Почну я з історії юнака котрий під час війни втратив все. Що може бути гірше смерті найближчих, найцінніших для тебе людей та що за почуття охоплюють хлопця в цей момент? Ви можете сказати помста, біль, життя без сенсу в кінці кінців страждання. Так це абсолютно нормально, але хлопця охопило лише одне із цих почуттів - це помста. Важко уявити що ти геть один та нічого не відчуваєш і тебе переслідує одна та сама думка: «Не може бути, батьки, кохана дівчина вони живі…», але жорстока реальність нагадує парубку проте що він одинак, якого позбавили всього що тільки можна і не залишалось іншого вибору як просто існувати. Його однокурсники працюють на відновлення будівель за просто так, самого Роберта визначили на одну із найгірших робіт - чистка каналізації від моху, ржавчини та іншої гидоти. І якщо він пропускав хоча б одну пилинку (перевіряли спеціальні компʼютери за якими слідкували програмісти їм пощастило жити життя, а не існувати у рабстві як усі) то хлопця безпощадно закривати в темному, сирому погребі де найкращі друзі це щури, дехто із винних людей ними харчувався протягом усього терміну перебування там.
Свобода- мрія кожного жителя цього містечка, програмісти не виключення, які жили в однокімнатній квартирі. Вони давно забули що означає жити. Ніхто навіть і не думав про те, що опиниться замкнутим у цьому проклятому містечку та повільно перетворються у зомбі - люди без власного «я»
Вся давно змирились з цим, але Роберт ніколи не змириться з такою участю. Він завжди мріяв відкривати для себе нові горизонти , а тепер йому залишається лише гнити у цьому місці. «Ще досі не вірю в це, невже ми і справді заслужили таке життя? Ех заздрю тим хто на волі, особливо птахам котрі ніколи не прилетять до нас» - засумнівався хлопець. Війна позбавила не лише сімʼю, але і хороші спогади зникли як і життя.