечір обіцяє стати ще… цікавішим.