Джозі якось сказала, що Шеріл її лякає, нехай вони й дружать багато років.
— Знаєш, ти думаєш, що вона навмисне морочить тобі голову, використовує химерні слівця і каже двозначності, що не зрозумієш: загрожує чи робить комплімент, — Джозі озирнулася, ніби Шеріл могла їх чути, і додала: — але потім розумієш: вона насправді така.
Тоні зітхнула і відповіла:
— Я не боюся Шеріл. Мабуть, тому що ніколи не вважала, ніби вона морочить комусь голову і завжди ставилася всерйоз до її слів.
Джозі тоді закотила очі і видала щось про те, як Тоні не усвідомлює масштабів катастрофи. Тоні не стала з нею сперечатися чи щось доводити, бо важко пояснити дівчинці з Нортсайда, що означає прожити все життя серед людей, які дісно мають на увазі саме те, що кажуть. І, говорячи: «Я вб’ю тебе», просто повідомляють, що станеться рано чи пізно, а не кидаються словами. У Саусайді слово має вагу.
Тому Шеріл так і лякала всіх, тому що була однією з небагатьох у Нортсайді, хто не лицемірив і виконував свої погрози (у цьому вона була схожа на свою троюрідну сестру, Бетті теж завжди втілювала те, що обіцяла, просто рідше повідомляла про це вголос).
Тож Тоні не стала відмахуватися від питання Шеріл або вдавати, що не зрозуміла його. Тому що Шеріл запропонувала у Різдвяну ніч:
— Хочеш, щоб за наступний рік усі твої вороги померли, Ті-Ті? Чиєсь серце я можу навіть принести тобі на День Святого Валентина.
— У мене лишилося не так багато ворогів, Шеріл, — відповіла Тоні, — так що залиши їх мені.
— Але все-таки, що тобі подарувати? — наполягала Шеріл.
— Шоколад? — припустила Тоні.
— Надто вульгарно, — видихнула Шеріл. — Я хочу, щоб подарунок був значущим.
Вони лежали на дивані, обійнявшись, поруч із ними затишно потріскував камін, а ялинка переморгувалась вогниками гірлянд. Від волосся Шеріл пахло чимось трав’яним і пряним, Тоні гладила її по спині, відчуваючи як дихання Шеріл лоскоче шию.
— Тоді дай мені обіцянку, що завжди будеш поряд, — сказала Тоні, заплющуючи очі, не вірячи, що каже це вголос.
— Всього лише? — запитала Шеріл з тінню усмішки. — Це зрозуміло, мон амур.
Тоні мовчала, чекаючи на відповідь.
— Звичайно, я завжди буду поряд, — сказала Шеріл. — І ніщо ніколи не завадить мені і не змусить тебе полишити.
Тоні повірила їй, адже Шеріл Блоссом завжди була тверда на слово.