Як тільки Яр’рез появився на порозі з своїм новим трофеєм в руках. Я першим ділом кинулася йому на шию, обвивши його руками, та підскочивши обійняла ногами за талію. Від чого він радо розстрекотався, знімаючи з свого лиця маску. Та легко приобнімаючи мої стегна, брудними від крові руками, боячись забруднити мене. -Одного звіра прийшлося мені вбити,він зачаївся в хащах й напав на мене. А інші вовки втекли в ліс. А Буран заплутався у якихось мотузках , тому став для вовків як би легкою ціллю, але він цілий не покалічений. Я його звільнив від тих пут й він побіг до своїх жон. Ну й ще він любить дуже чухатися, майже як я . Сказав він мені скромно, лизнувши мене в шоку. Яр’рез ти хочеш сказати що він тобі дав себе гладити? Здивувалася я, знаючи недовірливий та норовистий характер свого коня. -Так, дав себе гладити й чухати, а ще мав бажання піти за мною, але його покликали самки й він до них поскакав. Він спочатку мені не довіряв, заким не винюхав від мене твій запах. Зараз тобі покажу як він нюхав. Сказав Яр’рез й прийнявся мене обнюхувати лоскотаючись, та лижучи мене. -Ну, та ти прям вилитий Буран розсміялася я, поцілувавши його в мандибули та виступаючі ікла. -Чухатися любиш, верхи мене на собі катаєш, а ще й розміри у вас подібні. -Які розміри? Не зрозумів Яр’рез, завозячи мене на собі в ритуально-трофейну кімнату, й ставлячи вовчий череп з хребтом на стіл, а я злізла на підлогу розтиснувши руки якими трималася за шию коханого. -Ну розміри, мого любимого дружка, що в тебе під твоєю юсою схований. Яр’рез подивився на мене зверху вниз, хаотично шевелючи своїми чотирма мандибулами. -Ти хоч сказати що в мене розмір члена як у жеребця? - Це добре чи погано? -Я просто не зрозумів. -Так, я це й кажу любий. Це добре тільки тим самкам які мають для такого розміру члену, й відповідно глибоке лоно. Відповіла я спокійно, схрестивши руки в себе на грудях. Та весело поглядаючи, на збентежену новим відкриттям реакцію Яр’реза. -Он воно як, сказав він, глянувши на мене, й взявши до рук якесь приспособлення, підніс його до лежачого на столі вовчого черепа та хребта, і зробивши над ними декілька рухів, від чого лежачі на столі кості оповило якимось фіолетовим світлом та по кімнаті пішов запах озону. Тепер вже я здивувалася, бо до того не бачила процесу обробки черепів для колекції. -Значить добре, сказав Яр’рез голосно клацнувши мандибулами, та подивившись на мене, як я не відриваючись споглядала за його роботою. -Це процес очищення кості від крові та решток плоті, пояснив він мені, зовсім тим мене не шокуючи. Й лишився радий з моєї спокійної реакції на його слова та дії. -Жити з чоловіком яутжею це не квітки, а щоденні зайняття коханням з гарячим диким самцем який в поривах пристрасті кусається та дряпається кігтями й пронизує своїм членом тебе наскрізь, а ще приносить в хату останки й робить з них собі трофеї для колекції. Сказав Яр’рез не то серйозно не то жартома. -Де ти так навчився мій гарячий дикий самець отак жартувати, га? Спитала я дивуючись. Й розглядаючи як Яр’рез вже іншим таким же маленьким приспособленням шліфує череп та вкриває його блискучим шаром лаку. -Незнаю люба.. Чомусь так подумалося мені. Сказав він. Сам собі здивувавшись. -Але мені дуже подобається бути дружиною чоловіка яутжа, й подобається як мій супер самець мене кусає та дряпає в пориві своєї жаркої пристрасті, й пронизує мене своїм великим членом наскрізь, а ще подобається як він приносить в хату останки й робить з них трофеї та витвори мистецтва. Додала я. Обійнявши Яр’реза за талію та плеснувши його, серйозно по сідниці рукою. Слухаючи наростаюче стрекотання з його боку, від моїх слів, та дивлячись за його подальшою роботою. На що він на момент відволікся, потершись об мою голову своєю, та лизнувши мене мене по лиці. -Я тут ще по них роблю узори, сказав він, показуючи мені готовий вовчий череп з гарним та складним узором.
