Турбуватись не варто

 

    Повітря так і сочиться напругою, чути лише деякі фрази, і то погано долітають до тонкого слуху, хоча він й справді намагається вдатися в суть розмови. Чуя дратівливо відкидає голову, уважно стежачи за усіма присутніми, які важливо сидять за круглим столом. Все-таки зупиняючи погляд на, як завжди спокійному Дазаї. 

   Не подобалося Накахарі, як цей пихатий індик зараз умиротворено сидить, ніби це не йому зараз пропонують стати Босом Італійської Мафії. Знаючи Осаму, він цілком може прийняти таке рішення.

   Рудоволосий нервово смикає ногою, намагаючись втихомирити свої й так розхитані нерви. Краєм ока помітивши на собі злий погляд своєї правої руки, шатен тільки підняв куточки губ на кшталт усмішки, тим самим дратуючи виконавця ще більше. 

    — Я згоден прийняти вашу пропозицію. Із задоволенням зроблю це. Коли підпишемо усі необхідні документи?

     Чуї на мить здалося, що в нього раптово почався напад галюцинації або ж йому просто почулося. Він, невірно розплющивши очі й сильно стискаючи руки в кулаках; зривається, підбігає до столу, ставлячи долоні по обидва боки від себе. 

    Пропалює впевненим поглядом розслабленого Осаму й ігнорує важливих персон ззаду, забуваючи правила пристойності та підвищивши голос, нахабно заявляє:

    — Дазай, навіть не смій! Або ж я особисто розірву ці чортові папери, а потім і тебе!

   Дазай, піднявши голову, лише холодно зазирає в бурхливі глибокі океани, стикаючись поглядом із захисним льодом, різко випускає через ніс повітря, сподіваючись, що ця витівка обійдеться лише питаннями, а не забрудненням рук у крові, благо не своєю. 

  Осаму уважно оглядає всіх людей, що сидять за столом трохи віддалік: вони не були сильно зацікавлені проблемами Боса та його правої руки, тож зараз тихо щось обговорювали між собою. Вони боялися, боялися Дазая, знаючи, які про нього легенди ходять містом. Він не здивований. 

   Чуя відчуває всім нутром, як Осаму стримується, але не здається під гнітом наполегливого погляду. Шатен відразу подається трохи вперед, перед цим знову кидаючи швидкий погляд на чужих людей, і тихо, майже пошепки відповідає на обурення рудого, палко опалюючи його губи та швидко скорочуючи дистанцію між ними. 

     — Якщо, ти зараз не заткнешся, то Портова Мафія горітиме в синім полум’ї. Думаю, ти розумієш, про що я говорю. Займи своє місце, моя зла собачка.

   Накахара невдоволено зводить тонкі брови, здогадуючись, що шатен знову крутить свої геніальні ігри за його спиною. Втім, як завжди, його ніхто не просвітив, навіть якось прикро стало. Але покірно послухався, довірився; зробивши невеликий ввічливий уклін на знак вибачення, повернувся на диван. Збори закінчилися напрочуд швидко. Дазай, встаючи зі шкіряного темного крісла, направив зацікавлений погляд на Чую, з його вуст зриваються слова, які не віщують нічого доброго. 

  — Накахара, підійди до мене.

  Скільки напушенності чується в голосі, що мимоволі стає гидко і бридко. Виконавець встав навпроти свого боса, все ще демонстративно, роздратовано складаючи руки на грудях. Чуї важлива щирість, для Осама це не секрет, але всім цим фальшем Дазай змушує його буквально вибухати від злості, що для слуху шатена – просто музика. 

   Дазай м’яко погладжує пухкі губи кінчиками пальців, натискаючи та змушуючи відкрити рота, та безцеремонно накриває в грубому поцілунку, не прибираючи долоні. Тільки натискає рукою на потилицю, притягуючи ближче. Розплющує свої хтиві карі очі, кладучи вільну руку на талію й до легкого, приємного болю стискаючи.

    Накахара, фиркнувши на таке ставлення до себе, тільки мстиво треться стегнами через тканину об пах шатена; відчуваючи, як чужа рука почала безсоромно мацати сідниці. Блакитноокий міцно охоплює ногами торс боса, ледве відсторонюючись і важко дихаючи в шию, здавлено видихаючи. 

   Осаму оглядає кабінет, його не особливо хвилює, якщо раптом хтось сторонній увійде, але ось доведеться відспівувати тіло, знаючи вибуховий характер Чуї. Несе свого вічно незадоволеного виконавця, сильніше стискаючи пружні сідниці в долонях і чуючи скрегіт зубів. На покусаних вустах розпливається грайлива усмішка.

    Відкриваючи важкі дубові двері вільною рукою, Дазай успішно закриває їх на замок. Особиста спальня Боса Портової Мафії - місце, куди ніхто, крім нього самого, не потрапляв, тільки блакитноокий бував на цій постелі частіше, ніж у себе вдома. 

