Нетерпляче відстукуючи ритм пісні з навушників, Айзек чекав, коли величезна черга нарешті почне рухатися. Радувало, що навіть під час блекаутів єдина на весь район Нова пошта продовжувала працювати. Хоча й монотонне гарчання генератора викликало лиш головний біль. Не дивно, адже навіть мелодію улюбленої пісні, що звучала на повну гучність, псувало цим гулом.
Черга сягала аж до вулиці, де валив сніг та завивав вітер. І не дивно, адже ідея піти на пошту в будній день під час обідньої перерви ще й напередодні свята — прояв геніальності та мазохізму.
Нетерпіння додавала і сама посилка. Він дійсно чекав її як манни небесної, адже надіслав його єдиний найкращий друг. Айзек хоч і був доволі простою та довірливою людиною, але все ж бути щирим міг лиш одиницям. Дійсно розповідати про свої переживання та проблеми, ділитися хобі – занадто особисте. Скотт був чи не єдиною людиною, що знала про нього все.
Вони ще декілька років тому познайомилися під час спільної онлайн-гри. Спочатку домовилися ще раз заграти разом, потім ще і ще. Тепер вони практично кожного дня зідзвонюються. Минулих зимових свят він навіть їздив до Маккола, де провів дійсно радісні та приємні дні з його сім’єю.
Черга рухалась і тепер Айзек міг розгледіти, як молода чорноволоса дівчина в фірмовій жилетці Нової пошти впевнено несла величезну коробку. Він здивувався: вона або спортсменка, або робота на пошті додає +100 до сили. Посміхнувшись власному жарту, знічев’я він продовжив розглядати її.
Ось дівчина передає коробку та мило посміхається, бажаючи гарного Нового року старому чоловіку. Її карі очі виблискують як і гірлянда на батарейках. Чорт! Це ж дівчина з паралелі, яка йому вже давно подобалась — Еллісон Арджент.
Можливо, будь Айзек трохи сміливішим, то познайомився б, запитав номер. Проте, він завжди думав, що така дівчина навіть не зверне на нього уваги, а то й засміє.
Він лиш знервовано потер руки, сподіваючись, що потрапить до іншого працівника… Бо ж він себе знає: точно ляпне якусь дурницю!
Коли черга підійшла до нього, він все ж опинився віч-на-віч з Еллісон. Вона байдуже ковзнула по ньому поглядом, явно не впізнаючи. Айзек подумав, що це й на краще, але неприємний осад все ж залишився.
- Доброго дня! Відправити чи отримати? - діловито вносячи інформацію з попереднього відправлення, поцікавилась дівчина.
- Айзек! - Лейхі злякався безпосереднього звертання до нього, тому видав перше, що спало на думку.
Елллісон здивовано підняла очі від комп’ютера, але коли побачила переляканий вираз хлопця, не втрималась та розсміялась:
— Приємно познайомитися. Еллісон!
— Ой, ви не подумайте, я не для того… Просто відволікся і… — Айзек готовий був провалитися крізь землю. Ну чому він вічно в такі історії потрапляє? — Я б хотів … отримати посилку?
— Звичайно! Назвіть номер відправлення, – все ще посміхаючись, Еллісон повернулась до програми. Цей хлопець був доволі милим, а те, як він хвилювався, викликало прихильність.
Все ж Айзеку вдалося взяти себе в руки та продиктувати той злощасний номер і підтвердити особу. Демонструючи паспорт, він пригадав наскільки жахлива там фотографія, зроблена відразу після святкування 16-ліття. Він сподівався, що Еллісон не придивлялась.
Коли йому замість величезної коробки з подарунками від Скотта та його мами віддали мініатюрну коробочку, він, м’яко кажучи, здивувався. На фото, якими його друг закидав, було зовсім інше, тому він так і завис, не знаючи, що робити.
— Перепрошую, але ви ще щось хотіли? – Еллісон запитально підняла брову. Черга трохи зменшилась через початок робочого дня, але все ще викликала страх. Працюй вона тут перший місяць, то вже б з глузду з’їхала від кількості клієнтів. Втома просто валила її з ніг, а це лише середина дня.
— Як би це сказати… Це не моя посилка, — Айзек все ж взяв в руки коробочку, крутячи її зі сторони в сторону.
– Ви впевнені? – важко зітхнула дівчина, уже передчуваючи всі ті кола пекла з пошуку посилки та повернення цієї… А документації скільки!