-Я хочу тобі ще щось показати моя солодка. Сказав Яр’рез, поклавши готовий череп на стіл, та розвернувшись підхопив мене на руки, несучи в покій. -Тобі треба буде на стіні якісь наробити вішаки для черепів, сказала я йому. Обводячи легко своїм пальцем ділянку над його щетинистими бровами.. Заким він не спішно мене ніс в інший покій, обхопивши руками -Хм.. Що ж ти таке хочеш мені показати дорогий? Спитала я, в Яр’реза який як завжди від моїх дотиків відлітав як у хмари. Й повернула його назад своїм питанням. Подивившись на мене вже серйозним поглядом, й опустивши мене на підлогу він сказав, взявши до рук свій ще один пристрій -Почекай хвилинку, я тут мушу, настроїти синхронізацію, між своїм міні ПК та маскою. Я всілася на підлогу, з цікавістю спостерігаючи за діями Ярр’еза й те як він швидко перебирав своїми кігтями по кнопками свого ПК яке засвітилося червоним світлом. Потім він вдів на лице свою маску. Й знову почав набирати якісь опції на свому наручному ПК. Стрекотаючи голосно під своєю маскою. Знявши маску він її поставив на підлогу. З його наручного ПК висвітилося червоним світлом додаткове меню з ієрогліфічними символами, зависнувши в повітрі над наручним міні ПК. Так пояснив мені Яр’рез за це, коли я нічого в тому не розбираючись поглядала на це все очима круглими як тарілки. Потім те червонаве світло стало ще більшим проектуючи собою весь простір кімнати, перетворюючись на чітке зображення. На мене з того зображення наче дивилася велика, слизька потвора з видовженою головою , тонкими лапами з гострими кігтями, слинява паща якої ощирилася безліччю гострих зубів, викидуючи ще одну, меншу щелепу. За тою потворою сунулася з темряви ще куча інших потвор. -Ой, фуу, хто вони.. та пішли ви до сраки чортові тварюки, заявила я кинувши в них своїм капцем, та ховаючись з вереском за спину Яр’реза, весело застрекотавшого з моєї боягузної реакції. -Це все добре не бійся, то тільки голограма запис з моєї маски. Сказав він, натиснувши кігтем на один символ. Й ті ящури там на голограмі завмерли не рухаючись. -Голограма? Запис? Яр’рез ти хочеш щоб мої мізки закипіли від таких слів? І ці тварюки на запису то те Жорстке М’ясо, Чужі яких ти ліквідуєш? - Так, камера на масці то все записує. Яр’рез знову включив відтворення запису, й я перелякано дивилася на то як ціла зграя злючих слинтявих ящурів кинулася на нього. Й було видно як їх морди вправно пробиває як не кі’чті-па то розкладний спис Яр’реза. Й істоти з того із ще більшою люттю та ненавистю лізли до нього з темноти, та по стінам й стелі печери. А Яр’рез їх ще з більшою силою та радістю різав, колов, рвав на частиники. -Що це ? спитала я його, коли він на стіни печери понакидав якісь пристрої схожі на зірочки, які там самозакріпилися. -Лазерні пастки. Їх актововується потім з ПК, для того щоб заблокувати всі входи та виходи від Жорсткого М’яса. Якщо вони попадуть чи сунуться під ті промені пасток то їх лазер поріже на кусочки. -Ого. нічого собі! Заявила я, чухаючи спантеличено свою потилицю, та поглядаючи на радісного Яр’реза, з того як я його професію Ліквідатора побачила