   Накахару недбало кидають на ліжко, згори всією вагою придушуючи досить мініатюрне тіло. Шатен втягує в черговий владний поцілунок, виходить мокро та змазано, але це тільки більше заводило обох.

    Чуя тихо гукає, коли забинтована рука проходить по напруженому пресу, болісно повільно спускаючись униз, але несподівано зупиняється.

   Темні штани швидко опиняються на підлозі, а Чуя відчуває легкий вітер на відкритій шкірі. Тепер нічого не мішало Дазаю роздивлятись оголене тіло під ним. 

    Дазай квапливо знімає з себе сорочку, відкидаючи кудись убік й не збираючись церемонитися з пряжкою чужого ременя. Накахара розводить ноги, слухняно прогинає спину, коли пальці ніжно погладжують пах і спускаються до напруженого кільця м’язів.

    Торкання різкі, короткі, їх вистачає, щоб завдати болю, але для Чуї вона дуже приємна, він звик до всіх замашок Осаму за весь час таємних стосунків з босом. 

    Осаму швидко знімає всі речі, що залишилися, зі стрункого тіла; милуючись, як завжди ідеально білою шкірою. З неї все, ще не злізли темні мітки минулих ночей, лише трохи втратили свій колір та насиченість.

   Вуста мимоволі згинаються в усмішці, спостерігаючи, як Накахара в нетерпінні смикає голими сідницями по оксамитовому-чорному ліжку. Він виглядає страшенно сексуально в такому вигляді, так і хочеться взяти, до зриву голосу, до благань, до сліз, до помутніння свідомості.

    Жадібно хватає за стегна і притягує до себе ближче, краще прилаштовуючи. Знову нахиляється, цілуючи червоні губи, відтягуючи та боляче кусаючи за нижню. Поглиблює поцілунок, доки рукою тягнеться під подушку, звідки дістає лубрикант, через небажання завдавати пекельного болю.

    Швиденько змащуючи пальці й не сильно розтягуючи, Дазай входить органом досить грубо і відразу вщент, закидаючи голову та хрипко стогне. З губ Чуї відразу зривається тихий напівкрик від несподіваного проникнення, завдаючи відчутного болю, але й приємного поколювання внизу живота. Збудження не зникло. Він прогинається тільки сильніше, відчуваючи своїми грудьми тепло чужих, і від такого розмаїття біжать мурашки по тілу.

     Осаму, трохи сповільнивши, починає вбиватися у вузький простір. Йому до дурниці приємно, чужі стінки хоч і стискають, але приймають, а від різких поштовхів шатену неймовірно добре. Він хоче показати сьогодні Чуї, що краще не кричати на боса Мафії; сподіваючись, що песик засвоїть свій урок й більше не стане все дозволятися. 

    Накахара вже не стримується, голосно стогне, його руки притиснули над головою й утримують, не даючи й шансу на милість, але чи мало зараз це його хвилює, мовчки віддаючись приємним відчуттям.

   Так, йому боляче, але це біса чудове почуття мазохісткої насолоди не залишає тіло. Дазай хоче довести своє верховенство, тому вільною рукою б’є по стегні, хапаючи і стискаючи, відчуваючи міцні м’язи під пальцями. Він диявольськи жорстокий сьогодні, та винен у цьому сам Чуя. 

   Накахара дивується про себе, як його ще не перевернули на живіт, змушуючи уткнутися обличчям у подушку, як було минулого разу, але, мабуть, сьогодні шатену важливий зоровий контакт, щоб бачити червоне обличчя і ці безсоромні блакитні очі, в яких зараз хлюпається тільки пристрасть й бажання.

    Дазаю тепер не подобається бачити свої не дуже красиві сліди на чужому тілі, тому в німому вибаченні за завдані раніше незручності: акуратно і навіть якось ніжно цілує тіло, таким чином сподіваючись загладити свою провину. 

    Підійматися назад до таких солодких, вабних губ, блискучих від постійних облизувань, пристрасно впивається в них; паралельно ковзаючи рукою по збудженому чуїному члену. Повільно торкаючись, але темп поштовхів не змінює, навпаки, прискорює, входячи до кінця.

     Велике тремтіння пробиває тіло Накахари, сильніше обхопить ногами торс шатена і починає рухатися вже назустріч. Доводить себе до несамовитості. Чуя різко відкидає голову та з гучним криком кінчає собі на живіт; відчуваючи, як Дазай все ще трахає його, тому підставляє своє обм’якле тіло босу. 

   Декілька глибоких поштовхів - й відчуває в’язке тепло чужого тіла. Осаму спішно виходить, лягає поруч, дозволяючи Накахарі уткнутися носом у груди.

   Дихання збите, але незабаром вирівнюється. Важко дихаючи в руду копицю, він рукою ласкаво погладжує пасма. 

    Якщо Чуя сильно виснажений і вибитий з колії на деякий час, значить, йому вдалося провести гарний урок послуху для вірного песика. Іноді Дазаю доводиться і до таких заходів звертатися, щоб хоч якось утихомирити запальний характер рудого.