Пітер щиро не розумів, як опинився в такій ситуації. Він, справді, все ще сподівався на те, що це виявиться сном або дурним жартом містера Старка (бо все це в його стилі). Але, чим більше він щипав свою руку, чим більше проходило часу, нічого не змінювалось… Локі все ще сидів за столом на його кухні та щось спокійно обговорював з тіткою Мей. І, поки ніхто не звертав уваги на Паркера, він міг спокійно проаналізувати все своє життя. Йому просто треба було зрозуміти, коли все пішло не туди?
Звісно, в Пітера була величезна купа варіантів для відповіді: від найбанальніших (типу «з мого народження») до найдивніших (типу «тому що я не повернув Неду п’ять баксів» чи «не треба було ховати від Клінта печиво»). Але, якщо дивитися тільки на цю ситуацію, то… Відповідь була. Все почалось з походу в звичайний торгових центр за подарунками.
×Два тижні тому. Субота×
І хто придумав ходити по магазинах у вихідні дні? Купа людей створюють величезні черги абсолютно усюди, через що витрачається багато часу просто задля того, аби сплатити за покупку. Але найгіршим було те, що всі відвідувачі створювали галас. Багато галасу. І Пітер знов пошкодував, що не погодився піти за подарунками у вівторок. Але, з іншого боку, усюди сяяли гірлянди, які створювали неймовірної краси візерунки на вітринах, та й різдвяні пісні створювали чарівну атмосферу. Певно, тільки через це настрій Паркера все ще не впав нижче плінтуса.
— Мені залишилось купити подарунок лише для ЕмДжей, — о, ні, ще й Нед допомагав утримуватись на хвилі позитиву, — ти вже придумав, що їй подарувати?
— Якщо чесно, я все ще думаю, — Пітер знизав плечима, — можливо, щось пов’язане з мистецтвом. Їй подобається малювати, але, іншого боку, це може бути занадто банально, а ще я можу купити щось не те і це її розчарує і…
— Це що… Локі?!
— Ні, ти чого. Це точно не він, хтось просто зробив косплей.
— Та це Локі, я кажу тобі!
Чужа розмова змусила хлопців замовкнути. Вони швидко почали озиратися, тому що відвідування будь-якого місця самим Богом Брехні завжди викликало в людей ажіотаж. Хоча, зазвичай, він сам ніде й не з’являється. Спочатку, це було небезпечно, тому що громадяни пам’ятали напад на рідне місто, а потім це стало звичкою: не ходити Нью-Йорком без компанії. Пітер знав про все це лише через те, що бачив Локі декілька разів у Вежі Месників, і через те, що зміг розпитати Тоні.
— Чувак, а ви з ним знайомі? — Нед підійшов до друга трохи ближче і прошепотів: — ну, як Людина Павук і Локі?
— Нед! — Пітер голосно зашипів, але, після декількох зацікавлених поглядів у власний бік, замовк на декілька секунд, — так. І як Пітер Паркер також. Декілька разів зіштовхувалися у Вежі, але я не впевнений, що він запам’ятав мене, — знизав плечима, а потім, насупившись, відвернувся від Локі.
— Ти чого?
— Якщо він все ж таки мене пам’ятає, я не хочу отримати ще одне хвилю популярності, як минулого разу.
Кажучи про «минулий раз», Паркер міг упевнено нарахувати більше десятка подібних випадків. Тому що кожна його зустріч з Месниками, (особливо, коли він НЕ в костюмі супергероя), закінчувалась повною катастрофою… Добре, хлопець просто драматизує. Так, в інтернеті з’влялось купа його фотографій, так, з найбільш дурними написами та теоріями, які тільки можна було б придумати. Але, це все ще не настільки погано, наскільки могло бути. Власне, якщо говорити суто про Богів… То згадувати треба лише одну конкретну ситуацію. Тор в той день майже розповів усім відвідувачам кафе (та й світу в цілому, бо хтось вів прямий ефір), що знає Пітера не тільки, як звичайного стажера, але й як Людину-Павука. На щастя, ситуацію врятував Нед, який дуже голосно та наполегливо став просити автограф (Паркер може поклястися, що приносив другу такий ще три місяці назад). Але, на захист Локі, потрібно додати, що він навіть у Вежі поводив себе тихіше, ніж його названий брат (особливо, якщо ігнорувати усі його колючі коментарі).
