На тренування Рікон не з’явився. Він і не тренувався з ними. Просто десь збоку сидів, кудись в сторону дивився або в небо. Але Ештон розпереживався. По перше, вчора йому погано було, а по друге, сьогодні ж вночі вони контракт заключають… Чорт! А Ештон мав стільки клопотів з поїздкою, що навіть не дізнався як це проходить, і взагалі як йому це все зробити… З Мерін він навіть не розумів, що робиться… Вона його сама направила… А тут же все по іншому. І чи не передумав Рікон?
Після тренування він теж не з’явився. І Ештон накручував себе все більше, ще й як на зло гуртка сьогодні не було. Не писати ж йому… І як його знайти? У нього взагалі є Ключ? Дуже навряд з його біохвилями…
Ештон пошерстив в Системі, але щось йому ці знання не йшли. І нічого він не розумів. Він лежав в спальні і не давав собі спокою.
Все! Годі. Він йде до Мерін.
Спершу Ештон знайшов Акіла:
- Акіл! Привіт! Проведи мене до Повелительки!
- У неї зараз конференція і…!- Акіл був проти, але Ештон перебив його на півслові.
- Вона сказала, що я можу приходити коли захочу. От я зараз дуже хочу! - Ештон був знервований до неможливості…
- Гаразд. Ходімо. - Насторожено поглянув на Ештона Акіл.
З кожним кроком Ештон прагнув зустрічі все більше. Дуже потрібно! Заспокоїтись хоча б. Ось нарешті двері! Ештон пришвидшив крок, коли побачив знайому палатку, буквально влетів всередину.
І побачив поруч з нею наложника. Ештон одразу розгубив весь запал. Чорт… Треба ж було додуматись до цього. Наложник лежав і мордував якусь дощечку. Мерін поглянула на нього. Дивно. Він і не помітив, що уже не кланяється їй при зустрічі. А тепер вони не самі. І тим не більше вони тут і зараз. Вона Повелителька, він - її Фаворит. Мерін була в білій сукні. Сиділа з вином у лівій руці. Без шляпи. Не важливо з ким вона зараз, цей ідіот на неї навіть не дивиться. В її серці зараз тільки Ештон. І… вона в серці Ештона, тільки в його серці, по справжньому лише в його серці. Чомусь на душі потепліло. Ештон їй усміхнувся і поклонився, притиснувши руку до грудей. Він зараз думав, що незважаючи на своє кохання, він все ще пам’ятає хто вона. Що він і досі поважає її, шанує. От тільки тепер це перемішалося з теплом і він нічого не міг з цим зробити.
Ештон підійшов до неї і сів на сходинку перед троном біля її ніг зліва. Мерін мовчки піднесла вино над його головою і зупинила в кількох сантиметрах від лиця. Щось у цьому було. Як вона віддала йому тоді своє вино, і як робить це зараз. Щось таке особливе. Інтимне.
Ештон взяв. Теж мовчки.
Сидів і пив. Він вже заспокоївся. Пружина розкрутилася. Він ковтнув і притулився плечем до ноги своєї королівни. І відчув, як біохвилі Мерін на коротку мить збилися. Він їй теж радісно відповів і усміхнувся.
Він тепер розумів, хоч йому ніхто і не пояснював, чому для Мерін так важливо було заключити цей договір. Навіть не так, чому з людиною будь які стосунки для алубі без договору неможливі. Тому що алубі спілкуються душею, пізнають один одного безросередньо зсередини. І для неї інакший шлях - просто непосильний.
Ештон повернувся думками до Рікона. Чому він так переживає? Ще п’ять днів тому він не хотів цього договору, а шість - не знав про існування не тільки Рікона, а й ларів вцілому. А зараз хоче? Зараз хоче заключити цей договір? Ештон був не певен навіть зараз. Він не був категорично проти, як раніше, але… і не за. Тоді чому він переживає? Боїться, що йому відмовлять? Та ні. Зовсім ні. Тоді чому? Ештон не розумів сам себе.
