Тайлер виглядає просто бездоганно.
Насправді, якщо Ксав’є скаже йому це, то він не повірить, адже за версією Ксав’є він виглядає бездоганно і в костюмі, і в домашніх штанях, і в брудній розірваній після перетворення одежі. Весь в багнюкі, або тільки після душу, або уві сні, він все одно залишається найкращим і найпривабливішим серед усіх, кого Ксав’є колись бачив.
А він вчився в Неверморі, він бачив багато привабливих людей.
І все ж він не може втриматися, щоб не підійти ближче, поки Тайлер возиться з краваткою, і не обійняти його зі спини. Ніс трохи лоскотять світлі кучері, що пахнуть парфумованим шампунем, який був подарунком від Ксав’є на день Валентина. Приємно, що Тайлер ним користується, і ще приємніше – той факт, що тепер цей аромат назавжди пов’язаний з ним.
Ксав’є іноді відчуває цей запах уві сні, обіймаючи подушку Тайлера, коли той у від’їзді, і може побачити коханого уві сні.
Їхній зв’язок такий міцний, що іноді вони навіть ділять сни, але це трапляється нечасто, і Ксав’є поки не з’ясував, від чого саме це залежить.
- Ти такий гарний, - шепоче Ксав’є і притискає Тайлера ближче. Він намагається, з усіх сил намагається не пом’яти ідеально випрасувану сорочку, і треба докласти зусиль, щоб відсторонитися.
- Ти це скажеш, навіть якщо я прямо зараз перетворюся на гайда, - сміється Тайлер і відмахується від нього. – Тому це не рахується.
- Рахується, - наполягає Ксав’є. – Тому що цим гайдом будеш ти. А я знаю, який ти неймовірний. І ти мав би також це бачити.
Він не може висловити свою любов навіть за допомогою малюнків – а це буквально його мова любові. Просто здається, що паперу всього світу не вистачить, щоб вмістити всі почуття, що його переповнюють.
- Не поряд з тобою, - на видиху каже Тайлер і безсило опускає руки. – Я навіть з краваткою не можу справитись, і це ще пощастило, що до дрес-коду не додали метелики. Тоді, мабуть, я б одразу відмовився йти, бо вони виглядають як щось супер незручне і складне.
Ксав’є повільно розвертає Тайлера до себе. Йому перехоплює подих на секунду, коли їхні погляди зустрічаються. Незважаючи на більш як два роки стосунків, він все ще не може стримувати своє захоплення Тайлером. Хочеться розцілувати його і торкатися його ніжної шкіри на щоках, водити пальцями по легкому рум’янцю що швидко проявляється крізь ластовиння.
- Я допоможу, - через коротку паузу шепоче Ксав’є. Він і сам не знає, чому перейшов на шепіт, мабуть це погляд яскравих очей Тайлера так на нього впливає. Він не здивувався б, якби виявилося що в роду у Тайлера є інкуби, бо інакше як можна в нього закохуватися кожен раз заново, як можна не втомитися малювати його кожен раз, коли потрібно зайняти руки, а поряд опиняється шматок паперу і олівець?
Ксав’є здається, що це щось явно надприродне, бо іноді йому здається, що якщо з Тайлером щось станеться, то він, як у тому серіалі, вб’є всіх в кімнаті, а потім себе.
- То?.. – питає Тайлер, і Ксав’є розуміє, що секунд десять просто дивився на нього, майже не моргаючи.
- Вибач, задивився, - ніяково сміється Ксав’є і, все ж не стримавшись, цілує Тайлера в щоку. – Ти неймовірний, ти знав?
- Ти кожен раз це кажеш, - Тайлер сором’язливо опускає погляд.
- А ти кожен раз не віриш мені.
І якби він з самого дитинства не вчився зав’язувати краватки, то навряд би справився з цим, адже руки трохи тремтять. Все ж Тайлер вперше погодився піти разом на вечірку, де буде купа людей. Він так соромився комусь демонструвати їхні стосунки, в основному через батька, який так і не зміг прийняти їх – мало того що з ізгоєм, так ще й з хлопцем.
Але цього разу вони йдуть на невелику вечірку від неверморців, і кожен може привести з собою друга або пару, як зі своїх, так і з «нормиків». Хоча, кажучи чесно, Тайлер не був таким, адже його друга сутність пробудилася ще давно.
Може він просто боїться осуду, який отримає через те, які жахіття Торнгіл змушувала його робити?
- Це обов’язково? – Тайлер нервово розтирає долонею шию, коли вони виходять з квартири.
Ксав’є, який тільки-но збирався закривати двері, причиняє їх – щоб кіт не вибіг – і обертається на нього.
- Ти не хочеш? Можемо лишитися вдома, якщо тобі буде некомфортно.
- Ні, просто… - Тайлер зітхає і засовує руки в кармани брюк. – Я ж зіпсую твою репутацію. Вбивця учня Невермору, ще й твого сусіда. Монстр, якого не можуть навіть дослідити і який уникнув покарання лише тому, що довели, що Торнгіл мене катувала в тій печері. Я не той, з ким тобі варто приходити.
