– Значить так! Правила гри такі: зграя ділиться на дві команди, ті хто захищає і ті хто нападає.- Нехай пограються, буде видно, чи їм сподобається. Ештон трішечки щось спланував на перше тренування, але буде видно по ходу.- Сірін очолює команду захисту, Рікон – команду нападу. А захищаєте ви Хуртелицю. В цей час Хуртелиця писатиме картину, якщо вона її завершить – перемогла команда захисту, якщо ні – команда нападу. Питання?
Шона підняла руку. Ештон їй кивнув, питай мовляв:
– Що я тут роблю?
Пхах. Ештон поки що був задоволений з своїх ідей:
– Як що? Приймаєш участь у соціальному житті.- Широко усміхнувся їй Ештон.
Шона нахмурилась. Ештон їй поблажливо усміхнувся і зітхнув:
– Тобі шістнадцять. Ти ще дитина. У мене язик не повернеться запросити тебе у зграю зараз. Але такий час настане. І я хочу, щоб коли прийшов час відповісти на моє запрошення ти розуміла у повній мірі всі нюанси, пов”язані з цим рішенням.
У Шони підскочили брови. Та вона не готова була щось відповідати, Ештон і не вимагав.
– Ще питання?
– У нас не парна кількість гравців.- Підняв руку Рікон.
– Як не парна?- Ештон перелічив присутніх: Рікон, Сірін, Вілліам, Кір, Акелар, Шона.- Шестеро.
– Шона теж рахується?- Здивувався Рікон.
– Звичайно. Вона ж теж може оборонятися.- Продовжував вдавати дурника Ештон. Добре він розумів в чому заминка.
– Я можу зняти глушитель?- Не повірила своєму щастю Шона.
– Так, це ж тренування.- Усміхнувся їй Ештон.
Шона зловісно усміхнулась і перевела кровожерливий погляд на Рікона:
– Стає цікавіше.
Рікон інстинктивно відсахнувся, а тоді перевів похмурий погляд на Ештона.
– Всі хочуть тренуватися.- Усміхнувся йому Ештон.
– Тоді я забираю Акелара! Це буде чесно.- Все ще набурмосено але категорично заявив Рікон.
– Я думаю, Кір і Вілліам рівні по силі плюс мінус. Їм буде цікаво виступити один проти іншого.- Усміхнувся Ештон. Ці двоє переглянулися, оцінюючи один одного.- Ну Ви вирішуйте.
Ештон перемкнувся на ларів і Розвідників, поки малі там сперичалися і вирішували що да як:
– А ми пограємо в іншу гру.- Всі одразу оживилися. Як Ештон розумів, плітка про те, що будуть тренування з Хранителем – розповзлася, як лісова пожежа. І всі вирішили, що дуже вони цього хочуть. Ну, Ештон тільки за. Аби вони тільки не розчарувалися потім.- Всі діляться на пари, як завжди: лар-людина, а потім на дві команди. Виграє одна команда. У мене тут є дещо.- Підняв Ештон не великий мішечок з землі.- Це гроші Зовнішнього Світу. Сьогодні тільки монетки. В мішечку монетки номіналом 1 цент, 5 центів, 10, 25, і 50. Є ще долар, але я його на перший раз не клав. Витягуватимуться монетки всліпу. І витягатиме лише одна команда. Одна монетка на пару. Інша ж команда повинна зловити супротивника. Якщо суперника зловлено, він повинен заплатити викуп – одну монетку не важливо якого номіналу. Якщо ж викупу немає – гравець вибуває з сьогоднішньої гри. Якщо гравець належить до команди, що отримала монетку на початку гри, то він отримує право ловити лише після того, як втратить монетку. І нарешті. Перемога сьогодні коштує один долар, тобто сто центів. Ну, і є одна поправка. П”ятидесятні монетки вважаються рідкісними у Зовнішньому Світі. В залежності від року виготовленя і ще ряду ознак таку копійочку можна продати в рази дорожче собівартості. В ломбарді, скажімо, або антикварних крамницях, є ще колекціонери. Але, звісно ж, ми не будемо так ускладнювати собі життя. У нас копійочка номіналом п”ятдесят центів коштуватиме два долара. Але обміняти її можна лише в інший день, аніж Ви її отримали. Суто символічно – чим старіша монета, тим дорожче вона коштує. Питання?