Він вслухався в конференцію, насолоджуючись Шазарійською. Ніби милозвучна медитаційна музика. Ештон і не помітив, як занурився у сприйняття енергії. Просто розчинився у всьому довкола. В неспішних потоках. Він відчув енергію Наложника. Вона була слабка. Відчув Мерін. Вона була рідна, неймовірна, прекрасна. Відчув потоки людей на конференції, відчув непомітні потоки в повітрі. Це була інша енергія не жива. Вона просто була. Невагомі потоки мали власні течії та вихрі. Вони були не важливі. Не їстівні? Швидше так. Ештон потягнувся до них власною енергією. Це було схоже на купання. Ніби занурюєшся у зовнішнє середовище. Це приносило певне задоволення. Хм… Мабуть так він мав би почуватися, приймаючи тоді ванну з Акілом і Ванессою. А Рікон? Для нього ця традиція щось значить? Адже вони обмінювались енергією в воді. Ештон пригадав, яка вона була. Гаряча. Ештон розумів, чому Рікон помиратиме у муках, якщо не стабілізує свою душу - його енергія, не знайшовши виходу випалить його зсередини. Це, якби людина не могла б потіти, коли їй жарко. Чи якби, не могла б зігрітися біля вогнища, коли холодно. Хм. Людина ж гріється від вогню. Значить приймає його енергію. В чому проблема. Ештон і зараз так може. Ештон втягнув в себе вихрі, що витали довкола. Відчуття було… прохолодне. Він ніби може її поглинути, але краще знайти цьому якесь інше застосування, поглинати її - не затишно.
Ештон сформував навколо компактний вихор з власної енергії і «погодував» Мерін. Він так інколи робив. Це йому нагадувало, як кладеш цукерку в рот коханій. Ештону подобалось, Мерін теж. Їй було «смачно». Ештон усміхнувся.
Він вийшов з сприйняття. Тепер він це подумки буде так називати. Ато не міг весь цей час визначитись що це в нього таке. Мунлайт теж підтримала. Для неї теж важливо було, аби все мало свою назву. «А що ти думаєш про все це з Ріконом?» - Запитав Ештон у Мунлайт. І вона відповіла - Рікон свій. Своїм потрібно допомагати.
Пф. Ось як у них все просто. «І коли тільки встиг він затесатися у твою зграю, Мунлайт?». У нашу - відповідала вона. Час не важливий - казала вона. Серце важливе - пояснила вона.
Он як. Рікон вибрав Ештона. Тоді у Храмі. Але й Ештон прийняв його. Ось тоді Рікон і став своїм. Вони зробили це при свідках. І Храм був свідком. Раптом Ештон збагнув. Храм теж у своєму роді живий. Його біохвилі були живі, хоч і не такі виражені, як у людей, алубі чи ларів. Але його біохвилі не були наче явище, не були штучними, не були неживими. Ештон обов’язково про це дізнається.
Тобто, що виходить. Вони вже заключили договір. Невнятний, неофіційний, непотужний але зв’язок було встановлено. Рукопожаття. Ось воно що. Дурнувата людська традиція, яка теж взяла якийсь початок звідкись. Слабкий обмін енергією. Який, втім, був. Договір. Двохсторонній. Ештон ледь не розміявся вголос. Потрібно більше аналізувати свої вчинки.
Ештон і не помітив, як конференція закінчилась. Вони з Мерін були самі.
- Ти так заворожуюче медитував, що я побоялася тебе переривати. І знову використав мене як якір.
- Мені не вибачатися? - Усміхнувся Ештон і закинув голову назад.
- Ні. - Усміхнулася у відповідь Мерін. Вона не помічала, але Ештон помітив - Мерін припинила посміхатися весь час. В крайньому разі, у його присутності. - Знайшов свої відповіді?
- Так. - закрив очі Ештон.
- Чимось ще допомогти? - Запитала Мерін.
- Так. Розкажи мені про те, як заключити договір з ларом. Ми вирішили, що це буде Клятва Вірності. - Попросив Ештон. Він дуже хотів, аби про це розповіла йому саме Мерін.
- Хм. Незвичне рішення. - Оскалилась вона. - Проте схоже на тебе. Зазвичай такі договори односторонні. Той, хто дає клятву - прив’язує себе до того, кого обирає. Цей договір схожий, на договір, що укладають Князі з Повелителем. Зазвичай дає велику владу ведучій стороні, такий договір майже неможливо знищити, якщо наперед про це не думати, адже приймаюча сторона сама ввіряє себе у руки. Специфічна річ.
- Можна зробити договір двостороннім? - Запитав Ештон.
- Так, звичайно. Будь-який договір можна зробити двостороннім. - Погодилась Мерін.
