Нарешті мій рідний дім. Моє придане. Скеля Ньюеж Ду.
В перекладі зі Західноземної мови перекладається - «м’які хмари».
Насправді вся дорога до мого маєтку пряма, як лист, на механічній кареті дуже зручно. А все через те, що землі нашого клану, що так вдало розташувалися між Східними Горами та Землями Серця Світу, являють собою суцільно-кам’янистий плац - оголену, все ж злегка порослу рослинами, плиту. І обриваються наші землі тут на скелі Ньюеж Ду, перед величезним природним каньйоном. Урвище, що і знаменує кінець наших земель і утворює каньйон, налічує близько кілометра вертикального скелястого неприступного муру. Спуститися вниз, чи піднятися нагору можливим видається лише гірським козлам, що охоче освоїли цю неприступну природну фортецю.
Але, захищатися немає від кого. Каньйон - таїть неосвоєні буйні ліси, водопади, на місцях, де обриваються ріки, і тонни води з шумом спадають вниз,.. величезне озеро посередині, що плекає всю отриману з рік воду, і диких синів Сигарди, щедро облюбованими цією жорстокою природою. І дбайливо від нашого взору все окутують м’які хмари Великого Каньйону, що розстелилися біля самих ніг, якщо ти раптом захочеш постояти біля обриву.
Вся ця природня краса ніякої користі клану не приносить. Це глухий кут. Цей клапоть землі, що межує з дикою природою, знаходиться на відшибі цивілізації. Земля неплодоносна, а скелі пусті, жоден геолог не знайшов ані руд, ані корисних мінералів, для видобутку. Баласт. Який і дістався мені, щоправда, з суттєвою купою золота вдодаток. Непривабливі володіння, що не збільшують мою привабливість в очах потенційних женихів. І, тим не більше, той чоловік, що позариться на мої володіння, з легкістю опиниться на місці самця богомола. Я відірву йому його загребущі руки, а тоді вже ноги, коли він зрозуміє, що треба тікати, а потім поласую і головою. І не розмінюватимусь на витонченість у рухах, зроблю все брутально, з особливою холодною насолодою. Скеля Ньюеж Ду - моя утопія, моя земля, моя свобода, мої володіння. І нічиї більше.
Мій маєток розташувався буквально за 200 метрів від обриву. І красувався своєю граційною неприступною красою. Мій прадід вірив, що народився для зв’язку синів Наяди та Сигарди, тому збудував свій маєток саме тут, аби зручніше було виконувати своє призначення. Зручна відмовка - релігія. Насправді зручний спосіб податися в усамітнення. Мій прадід Бастагор втратив кохану дружину і всіх дітей, окрім старшої доньки, у боротьбі за владу. Обрізані крила так і не зажили. Після чого він склав їх тут, на скелі Ньюеж Ду.
Незважаючи на трагічну історію, маєток був прекрасним, затишним, з успішнофункціонуючою теплоізоляцією, надійний, як і скеля, на якій він прихистився. Я всім серцем кохала свій дім: цей маєток, небагатий кам’яний сад, кожен закуток і людей, що наповнювали його.
Нас зустрів Мостра*. Мій вірний управляючий маєтком, чия сім’я щасливо проживає на територій моїх земель. Їхнє щастя і відносна свобода міцними червоними нитями зв’язана з моїм життям і благополуччям. Адже неймовірна врода і освіченість його дітей і внуків для них же є вироком.
* mostra - взір, галійська
Щойно моє життя обірветься, клан розпродасть на аукціонах усю сім’ю Мостра в гареми і маєтки аристократів з легкої руки. Тут же, на моїх землях вони живуть… Живуть. Просто живуть власним тихим життям. Одружуються, народжують дітей, плачуть і сміються. Роблять те, що й всі щасливі люди. Вони живуть в селищі, що розкинулось подалі від маєтку, вглиб земель. Якби парадоксально це не було… Але на кам’янистій землі Ньюеж Ду росте виноград. І тільки він своїм життєлюбним корінням чіпляється за кам’янистий ґрунт, почуваючи себе при цьому комфортно. Не всюди, звичайно. На невеличких клаптиках володінь. Та й цього для вмілих рук моїх підданих достатньо. Винодільні, виноградники, склади і дороги - це те, чим займаються мої підданні. І хоч врожаї не багаті, але талановиті раби, під суворим наглядом сім’ї Мостра виготовляють з цієї лозами дарованої ягоди справжній витвір мистецтва - дорогі вина Ньюеж Ду.
