Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Найкращий захист – це атака.
Ден Кебл
Ніч була спокійна , місяць мерехтливо переливався винирюючи з поза хмар , зорі де-не-де виблискували пробуючи пробитися назовні та освітити тьмяну вулицю Детройта. Вона не була нічим особлива , ніяк не вирізнялася , ніяк не заспокоювала своєю тишою , котра зрадницько залякувала своєю таємністю , хоча краще сказати непередбачуваністю. Сміттєві баки були перевернуті на землю у спробах безхатьків знайти залишки надпотрібної їжі , що могло принаймні на один день продовжити життя обездоленому чи знайти одягу , котрі люди викинули за непотрібністю у використанні. Безхатьки— вони були на кожного кроці , хтось жебракував , хтось знаходився в алкогольному сп’янінні лежачи просто посеред вулиці , а дехто забившись у самому темному кутку вулиці приймав червоний лід. Пагубна штука , котра забрала тисячі життів , які бажали отримати принаймні на секунду відчуття ейфорії де у них немає проблем , де все ідеально ,де їх люблять та потребують ,але у фіналі отримували тільки байкот від суспільства та своїх рідних , зіпсоване життя , здоров’я та смерть , що підкрадалася так непомітно. На її думку тільки слабкі духом вирішують свою проблему відрізаючи хвіст коли гниє голова , адже голова всьому контроль , ти повністю віддаєш відповідальність своїм діям і розумієш їх наслідки ; не бажаючи вийти із зони комфорту ти руйнуєш її ще більше замість того , щоб тільки посилити .
Вона йшла помірним кроком несучи в руках пакетик з апельсинами та яблуками ; телефон тихо вібрував у кишені , але сил не було , щоб навіть подивитися ,що з ним. Її бажання було одне покинути цей злощасний , небезпечний район якнайшвидше та повернутися у свої зручні апартаменти. Напевно чорт її зачіпив о дванадцятій годині ночі піти за фруктами в таку далечінь. Хоча їй подобалося це відчуття занадто «холодної крові» , коли ти не розумієш , що тебе може чекати і кров просто таки холоне у жилах змушуючи кожним імпульсом напружувати нервову систему до відчуття безкарності та навіть безсмертя.
— Сумку віддавай . Тільки без лишніх рухів ти у мене на мушці ,— чоловічий голос був , наче грім серед ясного неба. Кожна її клітина завмерла від страху та неочікуваності , котрі з кожною секундою брали верх над холодним мозком , кожен її м’яз напружився у відчутті небезпеки , тваринний інстинкт самозбереження бурлив у середні викликаючи реакції. Крик , з жіночих уст зірвався пронизуючий крик , котрий секундою викликав реакції у жертви та зловмисника , — Сука , замовкни ,— ручка пістолета боляче врізалася в її череп від удару , який наносив кремезний чолов’яга , — Вивертай кишені і бажано швидко , тебе тут ніхто не почує. Кричи скільки влізе , але чим більше тим буде болісніше ,— вона не збиралася гратися зі смертю це була таки , наче мексиканська рулетка де не один патрон на револьвер , а цілих дев’ять. Відчуття холодного дула будоражив з середини , змушуючи все більше і більше імпульсів утворюватися подразнюючи нервову систему. Реакції довго чекати не варто , особливо коли це стосується життя. У тому і людська натура хапатися за останнє багно , але лиш би вижити . У такі моменти здається , що проблем у тебе і не було це все була дурня , котру можна було вирішити за кілька годин , але вже пізно. Навіть дуже. Вона повільно вивертала кишені , але нічого цінного , окрім телефону там і не було. Ось , що лякало жіночу душу.
Вона не раз працювала з людьми , котрих таки ґвалтували грабіжники , якщо у них не було , що взяти , що ж вона сорока восьми кілограмова жінка зробить проти цього двух метрового амбала , що так загрозливо тримав на куркові свій палець. Вона зажмурилася від страху ,тіло заціпеніло, а долоні непримусово випустили телефон. Невже її життя так просто обірветься пулею у скроню?Чому інші можуть у власних цілях з такою легкістю покінчити з чужим життям? Чому вона сьогодні захотіла цих клятих апельсинів , а не пішла відразу додому? Чому?
Жіноча сумка в котрій не було нічого цінного зникла з рук , як і нападник лиш його силует було видно у одному із поворотів. Темнота ,удар об щось залізне ось все , що вона пам’ятала. Здається зловмисник штовхнув її коли виривав із дезорієнтованих рук від страху ,що повністю взяв над нею контроль.
