Для Повелительки нічого не змінюється. Навколо лине життя, і лише вона одна ніби кам’яна статуя - застигла посеред потоку істот. Повелителька усміхнулась цій думці і покрутила в руках льодяник з «магічним» складником. Ех, а колись наркотики їй подобались. Вона ще раз лизнула льодяник. Нічого. Не цікаво і блякло. Хм…
Поруч з троном на напольній подушці сиділа наложниця і в’язала плед методом вузликового плетення. Марудне заняття… Та хіба більш марудне ніж її власне життя? Повелителька зітхнула тихо, аби її ніхто не чув.
В якийсь момент її втомили чужі погляди. Тоді вона почала носити закритий одяг. А тоді і головний убір з щільними вуалями, який більше нагадував переносний намет. Тоді вона стала почуватися комфортніше. Не потрібно було контролювати кожен м’яз на обличчі… Можна було кукситись, і депресувати скільки душі завгодно. А потім Повелителька зрозуміла, що їй і зовсім не місце серед усього цього параду життя. Тоді вона і відправилась на цей острів, і закрилася від усього світу. Щоправда, від людей відмовитись вона не могла. А фонтануюче життя навколо, хоч і було їй необхідне, та дратувало все більше і більше… Тоді вона усамітнилась в своїх покоях, але її присутність все ще була потрібна - все ж вона Правителька і воля сама себе не понесе…
Тоді вона огородила себе від всієї цієї какофонії щільними балдахінами, з звукопоглинаючої тканини, де можна, а де ні - хоча б сховалася від нав’язливої уваги підданих. Та її волю вони знали - Повелителька бажає спокою та усамітнення, її бентежити по мінімуму, а краще не зачіпати зовсім. Дуже швидко до цього звикли і перестали звертати на неї увагу, займаючись насущими справами без її участі і керуючись лише волею. По правді, піддані часто не були впевнені, чи на троні за балдахінами присутня Повелителька, чи вона десь в іншому місці.
Це навіть веселить інколи. Вона їх бачить, а вони її - ні. Та й зручно. Інколи можна і справді зникнути з рауту чи ради… Хоча Повелителька собі таке дозволяла вкрай рідко.
Часто вона навіть наложників не брала з собою всередину. Але… Зараз такої розкоші дозволити вона собі і зовсім не може…
Повелителька відірвала погляд від льодяника. Хех… Треба все ж послухати цей звіт… Отже. Повелителька зусиллям волі зосередилась на дискусії.
- … біометричного поля, а також розширене дослідження всіх зв’язок інформації в генетичному коді на предмет спадковості показали, що лише 4343 полонених являються придатними до влиття. А також ми відібрали 100 ментально потужних кандидатів для гарему Правительки.
- Чому їх не включили в продуктивну групу? - запитала Повелителька. Її репліки завжди вводили підданих в короткотривалий ступор, це зрозуміло - вона настільки рідко втручалася в… життя, що вони її вже давно сприймають, як предмет декору. З волею, що правда. Кумедний парадокс.
Кількасекундний ступор вченого минув, він взяв себе в руки і відповів на запитання:
- Всі 100 кандидатів, не зважаючи на сильні біополя та резистентність до зміни хвиль, тобто володіють хорошими ментальними показниками, мають інші фактори, що перешкоджають їм потрапити до продуктивної групи: деякі мають сумнівну спадковість, деякі невідповідний стан здоров’я тих чи інших органів, деякі безплідні.
- Зрозуміло. - Правителька знову покрутила червоний льодяник. Чому їх завжди роблять червоними?
Вчений зрозумів, що запитань більше не буде, продовжив:
- Отже залишилось 8003 не придатних полонених. - Вчений явно хотів продовжувати, але Повелителька ніякого бажання не мала потім повертатися до очевидних питань. А чому це 8003? Мало б бути більше.
- А що з рештою? - голос, що звучить з-за балдахіну зі сторони трону вже вдруге не вводить в ступор і вчений відповідає без заминки:
- 2554 солдата не пережило ментального втручання. - Повелителька здивувалась.
- Це було легке втручання. Я просто погасила активність свідомості. - судячи з виразу обличчя вченого, він розумів здивування Повелительки.
- Так, схоже через довготривалу відсутність ментальних впливів, у людей ззовні впала резистентність до зміни біополя. - Для Повелительки це прозвучало, як нісенітниця.
- Біополя не стійкі, вони змінюються весь час. - висловила вона сумнів.
- Так, але у кожної істоти є допустимий діапазон. Тобто діапазон зміни хвиль значно звузився у певного відсотка населення. - пояснив дослідник. Якщо коротко - люди ззовні стали ще слабші, аніж були до цього. Це ж що виходить, що їй свою енергію тепер піпеткою дозувати доведеться?
- Як поява таких слабких особин вплине на загальну картину населення острова?
- Ми в першу чергу перевірили ці можливості, Повелителько. У тих, хто вижив після втручання ментальний потенціал середній, або високий. Також ми розрахували генетичну схильність в сумі із зовнішнім впливом на можливий ментальний потенціал потомства. Відібрана продуктивна група дала високі показники. У зв’язку з великим відсотком слабких особин ми не включили в продуктивну групу представників із середніми показниками задля уникнення можливих неприємних наслідків. - Що ж добре. В слабкому потомстві не зацікавлений ніхто.
