Повернутись до головної сторінки фанфіку: і в горі, і в радости

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Провина за все це лежить повністю на плечах самого Кенми. І ні, це не значить, що він отак у всьому зізнається, та і Куроо дійсно не мав робити того, що він зробив, але факт залишається фактом. Кенма все це почав.

Жили вони душа в душу – то він у душу Куроо, то Куроо в його.

Взагалі, якщо розібратися, то почалось це через їхніх батьків, які їх змусили гратися разом, і вони занадто зрослись поряд, що і в школу одну пішли, і кращими друзями стали (насправді, там ще і Кенма трохи у друга закохався, але то вже інша історія).

Більше проблем почалось, коли Кенма захотів створити ігровий канал, а Куроо замість того, щоб засміятися, почав його активно підтримувати й ледь сам не погрожував створити свій канал.

Ось так і почалась неймовірна історія Кодзукена разом із заручинами Кенми. Іноді він дуже хотів вийти у вікно.

 

шість місяців тому

 

Початком усього цирку можна вважати один-однісінький твіт:

 

@kodzuwife

як думаєте, з ким зустрічається кодзукен?

 

Кенма його помітив ще з самого початку – о так, звичайно, він час від часу дивився, що люди пишуть про нього у твіттері. Того разу він все кинув з думками, що нічого з того не станеться: людина, яка твітнула це, була от дуже маловідома, тому шансів було мало.

От тільки наступного дня він прокинувся від сотні повідомлень, що навіть почало здаватися, що телефон вибухне від цієї кількості. В голові від вчорашнього шестигодинного стріму боліло настільки, що Кодзуме спочатку думав просто зламати телефон, а потім купити новий. Тільки думки про всю запару з цим процесом не дали йому зробити заплановане. Замість цього хлопець ввімкнув телефон, про що пошкодував майже одразу, але шляху назад не було.

 

@lolitsme

@kodzuwife З ХІНАТОЮ!!!!!!!

 

@Donttalktome

@kodzuken відкрий таємницю з ким ти зустрічаєшся

 

@kenmaslover

ЛЕВ!!!!! ЗВИЧАЙНО ЛЕВ!!! @kodzuken СПЕЦІАЛЬНО УДАЄ ЩО НЕНАВИДИТЬ ЙОГО ЩОБ НІХТО НЕ ПОДУМАВ НА НИХ

 

@iwannabeapplepie

КУРОО ВИ БАЧИЛИ ЯК ВОНИ ДИВЛЯТЬСЯ ОДИН НА ОДНОГО????

 

@openedmind

МОЄ ЕСЕ «ЧОМУ Я ДУМАЮ, ЩО КОДЗУКЕН ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ З ХІНАТОЮ»

—відкрити потік—

 

Кенма тоді тихо застогнав та кинув телефон під подушку. І чого їм то так важливо? Повідомлення не припинялися, його відмічали під неймовірною кількістю твітів та інших публікацій, але він розумів, що єдине втручання в цю ситуацію тільки погіршить все.

Тому хлопець полишив телефона в кімнаті та пішов робити собі каву, щоб готуватися до стріму – і так само до мільйона питань про його особисте життя. Головне, щоб ці потоки не знайшов Куроо, бо він не дав би забути про це приблизно ніколи.

Кава, кава, і ніяких зайвих думок. Можливо, якщо стоїчно їх усі ігнорувати, всі забудуть або зрозуміють, що йому неприємна ці теми. Особливо, коли його серце дійсно хотіло, щоб одне з цих припущень було правдою. Але так не було б, тому він мовчки заварював каву і з насолодою слухав, як потік повідомлень припинявся.

Почувся окремий звук, і Кенма, допивши свій напій, який додав тільки бажання спати, пішов подивитися, хто це написав. Можливо, то Куроо вирішив відправити прикол, як він робив постійно на роботі.

 

@treeforfree

@kodzuken скажи що ти зустрічаєшся з левом

 

Кенма вимкнув телефон.

 

п’ять місяців тому

 

Якщо уникати твіттеру, то могло навіть здатися, що всі чутки про його коханця або коханку зникли. На щастя, фанати ще не дійшли до того, щоб дзвонити йому на телефон, але в такому разі, Кенма все одно не прийняв би дзвінок. Тому так, здавалось, що все стихло хоча б на якийсь час.