— Та подавись нею ,— тихо зірвалося із закривавлених губ. Це був далеко не крик , чи шепіт вона скоріш шипіла , як розлючена кішка ,що побачила як її цінності забирає хтось інший. Скроня болісно пульсувала від удару об залізні ворота , світ крутився закручуючись у різні сторони змушуючи рвотний рефлекс рватися на волю , ком у горлі набирав обертів , який жінка істерично пробувала проковтнути назад у середину. Її руки міцно тримали залізні штики об , котрі тільки що її штовхнули. Вони були ,наче рятівний круг від прямого контакту бетону з тендітним тілом. Але вона була рада , що так легко обійшлася. До дідька ту сумку , у неї так десять головне , що вона жива , а на все інше ще заробить.
— Мем , з вами все у нормі?
Вона все пам’ятала відрізками : не пам’ятала хто викликав поліцію і як вона очутилася у відділку.Кров на місці зупинили поліцейські , адже на їх прохання зателефонувати у швидку допомогу жінка ультиматум відмовлялася.
— Міс ,ми знайдемо ваші речі. Обіцяю особисто вручити вам їх у руки , — напроти неї сидів детектив у чорній кожанці. Його лице було у шрамах , що надавало якогось відчуття шарму та мужності , що мимоволі виникав вдивляючись у його лице. Він був приємний , не кричав , а лиш спокійно розпитував потрібну йому інформацію , — як ваша голова?
— Усе добре , — за її неточними підрахунками , у поліції жінка сиділа десь уже другу годину , було давно уже за опівніч на годиннику. За цей час вона несамовито втомилася і всі її слова ,що самопочуття в нормі — брехня. Здавалося зараз жіноче тіло знепритомніє від знесилення ,або вирве на стіл через підступаючу до горлянки нудоту : напевно через сильний удар по уразливому тім’ї стався струс мозку , потрібно звернутися до лікаря ,але вона немає часу ,щоб дозволити собі хворіти , а особливо так болісно та довго. Вип’є знеболювальні і все мине за кілька годин , у крайньому випадку сходить у аптеку за антибіотиками. Все , що їй потрібно це лише тиша , що вже помаленьку заповнила весь простір від зайвих розмов та звуків , що гуркітом проникала в її тендітні вуха змушуючи тіло тремтіти через пережитий шок , але здається причина була в іншому : температура її тіла росла даючи про це ознаки. Єдині звуки , котрі досі було чутно — ручки та її власної крові , що циркулює по венах розносячи її до серця. Таке відчуття , наче хтось ввімкнув кран з водою , котра переливається по довгій трубці і бридко дзюрчить виводячи з себе.
— Гєвін звільни кімнату ,— блаженну тишу порушив чийсь голосний бас , що змушував інстинктивно зажмуритися ще сильніше у спробах сховатися від потенційної небезпеки. Його власник явно був великим чоловіком з непоганим авторитетом , але дивна нотка прокуриності проскакувала поміж добре поставленого басу ,що налаштовувала відразу на дві версії особистості: мужнього та авторитетного чоловіка , що досяг бажаного успіху , або п’яницю ,шо не так давно відпустив психологічні травми та забажав повернути назад образ минулого себе.
— Це вам не бардель , щоб я кімнату звільняв. Ти і твоя лялька пластикова можуть зачекати , поки я дороблю всі документи стосовно цієї міс ,— з уст чоловіка зірвалася отрута ,що проникала в самі судини та капіляри розносячи її в саме серце де вбивала все живе на своєму шляху. Не будучи про нього обізнана у неї було би враження пристойного та тактичного чоловіка , що очаровував своєю добротою та увагою, але перше враження завжди помилкове та несе в собі обмаль правди про людину. Хоча невербальні дії багато чого можуть сказати про власника ,але у випадку детектива Ріда варто поглянути на його співпрацю з андроїдами і всі висновки про його характер та поведінку будуть на руках.
— Нам потрібно провести допит , здрисни звідси ,— сідий чоловік жестом показав на двері. Його тон був скоріше приказним чим благаючим.
— Я ще тут , — вона неочікувано подала тремтячий голос. Її очі були досі закриті , втома брала верх над слабким організмом.
— Мем , вибачте я зараз все уладю і ці йолопи звідси підуть .
— Можна я краще піду ? Мені завтра на роботу. Чи ви збираєтесь мене всю добу тут тримати? — легкий смішок зірвався з кривавих уст насторожуючи присутніх чоловіків. Її стан був незрозумілий для них , здавалося , що зараз вона впаде прямо тут або рознесе у агресії всю кімнату разом з ними.
— Так , відпусти даму , — чоловік з голубими очима переможно заговорив , показуючи всю свою надмінність над молодшим колегою.
— Можливо варто надати дамі першу допомогу , поки ми будемо тут допитувати злочинця , — голос , цього голосу вона ще не чула в кімнаті. Напевно той голосистий чоловік зайшов не один. Але те ,що ця персона відрізнялася кардинально від всіх присутніх можна було зрозуміти і без зорового контакту.