наочно. -Ти такий неймовірний.. Пробелькотала я , незаючи що там ще додати до побаченого, від якого всі думки мої кудись наче в один момент випарувалися. Й тут я знову мало з ляку не зробила купу під себе, коли побачила Королеву Чужих. Я навіть не уявляла що такі небезпечні та здоровезні з цілий дім, істоти, десь там живуть у безмежному всесвіті. Й та Королева вона була одночасно й дуже страшна на вигляд, але одночасно й красива у своїй люті та небезпеці. Чорне, гнучке блискуче тіло, витончені лапи з гострими кігтями, видовжена зубата морда, й голова увінчана величезною короною, й довгий сигментований хвіст з гострим наконечником. Яр’рез піднирнувши під її голову проткнув їй знизу горлянку, відскакуючи в сторону від хлинувшої з рани шиплячої кислотної крові бестії та ухилившись від її хвоста націленого на нього своїм наконечником, який він відрубав своїми кі’чті-па. Й ухопившись за стирчачий з шиї Королеви спис, витяг його на ходу , вискочивши їй вправно на голову та нанісши ним фінальний удар їй по шийному хрящу. -Це був мій перший рейд на їх вулик, і череп Королеви Чужих, сказав він з гордістю. Я як сиділа вклякши камінцем, так й залишилася, сумно перебираючи руками на собі халат. З одного боку в нього там було таке сповнене небезпек життя, що я рада була що тепер він тут поруч зі мною де немає ніяких чужих та яутж ізгоїв. -Ти чого? Все добре люба? Спитав Яр’рез обійнявши мене руками та звісивши свою голову над моїм плечем. -Я з тобою щасливий як ніколи. Ти мене любиш, я тебе люблю. Більше нічого мені не треба, тільки мою чудову дружину. Сказав Яр’рез, прихилившись своєю головою до моєї. Та палко обнімаючи мене. Обійняла його рукою обхопивши за шию, провівши пальцями по його скроні та вилиці. -Як же я люблю тебе, чудо ти моє. Відповіла йому, та поцілувала його прихиливши до себе його голову, вклавши в свій поцілунок всю свою ніжність. Він, голосно засопів струшуючи головою, та сперся лобом об моє плече. Що таке любий? спитала я в нього, стурбовано, погладивши його по руках - В мене з тебе і того всього голова обертом. Зізнався він мені, ледь не перевернувшись разом зі мною. - Ах, ну раз так, то йди сюди Яр’рез, я дуже хочу запестити тебе ще більше. Сказала я. Повертаючись до нього, та взявши його за голову руками, пригорнула до себе, вкладаючи собі на коліна. Він на те тільки застрекотав, взявши мою руку в свою, й серйозно глянув на мене , трохи ще туманним поглядом червоних очей -Добре любов моя, тільки дозволь мені зробити те, що я вже мав давно зробити.. а то потім за твоїми пестощами забуду зовсім за це.. Сказав мені Яр’рез цілком серйозно, відпустивши мою руку, щоб взяти до руки свій ПК з підлоги. Й заким він там з ним колупався лежучи головою на моїх колінах, я по звичці руками знову залізла у його валари. Яр’рез на мить подивився на мене, й страдницьки закотив після того очі -Ну, Іларія, поки пестощі мене відставити. Бо я не жартую про те що від твоїх ласк у мене голова йде обертом… Щось не так зроблю, то тоді не корабель в озері самолквідується, а ми тут обоє з цілою хатою та куском лісу рвонемо. -Це вже звичка любий. Руки мої самі тягнуться до тебе. Відповіла я винувато, ховаючи їх собі за спину. -То ти збираєшся ліквідувати свій корабель? -Так, саме то. Збираюсь його повністю знищити, те що ховає озеро мусить бути ліквідоване. Відповів він мені, й почав на свому ПК набирати якусь комбінацію. Наручний ПК заблимав червоними ієрогліфічними символами швидко одне за одним змінючимися на темному