Всі охрінівшо дивилися на Ештона, не очікували вони таких складнощів. Дивилися і утрамбовували правила, адже ці ігрища чекають їх ще не раз. Ештон спеціально їх позаплутував трохи. І дав волю фантазії. Адже тут є місце і блефу, і обману, і хитрощам. Хороша гра, аби трішки краще пізнати майбутніх вожаків.
Коротку паузу порушив один з розвідників:
– А якщо в обох команд вкінці буде долар?- Ештон йому усміхнувся, кивнув.
– Не буде двох переможців. Як Ви вирішуватимете це питання – Ваші проблеми. Але в наступній грі переможна команда матиме право обирати чи тягнутиме вона монетки, чи наздоганятиме. І отримає дві додаткові монетки в незалежності від того, тягне вона монетки чи ні. А вкінці курсу я придумаю якісь призи за назбирані гроші. Щось невелике, але прикольне. Ще питання?- Всі стояли, слухали, продовжували офігівати і намагалися скласти все докупи.- Ну, якщо це все, то останнє – не траптесь під гарячу руку моїй зграї.- Усміхнувся Ештон, вказавши великим пальцем собі за спину.
Тоді вони швидко розбилися по парах, а тоді по командах, повитягали монетки з мішечка. А Ештон забіг на зовнішні сходи Храму. А тоді, аби повипендрюватись, стис свою енергію, аби вона засяяла, і відпустив цей маленький клубочок вниз. Енергія летіла якийсь час, ніби падаюча зоря, а потім згасла. Всі стояли якусь мить, не одразу дійшло, що це сигнал до початку. А після цієї короткої заминки почався справжній хаос. Ештон задоволено усміхнувся.
Претенденти і лари по більшій мірі приноровлювались до гри, бігали туди-сюди, намагалися дістати свій долар. Нехай-но в азарт ввійдуть. Усміхався Ештон, спостерігаючи за всім з висоти пташиного польоту.
А от у зграї справи йшли цікавіше. Шона зайняла позицію і швидко писала картину. Паралельно вивільняючи потоки густої темної енергії. Шона чудово навчилася контролювати її і тепер прицільно полювала на Рікона, дестабілізовуючи його (Шона навчилася дестабілізовувати не лише емоційний фон, а й біоритми, а ще вона просто крала енергію в Рікона переформатовуючи у свою власну. Чомусь Шоні подобалось знущатись таким чином саме над Ріконом. А він, бідолаха, робив все що міг, аби боротися з нею – виставляв бар”єри, ухилявся енергією при найпершому зіткненні, намагався обдурити її. А його звір, Акелар та звір Акелара гуртом намагалися розбити бар”єр Сірін. Ну, а Кір з Вілліамом просто лупили одне одного, намагаючись вияснити хто сильніший. Подобалось що одному, що іншому – засумували за нормальним мордобоєм. Ось тепер один одному точно не дадуть засумувати. Ахахах.
Аж раптом сталося зрушення – бар”єр Сірін не витримав потужних атак, що сипались, наче град і Акелар прорвався всередину до Шони. Сірін кинулась до нього, але Рікон перехопив Сірін – тепер вони билися вдвох. Рікон був сильніший, але Сірін була в”юнка, пластична і дика.
Акелар ввірвався до Шони в бар”єр. Шона атакувала його енергією. Ештон напружився, наготувавшись втрутитись, якщо Шона переборщить. Малий весь завмер, буквально окутаний її енергією. Але реакція була не зовсім зрозуміла – він не пручався і не бився. Просто завмер і все. Ештон спостерігав сприйняттям – але не бачив якихось серйозних відхилень в енергії, або чогось, що змусило б втрутитись.
– Акелар!- Окрикнув його Рікон. І той ніби отямився, відмер. Швидко підскочив до Шони і акуратно зняв з мольберту картину. Шона незадоволено дивилася на нього з-під лоба. І Акелар знову завмер, на цей раз дивлячись на картину. І тепер Ештон збагнув. У нього інстинкти заграли. Побачив в Шоні вожака. Акелар стояв, невзмозі відірвати погляд від картини, і Ештон пам”ятав власний шок, коли вперше побачив картину Шони. Акелар підкоряючись такому ж бажанню, спробував занурити руку в створений Шоною шматочок світу. Але натомість… Ештон був певен, що Акелар відчув все, що Шона встигла вкласти в картину. І хоч біохвиль Ештон не чув, та йому і не треба було – він все бачив. Захоплення Акелара, одухотворіння, навіть.