У будь-якому разі, і Пітер, і Нед, мовчки прийняли рішення ігнорувати ситуацію і спокійно продовжили обговорювати подарунок для ЕмДжей. А після того, як вони вийшли з магазину, Паркер дозволив собі зробити повний облегчення видих. Ймовірність того, що його особистість можуть усім розкрити стрімко наближувалась до нуля. А це означає, що хлопець може, нарешті, розслабитись. І все могло завершитися добре, друзі могли просто купити подарунок та розійтися по домівках… Якби не одне «але»
— Він виглядає сумним, — Пітер невідривно дивився на Локі, який стояв перед книжковою крамницею, що знаходилась напроти них.
— Хто? А… — Нед трошки насупив брови, — чого ти так думаєш? Чуйка?
— Це й без чуйки зрозуміло і я не впевнений, що вона на таке розрахована, — фиркнув, — він просто стоїть біля цієї крамниці вже декілька хвилин і, іноді, тяжко зітхає, наче не може вирішити щось всередині себе… О, і він декілька разів збирався піти, але зупиняв себе, — знизав плечима, — знаєш, я думаю, що йому сумно. Ну… Він наче хоче купити комусь подарунок, але не впевнений у тому, що його приймуть, — хитає головою, після чого дивиться на друга, який голосно фиркнув на усі його слова, — ну що?
— Чувак, для людини, яка хоче ігнорувати ситуацію, ти занадто зациклений на ній. І, доречі, навіть, якщо ти маєш рацію і йому дійсно сумно… Що ти з цим зробиш? — Лідс посміхнувся,— давай, пішли, ми ще збирались… Йой. Пітер, ти куди?
Певно, це і є той самий моменту коли все полетіло не в ту сторону. Тому що Пітер, проігнорувавши останні слова друга, пішов до Локі. Так, с кожним кроком впевненість, із якою хлопець почав, потихеньку зникала. Але, заради справедливості, шляху назад не було.
— Добрий день, містер Локі, сер, — чоловік повернувся у бік підлітка і швидко оглянув його, наче намагаючись впевнитись, що звернулись до нього, — мене звати Пітер Паркер і ми з Вами раніше зустрічались… Ну, у Вежі Месників… Я там, е-е-е, стажер, ось, — хлопець нервово посміхається, — це, скоріш за все, не моя справа, але Ви виглядаєте дуже сумним і, зовсім трохи, самотнім, а скоро ж Різдво і… Якщо хочете, можете відмічати його зі мною та моєю тіткою Мей, вона добра, хоч і приготування їжі то трохи не її, але… — він червоніє, тому що розуміє, що його трошки понесло не в той бік, — кхм, я не кваплю Вас із відповіддю, усього доброго, — на останніх словах голос Пітера більше нагадував писк, тому він не вигадав нічого краще, ніж просто й швидко піти подалі від торгового центру, в якому залишив, в стані шоку, Неда і, в легкому ступорі, Локі.
×Тиждень тому. Субота×
От нормальних людей бісять понеділки, тому що початок робочого тижня, то завжди щось неприємне та огидне, ще й може навалитися купа справ зверху. А от Пітер готовий визнати, що усією своєю великою душею ненавидить суботи. І він може пояснити це, привести статистику та купу аргументів (у вигляді презентація), після чого будь-хто, хто вважав інакше, погодиться з ним. Але зараз такої можливості не було. І все, що міг зробити Пітер, це ніяково посміхнутись і похитати головою. А той, хто був винний у ступорі школяра, спокійно пішов з поверху… Залишивши Паркера одного з двома Месниками.
— Пітер, якого ху…хріна? — Тоні допитливо подивився на свого стажера.
— Старк, тут дитина! — Стів тяжко зітхнув, — але я підтримую твоє питання.