моніторі. -Зараз голосно гахне, так що не лякайся . Сказав мені Яр’рез, відклавши свій баламкаючий смішним звуком ПК на підлогу. Й вклався зручніше на мені, застрекотавши. -То вже можна? Не витримала я спитавши , запустивши зразу свої руки в його гриву, ще до свого питання. -Так, можна. ПК вже на підлозі запрограмований. Тут рознісся страшенний грюкіт , ніби тисяча громовиць вдарила в одне місце біля дому, й все навколо задрижало та здригнулося, аж з полиць щось звалилося, коли хата як жива підскочила на місці. А за вікном таке враження що дійсно по небу гуляли блискавиці, й за пару хвилин все вгомонилося й настала знову тиша. -Це вже все? Ото що так добре гахнуло то був корабель? Здивувалася я. -Так, то була його самоліквідація. Взрив який знищив все. -Певно там русалки з того ліквідування зорельоту добре з переляку в озері обробилися. Буркнула я, уявивши собі це. Хоч не знала як виглядає та «самоліквідація» але по шуму та здриганню всього навкруги локації можна скласти собі уяву що це було дуже щось потужне. -Що що там з тими водними уманками? Перепитав мене здивовано Яр’рез , стараючись сконцентруватися. -Ти, давай там менше думай про русалок, а розслабляйся. Сказала я. Погладивши кінчиками пальців його по лобі. Але тут він насторожився, червоні очі загрозливо загорілися, й він швидко вскочив на ноги, загарчавши та швидко хапаючи до рук свою зброю. -Яр’рез що таке? Спитала я , злапавши його за руку. -Я не знаю. Але почув щось поруч.. Люба залишайся вдома. Не виходь. Сказав він , вискакуючи за двері. Щож це може бути думала я.. Нічого зовсім не чула. Хоча мій слух то не слух мисливця яутжа. Дідько, ну як я можу дома спокійно лишатися, коли я переживаю за нього? Подумала я туди сюди ходячи по кімнаті. Щільніше підв’язавши свій халат, та взявши зі стола кухонний ніж. Вийшла на двір. Яр’реза ніде не було. Задумливо розглядала як в озері біля берега плавало трохи добротних карасів мабуть дезорієнотованих вибухом. Треба буде їх якось зловити коли Яр’рез прийде, подумала я. Й можна буде стушити та зварити юшку. Й тут підскочила з несподіванки, та рику над своїм вухом. -Я ж тебе просив вдома лишатися, почула я позаду себе трохи ображений та сердитий голос свого коханого. -Яр’рез, я за тебе також турбуюся та переживаю. Й що в хаті небезпечно, що тут назовні також.. коли немає тебе поруч сказала я. Повернувшись до нього, й заглядаючи у рубінові очі, палаючі вогнем. Та грайливо пальцем проводячи по його довгим виставленим іклам . Від чого він зразу притих, та сховав свої ікла за мандибулами. -От що то в тебе був за алярм сонце? Спитала я його. -Це не були умани, то якісь копитні стільки шуму робили, порпалися під дубом своїми смішними мордами з бивнями. -Кабани. Просвітила я його, посміхаючись. Жолуді збирають та їдять під дубами, й так як ти кажеш роблять кучу шуму. -Кабани.. Клацнув Яр’рез мандибулами, схиливши голову набік. Поглядаючи на мене. Такий напружений подумала я. Провівши рукою по його грудях. -Мій захисник та охоронець, сказала я до нього з гордістю, обійнявши за талію, та чмокнувши в біцепс. -Моя.. Сказав Яр’рез у відповідь притискаючи мене до себе та , зарившись мені у потилицю своїми мандибулами голосно з шумом вдихаючи мій запах. Плюскіт карася біля берега , змусив його відволіктися від мене , підняти голову та подивитися на винуватця шуму у воді. -То карасі, риба їх трохи від бабаху коли корабель ліквідувався контузило. Можна наловити й я зварю юшку та стушу. Сказала я до Яр’реза. -Без