Принаймні поки Кенма не сів за стрім знов.

Того дня він вирішив сісти за класику – Minecraft. Колись з нього починав, то чому б не згадати минуле?

– Зараз нарубаю трохи дерева і зроблю собі хатку, — Кодзуме, почухавши носа, бігає від дерева до дерева, збираючи матеріали для будинку.

В чаті почали гадати, якій будинок думає зробити Кенма, і він навіть час від часу дивився на якісь варіанти. Деякі з них дійсно гівняні, і від цього хлопець навіть тихо фиркав собі під носа. Він виживав в цьому світі дійсно довго, що його очі навіть почали злипатися від втоми. Не їв він вже годин десять, бо спочатку захопився грою, потім стрім, і все якось закрутилось, що стало не до того. А він з’їв би шматочок пирога.

Сонце сідало, тому Кенма з мечем у руці побіг назад до своєї дірки в скалі.

– Поки буде ніч, думаю трохи каменю накопати, щоб далі дерево збирати.

Він закрив кімнатку землею, поклав м’ясо смажитися у пічці та дістав свою кірку, відходячи трохи в бік. Поки він мовчки робив всі свої справи, в чаті почали з’являтися питання. Знов.

 

«то з ким ви зустрічаєтеся????»

«вам не здається, що неправильно таке питати?»

«бан»

«то з ким»

«мені здається я чув зомбі»

«ПАРА ХТО ПАРА»

 

Кенма втомлено посунувся вбік від клавіатури та потер очі. По-перше, він дійсно втомився так довго грати без перерв. По-друге, питання такі його дістали теж. І чого їм так було важливо те дізнатися?

Проте в цей час чат не стихав.

 

«мені здається це лев. вони дійсно милі разом»

«але кодзукен сам не раз казав як гарно він ставиться до хінати!!!!»

«але ЛЕВ! ви бачили як він дивиться на нього»

«чому всі ігнорують його друга куроо?»

«а може ви просто кинете лізти в його стосунки?»

«так от про лева»

 

Кенма хотів кричати, тому замість того, щоб йти копати каміння далі, він відклав гру на якийсь час повністю:

– Послухайте, питання мого особистого життя не повинно …

Двері різко відкрились.

– Кодзуме Кенма!

Наступні слова так і застрягли в горлі в хлопця, коли він повернувся подивиться на незваного гостя. І звісно, гадати, хто це був, йому не доводилось. З ним жив тільки один надокучливий бовдур, який міг собі дозволити ось так вільно відволікати його від стріма своїми дурними питаннями. Іноді то були просто про місцеперебування будь-яких речей, потім про забаганки на вечерю, і в кінці він просто мав нахабність заходити кожного разу, коли відчував себе сумним і кинутим. Кенма навіть вішав табличку, що він зайнятий, але другу того було мало; зачинені двері теж не були причиною не стукати в них до посиніння, щоб Кодзуме відкрив їх з чистим наміром вбити друга.

Проте цього разу його голос звучав без якоїсь усмішки чи радості – ні, він був повний незадоволення, що і змусило хлопця навіть поставити гру на павзу.

У руках у Куроо була тарілка з чимось, що змусило живіт Кенма забулькотіти.

– Ти вже дорослий чоловік, але кожного разу я маю нагадувати тобі їсти! І де це бачено, щоб я приносив комусь їсти? — він поставив тарілку на стіл біля його руки, і, на неймовірний жаль Кодзуме, то не був пиріг, про який він мріяв вже якийсь час. То були якій варені овочі з локшиною, і від цього блондин трохи зморщив носа.

– Ти мені постійно приносиш їсти.

І це була правда. Ще з самої школи ні для кого не було дивним, що капітан Некоми міг собі дозволити вирвати телефона чи інший пристрій з рук сеттера тільки для того, щоб змусити його їсти. Якби то був хтось інший, то Кенма вже приклав би всі сили, щоб кинути в цю людину лавку у знак протесту. Але ось від дій Куроо всередині щось теплішало, тому він тільки хмурився, але приймався їсти (ще причиною могло стати те, що Кенма фізично не зміг би забрати ґаджет назад, тому доводилось грати за правилами друга).

