Схоже, я все ж перенавантажила його. Думала я в якийсь із вечорів. Мого Махаона явно щось гризе вже певний час. Можливо тижня два… Я ковзнула рукою під його блузу. Він надає перевагу темним відтінкам в одязі. Або ж і зовсім чорному кольору. А ще Мілді має просто відмінний смак. Мілді одягається елегантно. Еротично, це звісно так, як і вимагає його статус, але зі смаком. І поводиться він так само. Взагалі дивовижно наскільки швидко він отямився від років гніту. У мене складається враження, що він просто спав. І з першими променями сонця - ось прокинувся. І весь час поки він спав, йому снився сон про те, що він робив би вдень…
Але от прямо зараз, я погладжую його шкіру, груди і торс, граюсь із сережками, і насолоджуюсь красою, податливістю мого наложника. Сидячи ось так, я уявляю, як притискаюсь, до його тіла. Або як беру його у позі наїздниці. Коли я торкаюсь до цих неймовірних кілечок, часто уявляю, як прикусую їх зубами і відтягую, як посмоктую і насолоджуюсь його збудженим стоном. У Махаона був абсолютно відсутній вигляд. Я його тут плекаю, а він думає про сутінкові зорі, чи що його турбує! І в цей самий момент, єдине, що я хочу, це перевірити, чи стоїть у нього член, чи він просто прикидається таким недоступним! Гірський козел! Бездушний…
- Хазяйка… - Ну, нарешті. Ще б трішки і моя ображена фантазія дійшла б до зовсім ницих істот в моїх лайках.
- Так? - усміхнулась я йому. Ніби й не люта на нього зовсім. А він і далі хмуриться, зовсім не помічаючи, що еххо його голосу зараз може спровокувати лавину…
- Я Вам подобаюсь. - М? Що - що? Щось цікаве. Ну, добре. Вмовив. Посердимось потім. Ммм…. Це не запитання. Значить, ти знаєш що подобаєшся мені і вирішив поставити перед фактом? Ахах думаєш я не здогадуюсь? Ну, давай подивимось чим повеселиш мене.
- Таак. - Трішечки протягнула я, мовляв факт загальновідомий, що далі?
- Чому ви не берете мене? - Хм. Питання цікаве, але судячи з завантаженого гіркими роздумами погляду, не основне… Так, і що ж ти очікуєш почути? Може сам мені розкажеш, чому я з тобою не сплю? Хоча сплю. Все своїми іменами? І чому ж я не займаюся з тобою сексом, милий?
- Хм… А ти як думаєш чому? - Тут Махаон стиснув губи і відвернувся і від мене, і від стелі, і від всього світу. І ледь чи не плакав, хіба що.
- Бо я… шльондра? - Перепрошую? От, Мілді, от можеш мені пояснити як можна бути таким розумним, освіченим і толковим, і наївним і нерозумним, як дитя? От чоловік. Що ще додати?
- З чого ти так вирішив? - все ж вирішила я уточнити. Що він собі з цього приводу думає.
- Ну, бо… Там в Притулку… - Мілді зробив паузу. Очевидно, йому було боляче. І слова він мав. Але йому було важко їх з себе видобути.- Хех… Я був з Викладачем…
- Ну, якщо по таким міркам міряти, то я на цю роль підпадаю більше, тобі так не здається? Адже в мене було більше партнерів, аніж в тебе.- що за нісенітниця взагалі? Нащо себе мордувати? Особливий вид мазахістського задоволення? Чи я не розумію… Може цей покидьок йому це в голову вбив? На цьому моменті я пошкодувала, що він вже мертвий.
- Це інше! - Махаон аж взвив. І зло на мене подивився. Да що ти кажеш - інше. В якому місці?!! Хоча й так зрозуміло в якому, хмикнула я подумки. Ну, так і що? У мене з Сілвером теж був анальний секс. Не аргумент.
- Он як? І в чому різниця? - от поясни мені.
- Ви це робите тому, що хочете, маєте право і можливості… А я… я просто продавався… - свята Наядо… яке ж воно наївне. І це шльондра? Та я з тобою не трахаюсь, бо боюсь ранити тебе! Квіточко ти тендітна! Гаразд. Розкажи, що на душі.
- І за що ж ти продавався? - я слухаю. Розкажи мені Мілді. Він знову відвернувся до стелі.
- Я… Ну, я міг часом вийти з клітки… піти кудись, щось зробити, почитати щось… - Махаон закрив очі, болісно прикусив губу. І накрив обличчя рукою, заховавши очі в згині ліктя. - Просто… 9 років! 9 років! - Мілді зробив паузу. І всхлипнув. Тоді забрав руку. Відкрив очі. Перевів на мене знесилиний погляд: - Я відчував, що ще трошки і… - пауза…: - Мені потрібно було бачити щось окрім клітки… - пауза. Трішки довша пауза. І тоді Мілді завершив думку, ніби постановивши собі вирок: - Я продався за книги…
Дісталось йому… Ох, дісталось. Який же ти до себе не справедливий, Мілді.
- Отже підсумуємо. Ти робив це для того, щоб не збожеволіти, щоб не зламатися, аби врятувати свою душу. За можливість хоча б мінімального розвитку в умовах, де для тебе іншого виходу не було. А я роблю це, тому що розважаюсь. Ітак хто з нас шльондра? - на цих словах наложник скипів.
- Не кажіть так про себе! - ахах. Як мило. Захищає хазяйку від неї самої ж.
- Я лише оперую фактами і логікою. І кажу те, що думаю. Приймай яка вже є. - Мілді хмурився. А я усміхнулась йому ніжно і дбайливо. Погладила волосся. - А я прийму тебе. Всього разом з недоліками і бажаннями. З минулим. Мені буде не складно, насправді. Ти чудова людина. - Я нахилилась і поцілувала його. Мій язик на мить занурився в його гарячі губи, а опісля мої вуста закрилися, обласкавши вже вологі уста. Лише одна мить. Наш перший поцілунок.
Мілді дивився на мене. Він облизав мій поцілунок з своїх уст. І тепер в його похмурій гримасі не було незадоволення. Там було повно складних думок, нерозуміння, невіри, і трішки розгубленості, котрі роїлися, як вітри торнадо і ніяк не могли вкластися на свої місця.