- І навіщо ти мене покликала, якщо ще працюєш? - насуплено спитала Скарлетт Рейн, увійшовши до кав’ярні, де працювала Беатрікс. Невеличке тепле приміщення, освітлене лампами на батарейках (освітлення біля Порт сіті знову не було) прикрашали милі гірлянди й саморобні іграшки. А на столиках стояли мініатюрні ялиночки.
Беатрікс Брукс була невисокою білявкою з коротким волоссям. Поверх її одягу був пов’язаний коричневий фартух з емблемою «Кофеджіо». Побачивши кохану, навіть насуплену, вона радісно всміхнулася.
- Скарлетт, сьогодні день Святого Миколая, - вона вийшла з-за прилавку і обійняла Скарлетт. Рейн незграбно поклала руки їй на спину. - Я зачиняюся через півгодини, а мені нудно. Побудь зі мною. Я тобі кави зроблю. Дивись, які на вітрині солодощі.
Рудоволоса жінка зітхнула й сіла на стілець, знявши шапку й куртку. Під курткою виявилася поношена фланелева сорочка з закоченими рукавами. На руках Скарлетт виявилося багато татуювань: тризуб, перехрещені шаблі, маки й вишиванка. Беатрікс знала, що на її коханій татуювань ще більше, і їх можна нескінченно розглядати. А ще у кожного малюнка була унікальна історія.
- Два фісташкові макаруни і капучіно, - здалася Рейн, пригладивши скуйовджене волосся. У кав’ярні разом з Брукс вона відчувала спокій. - Хочеш кудись піти?
- Ввечері, можливо, буде сніг, - сказала бариста, - давай заліземо на дах нашого дому і трохи подивимося на снігопад.
- А потім захворіємо, - скептично зауважила Скарлетт. На що Беатрікс дзвінко засміялася.
- Ми недовго. Просто постоїмо. Буде гарно. Шкода, що Луцьк неосвітлений. Пам’ятаєш, як було минулого року?
- І зовсім скоро буде. Треба тільки знищити 140 мільйонів гнилі, - скривилася Скарлетт, - падлюки паршиві. Я через них без роботи лишилася!
- Ще знайдеш, - заспокоїла її Беатрікс, збиваючи молоко для капучіно. - А як твій підробіток?
- Поки що небагато. Друзі й знайомі ще дозволяють ремонтувати транспорт. А для решти я жінка, яка, на їхню думку, зламає авто, як тільки візьметься за кермо. Грьобані стереотипи…
- Все ти знайдеш. Ти найкраща майстриня, яку я знаю, - Брукс поставила перед Скарлетт каву і смаколики. Сама сіла поруч. - Ти така вправна з технікою. Кавоварку мені полагодила за кілька хвилин. Холодильник постійно ремонтуєш. І пральну машину.
- Бо там нема чого робити…
- А ще в мене дещо для тебе є, - жваво мовила бариста. Скарлетт обхопила долонями чашку й зітхнула.
- Я ж просила нічого не дарувати. Бо я не зможу зробити подарунок у відповідь.
- Кохана, мене це не хвилює. Просто хочу розвеселити тебе хоча б під кінець року. А ще я завжди наголошувала, що ти - мій найкращий подарунок.
Брукс простягувала конверт. Всередині Рейн знайшла сертифікат на послуги в тату-салоні. Лагідно всміхнулася й накрила долонею руку баристи.
- Ти точно знаєш, чого я хочу. Дякую.
- Ти постійно говорила, що треба зробити нове тату, - сказала Брукс, - хочу чимскоріш побачити його на твоєму тілі.
Скарлетт підсунулася ближче до Беатрікс. Вони ніжно поцілувалися, сидячи навпроти вікна, що виходило на парковку. Починався снігопад. Запалювалося світло. Луцьк, як і інші міста України, жив і сяяв. Навіть у ці темні часи.