– Акелар!- Знову привів його до тями Рікон. Акелар з зусиллям відірвався від картини, акуратненько скрутив її в трубочку і побіг, але його перехопила Сірін бар”єром. А з іншого боку бар”єр став руйнувати звір Рікона потужними хвилями (оскільки тепер не витрачав енергію на захист від Шони). І Акелар опинився ніби між молотом і наковальнею. А Шона – окутала Акелара такою щільною енергією, що її було навіть видно. При контакті з бар”єром Сірін та звіром Рікона – їх просто роз”їло. І Ештон всерйоз запанікував на рахунок малого. Ештон негайно виставив бар”єри по всьому полю навколо кожної пари (включно з розпридільчою групою), зупиняючи гру. Кір і Віл опинилися в одному бар”єрі, Сірін з Ріконом, а Акелар з Шоною. І Ештон швидко з допомогою методу “вибух між бар”єрами”, шугонув до малих. Він був на місці вже за секунду, і вже виплеснув потік енергії в їхній бік… Але Ештон зупинив його напівдорозі – Шона не шкодила Акелару, захищала його. Хм…
– На сьогодні досить. Гру завершено.- Оголосив Ештон. Всередині кожного бар”єру на полі він зімітував біохвилі, що сповіщали про завершення дійства. Але бар”єри знімати не поспішав.
Шона прибрала енергію. Акелар стояв, акуратно тримаючи картину у руці. Ештон підійшов ближче, аби розмову чула тільки його зграя.
– Акелар.- Тихо звернувся він. Малий поглянув скоса з-під лоба, ніби очікуючи чогось поганого. Ештон йому по-доброму, іронічно посміхнувся, даючи зрозуміти, що все гаразд.- Послухай, ще не пізно. Якщо ти відчуваєш вожака в комусь іншому…- Тим більше, Шона можливо потім теж вступить в зграю Ештона, хотів він сказати. Але зачувши першу частин фрази малий блискавично підняв до нього обличчя з шокованим виразом. Після мілісекундної заминки перевів погляд на картину в своїй руці, рішуче і швидко (але акуратно) віддав її Шоні. Тоді перевів рішучий нахмурений погляд на Ештона, на швидкості лара підлетів до нього і схопив футболку в кулаки обома руками. Ештон відверто охрінів, але на заваді не став – нехай робить, що задумав. А Акелар… Втис обличчя між кулаків… Притисся до Ештона всім тілом… Хееееххх… Ясно все. Свого рішення цей лар не змінить. Ештон обійняв його однією рукою за плечі, а іншою погладив по голові – приймає він його, приймає.
*
– То хто виграв?- Запитав Рікон, поки навчальна група вела підрахунки і розбиралася, хто переміг.
– Шона з Акеларом виграли.- Відповів Ештон, задумливо дивлячись на шазарійців, які намагалися дати хоч якийсь толк в грошах. Розвідники цим теж майже не паряться – скільки сказали, стільки заплатили. Але несподівано вловив незадоволені біохвилі Кіра на цю фразу. Це висмикнуло його з думок і він кинув на Кіра швидкий погляд, але він спеціально перемкнув увагу на щось інше. Хм? Це ще що таке? Перемогти хотів? Ештон думав, йому все одно на перемогу – з Картером бився та й по тому.
– Можливо, вони близькі по духу. – Погодився з Ештоном Рікон.
– Угу… Сумісні.- Роздумував далі Ештон.- Але… Він хоче саме мене в ролі вожака.- Поглянув Ештон на Рікона з явним поглядом “пояснення в студію”.
– Якщо інстинкти Акелара сказали, що ти вожак, а ти його прийняв, то і мови більше ніякої не може бути. Крапка. Те, що йому сподобався хтось інший з якихось причин, аж ніяк такого потягу не перекриє! Лари – вірні істоти. В усіх розуміннях.- Рікон пояснював це терпляче, як завжди. Але в усьому його вигляді читалося – це зрозуміло всім! І емоції були на межі з обуренням. Ештон усміхнувся йому і знову поглянув на всіх цих ларів, що у пошуку вожака.