- Як це взагалі зробити? Коли ми заключали договір, я взагалі не розумів, що роблю. Ти ж мене направила.
- Все так. Але цього разу буде обряд. Вас направлять спрямовані сили обряду і Храм. Тобі потрібно буде тільки скріпити договір. - Ештон напружився.
- Як скріпити? - Насторожено спитав він.
- Потужний обмін енергією. Може бути укус до контакту з кров’ю. Може бути поцілунок з контактом слини. Можуть бути використані інші біологічні рідини. - Ага! Недарма чуйка халепи спрацювала! - Але для вашого договору буде достатньо перших два варіанта.
- А ти який порекомендуєш? - Запитав Ештон.
- Найпотужніший договір можна скласти через укус. Але, будь з цим обережним. Якщо лар розцінить це, як насильство над собою. Особливо якщо буде не готовий прийняти тебе - він може відторгати договір. А як результат - згоріти.
- Тобто, так як ти розповідала, помре в перші три дні? - Спитав Ештон.
- Так. - Кивнула Мерін. - Коли я заключала такі договори, я була переконана, що мене приймають. Це не завжди було з бажання приймаючої сторони, це могло бути з негативними емоціями. Але прийняття - це основний фактор. Взагалі, якщо ти не відчуєш, що тебе приймають, краще не заключати договір взагалі. - Пояснювала Мерін.
- Я відчую? - Перепитав Ештон.
- Ти вже повинен відчувати. Як думаєш?
Ештон задумався. Тоді в Храмі його приймали. Він був певен. А після? Хм… Мабуть тоді, коли він вливав енергію в Рікона, все ж був найпоказовіший момент… Він йому не довіряє. Це факт. Ештон це відчуває. Але… Він прийняв його енергію. Ештон спробував пригадати це відчуття, як його енергія розчинялася в тілі Рікона. І він не пригадував відторгнення або неприязні до себе. Швидше Рікон з вдячністю прийняв допомогу.
- Я не певен. Але, здається, так. - Сказав Ештон.
- Ти ніколи не будеш певен докінця, доки не побачиш на його тілі свій договір. - хмикнула Мерін. Ештон задумався. Він пригадав, як Мерін торкнулася до їхнього договору, щойно побачила його. Так, ніби мала на це повне право. Тепер Ештон розумів - не «ніби».
- Мерін. Я хочу розуміти, що роблю, а не просто слідувати вказівкам. - Обернувся Ештон і поглянув твердо їй в очі. Мерін здивувалась. Але кивнула.
- Гаразд. - Усміхнулась вона. Ештон відчув, як в її грудях розлилося тепло. - Є кілька етапів. Перший - це встановлення зв’язку. Ти повинен впевнитись, що тебе приймають, що твій договір з взаємної згоди, і що майбутній партнер приймає запропоновані стосунки. В твоєму випадку - Клятва Вірності. Твій договір передбачає… Скажімо робочі стосунки. Тобто ти не повинен використовувати його для задоволення своїх потреб чи комфорту у побутовому житті. Натомість він не може відмовити тобі, якщо ти накажеш йому щось, що стосується роботи чи життєвонеобхідних потреб. Принаймі я це собі так уявляю. А Ви повинні уточнити, що ви під цим розумієте. Другий етап це обговорення умов. У Вашому випадку приймаюча сторона повинна висловити клятву. Якщо ти хочеш зробити договір двостороннім, ти теж можеш висловити відповідь. Озвучити зобов’язання зі свого боку.
І третій етап - закріплення договору. Обмін енергією. Ти повинен зловити біохвилі, що утворилися внаслідок обговорення умов договору. Вони будуть ув’язнені в колі обряду, тому ти не пропустиш жодної, не хвилюйся, вони ніби нитки павутини накладатимуться одна на одну, відбиватимуться від стін, плутатимуться, тобі потрібно буде лише зібрати їх. А опісля внести в договір, що сформується внаслідок обміну енергією. Це відчуватиметься ніби певна ємність. Ти можеш включити в договір додаткові умови. Тобі варто їх озвучити в думках і зібрати ще й ці біохвилі аналогічним чином. Опісля договір формуватиметься і систематизуватиметься сам на протязі трьох діб.
- А якщо я хочу, щоб він сам сформував свій договір. - Сказав Ештон.
- Тоді ти повинен його підштовхнути до його формулювання. Нехай він сам сформує умови. Допоможи йому. Підштовхни. - Давала поради Мерін. Ештон напружено думав.