— Не потрібно , — її очі різко відкрилися подразнюючись від яскравого світла в кімнаті. Перед нею постало три чоловіка , кожен різний до чортиків у мозку . Насправді її теорії щодо зовнішності людини за голосом здійснилися : перед нею стояв кремезний чолов’яга з нотками довгого алкоголізму ,але надиво одяг його був достатньо охайним та чистим. Її очі вивчали ситуацію бігаючи по двом чоловікам , що обмінювалися ненависними поглядами , які наче спалювали одне одного без лазерів.
— Ваш одяг в крові , а на тім’ї та скроні кровотечуть рани. При анемії це достатньої погано , та може виразитися летальним випадком. Думаю вам варто скоріше повернутися додому та випити знеболювальні , — шатен стояв трішки лівіше кремезного чолов’яги. Його голос був спокійний та розміреним порівняно з колегами , що досі палили один одного поглядам. , хоча насправді їй на хвилину показалося , що він домінував над нею задопомогою свого низького басу та впевненій позі.
В кімнаті повисла тиша , жінка мовчки аналізувала ситуацію пробуючи не показувати напруги , що заволоділа нею під час такої короткої розмови . Здається був би він людиною , вона би вже шукала можливості з ним познайомитися. Але чи зупиняло її колись така дурня , як вид? Людиноподібна машина нічим і не відрізнялася від своїх розробників , тільки напевно не мала емоцій.
— Що ти ліпиш? Дівчина повністю здорова не враховуючи поранень. Хенк , зводи свого чайника на СТО , а те у нього щось комп’ютер барахлить , — першим порвав тишу детектив Рід з надмінним сміхом звертаючись до свого колеги Андроїда , що не відводячи погляду вивчав жінку. Шатен навіть бровою не повів у бік Гівена , впевнено чекаючи її відповіді.
— У мене анемія першої групи , містер правий.Якщо це так потрібно я можу посидіти та почекати поки ваші колеги допитають злочинця , але мені рано на роботу , тому принаймні якась година сну буде не зайва. Тому , містер Рід , прошу відпустіть мене я розповіла вам все , що пам’ятала , — її погляд був впевненим , віки були наполовину закриті , а руки повільно жестикулювали. Було щось не так , вона відчувала себе не так , як п’ять хвилин тому. Погляд карих очей був далеко не просто вивчаючим , він був більш засудливим , таке відчуття, що він її десь бачив і не у самому приємному світлі.
Наче вона вчинила злочин чи змогла підштовхнути до нього , але який? І чому він продовжує так на неї дивитися , невже навіть девіація на нього не вплинула!? Чи він не девіант? Боже , вона чула про нього. Він найновіша модель компанії «Кіберлайф»! Його програмісти та інженери зробили його до мурашок занадто людиноподібним , починаючи із зовнішності, закінчуючи його свідомістю. Вони зробили з нього ідеальну машину для розслідування, він люблю ціною досягне мети і виконає свою місію. Напевно тому його і наділили навиками психології в особливості жіночої. Невже вона знайшла собі рівного конкурента у цій сфері? Ні , він машина , а не людина дивно їх порівнювати.
— Якщо міс так хоче , то я не у праві вас затримувати більше. Давайте я вас підвезу?
— Не потрібно , я у спромозі дійти сама ,— вона помотала головою в сторони, піднімаючись зі стільця. Нарешті вона зможе піти додому , щоб відпочити за увесь день . Сьогодні проблем її на голову звалилося і так забагато , якщо не відпочине , то просто завтра не буде більше кому їх вирішувати. Жіночий погляд знову впав на високого шатена , що таки милував око своє присутністю , його діод мерехтів жовтим. Тепер він дивився , наче у пустоту обробляючи інформацію , його поза була впевнена , руки були схрещені у замкові на спині , а носки взуття були повернені до неї. Невже зацікавлений у їх розмові? Боже , та про , що вона думає , він – андроїд , причому людська психологія до машини , котра не факт чи щось відчуває! Ще би подумала , що стіл здатний відчувати щось.
— Прийшли кадри з відеокамери. Напад здійснив андроїд , — незручну тишу та перепалку між двома чоловіками , що з секунди на секунду хотіли вже перейти на вирішення проблеми кулаками перервав серйозний голос андроїда , — у рапорті зазначається , що до справи залучено мене та лейтенанта Андерсона .
— Це означає , що я нікуди не йду?,— сумно додала жінка.
— У нас немає необхідності вас затримувати , ви , можете йти. Гарної вам ночі , мем , — сідий чолов’яга жестом показав на двері. Жінка лиш обережно стараючись нічого не кинути на свому шляху , вийшла. Ззаду чулося відлуння чоловічих голосів , що виказували своє невдоволення.