проблем, сказав він швидко застрибуючи у воду, та ловлячи карасів викидав їх мені на берег. Заким я сходила за відрами то вже весь берег був у сріблястих карасиках. Класно. Ото нежданчик рибалочка. Подумала я. Й з вудочкою не прийшлося весь день сидіти. -Хватить любий, вилазь давай. Сказала я до Яр’реза. - Я ще тут поплаваю сказав він, фиркаючи та занурюючись. -Сонце, алеж зимно й вода холодна, і вже вечоріє. А ти ще в своїх залізяках та юсі. -Мені не зимно, а добре. Відповів Яр’рез. Звик до холоду, тепер мені холод комфортніший за жару. -Й ти мене потім пригрієш на своїх руцях.. Сказав він, хитро, й поплив до середини озера й назад. Русалок не було, не хотіли вони мати справу з Яр’резом та пересікатися з ним. А я взявши відра з рибою занесла їх до хати, наливати води карасям не хотілося.. Оживляти щоб потім вбити. Краще хай так заснуть й все. Позаду форкнув Яр’рез виходячи з озера на берег. По його довгим валарам та по загартованому тілі стікали краплі озерної води. Закусивши губу, поїдала його поглядом. Він відчув мій погляд на собі, перехопивши його. Зелені очі, втопилися у палаючому полум’ї рубінових очей. Який же в мене муж, красень. Подумала я захоплено. То саме говорив про мене й красномовний погляд Яр’реза. -Сонце.. Давай продовжимо перед сном те що ми не закінчили? Сказала я, до нього. Провівши ніжно паляцями по вологим від води шрамах на його грудях. Відчуваючи як він здригнувся від моїх легких дотиків. -Ходімо до хати, нічого тобі вологому стояти на вітрі. Сказала я. Й взявши за руку Яр’реза потягла його в дім за собою. Чуючи як він від того розстрекотався. Зупинвшись я, запалила пару світильників, оглядаючись на Яр’реза. -А ти давай не стій, а свою амуніцію з себе знімай. Додала я, присівши. Він зробив, так як я попросила, звільнився спочатку від своїх наручів а потім від нижніх пластин з боків. Коли весь метал із гуркотом впав на підлогу, я, піднялася та повернулася до нього обличчям, почала повільно знімати з себе халат. Вже нарешті повністю оголена, я оглянула його пов’язку на стегнах і схрестивши руки під грудьми, здивовано спитала— Так от і збираєшся стояти, любий? Тихо посміюючись, він кивнув до мене, розстібнувши ремінь юси, дозволив їй впасти на підлогу. Прямо зараз вся його увага була зосереджена на мені. А моя на ньому. Наблизившись до мене, він ледве відчутним дотиком почав водити по моїх руках і тілу, обережно притягнувши мене ближче до себе, щоб відчути більше. Відчувалося що йому шалено хотілося зараз схопити мене і кинути на ліжко, але він намагався тримати себе в руках. «Я буду ніжний чого б мені це не коштувало» . Подумав він. Я м’яко провела руками по його грудях, та шрамах, погладила довгі валари, плечі і спину. Блукаючи руками по його тілу, я відчувала напругу в ньому. — Розслабся, Яр’рез, щож давай продовжимо перерване милий мій. — тихенько прошепотіла йому. Поклавши голову йому на груди я цілувала його шрами і грайливо покусувала за шкіру, намагаючись подразнити його, відчуваючи, як він напружується щоразу, коли я це з ним роблю. Виплутавшись із його теплих обіймів, я зробила кілька кроків назад і, взявши Яр’реза за руки, потягла за собою до ложа. Забравшись на ложе і повільно відсуваючись до протилежного краю, я чекала дій у відповідь. Весь цей час Яррез невідривно спостерігав за кожним моїм рухом, і все його єство мисливця, кожен м’яз у його тілі кричали про те, що треба мене атакувати. Кілька разів струснувши головою, бажаючи скинути цю напасть і зберегти самовладання, він