- Думаєш у мене вийде? - Запитав невпевнено Ештон.
- Так. - Впевнено сказала Мерін. - Ти зможеш зробити все, що вважатимеш за потрібне. Ти вже один раз все зробив. При чому мені навіть не довелося направляти тебе. Я лише зібрала біохвилі у ємкість і додала кілька власних умов, аби договір був двостороннім. Ти навіть договір закріпив сам. Договір закріплений твоєю енергією майже повністю. Я навіть здивувалася, скільки ти влив у нього сил. Тому і адаптація пройшла майже безболісно. В договорі майже не було моєї енергії. Ти фактично сам себе і зв’язав умовами. Хм…
Мерін задумалась.
- Розкажеш, як все пройде? - Попросила вона.
- Так, звичайно. - Здивувався Ештон. - То мені що… Доведеться його цілувати? - Скривився невпевнено Ештон. Щось це не правильно. Як не глянь! Вони мужики! В нього є Мерін! Він не хоче нікого цілувати! Що за жесть!?
- Думаю, це оптимальний варіант для вас. - Кивнула Мерін. Вона була спокійна. І її це все абсолютно не турбувало.
- Для людей. Ну, на моїй батьківщині, принаймі, поцілунок це дещо особливе… Я б не хотів цілувати когось окрім тебе. - Чесно зізнався Ештон. Мерін здивувалась. Навіть брови підняла.
- Ну, якщо це настільки принципово- кусай. Але йому буде боляче, в тебе зуби зовсім не гострі. Окрім того, я тобі вже розповіла, які можуть бути наслідки.
- А там… Я в фільмі бачив, як розрізали долоні і прихиляли рани одна до одної. Це не спрацює? - Спитав з надією Ештон. Мерін поблажливо усміхнулась.
- Ти звичайно талановитий. Але я сумніваюсь, що ти втримаєш під контролем енергію кровозмішання. Окрім того, для Вашого договору це мало підходить. У вас не рівносторонній договір. Твоя душа - це стабілізатор для завідомо залежної душі.
- Але ж в поцілунку обидві сторони теж рівні.
- Обмін енергією через слину не настільки потужний, окрім того… поцілунок це складний процес. Він є відображенням стосунків, а не лише обмін біологічною рідиною. А такий процес може бути і в нерівних стосунках. Важливо те що в це вкладається, а не сам процес.
- Мені не хочеться. - Сказав Ештон. Мерін усміхнулась і занурила в його волосся пальці.
- Дивні ви створіння - люди. Ти повинен прив’язати до своєї душі іншу душу. Створити нерушійний договір, взяти у руки чуже життя. А переживаєш через поцілунок. - Ніжно говорила вона.
- Я за все інше теж переживаю. Просто… Все інше - це велике, важкоохоплюване. А це дещо маленьке - зрозуміле і близьке. І дуже інтимне.
- Хм… Попроси у нього щось взамін. - Порадила Мерін. Ештон обурено і рвучко розвернувся.
- Ну, вже ні! Це наше! - Ештон на повному серйозі образився. Мерін здивувалася і усміхнулася з розумінням.
- Пробач. Не вдало висловилась. - І примирливо усміхнулась. Підсунулась ближче і схилилась над ним в поцілунку. - Ти даруєш мені через поцілунок свої почуття: кохання, турботу, ніжність. А з ним поділися іншим. От і все. Для мене не важливо, як рухаються наші тіла. Але важливо - як рухаються душі.
Ештон дивився на неї і розумів про що вона. Але для нього все було інакше.
- Це для мене важливо. - Сказав він здавлено. Мерін стиснула губи.
- В такому випадку я не ділитимусь своїм тілом ні з ким окрім тебе, доки наші життя пов’язані. А якщо мені потрібно буде заключити з кимось договір - я попрошу в тебе дозволу. - Вона сказала це, все ще знаходячись дуже близько до обличчя Ештона. І його очі розширились від подиву. Він… Не смів? Так… Він не сподівався, що Мерін належатиме лише йому. Не сподівався на це. А зараз… І вона не порушить цю обіцянку. Він знає.
- Гаразд. Моя обіцянка тобі взаємна. Моє тіло теж твоє, лише твоє. Я заключу цей договір, з твого дозволу?
Мерін усміхнулася, дивлячись на нього. А тоді сказала:
- Так. Заключи цей договір.