– Тому що ти таке сонечко, — і Куроо легко потріпав його по щоці.

– Куро, йди до біса, у мене стрім.

А ще у нього ледве червоніли щоки навіть через стільки років тісного спілкування з Тецуро.

Проте друг не зробив і кроку з кімнати, а навіть навпаки взяв стілець з іншого боку та сів поряд, заглядаючи в екран. Кенма, намагаючись ігнорувати його поряд, тільки поновив гру та почав далі копати каміння. На чат він намагався не дивитися.

– Е ні, моє миле кошеня, ти не продовжиш грати допоки не з’їси цю тарілку, — Кодзуме тільки збирався щось сказав проти, коли Куроо підняв руку вгору, — повністю.

І хлопець, розуміючи всі перспективи сидіти тут з Куроо під боком, тільки тихо видихнув та відсів трохи назад:

– Вибачте, але оцей, — він подавився виключно на друга, який посміхався від вуха до вуха, — не відчепиться, поки я не поїм. Як мамка.

Останні слова він видихнув собі під носа, щоб точно ніхто (себто Куроо) їх не почув, але у того слух був що треба, тому на обличчі почала з’являтися жахлива усмішка.

– Ну тоді вже таточко.

На стіл ледь не впала тарілка, а сам Кенма поривався між тим, щоб викинути друга з кімнати й тим, щоб не посміхнутися так само широко, як і він. Проте у нього була певна репутація, і він ні за що не дав би Тецуро знати, що йому іноді навіть подобаються якісь з його жахливих фразочок.

– Вийди, будь ласка.

– Не кажи, що тобі не сподобалось.

– Це було огидно, — а, можливо, навіть і не так і огидно.

– Неправда, ти любиш мене і мої підкати.

– Неправда.

– Правда.

– Неправда.

– Ти зараз намагаєшся відтягнути час, щоб не їсти?

Кенма тільки ображено похилив голову – саме це він і робив. Але хто міг його винити? Броколі – то дійсно найгірше в цьому світі, що могло вигадати людство. Під пильним поглядом друга Кодзуме дійсно запхав собі до рота шматочок того зеленого гівна і криво посміхнувся, показуючи, що той міг йти.

Проте Куроо замість того, щоб піти, повернувся до екрана, читаючи коментарі. Кенма показав фак.

– Я це бачив.

Кенма показав фак ще раз.

– Гівнюк малий.

Кенма показав фак втретє. Просто для профілактики.

Коли половина тарілки вже зникла, хлопець вирішив подивитися на екран теж, де замість гри було видно коментарі. Хоча після того, як він їх побачив, то почав думати, що краще того б він не робив взагалі.

 

«курокени канон»

«ДАЙТЕ МЕНІ ТАКОГО Ж ДРУГА ПЛЗ»

«можна орендувати куроо??»

«кенма милий їж свої овочі!!!»

 

– От! Навіть твої фанати просять тебе їсти овочі! — Куроо дивився на нього з переможним вогнем в очах.

– Видали їх звідси.

Замість відповіді Тецуро тільки, відхиляючи голову назад, голосно і дзвінко засміявся, змушуючи Кенму ховати своє закохане обличчя за волоссям.

Але локшину він дійсно доїв, попри все своє небажання це робити. Проте радість в очах Куроо могла окупити всі його страждання.

– Все?

– Неважко було, кицю?

Коли він виходив, Кенма показав йому ще раз фак. От тільки здавалось, що той на це тільки посміхнувся.

Ігноруючи всі коментарі про те, що тільки що відбувалось взагалі, Кодзуме знов ввімкнув гру.

– Так от, зараз я назбираю трохи каміння і піду далі рубати дерево для свого дому …

Кімната заповнилась клацанням клавіш та тихим сопінням хлопця.

Наступного дня Кенма навіть боявся відкривати твіттер після того, як його телефон ледь не зірвався знов.

 

@heyiloveu

@kodzuken ТИ НЕ МОЖЕШ ЗАПЕРЕЧУВАТИ ХІМІЮ МІЖ ТОБОЮ ТА КУРОО!!!!