Айзек помітив як посмішка змінилась та стиснуті губи та складку між бровами. Він відчув провину, хоча й вини його тут не було.
Перевірка накладної та номеру знову ж вказала саме на цю посилку. Проте відправник був незнайомий Айзеку.
— Ось, подивіться на те, що відправляли мені! — Айзек показав Телеграм чат з фоткою чорної подарункової коробки та підписом «солоденькій кучерявці Айзеку від Скотті». Улюблений жарт його друга. Відколи побачив той різдвяний фільм, то не переставав називати так Айзека.
Еллісон уважно роздивлялась фото. Хоча правильніше сказати — повідомлення під ним. Вона все ж не втрималась та почала вивчати хлопця перед собою. Тепер це був не професійний погляд, а дівчини. Айзек — пригадала вона – мав дійсно милі кучері та яскраві блакитні очі.
– Бля! — хлопець швидко пригадав, що було написано під фото. Він рвонув телефон та впустив його на стійку. — Пробачте!
Позаду незадоволено загуділи інші клієнти, не розуміючи, чому так довго. Еллісон, втомлена важким днем, розсміялась. Будь вона менш виснаженою, то точно поводилася б більш професійно.
— Сподіваюся, що все гаразд?
– Т-так… - ховаючи червоні вуха, проговорив Айзек. Проте не втримався, – у вас така красива посмішка!
— Дякую! — це був не перший комплімент протягом дня. Дивно, але він викликав тепло. Зазвичай вона ігнорувала флірт від клієнтів, а тут дійсно зраділа, поправляючи довге волосся.
Айзек і Еллісон завмерли, вивчаючи поглядами один одного та посміхаючися.
– Та скільки можна! Або на побачення клич або чергу не затримуй! — голосно вигукнув дідусь, що стояв за Айзеком. — Ото молодь пішла! Тут така дівчина, а він вилупився як баран на ворота.. і ні ме, ні бе…
Айзек відчув як фарба заливає обличчя. Йому хотілося просто втекти та заховатися від уваги та сміху за спиною. Навіть слова сказати не міг.
– Будь ласка, дотримуйтеся порядку! — Еллісон вирішила, що час закінчувати цю виставу, а то ще хто пожаліється. Її напарник по зміні — Бойд — лиш голосно сміявся. Принаймні він точно не здасть. — Як тільки ми отримаємо інформацію про вашу посилку, працівник Нової пошти зв’яжеться з вами. Перепрошую за незручності!
Айзек кивнув та почав повільно відходити. Зніяковілість просто душила, але бажання хоча б спробувати запросити цю дівчину було сильним. Можливо, якби він був сам….
Двері пошти стукнули за спиною, відрізаючи шлях назад. Сніг прямо в обличчя допоміг прояснити голову. Айзек відчував себе нікчемою. Не отримав довгоочікуваного подарунка, приніс купу проблем працівникам пошти, ще й спозорився перед дівчиною!
— Айзеку! – Елісон вискочила за двері без верхнього одягу. Вона швидко тицьнула йому в руки невеликий шматок паперу. – Чекатиму дзвінка після 8. У мене тоді робота закінчується.
Двері закрилися, Айзек навіть не встиг нічого сказати. Така дівчина як Еллісон зробила перший крок та дала номер телефону! Широчезна щаслива посмішка виникла на його обличчі. Він відразу ж набрав Скотта:
- Чувак, ти не повіриш, що сталося!
- Судячи по твоїй задоволеній морді, ти отримав посилку?
- Краще — номер телефону!
Наступний Новий рік Айзек та Еллісон святкують на березі вільного українського Криму.
— Я такий радий, що в моєму житті з’явилась ти, Еллісон. Я неймовірно вдячний за той день… Кохаю тебе!
- Кхм, а подяка мені? — сп’янілий Скотт навалюється на плечі парочки, що стоїть на узбережжі. – Все-таки це завдяки мені познайомилися! І взагалі, коли діти підуть, то ви просто зобов’язані в майбутньому взяти за кума.
- Скотт! – в унісон звучить голос закоханих. Не менш п’яний Сатйлз намагається відвести Скотта трохи далі, щоб не руйнував момент, а Лідія знімає це все на телефон.
- І я тебе кохаю… – ніжно шепоче Еллісон, ховаючи обличчя в обіймах Айзека. І нехай вона ніколи в тому не зізнається, але дійсно вдячна загубленій посилці, яку так і не знайшли.