— Я не збираюся працювати з цією бляшанкою , — хах , а вона би навпаки була би не проти з таким чоловіком хоч і електронним попрацювати. Не вперше ж.
*
Легке головокружіння переслідувало всю півгодинну дорогу. Свіже заміське повітря неприємно било в ніс , змушуючи її вище піднімати комір заляпаного у власні бордові крові пальто , щоб хоч трішки полекшити дихання. Втома давно змінилася на легке відчуття енергійності через адреналін , а нестерпний біль на легке поколювання, яке інколи здавалося , наче приємним та заспокійливим .
Зорі сяяли освітлюючи темну вулицю ; маленький весняний дощик моросив ; дерева тихо гойдалися у сторони. Була би вона романтиком сказала би , що зараз ідеальна ситуація , щоб поцілувати найдорожчу людину у світі , обійняти та невідпускати поки незамерзне до тремтіння в колінах через холодний вітер , а потім , як підлітки бігти у будинок , щоб грітися біля теплої батареї з фруктовим чаєм в руках. Але не було у неї такої людини , була вона зовсім самотня , хоча і мала друзів. Вона не могла зателефонувати комусь та просто поплакати про проблеми , не могла розповісти секрети , показати свої справжні відчуття. Вона лиш тихо вночі ділилася всім зі своїм щоденником , що був , наче шафою з її власними скелетами та чортами , що щоночі наздоганяли її у снах влаштовуючи свою вендету , котру вона повноцінно заслуговувала. А чи потрібна була їй така людина? Навіщо комусь знати її слабкості , котрі потім можна використовувати у своїх злих цілях. Хто є , як не вона знає , що можна творити коли у тебе є інформація. Знали би її клієнти , що жінка записує кожну їх розмову у власних цілях , а не для аналізу — засудили і не скривилися. Так само , як і вона коли використовували всі їх розмови у корисних діях , адже хто володіє інформацією , той володіє світом.
— Ось я і дома. Дім милий дім ,— ключ легко повернувся у замкові впускаючи повноправну власницю у середину. Приємний запах пахощів та квітів привітливо замайорів проникаючи до жіночих рецепторів , котрі здається так і мріяли нарешті на зміну свіжому повітрю відчути домашнє.
Вона зняла чорні замшові підбори , що боляче натерли ноги. Її погляд опустився на тендітні кінцівки , що у темній кімнаті освітлював лиш місяць; вени болісно пульсували , а пальці здавалися синіми та трішки напухшими. Вона закотила очі обіцяючи собі , що більше не буде носити таке незручне взуття, але підсвідомо розуміла , що ніколи не відмовиться від красивих та елегантних підборів .
— Диму без вогню не буває , — вона закотила очі оцінюючи картину своїх володінь. У вишуканих кімнатах , що були наповнені елегантністю царював безлад , але не такий , що могла у попихах створити жінка , котра кудись поспішала і не мала часу прибрати. Ні , це був безлад від чиїхось рук , що щось тут активно шукали і схоже знайшли. Невже не знайшли нічого дома і вирішили викрасти сумку ? Але у будинку повно цінних речей , невже це співпадіння? Хоча у співпадіння вона і не вірила! Все , що відбувається це результат наших дій , виборів , а саме їх сплетіння в один час , що несе за собою наслідки у майбутньому , тому вона сама частково і винна , що пішла у той район знаючи , що там може трапитися.
«Чорт , можливо злодії ще тут» , — пронеслось у заплутаних від тривог думках. Якщо вони ще тут , якщо вони її побачать і вб’ють, або чого гірше будь ще , і катувати будуть. Потрібно взяти пістолет і перевірити , чорт , але ж він у сейфі вона ніяк туди не добереться , адже кабінет в кінці будинку , а без зброї йти занадто небезпечно. Крадій обов’язково почув її гуркіт взуттям та її тривожні слова , тому можливо він десь ховається за кутком чекаючи , щоб дати їй по голові коли вона буде обшукувати кімнату.
« Міс Елуїза , візьміть себе в руки. Телефонуйте в поліцію » ,— подумки заспокоюючи себе вона судомно розпочала набирати 911 , що здається було цілу вічність. Пулею вийшовши з будинку вона почула довгоочікуване спасіння.
— Алло , ви , телефонуєте в 911 чим ми можемо вам допомогти?— приємний жіночий голос повернув до реальності , змушуючи кожен сантиметр мозку працювати у спробах зв’язати щось конструктивне з жіночих уст.
— Мій дім пограбували. Я не знаю чи є хтось зараз всередині ; проживаю я одна ,— вона тривожно видавлювала з себе всю інформацію , що знала. Здається зараз вона впаде від занадто великої кількості адреналіну в крові , — так , проживаю я на Green street 17 , так приватний район , так я чекаю на поліцію