 

@tetsukuro

@kodzuken @heyiloveu це тому що я хімік, а він ще те золотце ;)

 

@heyiloveu

ГОСПОДИ МЕНІ ВІДПОВІВ КУРОО

 

@heyiloveu

ВІН ПІДТВЕРДИВ КУРОКЕНІВ!!!!

 

@kodzuken

@tetsukuro якого біса?

 

@tetsukuro

@kodzuken але ж ти правда золотце!!!!

 

@kodzuken

@tetsukuro я тебе кидаю в бан

 

@treeforfree

@tetsukuro @kodzuken СКАЖІТЬ ЩО ВИ РАЗОМ

 

@goodornot

але мені все ще здається що з левом у нього більше хімії ю ноу

 

Кенма викинув телефон на підлогу, і на ньому з’явилась тріщина.

 

чотири місяці тому

 

Апогей його відчаю стався на інтерв’ю. Зазвичай, він на такі взагалі не ходив, і коли він казав, що ніколи, то це дійсно малось на увазі ніколи. Взагалі. Якби вбити в пошук, то не знайдеться ні одного інтерв’ю, де відомий гравець Кодзукен сидів би поряд з іншою людиною та відповідав на абсолютно тупі питання. Максимум, де він розмовляв, це на стрімах чи відео, коли заходив Куроо або Хіната.

Але туди його ледь не запхнув Куроо, аргументуючи це тим, що йому треба було більше виходити в люди й показувати, що він не просто робот чи муляж. Кенма тоді тільки підкотив очі, але таки погодився хоч раз сходити й спробувати себе в такій ролі.

У нього ніколи не було соціальної тривожності, як більшість вважала в інтернеті, він не боявся розмовляти з людьми, він просто не хотів цього робити. Кенма дійсно не бачив необхідності розмовляти з більшістю людей, якщо розмова буде зводитися до простого «привіт-як справи-чим займаєшся». У цього не було сенсу, то нащо повітря даремно бентежити?

Спочатку розмова йшла навіть відносно непогано.

– Як ви взагалі прийшли до того, щоб створити канал?

Кенма, замислившись на мить, тільки ніяково посміхнувся – не було ніякої неймовірної історії, що стояла за плечима Кодзукена.

– Мені подобалось грати, тому вирішив спробувати, — він відповідав, упускаючи велику частинку деталей, — людям сподобалось, і я залишився в цьому.

Репортерка з каштановим волоссям посміхнулась та поклала руки собі на коліна.

– І що б ви робили, якби не вийшло з каналом?

Продовжив би набридати Куроо, сам собі сказав хлопець, хоча в голос не прозвучало ні одного слова.

– Я не думав про таке, якщо чесно, — Куроо не давав думати про таке, — але не пропав би точно.

Далі розмова плавно пішла на теми, більш пов’язані з іграми, і тут хлопець відчув себе як на своєму місці. Дівчина, яка не була готова до такого потоку інформації від такого закритого ютубера, як він, на мить трохи здивувалась, але майже одразу ж посміхнулась та сіла зручніше, щоб послухати. Кенма, вирішивши, що одним інтерв’ю можна було отримати довічний пропуск на їхнє уникнення, вирішив себе не обмежувати.

І все було б прекрасно, якби в один момент тема не змінилась на іншу. Ту, про яку Кодзукен майже не говорив ніде.

– І останнє питання, яке всіх нас хвилює. В інтернеті почали поширювати теорії про вашу кохану людину, — коли Кенма не почав кричати про те, щоб поміняли тему, дівчина набрала трохи більше сміливості. — Я думаю, ви їх теж бачили.

– Звісно.

Звісно, як він міг їх не бачити? Це було б неможливо, навіть якби він викинув телефон та сховався в такому місці, де не існує інтернету. Мабуть, голубами присилали б свої ідеї. Кенма дійсно не хотів думати про це забагато, але, коли його зводили з Куроо, то щось боліло біля серця від недосяжності цієї ідеї, а коли з Левом, то в судинах закипала кров. Про стосунки з Шьойо він навіть думати не хотів, адже його сеттер-суперник-хлопець тільки самим видом лякав Кенму, як вперше.

– Багато хто з фанатів думає, що ви зустрічаєтесь з Хайба Левом, а свої справжні почуття приховуєте під маскою роздратування.