Послідувала пауза. Повелителька запитань не давала. Тож звітування продовжилось в звичному режимі. Вчений показував голографічні моделі, що відображали зниження ризику захворюваності, підвищення різних показників, у зв’язку із збагаченням генетичного фонду… Марудство…
- Отже, перейдімо до висновків. - Вирішив пришвидшити процес керівник соціального життя. - Як я розумію, Ви помилилися в розрахунках.
Вчений спохмурнів.
- Не зважаючи на те, що ми робили великий запас для відсіювання кандидатів, ми не врахували, що рівень ментальних показників населення впав настільки сильно. Вся наша група і я особисто приносимо вибачення за похибку в розрахунках. - сказав вчений й поклонився.
- Скільки ще нових особин потребує Шазарія? - запитав керівник зовнішніх справ та розвідки. Ось на чиї плечі впадуть помилки вчених.
- Ще мінімум 5657 особин. І бажено з інших континентів. - на відповідь вченого керівник зовнішніх відносин майже застогнав.
- Я вважаю, нам слід повернутися до попередньої стратегії, та набирати особин відусоблено. Так, це більш затратно та повільно. Проте значно гуманніше. - висловив свою думку керівник культурним розвитком.
- Окрім того не забуваємо, що нам тепер кудись потрібно подіти 8003 полонених. - додав керівник з господарчих питань.
- На цей рахунок маю ідею. - сказала Повелителька усміхаючись, нарешті можливість повеселитись. - Наскільки я пам’ятаю для будівництва Шазарії потрібен був будівельний пісок? 400 000 тонн, як я пам’ятаю? - це обговорювалось два місяці назад, перед появою загрози нападу з боку зовнішнього світу. - Обміняйте полонених на пісок.
- Ви бажаєте продовжувати зовнішні відносини? - здивувався керівник зовнішніх відносин.
- Я бажаю повеселитися. Хочу виставити на всесвітній огляд повномасштабний напад США на незалежну острівну країну. А також помилуватися їхніми стражданнями з приводу наявності полонених. Впевнена - вони думали, що тут загинули всі. Хочу побачити реакцію їхнього посланця, коли він почує вимоги. Було б добре, якби це було приниження. А також хочу спричинити їм незручності з доставкою вантажу. Ще я хочу, щоб вони забрали тіла тих, хто загинув в бою. Це достойно. А ситуація в цілому позбавить нас необхідності думати за будівельні матеріали. Подумайте, можливо ще щось потрібно в великих кількостях. Вугілля, здається?
- Так, Повелителько. - в один голос сказали керівник зовнішніх справ, керівник будівництва, та керівник забезпечення ресурсами.
- Повертаючись, до проблеми з продуктивною групою. Зараз у зовнішньому світі у багатьох країнах існують зручні структури - дитячі будинки. Там групують дітей, що втратили батьків. Їх мають право забрати в сім’ї люди. Але в багатьох місцях процвітає работоргівля. Тому, думаю, доречно набрати продуктивну групу з цих місць. - запронував керівник зовнішніх справ.
- Було б добре набрати дітей. Тоді адаптація до нового соціуму пройде безболісно. - зрадів новині керівник соціуму.
- І метод гуманний. - підтримав керівник культури.
- Нагадаю. Що набирати дітей можна як мінімум з дванадцятирічного віку. Адже це час повного формування мозку. А якщо врахувати гормональні перебудови, стабілізацію імунітету й інші фізичні й енергетичні показники, оцінити стан здоров’я особин чоловічої статі можна з 14 років, жіночої - з 16-18, як мінімум. Окрім того нам доведеться проводити всі аналізи, дослідження на місці, аби уникнути зворотньої депортації й проблем з транспортацією. - висловив проблеми вчений.
- Зараз в зовнішньому світі надзвичайно зручно оперувати інформацією. Не потрібно навіть силу використовувати. Я думаю, ми скористаємося послугами парацівників інформаційних зв’язків. Вони спільно з моїми спеціалістами, що вивчають зовнішні технології з легкістю організують безперешкодне дослідження всіх потрібних дітей. Що стосується методів дослідження - це ваша прерогатива. Окрім того, невже це велика проблема? У Вас чудове обладнання, що має достатньо портативні розміри.
Все це легко замаскувати під медичне обладнання зовнішнього світу. А щодо віку. Ми й раніше надавали перевагу чоловічій статі. А в цих будинках тримають дітей до вісімнадцятирічного віку, переважно. Тому з віком жодних проблем. - здається керівник зовнішніш відносин вже все вирішив. Повелителька надає перевагу знати, чого очікувати від зовнішнього світу. Тому не вважає ситуацію, що склалася програшною. Більше контактів(а надто таємних) з зовнішнім світом - більше інформації.
- Я думаю, кораблі, що залишились після нападу віддавати не слід. По перше, ми можемо в повній мірі дослідити всі їхні розробки на цих кораблях. По друге, після дослідження їх можна переплавити й використати матеріали. - Почав обговорювати наступне питання керівник забезпечення.
- От тільки доведеться зайнятися тілами на цих кораблях. - спохмурнів керівник господарчих питань.
Наскільки ж нудно. Ну, це ще довго триватиме. Взяла в рот льодяник Повелителька.