тримав себе під контролем. Яр’рез присунувся до мене впритул і голосно замуркотів, як великий коцур, перш ніж повалити мене на ложе. Сміючись, я обняла його руками за шию і почала обсипати поцілунками обличчя та поцілувла в гострі ікла. Він лизнув мене, цілуючи по своєму. Я зачаровано спостерігала, як Яр’рез ледве торкаючись мандибулами мого тіла спускався вниз, ніби хотів відчути та зловити надовго запах кожного дюйма мого тіла. Він на кілька хвилин затримався біля моїх грудей, потім продовжив свій шлях далі. Коли він зупинився між моїх стегон, я раптом відчула, що він глибоко зітхнув і лише ще більше посилив своє гучне муркотіння. Спочатку я сильно зніяковіла від того, але швидко впоралася зі своїми емоціями, оскільки він знову повторив свої маніпуляції, з язиком, чим вирвав у мене стогін задоволення. - Ооох, зроби це знову… Зручніше влаштовуючись між моїх ніг, він розумів і поділяв моє бажання. Адже сам Яр’рез любив мій аромат, який змушував його втрачати голову. Ще раз глибше вдихнувши, він голосно застрекотав, відчуваючи, як його маленька самочка прогнулась від задоволення. Вхопивши мене за стегна, щоб я не змогла відповзти далі, цього разу він застрекотав ще голосніше, відчуваючи, що я намагаюся обвити його своїми стегнами за талію і притягнути ближче до себе. Тихо рикнувши, він відсунувся, не бажаючи, щоб усе закінчилося так швидко. І, бачачи, як я підвела голову і вп’ялася в нього засмученим поглядом, він пробурчав— Трохи згодом, моя маленька, солоденька. Я посміхнулася до нього.- Добре. Йди сюди і ляж на спину тут. —я лагідно огладила ложе поряд із собою. Схиливши голову з цікавості, він зробив, як я попросила. Вставши поруч на коліна, я обхопила руками його велику гідність. Зазирнувши йому в рубінові очі, я лагідно посміхнулася, щоб він не напружувався, а розслабився, адже весь цей час він уважно спостерігав за моїми діями. - Ти мій хороший. Можна я тебе з’їм? Спитала я грайливо, погладжуючи ніжно напружену плоть. - Кивок голови змусив мене посміхнутися ще радісніше. Я повільно схилилася до його єства і відкрила рота, вже майже зануривши в себе його член, але відчула, як Яр’рез відразу напружився від того. Так що я почала легенько погладжувати його, бурмочучи — Все гаразд, ти чого любий мій ласунець. Полюбляєш мене, а я тебе . Звикай. - І висунувши кінчик язика, я облизала спочатку сам контур рожевої голівки, дозволивши йому пристосуватися до відчуттів. А коли мого слуху знову торкнулося його повне задоволення стрекотання, та стогін, я почала діяти більш впевненіше, взявшись обома руками за стовбур почала трохи посмоктувати в роті, помагаючи собі руками, проводячи плавно рукою по всій довжині стовбура, зверху до низу чуючи, як він ричить, відкидаючи свою голову назад, аж валари попадали на ліжко. Руки Яр’реза затиснули матрац, кігті впилися глибоко в матерію -Кетану… - Це ж справжнє катування, моя мила! Почуте змусило мене подвоїти свої зусилля. Мені дуже подобалося чути його утруднене дихання і відчувати як його м’язи напружуються через мої дії, а кігті ще глибше впиваються у матрац. Яррез не міг більше це терпіти і загарчав, віддуваючись.— Досить! він різко сів і, коли я відірвалася від свого заняття, схопив мене швидко під грудьми й вклав спиною на ліжко. Розсунувши мені ноги, своїм коліном, він примружив очі і знову видав стрекіт, відчувши мій запах. — Ти просто зводиш мене з розуму люба!