Щось в її тоні казало, що і вона ці ідеї не підтримувала, а то і відверто зневажала, але її роль не давала їй права так казати. Її сірі очі подивилися на Кодзуме, і в цей момент він зрозумів, що це його шанс. Просто казати, що він не зустрічається з Левом не принесе потрібної реакції, а то і взагалі зробить все одно навпаки. Казати щось про стосунки з Шьойо, знову ж таки, він не хоче; так, Каґеяма не був ревнивим типом, але хто його знає.

Але ж сказати щось треба було.

– Я не зустрічаюсь з Левом, і моє роздратування справжнє.

Очі репортерки засвітились навпроти неї, немов вона ось-ось мала зловити якусь таємницю.

– То невже хтось інших забрав серце відомого Кодзукена?

Так, забрав і давно, але замість цього Кенма тільки прибрав пасмо фарбованого волосся з обличчя.

У нього є шанс виграти трохи часу.

– Так, забрав, — і не встигла дівчина і слова запитати, як він закінчив своє речення, — ми поки не відкриваємо стосунки, бо моя кохана людина не готова до цього.

На цих словах сіроока лагідно посміхнулась, немов побачила щось у його погляді, та продовжила розмову на абсолютно інші теми. Хлопець на мить зрадів такій зміні настроїв, але ось пізніше зрозумів трагізм своєї ситуації.

Де він міг знайти собі пару?

 

чотири місяці тому (пізніше того дня)

 

Кенма, лежачи на дивані у вітальні, із жахом тримав пальця над кнопкою твіттеру. Жахливе місце, особливо після того, як він зробив таку помилку, як сказав про уявну кохану людину. І от що його тягнула за язика так зробити? Де йому шукати людину і сміливість, щоб відкрити той бісів твіттер?

Видихнувши, Кенма натиснув на іконку, помічаючи мало не мільйон сповіщень.

 

@treeforfree

СКАЖІТЬ ЩО НЕ ТІЛЬКИ Я БАЧИЛА ТОЙ ВИРАЗ ОБЛИЧЧЯ З ЯКИМ КЕНМА КАЗАВ ПРО КОХАНУ ЛЮДИНУ???? ПЛЩ АОАОВ

 

@letmebehappy

…. всі ж розуміють що він казав про лева так?

 

@fckyall

@letmebehappy та звідки ви взагалі це вирішили??

 

@letmebehappy

@fckyall ви бачили їхні спільні відео??? коли лев ледь не змушував кенму його взяти на зйомку?? або старі записи з некоми?? МІЖ НИМИ ТОЧНО ЩОСЬ Є ВОНИ ГАРНА КОМАНДА

 

@fckyall

@letmebehappy але ж кенма буквально сказав, що це не лев чи я чогось не розумію???

 

@fckyall

МОЇ РОЗДУМИ ЧОМУ КОДЗУКЕН НЕ ЗУСТРІЧАЄТЬСЯ З ЛЕВОМ

—відкрити потік—

 

Кенма дійсно відкрив той потік, щоб ще раз впевнитися, що деякі з його фанатів дійсно думають головою. Але і там не було ніяких адекватних доказів, а тільки «кенма не виносить лева» (факт), «кенма сам сказав, що це не лев» (теж факт), і все інше, проте не всіх то задовольняло, тому почалися цілі битви.

Закривши потік, хлопець побачив нову суперечку, але цього разу вони, дякувати богу, покинули того бісового Лева та взялися за іншого.

 

@hinken

і поки всі сваряться про те чи зустрічаєтсья Кодзукен з левом, я ставлю на хінату

 

@hinaaaaaata

@hinken не думаю що каґеяма схвалить таке

 

@kageyama

@hinaaaaaata @hinken і правильно думаєш

 

@hinaaaaaata

@kageyama @hinken ЯМА-ЯМА!! я теж тебе люблю! хочеш покидати мені?

 

@kageyama

@hinaaaaaata @hinken … гаразд

 

@hinaaaaaata

@kodzuken вибач що у нас не вийшло. але я радий що ви все з’ясували, кен!!! МОЇ ВІТАННЯ!!!!

