***Його розповідь***
Що ж відлік почався. З того дня, як я зустрів її. Уже пройшло два дні. Ми з нею рухаємось у сторону бази. Я уже попередив їх, що приведу нову людину. Вона ставиться до мене насторожено. Мені здається, що це буде цікава гра. Видно, що дівчина натренована, що мусила виживати одна. Коли ми робили перевали, то я коротко розповідав про базу і її мешканців. Та дівчина весь цей час просто мовчки слухала мене, нічого не питаючи. Безіменна чи Блакить нічого про себе не розповідала, коли я запитував її. Бо її імені я ще досі не знаю. Вона не назвала його. Тому буде Блакить, бо я знайшов її у воді. Вона мене ігнорила. Мені інколи здається, що німа. Бо за весь час, що ми з нею разом. Я не чув ніякого звуку з її вуст.
***Її розповідь***
Уже пройшло два дні з нашої подорожі з цим диваком. Коли ми рухаємось він розважливий, коли ми робимо привали, то він весь час щось розповідає. Він просто годинами говорить. І дещо важливе, я помічаю для себе.
Ми йдемо на базу, яка розташована посеред лісу. Там знаходяться семеро людей. Троє дівчат і четверо хлопців. Що шість з них мають Дар. Це вся важлива інформація, яку я змогла виловити з його розповіді.
Ще я пригадала своє минуле. Місце, де я провела дитинство було великим будинком, у якому знаходилося багато дітей. У них були стрічки на правій руці, які відрізнялися кольорами. Як я вже знаю, це були Особливі, яких звозили туди для експериментів. Колір стрічки вказував, який у тебе Дар. Земля - це був коричневий колір, повітря - це білий колір, вогонь - це помаранчевий колір, а вода - це блакитний колір. І я була єдина, хто носив блакитну стрічку. Не було там, більше дітей з такою стрічкою. Я була одна.