Промурчав він. Дивлячись на нього крізь напівзакриті віки, я могла сказати те саме й про нього. Яр’рез зручніше влаштувавшись між моїх стегон, серйозно сказав - Я більше не можу чекати, моя солодка. Мені залишалося тільки й кивнути, адже моя витримка теж тріщала по швах, ще з самого початку так сказати. — Хочу тебе, мій солодкий. Сказала я , зручніше вмощуючись під нього. І відчула, як він починає входити, постаралася розслабитися, шепочучи до нього, й обхопивши руками його за плечі— Давай, вже не стримуйся Яр’рез , не стримуй себе коханий.. — прислухаючись до моїх слів, він ледве стримувався, щоб не зірватися на шалений ритм. Загарчавши. Відчуваючи яка я ніжна і як щільно охоплює моє лоно його член, стискаючи у своїх обіймах, він напружено загарчав. До того моменту, коли він повністю увійшов у мене, кожен із нас уже загнано дихав в унісон один одному. Звикнувши до його великих розмірів, я сама кілька разів штовхнулася стегнами йому назустріч. Бачачи мою посмішку, він дав собі волю і напружено прогарчав, почав працювати тазом. З кожним поштовхом збільшуючи темп, він обхопив мене за талію, намагаючись утримати на місці і не поранити своїми пазурами, що зрідка іноді все ж таки трохи розпарювали ніжну шкіру. Обхопивши його стегнами, я рушила йому назустріч, зливаючись своїми стогонами з його. - О Боже! Так! Відчуваючи солодке тремтіння мого тіла та оргазму, він прискорив темп, ричачи і стрекотаючи. Відкидаючи голову назад і прогинаючись у спині, я зірвалася на крик, відчуваючи наближення дуже сильних спазмів. Коли мої м’язи напружилися навколо його члена майже на межі болю стискаючи його, він не міг більше стримуватися, розкриваючи мандибули і загарчав, нахилившись до мене, вп’явся легко своїми іклами в мою шию. Його власна кульмінація змусила його забути за все і дати волю інстинктам. А потім ми лежали ще деякий час, намагаючись віддихатися і прийти до тями, я на спині, а він упав на бік поряд зі мною, перш ніж так само лягти на спину. -Ти такий неймовірний мій самець, такий гарячий . Сказала я відсапавшись, та обійнявши рукою Яр’реза. Який перемістився ближче до мене, поклавши свою голову на мене. Його довгі валари повністю накрили моє тіло собою. Гладила їх кожен, проводячи ніжно по них руками, переходячи на плечі - Я люблю тебе, моя солодка Іларія. Сказав він ховаючи своє лице у мене на грудях, обдавши мене своїм розжареним диханням. -Я також тебе сильно кохаю, мій солоденький. Мій Яр’рез. Сказала я йому. Поцілувавши в голову. Та намацавши рукою ковдру, накрила нею його зверху. Погладивши рукою його по лиці, відчуваючи під своїми пальцями його жорсткі щетинки , які так полюбляю перебирати. Яр’рез взявши мою руку в свою лизнув мене по руці, легко прикусивши за пальці. Не довго думаючи зловила його у відповідь за ікла, відчуваючи які вони здорові у нього та гострі. Як й бивні на мандибулах. Й все таки який він у мене лагідний та ніжний. Яр’рез зітхнув обдавши мою руку теплим повітрям, та взяв її у свою руку, переплітаючи між собою наші пальці. А іншою рукою я продовжувала гладити його по голові та валарах, й голосно зівнула. За вікном стемніло зовсім. Світильники в кімнаті тьмяно світили. -Зранку приготую тих карасів. Сказала я. Яр’рез щось там не зрозуміле буркнув мені на грудях, клацнувши тихо мандибулами. -З тобою настроїлася під твій режим харчування мій дорогий. Буркнула до Яр’реза який від моїх ласк по його валарах перебував у хмарах. Мені подобалося його так закайфовувати й то просто одними пестощами руками. Він так звик до них. А мені також це приносило своєрідне задоволення як й йому. Й