 

@kodzuken

@hinaaaaaata я спробую це пережити

 

@hinken

отже, хіната очевидно зустрічається з каґеямою … окей дякую за увагу я пішов

 

Кенма із задоволеним обличчям дивився, як Шьойо своєю нестримною натурою взяв і прибрав себе зі списку його можливих партнерів. Але ось легше на душі не ставало, адже далі люди пішли б шукати його кохання в інших місцях, і все могло б дійти до того, що він насправді зустрічався з якимсь умовним Ушіджімою чи Футакучі. І дійсно, чого їм так було важливо знати, з ким зустрічався Кенма? Невже без цього він не міг стати гідним ютубером?

Подумати про це достатньо не дав Куроо, який втомлено ввалився до квартири.

– Кицю, я вдома!

Кенма навіть не відреагував на його звернення, хоч і відмітив, що друг попри втому в гарному настрої. Чого не сказати про самого Кенму. Перші хвилини проходять у тиші, поки Тецуро перевдягався з костюма в зручні сірі штани та шукав вільну футболку, яку насправді вкрав Кодзуме одразу ж, коли повернувся з інтерв’ю, почуваючи себе погано. Якщо Куроо це помітив, то він нічого не сказав – так іноді бувало між ними, що Кенма крав кофти, бо свої прати було лінь, але коли всі речі були чистими, то Тецуро все одно не знаходив свої речі.

Коли він знов зайшов у вітальню, то незадоволено подивився на друга.

– Ти знов нічого не їв?

У відповідь була багатозначна тиша.

– Кенма! Ну як ти так можеш? Я тобі спеціально залишив, щоб ти поїв чогось не пирога, а ти …

Далі його слова вже не було чутно, але хлопець з тихим пихтінням пішов на кухню клацати холодильником. Кенма вважав це своєю перемогою, проте думати про це забагато він також не міг – слова Шьойо все ще сиділи йому в голові. Про кого він казав? З ким він мав все з’ясувати? Питань було більше аніж відповідей.

Обдумувати ці слова довго Кодзуме не довелось, адже буквально за кілька хвилин перед ним знов з’явився Куроо, але того разу з двома тарілками, з яких йшов приємний запах.

– Їж.

І Кенма, все ще у своїх думках, мовчки запхнув до рота рис, на що друг здивовано припідняв брови. Якби хлопець бік менш задумливий, то помітив би нерішучість на обличчі Тецуро.

Але голові була забита іншими думками – де йому знайти хлопця. Хіната дійсно зустрічається з Каґеямою, і Кенма не хотів би відчувати на собі вбивчий погляд його очей. Варіант з Левом він відкинув майже одразу і ще раніше, адже не зможе витримати ні одного слова з його рота. То хто залишається? Кодзуме обережно кинув погляд на друга поряд – а що, як попросити Куроо? Але Кенма розумів, що це не більше, ніж його власні бажання казали. Ймовірно, він просто хотів, щоб це було правдою.

– Кен, — він пхнув Кенму ліктем у бік, від чого той ледь не ойкнув від здивування. Він навіть не помітив, що друг і слова не сказав за вечір.

Той тільки хитнув головою, щоб показати, що слухає.

– А ти дійсно … зустрічаєшся з кимось?

Цього разу Кодзуме навіть підняв голову, щоб подивитися на Куроо, от тільки той сидів з опущеним до тарілки поглядом. Щось у цьому виді було неправильним.

Тільки потім до хлопця дійшов сенс слів, від чого він, ледь стримуючись, засміявся. Таке бувало рідко, найчастіше він міг тільки фиркнути чи усміхнутися, але ось так відкрито гиготіти Кенма дозволяв собі тільки поряд з Куроо. Куроо теж про це знав, от тільки все одно дивувався, коли ставав свідком такого.

– Ти теж будеш писати стаття про кохання мого життя?

– А воно є?

Є. Але Кодзуме ковтнув ці слова, прикриваючись кашлем. За рум’янцем на щоках друга можна зрозуміти, що робота у нього вийшла гівняна.

– Куро, не валяй дурня, — і Кенма знов відвернувся до твоєї тарілки, — хто захоче зі мною зустрічатися.

Він не хотів казати останні слова, але вони вилетіли раніше, аніж хлопець встиг це помітити. Але що зроблено – то зроблено, і Куроо їх звісно ж почув. І причиною було навіть не те, що він сидів дійсно поряд, а те, що Тецуро завжди чув ось таке побивання друга.

