Останнім часом, здається Ксав’є, життя його надто балує.
Він нарешті спромогається з’їхати від батька і залишити великий самотній будинок, де із звуків лише його власний голос та іноді – гра на піаніно. Він починає працювати у майстерні, де навчає дітей малювати, і старається бути набагато кращим за своїх вчителів і батька.
Він ніколи не тисне на них і намагається підтримувати. Звичайно, це має свої наслідки, бо тепер на уроках він відчуває себе багатодітним батьком – і це в свої двадцять років. Але він любить цих малих і хоче, щоб вони почувалися якомога комфортніше. Особливо ті, хто, як і він, зростає у сім’ї із завищеними очікуваннями.
А ще у нього найкращий у світі хлопець.
Ксав’є заходить до кав’ярні і не може стримати посмішку. Бо за кавомашиною стоїть Тайлер. Шкода, що коли він на роботі, Ксав’є не може просто підійти та обійняти його та притиснути до себе.
Він все ще не вірить, що Тайлер старший з нього, бо він такий неймовірно сором’язливий. А ще він нижче, і тому дуже мило червоніє, коли для поцілунку має стати навшпиньки.
В ці моменти Ксав’є кохає його навіть сильніше.
Він підходить до стійки і дивиться на меню, хоча Тайлер і так знає, які напої він любить найбільше.
- Що бажаєте? – цікавиться Тайлер, і його посмішка здається яскравішою за сонце.
Ксав’є впевнений, що хто б їх не побачив, навіть у ситуації коли вони вдають, що не знають один одного, зрозуміє, що вони в стосунках. Навіть Аякс здогадався, і намагаючись бути непомітним, тоді штовхнув Енід ліктем, поглядом ніби питаючи: «то вони разом?». А вони ж лише привіталися.
Він опирається ліктями на стійку і дивиться Тайлеру прямо в очі.
- Великий латте і найгарнішого баристу в цій кав’ярні, - Ксав’є підморгує. І господи, йому самому соромно за те, що він каже, але він так хоче побачити реакцію Тайлера на це.
Той спочатку кліпає очима, ніби думає, що йому почулося. На щастя, Ксав’є сказав це достатньо тихо, щоб навіть ті, хто сидить за столиком неподалік, не почули.
- Тебе що, головою гепнуло? – шепоче Тайлер, схилившись до нього. Його щоки вмить червоніють наче маки, і Ксав’є не може стримати сміх.
- Пробач, я просто хотів заскочити тебе зненацька.
Він намагається приховати посмішку, але від цього вилиці буквально зводить – так сильно він зараз посміхається.
- Проте це не відміняє факту, що ти найгарніший бариста, але я трохи збрехав. Не в кав’ярні, а щонайменше в усьому штаті.
- Дурило, - пирхає Тайлер і відвертається, щоб взяти чашку. – Тут чи з собою?
- З собою, але я буду неподалік. Хочу дочекатися кінця твоєї зміни, раптом потрібна буде моя допомога.
- Зізнайся, що ти просто хочеш лишитися зі мною наодинці, - Тайлер б’є прямо в точку.
Ксав’є завжди хоче бути з ним наодинці. Всі навкруги лише заважають йому без обмежень обіймати і цілувати свого хлопця.
Але мабуть за чотири місяці відносин ще рано пропонувати переїхати до нього? Хоча він певен, що Тайлер погодився б – він терпіти не може життя в одному домі з батьком. І варто йому прийти додому, вони зідзвонюються і дивляться щось разом, грають, просто балакають ні про що.
Ксав’є б хотів запросити його до себе. Хоча б на ночівлю, навіть якщо вони нічого такого робити не будуть, він просто хоче полежати на дивані в обіймах Тайлера і прокинутися поряд із ним.
- Так, і що? – з викликом у погляді відповідає він.
- То може варто запросити мене, а не ховатися по куткам, наче ми пара школярів? – цікавиться Тайлер, і тут вже настає черга Ксав’є зніяковіти. Він планував, як запросить Тайлера до себе, він мало не щодня будував в своїй голові цілі ситуації, за яких це могло б статися, але так і не наважувався. Боявся, що Тайлер відмовить йому.
А тут раптом…
- М-може… - тільки і видихає він.
Тайлер бере маркер і пише на стаканчику «дурило» та домальовує сердечко, а потім вже голосніше промовляє:
- Ваше замовлення готове.
Передаючи йому каву, Тайлер торкається його пальців, і руки раптом починають тремтіти від нервів. Ксав’є швидко тікає з кав’ярні і заходить з боку підворотні, де зазвичай вони перетинаються після того як закінчується зміна Тайлера.
Він сідає на сходи біля бокового входу в кав’ярню і підпалює цигарку.
Що ж, цього разу Тайлер переграв його в грі «хто кого першим змусить зніяковіти», але не те щоб він був цим незадоволений. Він готовий програвати Тайлеру раз за разом, поки той дарує йому свою посмішку.