У Йокоґамі було похмуро. Власне, такі дні – одні з найулюбленіших у Рюноске. Температура межувала між теплом і холодом - ідеально для чорнявого члену мафії.
Але насолоджуватись погодою було досить складно, враховуючи питання, які не давали спокою хловцеві.
Акутаґава зітхнув, спершись на поруччя лавки у якомусь непримітному парку, згадуючи розмову зі своєю сестрою Ґін.
— Чому я не можу цього зрозуміти? Це дратує! — гнівно й спантеличено вигукнув еспер.
— Рюноске! Чому ти кричиш? У тебе все в порядку? — сестра висунула голову крізь дверну раму кімнати хлопця.
Незважаючи на те, що Акутаґава був засмучений, він не зміг не посміхнутися. Йому завжди подобалось, як Ґін дбав про нього. Він постійно доглядав та піклувався про брата, навіть коли вони сварилися.
— Так, Ґін, я в порядку, але чи можу я поговорити з тобою про дещо? — Акутаґава знервовано возився зі своїми пальцями, що для дівчини залишилось непоміченим.
Ґ ін усміхнувся перед тим, як зайти в кімнату брата і сів навпроти нього.
— Так? Що тебе турбує…? — посмішка була на його обличчі, але готовність вбити будь-кого, хто зв’яжеться з його братом-також.
— Тож… чи пам’ятаєш ти тигра-перевертня за голову якого полює мафія? — він зупинився чекаючи на відповідь.
— Звісно.
Еспер втягнув повітря на повні груди, перед тим як продовжити, але натомість піднявся і почав ходити по кімнаті.
— Просто.. Я не можу перестати думати про нього! Я ненавиджу його усім нутром за те, що він вертиться у мене в голові коли я наодинці! А тоді, коли ми не намагаємось вбити один одного , я ловлю себе на думці, що посміхаюсь з його тупих жартів! Що я, до речі, НІКОЛИ не робив!
Акута ґ ава продовжив ходити по кімнаті бурмочучи незв’язні фрази на зразок: «він змушує поводитись мене так дивно!» або «я не розумію, що відбувається!». Ґ ін розуміючи посміхнувся, підійшов до брата і поклав руки на його плечі.
— Рюноске. — Акута ґ ава перестав бурмотіти і подивився на сестру широкими очима.-Мій любий братику, та ти ж закохався!
Хлопець був готовий заприсягтися, що його серце зупинилось на мить, перед тим, як знову шалено заколотіти. Потім Рюноске взявся за своє серце і подивився під ноги.
—«Закохався» - неможливо - я не думаю настільки ніжно про цього перевертня!
Гін зітхнув і вийшов з братової кімнати.
— Щоб ти не казав, Аку, тобі варто піти на прогулянку і все обдумати.
І він саме це і зробив.
_______________________ На даний момент
Акутаґава подивився на ставок, що був перед ним, І відчув у грудях тиск незадоволення від того, що поруч із ним у його відображенні нікого не було. Чи був він самотнім?
Ні, не міг бути. Він був зовсім не самотній, просто ніколи не відчував такої потреби в прихильності, як інші наївні люди. Поки не зустрів того клятого тигра-перевертня.
Акутаґава не міг стриматися, щоби знову не думати про нього. Він думав про його обличчя. Його губи. Його чудові очі кольору заходу сонця. Він так його хотів. І це нарешті його вразило. Він закохався. Акутаґава схопився за поруччя, на яке спирався, і заскреготів зубами.
Як він, дикий представник портової мафії, який убив сотні людей власними здібностями, міг бути закоханим? Рюноске уже хотів був закрити обличчя руками, коли почув знайомий голос.
— Акутаґава?
«Дідько. З усіх випадків - чому він вирішив з’явитися саме зараз?»
— Чого тобі потрібно, перевертню?
Сріблястоволосий хлопець зітхнув і підійшов до свого ворога, перш ніж також спертися об поруччя.
— Нічого, насправді, я випадково побачив тебе тут і захотів поговорити. Минув деякий час, відколи ми не намагалися вбити один одного, тому я подумав, що це не зашкодить.
Зазвичай Акутаґава сказав би якесь їдке зауваження, і, не затримуючись, пішов би, але він недавно зрозумів, що здатний когось любити.
Акутаґава видихнув і подивився на хлопця.
— Слухай, — він відчув, як щось мокре скотилося по його шкірі. Звичайно, зараз йшов дощ. Акутаґава зціпив зуби й наштовхнувся на поручні. — Мені потрібно тобі дещо сказати… —
Ацуші посміхнувся, відчуваючи, як краплі дощу падають йому на обличчя, і подивився на нього.
— Гаразд, тільки давай підемо в інше місце, щоб не промокнути.
— Але куди? — квартира Акутаґави була не так близько, щоб швидко туди дістатись. Перш ніж заговорити, Ацуші на мить замислився.