– Кенма! Як ти так можеш думати? Та з тобою мільйони хочуть зустрічатися! Ти ж відомий Кодзукен.

От тільки після цих слів краще не ставало – в тому і проблема, що він відомий Кодзукен. Але він все ще залишався просто Кенмою, який забував поїсти та мав жахливий режим сну. Хто хотів би його попри всі титули та гроші?

– В цьому і проблема.

Більше казати він не хотів, а сама розмова про кохання та славу тільки принесли головний біль. І чого Кенма не міг закритися і слова не казати на цю тему? Він знав відповідь на це питання – він не був такою людиною. Сам же собі могилу викопав.

– Кенма! — він протягнув всі голосні в імені. — Навіть попри те, що ти відомий Кодзукен, ти все ще найкраща людина, яку я знаю! Ні, не треба тут заперечувати, ти дійсно неймовірний! Ти розумний, гарний, цікавий, і ти терпиш мене весь цей час!

– Тебе неважко терпіти.

Пізно прикусив язика, адже Куроо вже посміхається з червоними щоками та тягне друга в обійми. І Кенма, задля годиться нахмурившись, дав себе притягнути до грудей та навіть запхати ще трохи рису до рота. Ну не міг він так просто відмовляти Куроо, хто міг би його судити?

– Що я зробив такого в житті, щоб отримати тебе?

– Мабуть, щось дуже погане.

Проте замість відповіді Тецуро тільки сильніше притиснув його до себе.

Далі він почав розказувати про свої неймовірні пригоди з Бокуто, і Кенма дійсно хотів їх послухати, але голова забилась зовсім іншим.

Якщо йому треба був хтось, з ким він міг би зустрічатися кілька місяців, не викликаючи підозр, а потім драматично розійтися, то треба був хтось близький, з ким Кенма почувався б комфортно. Таких людей було мало: Хіната (але він вже викреслив себе), Акааші (але той занадто помітно закоханий в Бокуто) і Куроо. А ось останній непогано підійшов би навіть попри всі його романтичні почуття.

– Куроо.

Той перервав свою надзвичайно цікаву розповідь про Бокуто та схмурив брови.

– Можеш допомогти?

Ось тут і життя Кодзуме Кенми пішло до сраки.

– Можеш побути моїм хлопцем кілька місяців?

Щоки Куроо загорілись тої ж миті, і, якби не їхня позиція, то Кенма обов’язково помітив би це. От тільки у самого серце бухкало так, немов воно випасти хотіло.

– К-ким?

Кодзуме, виплутавшись з замку рук, сів навпроти друга, поставивши тарілку на стіл – Тецуро провів цей жест з незадоволеним обличчям.

– Хлопцем, Куро, ти оглухнув? Мене закидають питаннями про кохання, а я на інтерв’ю збрехав про це, і тепер мені дійсно треба пара, — від образи на весь світ він похилився на спинку дивану, стежачи за другом золотом очей. — Або ти, або уявні стосунки з Левом, де у нас є три доми й п’ятнадцять діточок.

Останні слова привели Куроо до норми, адже він тільки взяв тарілку Кенми зі столу та почав пхати рис йому знов до рота, щоб він доїв.

– До того ж прикидатися сильно не треба буде, — сам собі сказав хлопець, і Тецуро, який в той момент тільки збирався піднести рису, почав кашляти від несподіванки.

Кенма мав на увазі, що вони робили майже всі ті речі, які мали робити пари, але ось у фрази була й інша сторона – і вона була правдою теж. Він просто хотів, щоб це було правдою. Кодзуме не думав про це цілодобово – вони були близькими, постійно обіймалися та лежали поряд, Куроо присилав повідомлення, відео та голосові, піклувався про його режим та дієту. От тільки іноді, вночі Кенма діставав своє почуття із сейфа та розумів, що хотів би більшого. Але на більше він і не міг сподіватися, тому вмикав гру та забував про чорне волосся.

– Гаразд, — легко погодився Куроо та пішов мити посуд на кухню.

Пекло Кодзуме Кенми тільки почалось.

    Ставлення автора до критики: Позитивне