Ксав’є затягує його назад в квартиру і притискає до стіни. Руки він ставить по обидві сторони від плечей Тайлера і дивиться йому прямо у вічі.
- Мені начхати на те, що буде з моєю репутацією, якщо нас побачать разом, Тайлере. Я кохаю тебе, і я знаю, я відчував все що ти пережив. Я чудово знаю, як ти страждав через це все, і через що пройшов під час слідства та реабілітації. І якщо хоч хтось посміє поглянути на тебе зверхньо, або вороже, то він буде мати справу зі мною, а також з усіма белладонцями. Всі, чия думка хоч трохи мене хвилює, знають про нас, ми навіть разом гуляли, і всі вони вважають так само – що якби не Торнгіл, ти б нічого цього не зробив.
На очах Тайлера виступають сльози, і він змахує їх. Він досі соромиться плакати при Ксав’є, і за це хочеться відправити шерифу подяку в стилі Венздей – з мишоловками в коробці.
- Я просто… не знаю, я ж зовсім не рівня тобі.
Ксав’є ледве стримується, щоб не закотити очі – така розмова відбувається не вперше, і йому здається, що треба вже умовляти Тайлера піти на парну терапію. Бо він сам собі шкодить більше, ніж Ксав’є чи їхнім відносинам, чи кому завгодно.
- Ти – мій хлопець. Ми живемо разом вже півроку. У нас є чудовий чорний кіт. А ще ти – найкраща людина, що я зустрічав. Ти не віриш мені, але чорт забирай, Тайлер, ти просто чарівний. Мені кожного разу здається, що ти несправжній, бо хіба можна бути таким… таким. Коли ми прокидаємося поряд, я досі не вірю у те, що ти лежиш поряд, що ти погодився з’їхатися, і що я можу в будь-яку мить з тобою поговорити. Мені іноді здається, що це я на тебе не заслуговую. Але ми обидва тут, і я кохаю тебе так сильно, що якщо ти зараз попросиш залишитися дома, дивитися серіали і їсти морозиво, я хіба що спитаю, яке саме ти хочеш сьогодні.
Тайлер червоніє як макове поле та схлипує – він часто так реагує на потік компліментів та щирої любові від Ксав’є. Йому весь час здається, що він на це не заслуговує. І що його можна тільки ігнорувати та поводитися з ним так, як було в нього вдома.
Але Ксав’є не може і не хоче цього дозволити.
- Добре, я готовий тоді, але дай мені умитися, - Тайлер витирає очі і не підіймає погляд.
Ксав’є опускає руки і обіймає його ніжно та обережно, хоча хочеться притиснути його ближче, щоб він зрозумів, наскільки важливий і потрібний. Він перебирає світлі кучері пальцями і цілує скроні Тайлера. А коли той піднімає голову, то залишає ледве відчутний поцілунок на губах.
- Ми підемо, але якщо ти дійсно цього хочеш.
- Я хочу, Ксав’є, я просто хвилююся.
- Одне твоє слово – і ми можемо піти. Вдвох, або, якщо хочеш, в компанії. Куди завгодно.
Тайлер посміхається і шмигає носом.
- Дякую.
Ксав’є кладе долоні йому на щоки і притискається до його лобу своїм. Він розуміє. Як це складно, але Тайлер сам запропонував йому нарешті «вийти з шафи» разом. І зрозуміло, що йому страшно робити це, але все ж вони не мають соромитися своїх стосунків, навіть якщо їхні батьки чимось невдоволені – це їхнє життя, їхні стосунки і їхні страхи.
- То підемо? – питає Тайлер, перериваючи тишу.
- Зачекай ще секунду, - шепоче Ксав’є і, відкривши очі, питає: - Я можу тебе поцілувати?
Тайлер сміється і сам обіймає його за шию, торкаючись губами його губ. Він кожен раз сміється, коли чує це запитання, і ніколи не відмовляє. Але Ксав’є не припинить його ставити.
Адже йому так подобається, коли Тайлер погоджується.
- Сподіваюся там не буде грати Last Christmas? – запитує Тайлер, коли вони сидять у машині.
- Ти що, це ж класика Різдва, звичайно ж буде.
- Я готовий заплатити за те, щоб її заборонили.
Ксав’є вмикає радіо, де грає, яка несподіванка, та сама пісня.
Він сміється, коли чує, як Тайлер втомлено стогне, ніби йому вистрілили в коліно. І все ще любить його, навіть таким буркотуном.
- Хочеш викупимо права і більше ніколи не почуємо її на святах? – пропонує він, з азартом дивлячись на Тайлера.
- Ти мене балуєш, - Тайлер посміхається і тягнеться, щоб поцілувати його в щоку.
- Все заради тебе, Тай.
Бо своє серце він уже віддав, і на минуле Різдво, і на нинішнє.