— Ну, ми могли б піти до мене? Це неподалік.
Рюноске кліпнув і швидко пробурмотів «гаразд», намагаючись не відводити думки від певних місць.
Ацуші зловив себе на думці, що не відчуває дощ після того, як вони почали йти, а підвівши очі побачив, що Акутаґава використав Расемон, як парасольку, щоб захистити їх від дощу.
— О, дякую! — сказав Накаджима, а Рюноске перед тим як знову відвести погляд, подивився на тигра і на його обличчі з’явився легкий рум’янець, який, звісно, не помітив перевертень.
— Будь ласка…
З непомітною швидкістю вони опинилися перед квартирою агентства.
— Кьока пішла тренуватися з Кенджі, тому її тут немає.
Акутаґава кивнув і заховав Расемон, коли вони зайшли всередину.
— Я міг би зробити нам чаю. Давай сідай. — Рюноске знову кивнув, нервуючи, що голос його видасть.
Він сів у вітальні Ацуші й відчув, як нігті впились йому в долоні. Зараз він надто хвилювався.
Минуло близько семи хвилин, поки з кухні вийшов Ацуші з чаєм.
— Будь обережний, гаряче, — Ацуші простягнув Акутаґаві чашку і плюхнувся поряд.
— Так про що ти хотів зі мною поговорити? — Акутаґава зробив ковток чаю, перш ніж поставити його.
— Ацуші… — Очі перевертня розширилися, почувши, як ворог називає його на ім’я замість «джинко».
(з японської «тигр-перевертень»)
Акутагава вже збирався продовжити, коли почув голос, що лунав з вхідних дверей.
— Ацуші, ти вдома? Я забула свій гаманець, а Кендзі голодний.
Накаджима запанікував, схопив чашки закинувши їх під стіл, а Акутагаву затягнув до шафи і заліз туди наступним.
— Джинко?! — Ацуші закрив рот Рюноске долонею, що той не встиг закінчити речення. — Ммф!
Вони почули брязкіт ключів і як двері відчинилися.
— Ацуші?..? Здається, його немає вдома.
Вони почули кроки Кьоки, що прямувала до їхньої кімнати, а потім почала шукати свій гаманець.
Акутаґаву дратувала рука Ацуші на його вустах, тому він зробив те, що зробив би будь-хто.
— Що за… ти щойно лизав мою прокляту руку?! — прошепотів Накаджима, намагаючись, щоб його не почула Кьока. Чорноволосий посміхнувся й подивився на Ацуші.
— Так, так.
Перевертень скрипнув зубами, витер руку об сорочку й подивився на Акутаґаву. Його волосся було трохи скуйовджене, а на лобі виднілася крапка поту. Проте його обличчя почервоніло, і він виглядав засмученим. Нічого приховувати - він виглядав красиво, навіть заворожливо.
Ацуші подумки вдарив себе по обличчю за такі думки про свого суперника. «Ох… надто близько…». Акутаґава спробував відійти назад, що лише погіршило ситуацію. Шафа, в якій вони сиділи, була маленькою, тобто достатньою, щоб помістити двох людей, але все одно маленькою .
— Припини рухатися, ідіот, бракує місця.- незважаючи на протести Ацуші, він усе ще намагався відійти від нього, що призвело до того, що Акутагава спіткнувся об власні ноги та впав на хлопця. — Агх-Акутаґаво, геть від мене!
Вони були надто зайняті сваркою, тому не почули, як Кьока пішла, а припускаючи, що вона все ще там, продовжували шепотіти. Акутагава подивився на Ацуші, а потім на його губи- «До біса це»
— Перевертню, ти не проти, якщо я щось зроблю?
Ацуші збирався запитати його, що саме, але раптом відчув уста Акутагави на своїх. Він схопив Ацуші за зап’ясток і притиснув його до стіни. Очі тигра були широко розплющені, а обличчя почервоніло. Акутаґава розірвав поцілунок і подивився на його обличчя.
Побачивши здивовані очі Ацуші він відступив, наскільки міг.
— Я… мені шкода, що я… — Перервавши виправдання Рюноске, Ацу схопив того за комір і, притягнувши до себе, поцілував. Пересиливши здивування, той розтанув у губах суперника.
Приблизно через дві хвилини вони розірвали поцілунок, ледь задихаючись, і Акутаґава витер рота рукавом.
— Хаа… тобі знадобилося досить багато часу.
Ацуші уткнувся обличчям у шию Рюноске й відчув, ніби він пливе.
— Це те, що ти хотів мені сказати? — Акутаґава кивнув і обійняв спину перевертня руками. — Ну, тоді я теж люблю тебе, халявщику.
Чорноволосий захихотів і поцілував маківку Ацуші.
Відколи Акутаґава любив когось настільки, що хотів подарувати цілий світ? Він ненавидів такі телячі ніжності, але його все задовольняло, оскільки це стосувалось його дурного тигра-перевертеня.