взагалі колись там у космосі крім холоду, болі, жорстокості та ненависті яка його оточувала він більше не знав за щось інше. Ні за любов, ні за ласку, ні за споріднення душ. Думаючи про його минуле, почала інтенсивніше гладити Яр’реза по голові. Він лежав, навіть не ворушився, тільки сопів як немовля якесь. Ліпше не думати про його минуле мені, бо аж на душі стає не добре. Рішила поміняти пластинку у своїй голові заявивши -Й думаю що пора мені до міста з’їздити, десь завтра в гості до Марійки, як залишиться якась рибка то з нею поділитися… -Ай, ти чого кусаєшся, зварював чи шо?! Перервалася я нервово, штурхнувши в плече свого чоловіка. Бо Яр’рез доволі відчутно мене вкусив за шию, зашипівши на мого штурханця, й різко сів, повернувшись до мене. Рубінові очі в сутінках світилися червоними розжареними вугликами. -Ти кусун, ікластий. Сказала я, й взявши подушку дала йому нею по голові. Потираючи рукою за вкушене місце. -Ні, й ще раз ні. Заявив Яр’рез вередуючи. -Що ні, он же вжер мене, хитрун ти мій.. Хоч сказати що то Бабай мене вжер? - Я не заперечую того що це я тебе вкусив.. Але кажу ні, бо не пущу тебе до міста. Можеш мене сварити, бити, ображатися, й все одно не пущу, тільки через мій труп. Рикнув він, світячи очима на мене. Від почутого я була в шоці, звісно. Бо це було міцно сказано. Але я не мала бажання з ним попиратися через дрібниці -Яр’рез, любий я не збираюся з тобою сваритися, заспокойся, йди сюди, без тебе холодно в ліжку. Сказала я, схопивши його за валари рукою та легко потягла до себе, не слухаючи його гарчання. Врешт він перестав комизитися й вклався на мене, недбало накинувши на себе зверху ковдру. Яку я мусила поправити. - Поїдемо до міста разом, сказав він ніжно зализуючи місце свого укусу на моїй шиї. Викликаючи своїми діями у мене гусячу шкірку по цілому тілу. -Ні, разом не поїдемо. Виключено. Тебе там з таким виглядом зовнішнім місцеві релігіозні бздуни, приймуть за якогось демона, й можуть поранити чи не дай Господь вбити.. я не перенесу.. Заявила я, голосно шморгаючи носом та змахуючи з очей підступні сльози. Яр’рез обійняв мене міцно, вклавшись на спину та перетягуючи мене до себе на груди. - Я за тебе люба , те саме думав.. Бо ти вже раз там попала у пригоду з тими вовкулаками. Я не догледів тебе.. -Ти тут ні причім, ти ж був мій дорогий тоді ранений, у ліжку. Але відчув що зі мною не гаразди, й прийшов на допомогу, спас мене. Все добре закінчилося. Сказала я, витерши своє мокре обличчя рукою. Та припіднявшись на руках поцілувала Яр’реза між привідкриті мандибули в ікла. Нахилившись сперлася лобом об його лоба. -Я щось придумаю сонце. Вдягну тебе як умана, тоді точно ніхто не побачить як ти виглядаєш. Він у відповідь мене лизнув, тихо зітхнувши. -Хто такий Бабай? Спитав він у мене, згадавши про розмову. -Ну, це такий чудік який живе під ліжком та лякає нечемних дітей ночами. Сказала я, хмикнувши від того що він це запам’ятав. Яр’рез дбайливо накрив мене зверху ковдрою, так як я , на ньому тепер лежала замість подушки. Й почав своєю рукою ніжно чухати та перебирати волосся на моїй голові кігтистими пальцями. А я провівши рукою по його грудях, поцілувала ніжно в шрами. -Люблю тебе, мій котику. Сказала йому, й припіднявшись на руках цьомкнула в лоба. У відповідь Яр’рез добряче лизнув мене по губам та по щоці. Тулячи мене до себе вільною рукою, а іншою знову пірнаючи у моє волосся. Даний процес розслабляв та засипляв. Так от ніжно тулячись , ми поснули в теплих обіймах одне одного.