Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Я ніколи не цікавилась новинками поп-музики або ж іншими її видами , бо не вважала за потрібне витрачати час на незрозумілі трендові мелодії, які мене не захоплювали зовсім .Навіть події Євробачення не ставали центром моєї цікавості, а лише частково змушували мене цікавитись музичними новинками, бо про це говорили з усіх прасок. Якось я почула що в моє місто приїде з концертом якийсь новий співак, що полонив собою серця більшості моїх подруг, чим одразу заслужив мою неприязнь .Я лише обурливо подивилась на величезний рекламний плакат посеред міста і насупила брови, бо розуміла що саме ця людина стала займати більшу частину часу всіх моїх знайомих. Був вечір, я йшла додому, попиваючи колу й вдивляючись у небо .Несподівано для себе я зайшла в незнайоме мені місце, де було досить темно. Стіни будівлі звужувались з кожним кроком , та я не помічала цього і дивилась на небо. Раптом я почула:
— Обережніше!
Я від несподіванки зупинилась, а моя рука вилила на мою білу футболку, мою ж колу .Я була жахливо обурена тим, що хтось розбив мою самотність і почала в темряві шукати джерело звуку .Тримаючись за відкриті двері, які поржавіли майже повністю, фактично зайшовши в середину, на мене дивився незнайомець, мене налякало те, що очі в нього були різного кольору, а ще більше наялкало, що я це розгледіла майже в темряві.
— Дякую що зіпсували мені вечір! — жбурнула я слова.
— Мені здається, ваш вечір був би набагато жахливішим, якби ви впали у яму, яку не побачили через підняти у небо очі.
Я подивилась вниз і побачила люк, який був відкритий і в який я щойно ледве не потрапила. Мені стало ніяково і я промовила не втрачаючи своєї гордості:
— Брудна футболка також ладна зіпсувати вечір!
— Хах! Вибачте! Не знав, що незаплямована футболка важливіша для вас за врятоване життя, або, як мінімум, переломані кістки.
— Якщо це сарказм, то він не вдалий!
Він чомусь усміхнувся.
В кінці вулиці з’явилось яскраве світло. Я не зрозуміла що це, але роздратувалась ще більше. Тим часом незнайомець вхопив мене за руку і поятянув до дверей .Я пручалась, натомість він сказав:
— Наперекір вашому бажанню, я врятую вас ще раз.
— Відчепись від мене! — кричала я.
Усе було марно. За секунду ми опинилвсь у приміщенні. Двері зачинились , було дуже темно, я знову почала кричати. Він насмілився закрити своєю рукою мені рота! Він нахилився над моїм вухом, стоячи за мною і промовив :
— Я просто благаю тебе, незнайомко, помовчи хоч трошки, інакше у нас будуть дуже великі неприємності.
Голос його здався мені незвичним і одночасно дуже знайомим .Він стояв небезпечно близько, я відчула як від його шиї до мене летить дуже приємний аромат. Ніколи раніше я не чула такого поєднання . Це було щось схоже на корицю, мускус, каву і тютюн. І, як не дивно, я трохи заспокоїлась і вирішила на маленьку мить йому довіритись .
За зачиненими дверима на вулиці, я почула як кроки великої кількості людей наблизились до нас .Мені стало страшно, натомість хлопець що тримав руку в мене на губах тихо й повільно додав протяжне:
— Тс-с-с-с…
В мене запаморочилось в голові. За дверима я почула:
— Він біг сюди !Я точно бачила!
— Його тут нема. Клятий музикант! Якщо я повернусь у редакцію без сюжету, мене приб’ють.
— Меловін! Де ви ? — крикнув хтось.
Я раптом почала розуміти що відбувається. Я, не бажаючи того , стала учасницею ситуації, в якій найменше хотіла опинитись. Я повернула голову до нього, світла було дуже мало, але мені було достатньо тієї атмосфери яку я відчула і розповідей подруг про те що він «суцільна таємниця». Я лише прошепотіла:
— Ти… — він поклав палець на мої губи і знову нахилився до вуха.
— Я все поясню…
Я мовчки стояла .Біля мене була людина яку я вже ненавиділа, але почала потроху розуміти чому мої дівчата так шаленіють від нього, хоча, звичайно, такої шаленості ще не відчула. Невдовзі натовп папарацій зник з провулку і я видихнула, відштовхнувши нового знайомого, який мене втягнув у цю ситуацію.
— Як ти смієш мене чіпати!
— Я був вимушений, ти пручалась , а я не хотів неприємностей .
— ТИ! Ти не хотів, я тут до чого?
— Ти навіть гадки не маєш, що сталося б з тобою, якби вони побачити тебе разом зі мною .
— Та мені начхати! Тобі стало страшно, що неповнолітні фанатки дізнаються, що у їхнього улюбленого холостяка є подруга і перестануть ходити на концерти? Чи може твоя пиха не дозволила б цьому трапитись, бо як вплине на репутацію фото такого пихатого павича як ти зі звичайною дівчино?
— Заспокойся, якщо я тебе образив то вибач.
Юнак розізлився. В його очах можна було з легкістю прочитати це, але також було видно, що він доклав усіх зусиль, аби тримати себе у руках і вимовити те, що зможе заспокоїти мій норов.
— Невже? Ти сказав це! Отак взяв і вирішив, що мене треба «рятувати» і потягнув у це брудне приміщення.
— Ем, приміщення не таке вже й брудне. —
— Мене дістав твій сарказм! Всі ви егоїсти!
— Хто «всі «?
— Не важливо, — я почала шукати ручку щоб відчинит двері і була зла, тому що не знаходила її.
— Позбав мене муки перебувати з тобою в одному приміщенні і відкрий нарешті ці кляті двері.
Він насупив брови, підійшов до дверей і легко натиснув рукою на якийсь гачок.