Чесно кажучи, Пітер і сам хотів би знати «якого хріна». В цілому, він був свято впевнений у тому, що Локі (так, той самий, який щойно пішов), просто забув про його пропозицію (або проігнорував), що стосувалась Різдва. Але ні! Як виявилось, Бог усе пам’ятав. І, як тільки Паркер переступив поріг одного з особистих поверхів Месників, Локі з’явився поруч і спокійно заявив про те, що приймає пропозицію звичайного смертного, а потім просто пішов. І все б нічого, але ж ця сцена відбулась на очах Тоні і Стіва, які зараз очікували отримати відповідь на своє запитання.
— Ну… Тут така справа, — Пітер нервово засміявся, при цьому швидко оглядаючи кімнату, — можливо, чисто теоретично… Я… Е-е-е… Покликав Локі відмічати Різдво зі мною та тіткою Мей. І, здається, він щойно погодився, — його погляд зупинився на вікні.
— Ти зробив що? — якби Тоні не перестав пити каву декілька хвилин тому, він, як то завжди буває в подібних ситуаціях, виплюнув би його, — малий, скажи, що ти пожартував.
— Так, Містере Старк, це такий жарт, дуже невдалий, — хлопець зробив декілька маленьких кроків у сторону вікна, — я просто забув, що зараз не квітень.
— Де ти, взагалі, з ним зустрівся? — Стів насупився, — наче, в новинах не було нічого про співпрацю Людини-Павука та Локі, а у Вежі ти не з’являвся з… Минулого четверга, якщо я не помиляюсь.
— О, ну, це легко. Ми з Недом ходили по магазинах, щоб купити всім подарунки, і, в одному з них, я зіштовхнувся з Локі. Він, чогось, був сумним та самотнім, а скоро Різдво і тітка Мей завжди казала, що ніхто не повинен зустрічати його на самоті. І тому я вирішив, що буде класно, якщо я покличу його до себе на Різдво. Ну, знаєте, може наша з тіткою компанія не найліпша, але все одно краща, ніж нічого.
— І що про все це думає Мей? — а от від цього питання Пітер завис, — ти ж мав у неї запитати, чи не так? — Тоні потер перенісся, можливо, в його голові вже був план, як все виправити, — судячи з виразу твого обличчя, ти про це навіть не думав, а це означає, що, — але Паркер не збирався його слухати, — малий, ти куди?
Пітер прокричав щось про те, що йому терміново треба поговорити з Мей, при цьому на ходу він натягує маску, а після таки вистрибує у вікно. І хлопець ніколи і нікому не зізнається, що це більше схоже на втечу, ніж на те, як він зазвичай йде з Вежі.
Людина-павук називає це тактичним відступом.
×Зараз×
Отже, все повернулось до того, з чого і почалось. Локі сидить на кухні Пітера, щось обговорює з його тіткою Мей і, при цьому, допомогає їй щось приготувати. Ци виглядає дивно, ще й вся ситуація дуже напруженує, немов щось має статися. Але «чуйка» мовчить, тому Пітер змушує себе розслабитися і почати робити вигляд, що нічого не відбувається. Наче в нього вдома щось подібне стається, ледве, не кожного дня.
Ні, заради справедливості, іноді до квартири Паркерів навідуються різні супергерої. І, якщо деякі з них використовують двері (Тоні Старк і Стів Роджерс, ця думка про них) аби увійти, то інші віддають перевагу вікнам (Чорна Вдова, Соколине Око і Багряна Відьма полюбляють використовувати цей метод, і неважливо, що вони можуть тікати від переслідування репортерами, а це було найближче безпечне місце), але є і той, хто взагалі ігнорує існування будь яких законів (Віжен і його несприйняття будь-яких фізичних об’єктів, іноді, все ще лякає абсолютно усіх мешканців цієї квартири). В будь-якому разі, поява будь-кого з Месників у цьому домі не була чимось новим, і, скоріш за все, саме через це тітка Мей так спокійно відреагувала на те, що Локі зустрічає Різдво з ними. Але, все ж таки… Пітера трохи нервував той факт, що тут і зараз, поруч з ним сидить людина (ну, може й не зовсім людина), яка декілька років тому намагалась знищити Нью-Йорк та, на додачу, захопити всю планету. Все таки, не дивлячись на те, що Бог був спокійним та тихим, ніколи не знаєш, чого можна очікувати.