Це, звичайно, привід для гордості, але прибутки від цієї діяльності незначні. Вони з успіхом перекривають всі витрати моїх підданих, яких, до речі, більше, ніж здається, та маєтку. Та не більше.
- Вас чекають. - Мостра вклонився в учтивому поклоні. Вже не молодий, з сивиною та глибоким поглядом слуга, все ще залишався вродливим, і особливо привабливим своїм інтелектом.
- Хто гість?
- Шановний Фелікс Мью, господиня. Накрити на стіл та приготувати ванну? Бажаєте відпочити з дороги?
- Відобідаю разом з гостем. Опісля працюватиму в своєму кабінеті, мене не турбувати. Ванну прийму перед вечерею. Після вечері бажаю бачити Дюна. Розпорядись, будь ласка.
* Dun - солодкий, йоруба(мова така)
Я забігла перед обідом в спальню, в уже звичному темпі швидкого придворного вальсу освіжилася та переодяглась перед обідом. Й з грацією хижої птиці злетіла вниз по сходам у вітальню, приземлившись на своє місце за столом - в узголів’ї. Находу усміхнувшись гостю.
Гість учтиво мені вклонився і теж сів.
- Радий знову Вас бачити Аніра з клану Молочного Шляху. Ваше вино, як завжди, вище будь яких похвал. - Фелікс Мью. Істинний уродженець Серця Світу (середньозем’я, якщо не поетично), аристократ від зі стилем підібраного взуття, до останньої світлої волосини на голові. З ідеальними манерами і смаком. А також один із моїх постійних клієнтів. Фелікс Мью любить купувати дорогих рабинь, механічні карети, й дороге вино. А ще він купує інформацію. Фелікс Мью талановитий детектив, послуги якого такі ж дорогі, як і його ім’я. Який втім спеціалізується на прицільному стеженні та аналізі, й широкий шпіонаж йому недоступний, так само, як глибоководній рибі - широкі простори рифів. Він один з перших моїх клієнтів і працює зі мною відколи мені виповнилось 13. Я усміхнулась тим спогадам і його виразу обличчя, коли повністю розгублений і донеможливості шокований детектив з багаторічним стажем, читав зібране дівчинкою досьє на його клієнта. Так вже сталося. Нам обом потрібен був його клієнт. А діяти чужими руками дуже зручно. От тільки Фелікс мою любов до неширокого розголосу власних можливостей оцінив. Наші інтереси знову зійшлися. З тих пір він часто користується моїми послугами, які щедро оплачує. Втім є ще один момент, чому я прийняла його у своє вузьке коло клієнтів. Він швидко зрозумів, що я йому не по зубам. І мої витончені пазурі біля власної шиї йому не потрібні. Тому і тримався від мене на відстані, що дозволяла взяти, розплатитися і якомога швидше зникнути з мого поля зору.
- Рада знову вітати Вас у своїх володіннях, Фелікс Мью із клану Місячного Сяйва. - сонячно усміхнулась я йому. Щиро, між іншим, його компанія мені приємна. - Тішусь, що вино з моїх земель удостоїлось весільного столу Вашої сестри.
- Інколи я сумніваюсь у Вашій людській природі, Дорога Аніра. Ви мені з кожним роком все більше нагадуєте всюдисущих істинних синів Сигарди.
- Можливо я б і сама засумнівалася у своїй природі, якби не моє добре серце, що належить дочкам Наяди.
- Ваша доброта неймовірно гнучка.- засміявся Фелікс. Хм, натякає на щось? Якийсь із моїх рухів виявився необережним? Я прищурилась в посмішці, бажаючи аби гість сам все розповів і без моїх питань. Але Фелікс заспокоїв:
- Дорога Аніра, Ваша доброта й справді безмірна, по відношенню до тих, хто її заслужив безмежною відданістю, талантом та працею. Та я не заздрю тим, хто наважиться наблизитись до Вашого дітища. Як всім відомо, немає істоти страшнішої за Матір. - усміхнувся він мені. - А надто за Матір Молочного Шляху… - додав він уже тихіше. Ця фраза мене повеселила.
Ми у спокої та легкій бесіді відобідали. Десь між іншим він залишив мені замовлення і ми розійшлися по своїм справах. Я пішла в кабінет, а Фелікс Мью осідлав породистого скакуна, й злинув у путь.
Інколи я не розуміла чоловіків. Мати цілий автопарк механічних карет, та подорожувати верхи. Хоча… Зрештою вільна та людина, що слідує своїм бажанням. А Фелікс був вільним поістині.