Повний текст

Багрянцем надвечір’я

заблукало у воді.

Ще ховаються сузір’я,

десь далеко у горі.

В тиші сядеш одиноко

в загадковій цій порі.

Сумна думка, там, глибоко,

смика струнами душі.

Ці хвилюючі акорди

Струни рвуться на межі.

Поцілунок вітру гордий,

Вкаже шлях гіркій сльозі.

Тихий вечір, одинокий.

Ридає серце в самоті.