— Я можу піти, якщо тебе нервує моя компанія, — Пітер різко підняв голову, він і не помітив, що Мей вийшла з кухні і Локі зараз дивиться прямо на нього.
— Що? Ні, з чого Ви взяли, що Ви мене нервуєте? Я сам Вас покликав, сер… Містер… І…
—Ти можеш називати мене просто Локі, — він тяжко зітхнув, — зазвичай, ти багато і постійно говориш. Ти розповідаєш, буквально, про все, що з тобою відбувається, починаючи від школи і закінчуючи вечірніми розмовами з твоїм другом, але зараз ти мовчиш, — чоловік похитав головою, — я маю сумніви, що причина в твоїй тітці.
— О… Я, я не знав, що Ви це помічаєте. Але, ні, зараз я мовчу просто через те, що не знаю, що Вам розповідати, бо Ви Бог і Ви, певно знаєте, так багато речей, що мої балачки для Вас, то якась маячня, яка немає для Вас ніякої цінності, — частково, це було правдою.
— Ти умовив Тора подивитися з тобою фільм про війну на якихось зірках, а він просто з тобою привітався, — Пітер відчув, що його щоки почали палати, тому що це була чиста правда, а ще й через те, що в чужих, холодних, очах, на секунду з’явився сум, — що ж. Мені все ще цікаво, чого ти мене покликав. І, як тільки ти даси мені відповідь, я, так вже й бути, перестану нервувати звичайного смертного своєю неперевершеною персоною, — його губи склались в, трошки, пихату посмішку.
— Ви здавались самотнім і сумним, — посмішка повільно зникла з обличчя, — і я подумав, що це неправильно, що ніхто не має почуватись так в Різдво. Але, якщо бути відвертим, я був упевнений у тому, що ви просто… Проігноруєте мою пропозицію. Тому, я трохи здивований, що Ви зараз сидите тут, на кухні зі звичайними смертними, а не десь… Десь в іншому місці, але не в моєму домі, — хлопець нервово потер передпліччя, — ну… Розумієте, Ви — Бог. І я думав, що для вас знаходитись в звичайній квартирі, це щось… Жахливе? — співрозмовник тихо пирхнув, — але це не значить, що я не радий, через Вашу присутність. Я просто… Я просто здивований.
— Що ж. Пітер Паркер, тоді тобі дуже не пощастило, тому що я вирішив залишитись тут і продовжити наповнювати Вашу квартиру своєю величчю, — Локі посміхається і зараз виглядає, лишень трохи, задоволеним.
І хлопець почав робити те, що вмів найкраще. Говорити. Він упевнено та емоційно розповідав про те, як вони з Недом купували подарунки, а потім про те, як намагався покласти під ялинку ЕмДжей той, що був саме для неї, а у фіналі все закінчилося тим, що Людина-павук, випадково, прилип до ліхтаря (а він майже ідеально впорався із роллю Санта-Клауса). Іронічно, що саме на цьому моменті балачок Пітера, на кухню повернулась Мей, яка, дізнавшись про все, встигла прочитати племіннику швидку лекцію про те, що йому варто остерігатися холодів. Але таку просту сімейну ідилію руйнує дзвінок у двері.
— Ти покликав когось ще? — жінка ласкаво посміхається, хитає головою та йде в коридор. Ким би не був гість, але йому вже раді в цьому домі.
Пітер ще не знає, що за дверима стоїть Тор, який зрозумів, що не хоче відмічати будь-яке свято без свого брата, а ще Тоні, який просто прийшов до висновку, що двоє Богів в одній квартирі, то вже починає звучати, як анекдот з поганим закінченням, а саме тому він просто забере всіх до Вежі. Ну а що? Там багато місця, та й людей, з якими можна весело провести Різдво теж. Пітер не знає й про те, що зараз в його кімнаті Чорна Вдова обережно розставляє подарунки від себе та Клінта. І хлопець навіть не здогадується, що весь минулий тиждень Бог брехні витратив на те, щоб дізнатися про Різдво абсолютно все, що він тільки зміг знайти.
Паркер не впевнений, але, можливо, цьогорічне святкування Різдва може стати найкращим у його житті.
Локі про все це знає.
×The End×
×Grey Fury×